Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/16948/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2024Справа № 910/16948/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код: 02928433)

до Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825)

про стягнення 72263,27 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного університету фізичного виховання і спорту України з вимогами до Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни про стягнення 72263,27 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 не у повному обсязі сплатив на користь позивача (балансоутримувача) 50% розміру орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 21313,05 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3245,90 грн, 3% річних у розмірі 800,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 3364,37 грн. Також, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі відшкодував позивачу вартість спожитих комунальних послуг відповідно до умов Договору №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34907,45 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4407,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 4224,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 відкрито провадження у справі №910/16948/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

05.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/16948/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 8-А, кв. 55), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0600058727447).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лядецькою Тетяною Валер`янівною (орендар) укладено Договір оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення, загальною площею 104,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, провулок Кустанайський, буд. 5, на 1 поверсі будівлі гуртожитку №3, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Відповідно до п. 1.2 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 цей договір укладено строком на рік, що діє з 28.04.2012 по 28.04.2013 включно.

Згідно з п. 10.4 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Додатковим договором від 19.06.2013 сторони продовжили строк дії Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 до 28.04.2014, Додатковим договором від 04.07.2014 - до 28.04.2015, Додатковим договором від 26.05.2015 - до 28.04.2016, Договором про внесення змін від 05.07.2018 - до 28.04.2019.

Крім того, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 10.4 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012, орендодавець своїми листами, копії яких наявні в матеріалах справи, надавав згоду на продовження строку оренди до 28.04.2017, до 28.04.2018, до 28.04.2020 та до 28.04.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 не у повному обсязі сплатив на користь позивача (балансоутримувача) 50% розміру орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 21313,05 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3245,90 грн, 3% річних у розмірі 800,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 3364,37 грн.

Крім того, 28.04.2012 між Національним університетом фізичного виховання і спорту України (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Лядецькою Тетяною Валер`янівною (орендар) укладено Договір №42 про відшкодування вартості комунальних послуг, відповідно до умов якого орендар зобов`язаний оплатити балансоутримувачу вартість наданих комунальних послуг у розмірі та терміни, зазначені в договорі.

Відповідно до п. 4.2 Договору №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 оплата вартості комунальних послуг проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з початку наступного за звітним місяця.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі відшкодував позивачу вартість спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34907,45 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4407,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 4224,15 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

За актом приймання-передачі від 28.04.2012 орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування на умовах Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 об`єкт оренди - частину нежилого приміщення, загальною площею 104,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, провулок Кустанайський, буд. 5, на 1 поверсі будівлі гуртожитку №3, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Судом встановлено, що за актом повернення майна від 30.09.2021 відповідач повернув орендодавцю об`єкт оренди за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2012 року - 1979,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2012 року.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 (в редакції Договору від 30.09.2015) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2015 року - 3266,43 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 (в редакції Договору від 05.07.2018) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2018 року - 5030,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2018 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012).

Судом встановлено, що за грудень 2020 року відповідачу нараховано орендну плату відповідно до умов Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 у розмірі 3495,73 грн (1456,56 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2039,17 грн на користь балансоутримувача), за січень 2021 року - орендну плату у розмірі 3541,18 грн (1475,49 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2065,69 грн на користь балансоутримувача), за лютий 2021 року - орендну плату у розмірі 3576,59 грн (1490,24 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2086,35 грн на користь балансоутримувача), за березень 2021 року - орендну плату у розмірі 3637,39 грн (1515,58 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2121,81 грн на користь балансоутримувача), за квітень 2021 року - орендну плату у розмірі 3662,86 грн (1526,19 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2136,67 грн на користь балансоутримувача), за травень 2021 року - орендну плату у розмірі 3710,47 грн (1546,03 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2164,44 грн на користь балансоутримувача),за червень 2021 року - орендну плату у розмірі 3717,89 грн (1549,12 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2168,77 грн на користь балансоутримувача), за липень 2021 року - орендну плату у розмірі 3721,61 грн (1550,67 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2170,94 грн на користь балансоутримувача), за серпень 2021 року - орендну плату у розмірі 3714,17 грн (1547,57 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2166,60 грн на користь балансоутримувача), за вересень 2021 року - орендну плату у розмірі 3758,74 грн (1566,14 грн з якої підлягає сплаті до бюджету та 2192,60 грн на користь балансоутримувача), що відображено в підписаних відповідачем актах виконаних робіт за вказаний період, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Отже, загальний розмір орендної плати, що підлягала сплаті на користь балансоутримувача (50%), становить 21313,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.6 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 21313,05 грн (орендна плата) станом на розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що строк дії Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 закінчився 28.04.2021.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Отже, оскільки строк дії Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 закінчився 28.04.2021, то правомірним є нарахування відповідачу орендної плати відповідно до умов вказаного договору по 28.04.2021. Оскільки відповідач повернув орендоване приміщення лише 30.09.2021, то за період з 29.04.2021 по 30.09.2021 правомірним є нарахування неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Однак, оскільки вказані обставини не впливають на заявлену позивачем суму основного боргу (плати за користування відповідачем приміщенням), позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 21313,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2021 між сторонами підписано акт надання послуг №91 від 11.02.2021 на суму 4023,30 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 11.03.2021 - акт надання послуг №143 від 11.03.2021 на суму 6164,63 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 12.04.2021 - акт надання послуг №213 від 12.04.2021 на суму 6291,97 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 12.05.2021 - акт надання послуг №290 від 12.05.2021 на суму 3668,23 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 10.06.2021 - акт надання послуг №363 від 10.06.2021 на суму 2169,96 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 12.07.2021 - акт надання послуг №422 від 12.07.2021 на суму 2786,28 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 11.08.2021 - акт надання послуг №493 від 11.08.2021 на суму 2790,56 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 11.08.2021 - акт надання послуг №1493 від 11.08.2021 на суму 471,96 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 10.09.2021 - акт надання послуг №533 від 10.09.2021 на суму 2926,81 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 13.10.2021 - акт надання послуг №558 від 13.10.2021 на суму 1168,79 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), 13.10.2021 - акт надання послуг №588 від 13.10.2021 на суму 2444,96 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг), що разом становить 34907,45 грн.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.2 Договору №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 оплата вартості комунальних послуг проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з початку наступного за звітним місяця.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 34907,45 грн (відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 та за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 у загальному розмірі 56220,50 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 21313,05 грн та заборгованості з відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг у розмірі 34907,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 у розмірі 3245,90 грн та пеню за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 у розмірі 4407,80 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному у п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, строк дії Договору оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 закінчився 28.04.2021, у зв`язку з чим за період з 29.04.2021 по 30.09.2021 правомірним є нарахування неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, яка нарахована по 28.04.2021 включно, тоді як нарахування пені на неустойку (з 29.04.2021) є необґрунтованим.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені є 1877,54 грн.

Що стосується правомірності нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012, суд зазначає, що у тому випадку, коли у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012.

Зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни пені у загальному розмірі 7653,70 грн (пеня за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 у розмірі 3245,90 грн та пеня за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012 у розмірі 4407,80 грн) підлягають частковому задоволенню у розмірі 1877,54 грн (пеня за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 у розмірі 800,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних є 560,75 грн.

Таким чином, позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни 3% річних у розмірі 800,55 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 560,75 грн (за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012).

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 7588,52 грн (3364,37 грн інфляційних втрат за Договором оренди №6188 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.04.2012 та 4224,15 грн інфляційних втрат за Договором №42 про відшкодування вартості комунальних послуг від 28.04.2012).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни інфляційних втрат у розмірі 7588,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лядецької Тетяни Валер`янівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код: 02928433) суму основного боргу у розмірі 56220 (п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять) грн 50 коп., пеню у розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 54 коп., 3% річних у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 7588 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак