Рішення
від 25.12.2023 по справі 913/297/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м.ХарківСправа № 913/297/23

Провадження №33/913/297/23

За позовом виконувача обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області (вул.8 Березня, 2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) в інтересах держави в особі позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби України (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 4 підї`зд, 10 поверх, м.Харків, 61022)

до відповідача-1 Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області (бульв. Дружби Народів, будинок 32А, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

відповідача-2 громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору про закупівлю за державні кошти, стягнення 168 000 грн

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є. В.,

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Ковальова І.І. на підставі посвідчення №072865 від 01.03.2023;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1:. представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув;

С У Т Ь С П О Р У:

Виконувач обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби України до відповідачів - 1) Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області та 2)громадянина ОСОБА_1 (з урахуванням заяви від 13.10.2023 №52/1-1330вих-23 про заміну у справі відповідача-1 на його правонаступника та клопотання від 14.11.2023 про зміну прохальної частини позову, які ухвалами суду від 27.10.2023 та від 15.11.2023 були прийняті та задоволені), в якому просив:

1) визнати недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом його засідання від 19.07.2018, про визначення фізичної особи-підприємця Спесивцева Дмитра Олеговича переможцем тендеру на закупівлю згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015:30210000-4-Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп`ютери);

2) визнати недійсним договір про закупівлю №116 від 06.08.2018, укладений між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та фізичною особою-підприємцем Спесивцевим Дмитром Олеговичем;

3) стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецької

районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської

області 168000 грн., а з Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області одержані нею за рішенням суду 168 000 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

06.08.2018 за результатами проведення відкритих торгів між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Спесивцевим Дмитром Олеговичем, як постачальником/учасником, укладено договір про закупівлю №116, за умовами якого учасник зобов`язаний у 2018 році поставити замовнику товар ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп`ютери). Згідно умов з п.п. 3.1 договору ціна договору становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн.

В електронній системі закупівель Ргоzоrrо опубліковано звіт про виконання вищезазначеного договору, відповідно до якого замовником сплачено постачальнику 168000,00 грн.

В подальшому рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі № 3/01-84-19 визнано, що ФОП Спесивцев Д.О. та ФОП Телінкевич В.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (портативні комп`ютери (ноутбуки) з ліцензованим і програмним забезпеченням), проведених Відділом освіти Кремінської РДА (ідентифікатор закупівлі в системі Ргоzоrrо - UА-2018-06-23-000017-b).

За твердженням прокурора, придбання Відділом освіти Кремінської РДА машин для обробки даних (комп`ютерів) здійснено у переможця торгів, який лише формально створював видимість конкуренції під час проведення торгів. Обставини вчинення ФОП Спесивцевим Д.О. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів публічної закупівлі призвело до уникнення встановлених Законом України Про публічні закупівлі обмежень, протиправно усунуло конкуренцію, нівелювало ефективність результатів та призвело до отримання права у незаконний спосіб на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

На думку прокурора, рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визнання переможцем закупівлі, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ФОП Спесивцева Д.О., тому воно підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1.ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК України, ст.208 ГК України.

Оскільки договір про закупівлю № 116 від 06.08.2018 укладено за підсумками тендеру, результати якого були спотворені антиконкурентними узгодженими діями його учасників, на підставі недійсного рішення, укладений договір також підлягає визнанню недійсним із зазначених вище підстав.

Рішення тендерного комітету і укладений за результатами вказаної закупівлі договір оспорюється прокурором з підстав їх невідповідності вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ФОП Спесивцева Д.О. За вказаних обставин підлягають застосуванню правові наслідки такої недійсності правочинів, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, ч.1 ст.208 ГК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 підтверджено підстави представництва виконувачу обов`язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України заявленим позовним вимогам; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.09.2023; встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.

19.09.2023 від відповідача-2, громадянина ОСОБА_1 , на електронну адресу суду надійшли документи підписані електронним кваліфікованим підписом, зокрема: відзив на позовну заяву, заява про повернення позовної заяви, заява про закриття провадження у справі, заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Ці ж документи 22.09.2023 від відповідача-2 надійшли до суду засобами поштового зв`язку.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що у позовній заяві відсутні докази того, що зміст оспорюваного рішення про визначення переможця, суперечить інтересам держави, а тому вимога щодо визнання недійсним на підставі ч.1 ст.215, ст.203, і ч.3 ст.228 ЦК України рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської РДА (Відповідач-1), оформлене протоколом його засідання від 19.07.2018 підлягає відхиленню. Також позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про закупівлю №116 від 06.08.2018 підлягаю відхиленню через недоведеність наявності підстав, які передбачені ч.1 ст.215, ст.203, і ч.3 ст.228 ЦК України, ст.208 ГК України, зокрема наявності підстав недійсності чих правочинів на час їх вчинення.

Відповідач-2 вважає, що дії тендерного комітету по підписанню оспорюваного протоколу повністю відповідали вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», ЦК України; у звіті про результати закупілі зазначено, що тендерна пропозиція учасника, ФОП Спесивцева Д.О. відповідала кваліфвкаційним критеріям, встановленим ст.16 вказаного Закону, відсутні підстави для відмови, визначені ст.17 цього Закону; протокол є одностороннім правочином, який встановлює обов`язок укласти договір з переможцем лише для замовника; прокурором не доведено наявність на час прийняття рішення і визнання переможцем відповідача, що його було притягнуто протягом останніх 3-х років до відповідальності за порушення, передбачені п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів; рішенню АМК, на яке посилається прокурор, не надавалася преюдиційн асила; застосування наслідків недійсності у вигляді стягнення коштів у розмірі 168 000,00 грн зі ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Кремінської РДА, з наступним стягненням в дохід держави не можуть бути застосовані в даній справі.

В заяві про повернення позовної заяви відповідач-2 посилається на те, що прокурор при зверненні з позовом належним чином не обґрунтував свідоме зволікання уповноваженого органу, щодо захисту своїх прав та інтересів та не довів підстав для представництва ним інтересів держави у цій справі. За вказаних обставин, відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або в інтересах іншої особи, а тому відповідно до ст.53, 162, ч.2 ст.174 ГПК України відповідач просить повернути позовну заяву прокурору.

В заяві про закриття провадження у справі, відповідач-2 вказує, що відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, який сформовано 31.12.2018 зобов`язання сторін виконано повністю. Відповідач-2 поставив відповідачу-1 товари ДК 021:2015:30210000-4-Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп`ютери) у кількості 14 штук вартістю 168 000 грн., а відповідач-1 прийняв та оплатив поставлений товар. Відповідач-2 вважає, що у відповідності 559 ЦК України зобов`язання за господарським договором про закупівлю від 06.08.2018 №116 припинилось його виконанням та на момент звернення до суду не існує, тому відповідно до п.1.ст.232 ГПК України просить закрити провадження у справі, тому що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідач-2 зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі № 3/01-84-19 щодо порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції вказано на порушення норм Закону України Про захист економічної конкуренції. Таким чином належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Антимонопольний комітет України; моментом коли саме держава дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав слід вважати порушення Антимонопольним комітетом України провадження у 2019 році; відповідач вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Від органу прокуратури 26.09.2023 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив за вих.№52/1-1261вих-23 від.26.09.2023 та клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності від 26.09.2023 за вих.№52/1-1262вих-23.

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що недійсність спірного договору є наслідком спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурентних пропозицій та участі у відкритих торгах, результатом яких стало оспорюване рішення. Порушення тендерної процедури відбулось у спотворенні її мети, та як наслідок її результату, адже умисел на спотворення результатів торгів та відповідні підготовчі дії виникли до безпосередньої участі другого відповідача у процедурі закупівлі та укладення спірних договорів. Таким чином, порушення інтересів держави вже існувало на час прийняття рішення, що є підставою визнання правочину недійним і передбачено ст. 215 ЦК України. Саме оспорюване рішення тендерного комітету містило фіксацію спотворених результатів процедури закупівлі і його прийняття призвело до неправомірної перемоги відповідача-2 у цій процедурі.

Щодо доводів відповідача, що припинення діяльності ФОП Спесивцева Д.О. та повне виконання спірного договору як підстави для закриття провадження у справі прокурор зазаначає, що виконанння повністю або частково договору, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Крім того, припинення підприємницької діяльності ФОП (внесення відповідного запису до реєстру юридичних осіб) зобов`язання такої особи за укладеними договорами не припиняються, продовжують існувати, оскільки така фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язанними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначене відповідає висновкам, наведеним Верховним Судом у постановах від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.02.19 му справі №910/8729/18.

В клопотанні про визнання поважними причин пропуску позовної давності від 26.09.2023 за вих.№52/1-1262вих-23 прокурор зазначає, у справі, що розглядається, неминучість інформування позивача про факт вчинення ФОП Спесивцевим Д.О. антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендеру, проведених Відділом освіти Кремінської РДА, безпосередньо пов`язана з винесенням та оприлюдненням рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 № 70/83-р/к у справі № 3/01-84-19. Саме тому у позовній заяві зазначено, що про порушення у зв`язку із укладенням договору про закупівлю № 116 від 06.08.2018 інтересів держави та суспільства з умислу ФОП Спесивцева Д.О. та про особу, яка їх порушила, позивач і прокурор могли довідатися лише з 25.08.2020. При цьому, для початку відліку строку позовної давності необхідно встановити поінформованість саме уповноваженого, а не будь-якого іншого органу з системи органів державної виконавчої влади.

Крім цього, відповідно до положень нормативно - правових актів щодо зупинення (продовження) строків, визначених ст. ст. 257, 258 ЦК України, на час дії карантину та правового режиму воєнного стану. Карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 і до 30.06.2023, а тому перебіг строків позовної давності у вказаний період часу був зупинений. У період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності, як загальної, так і спеціальної, визначені Цивільним кодексом України, не сплинули, а продовжені на строк дії воєнного стану. З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що ним дотримано процесуальні строки для пред`явлення позову. Водночас, якщо суд дійде висновку, що прокурором та позивачем пропущено встановлений законом строк для пред`явлення позову, просить визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Ухвалою від 27.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 27.10.2021; встановлено органу прокуратури строк до 12.10.2023 (включно) для подання додаткових пояснень щодо реорганізації/припинення Відділу освіти Кремінської РДА; правонаступництва Відділу освіти Кремінної РДА.

12.10.2023 від органу прокуратури на електронну адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення від 11.10.2023 № 52/1-1325 вих-23 щодо припинення діяльності Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та правонаступництва.

Також 16.10.2023 на електронну адресу суду від органу прокуратури надійшло клопотання про заміну відповідача -1 належним правонаступником від 13.10.2023 №52/1-1330 вих.-23. У вказаному клопотанні прокурор просив замінити у справі №913/297/23 відповідача-1, Відділ освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, на належного відповідача, його правонаступника - Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію - районну військову адміністрацію Луганської області з посиланням на ст.ст.48, 52 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.10.2023 задоволено клопотання Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області від 13.10.2023 №52/1-1330вих-23 про заміну у справі № 913/297/23 первісного відповідача-1 належним; здійснено заміну у справі первісного відповідача-1 - Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на належного відповідача, його правонаступника - Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію - районну військову адміністрацію Луганської області; зобов`язано прокурора невідкладно направити копію позову на відомі адреси місцезнаходження Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області; Сєвєродонецькій районній державній адміністрації встановлено строк до 13.11.2023 (включно) для надання письмових пояснень щодо поданого позову; клопотання Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, заявлене у позовній заяві про долучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету позову Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію - районну військову адміністрацію Луганської області, залишено без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, по 03.12.2023 включно; відкладено підготовче засідання на 15.11.2023 на 12 год. 30 хв.; явку представників учасників в судове засідання не визнано обов`язковою.

Як вбачається, вирішуючи питання щодо наявності підстав для заміни первісного відповідача його правонаступником, судом було враховано наступне.

Згідно розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 15.05.2018 №601 «Про затвердження структури Кремінської районної державної адміністрації» Відділ освіти Кремінської РДА, який виступив замовником проведеної процедури закупівлі, входить до структури Кремінської РДА.

Відповідно до ст. 7-1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» утворення та реорганізація районних державних адміністрацій здійснюються Кабінетом Міністрів України після прийняття Верховною Радою України рішення про утворення та ліквідацію районів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Під час реорганізації юридичних осіб - районних державних адміністрацій, їхніх структурних підрозділів не застосовуються положення законодавства щодо: 1) необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу); 2) права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; 3) неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами. У разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб`єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб. Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідні районні державні адміністрації, їхні структурні підрозділи, утворені як юридичні особи публічного права, реорганізуються в межах граничної чисельності, умов оплати праці працівників і норм витрат, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Луганській області Сєвєродонецький район (з адміністративним центром у місті Сєвєродонецьк) у складі територій Гірської міської, Кремінської міської, Лисичанської міської, Попаснянської міської, Рубіжанської міської, Сєвєродонецької міської територіальних, затверджених Кабінетом Міністрів України (пп.12 п.1 постанови), разом з тим ліквідовано Кремінський район (пп.12 п.3 постанови).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» утворено Сєвєродонецьку райдержадміністрацію Луганської області.

Разом з тим, здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом їх приєднання до утворених районних державних адміністрацій, а саме Кремінську та Попаснянську райдержадміністрації реорганізовано шляхом приєднання до Сєвєродонецької районної державної адміністрації (п.1 розпорядження). Установлено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів (п.3 розпорядження).

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 затверджено Порядок здійснення заходів щодо утворення реорганізації районних державних адміністрації, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються (далі Порядок), відповідно до п.7 якого перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Згідно з п.п.8, 9 Порядку перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації. Передавальний акт складається комісією з реорганізації та затверджується головою облдержадміністрації.

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 15.01.2021 №7 «Про створення комісій з реорганізації (приєднання) районних державних адміністрацій Луганської області» створено комісію з реорганізації (приєднання) Кремінської та Попаснянської райдержадміністрацій та затверджено їх склад.

10.03.2021 проведено державну реєстрацію Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області.

Розпорядженням голови Кремінської районної державної адміністрації від 30.03.2021 № 15 було вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу Відділ освіти Кремінської РДА; утворити комісію з припинення шляхом ліквідації відділу освіти, затвердити її склад.

У відповідності до положень ч.5 ст.104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кремінська районна державна адміністрація та її структурний підрозділ - Відділ освіти дійсно перебувають в стані припинення.

Згідно даних Управління ДКС України в Кремінському районі Луганської області, наданих на запит прокурора №01-08-06/350 від 16.08.2023 зазначила, що на виконання постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів», рішення 7 сесії 8 скликання Сєвєродонецької районної ради 37/3 від 19.07.2021 «Про затвердження районної Програми заходів, пов`язаних з припиненням юридичних осіб, зокрема Відділу освіти Кремінської РДА Луганської області на 2021 рік» проводилися заходи по припиненню юридичних осіб.

Зокрема, як вбачається, 19.07.2021 Сєвєродонецькою районною радою Луганської області було прийнято рішення №7/3 та затверджено районну Програму заходів, пов`язаних з припиненням юридичних осіб, зокрема Відділу освіти Кремінської РДА Луганської області на 2021 рік; Сєвєродонецькій районній державній адміністрації здійснити видатки на реалізацію Програми за рахунок вільного залишку коштів.

17.12.2021 Відділом освіти Кремінської РДА була надана ліквідаційна звітність, на цей час всі рахунки закриті. Станом на 17.12.2021 кредиторська і дебіторська заборгованість відсутня.

22.12.2021 Кремінська районна державна адміністрація надала ліквідаційну звітність, станом на 22.12.2021 всі рахунки закриті. Станом на 22.12.2021 кредиторська і дебіторська заборгованість відсутня.

Як вбачається, розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2021 №567 «Про затвердження передавального акту», було затверджено передавальний акт балансових, позабалансових рахунків, матеріальних цінностей, активів та зобов`язань Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, відповідно до якого всі балансові, позабалансові рахунки, матеріальні цінності, активи та зобов`язання Кремінської РДА переходять до правонаступника Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області.

Зазначене свідчить про виконання вимог п.п.7, 8 Порядку.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого п.7, п.8 Порядку.

Сєвєродонецька районна державна адміністрація Луганської області набула статусу районної військової адміністрації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», відповідно до якого на базі існуючих районних державних адміністрацій утворено відповідні районні військові адміністрації. У зв`язку з утворенням районних військових адміністрацій відповідні районні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних районних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку мало місце публічно-владне правонаступництво органів державної влади, що включає в себе, в тому числі, і процесуальне правонаступництво, як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним також у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 08.12.2021 у справі №9901/348/19.

Через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області надійшли: додаткові письмові пояснення з додатковими документами від 10.11.2023.

Вказані письмові пояснення також були подані Сєвєродонецькою районною державною адміністрацією - районною військовою адміністрацією Луганської області повторно через систему Електронний суд 13.11.23, підписані керівником Власенко Р.Г.

Сєвєродонецька районна державна адміністрація посилається на те, що передавальний акт, у якому має бути чітко зазначено про суть а обсяг прав і обов`язків, що передаються від юридичної особи Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області затверджено не було, тому відсутні докази настання правонаступництва.

Крім того, Сєвєродонецька районна державна адміністрація Луганської області не є замовником проведених відкритих торгів із закупівлі комп`ютерів ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина); документи щодо проведеної закупівлі, зокрема оформлене рішення про здійснення закупівлі, тендерна документація, надані учасниками документи, договір, документи, щодо виконання договору, розрахункові документи у Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області відсутні.

Крім того, через підсистему "Електронний суд" від Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області надійшли: письмова заява/клопотання з додатковими документами від 14.11.2023; клопотання з додатковими документами від 14.11.2023.

В заяві/клопотанні з додатковими документами від 14.11.2023 прокурор зазначає про виконання вимог ухвали суду та направлення копії позовної заяви з додатками на відомі поштову та електронну адресу Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області; щодо правильність обраного способу захисту рішення тендерного комітету Відділу освіти (протокол від 19.07.202018) та договір про закупівлю №116 від 06.08.2018, оспорюється з підстав невідповідності вимогам ст.203 ЦК України, зокрема через невідповідність інтересам держави і суспільства за наявності умислу ФОП Спесивцева Д.О., а тому застосовуються особливі правові наслідки визначені ст.228 ЦК України, які не передбачають поновлення сторін у початковому становищі (двосторонню реституцію) та не створюють ризику подальшого порушення державних інтересів.

В клопотанні з додатками від 14.11.2023 прокурор просить врахувати проведені зміни (заміну первісного відповідача Відділу освіти Кремінської РДА його правонаступником), та змінити прохальну частину позовної заяви, викласти її наступним чином, зокрема:

3) стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецької

районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської

Судом було враховано, що прокурор хоча і не змінює в даному випадку безпосередньо предмет позову заявлену матеріально-правову вимогу, викладену в п.3 прохальної частини позову - про стягнення 168 000 грн, однак зазначені зміни в суб`єктному складі у зв`язку із правонаступництвом відповідача-1 безпосередньо стосуються предмету позову, адже саме визначають з кого та на користь кого мають відбуватися стягнення заявлених грошових коштів.

Враховуючи зазначене, оскільки такі зміни у відповідності до положень ст.ст.42, 46 ГПК України є правом прокурора, суд дійшов висновку про можливість прийняття вказаного клопотання прокурора щодо зміни прохальної частини позову та враховувати відповідні зміни щодо заявлених позовних вимог (зокрема п.3 прохальної частини позову) в подальшому під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.11.2023 письмові пояснення з додатками Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області від 10.11.2023 повернуті заявнику без розгляду; встановлено Сєвєродонецькій районній державній адміністрації - районній військовій адміністрації Луганської області строк - до 27.11.2023 для подання суду доказів направлення на поштову адресу відповідача-2, ОСОБА_1 , письмових пояснень з додатками від 13.11.2023; прийнято зміни прохальної частини позову щодо заявлених позовних вимог (зокрема п.3 прохальної частини позову), викладені в клопотанні прокурора від 14.11.2023; подальший розгляд справи вирішено здійснювати з їх урахуванням; відкладено судове засідання в підготовчому провадженні на 04.12.2023.

Протокольною ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 25.12.2023 о 14 год. 00 хв.; явку представників учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою.

Через підсистему "Електорнний суд" від Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області на виконання вимог ухвали суду надійшла заява з від 23.11.2023, з доказами направлення відповідачу-2 письмових пояснень від 13.11.2023.

Через підсистему "Електорнний суд" 01.12.2023 від Сєвєродонецької окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення від 30.11.2023 щодо належностіх відповідачів у спірних правовідносинах, зокрема Сєвєродонецької районної державної адміністрації - РВА Луганської області, внаслідок публічно-владного правонаступництва та припинення діяльності Кремінської районної державної адміністрації Луганської області і її структурного підрозділу - Відділу освіти, що мав статус замовника товарів під час здійснення закупівлі товарів за бюджетні кошти.

В судове засідання з розгляду спору по суті 25.12.2023 прибув лише прокурор, інші учасники не забезпечили участі своїх представників, однак були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні у справі матеріали.

В судовому засіданні суд встановив обставини справи; поставив також на обговорення раніше подані заяви відповідача-2 про повернення позовної заяви та закриття провадження у справі від 19.09.2023.

Прокурор надав пояснення та зауважив про відсутніість підстав для їх задоволення.

Суд, заслухавши думку прокурора, з огляду на надану ще раніше судом оцінку в ухвалі від 04.09.2023 щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, підтвердження прокурору підстав представництва інтересів держави, зауважує про відсутність обгрунтованих підстав для повернення позовної заяви чи закриття провадження у справі з підстав, зазначених відповідачем-2, а тому заяви не підлягають задоволенню.

Суд завершив встановлювати фактичні обставини справи, дослідив їх наявними доказами.

В судовому засіданні 25.12.2023 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 23.06.2018 на сайті публічних закупівель Prozorro опубліковано оголошення UA-2018-06-23-000017-b про проведення відкритих торгів із закупівлі комп`ютерів ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина)» 14 шт., очікуваною вартістю предмета закупівлі 218 860 грн 00 коп.

Згідно реєстру отриманих пропозицій тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подали п`ять суб`єктів господарювання: 1)ТОВ «ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ» з остаточною пропозицією 167 999 грн з ПДВ; 2) ФОП Спесивцев Дмитро Олегович з остаточною пропозицією 168 000 грн з ПДВ; 3) ФОП Підопригора Дмитро Геннадійович з остаточною пропозицією 169 000 грн з ПДВ; 4) ФОП Богатіщева Алла Вікторівна з остаточною пропозицією 218 700 грн з ПДВ; 5) ФОП Телінкевич Володимир Олександрович з остаточною пропозицією 218 000 грн з ПДВ.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Спесивцева Д.О., яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала найменшу ціну 168 000,00 грн., тендерним комітетом Відділу освіти Кремінської РДА, прийнято рішення про визнання переможцем саме ФОП Спесивцева Д.О., оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 19.07.2018, яке розміщено в електронній системі закупівель.

Надалі, 06.08.2018 між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Спесивцевим Дмитром Олеговичем, як учасником/ постачальником, укладено договір про закупівлю №116, за умовами якого учасник зобов`язаний у 2018 році поставити замовнику товари ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп`ютери), а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Згідно умов з п.п. 3.1 договору ціна договору становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн.

Цього ж дня між сторонами підписано специфікацію до договору (додаток №1), у якій сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а сааме: персональний ком`ютер у комплекті у кількості 12 штук за ціною 12000, 00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 144 000, 00 грн., ноутбук Dell Inspiron 3552 у кількості 2 шт., за ціною 12 000,00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 24 000, 00 грн., разом без ПДВ всього 168 000, 00 грн.

У подальшому замовником в електронній системі закупівель 31.12.2018 опубліковано звіт про виконання договору №116 від 06.08.2018, згідно якого договір виконано у повному обсязі, сума оплати становить 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Прокурор уважає, що рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визнання переможцем закупівлі ФОП Спесивцева Д.О. завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони цього учасника, договір від 06.08.2018 про закупівлю №116 укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади здійснення закупівель робіт і послуг, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1.ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. Також з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України, ч.1 ст.208 ГК України, просить застосувати наслідки недійсності вказаного правочину.

Відповідач-1, Сєвєродонецька районна державна адміністрація - районної військової адміністрації Луганської області, у наданих поясненнях від 10.11.2023 послалася на відсутність доказів правонаступництва Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області також неможливість надання пояснень щодо суті заявлених позовних вимог з огляду на відсутність у неї документів щодо проведеної закупівлі та виконання вказаного договору.

Відповідач-2, громадянин Спесивцев Д.О. заперечив проти задоволення позову повністю з урахуванням викладених у відзиві підстав.

Відносно вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформленого протоколом від 19.07.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України Про публічні закупівлі (у редакції, чинній станом на час проведення процедури закупівлі) цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктами 15, 28 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що переможець процедури закупівлі це учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі; тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Абзацами 1, 2 ч.1 ст.10 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Частиною 1 ст.28 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом. Критеріями оцінки є, зокрема, у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна.

Після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною.

У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною (ч.4 ст.28 Закону).

Як зазначалося вище, згідно даних протоколу розкриття тендерних пропозицій відповідні пропозиції було подано п`ятьма наступними учасниками: ТОВ «ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ», становила 178 800,00 грн. і упродовж аукціону була зменшена до остаточної пропозиції 167 999,00 грн., первинна тендерна пропозиція ФОП Спесивцева Дмитра Олеговича становила 210 600,00 грн. і упродовж аукціону була зменшена до остаточної пропозиції 168 000,00 грн., первинна тендерна пропозиція ФОП Підопригори Дмитра Геннадійовича-189 860,00 грн. і упродовж аукціону була зменшена до остаточної пропозиції 169 000,00 грн., первинна тендерна пропозиція ФОП Богатіщева Алла Вікторівна - 218 700,00 грн. і упродовж аукціону була зменшена до остаточної пропозиції 216 000,00 грн., первинна тендерна пропозиція ФОП Телінкевич Володимир Олександрович- 218 000,00 грн. і упродовж аукціону не змінювалася.

Оскільки тендерним комітетом було встановлено, що найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція ТОВ «ДІАВЕСТЕНД КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ» не відповідає кваліфікаційному критерію, встановленому ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі», умовам тендерної докумпентації її було відхилено замовником.

Частиною 6 ст.28 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Отже, ураховуючи, що наступною найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Спесивцева Д.О., яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала найнижчу ціну, тендерним комітетом Відділу освіти Кремінської РДА визнано переможцем торгів ФОП Спесивцева Д.О. Указане рішення оформлено протоколом від 19.07.2018.

В системі публічних закупівель Prozorro було розміщено повідомлення про намір укласти договір з учасником -переможцем ФОП Спесивцевим Д.О.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93)) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Відповідно за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду в п.104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Указані висновки в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Отже, само по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до захисту інтересів держави і повернення отриманих на виконання договору коштів, а тому є неефективним способом захист порушеного права.

За вказаних обставин, прокурором в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, оформлене протоколом від 19.07.2018 про визначення ФОП Спесивцева Д.О. переможцем проведеної процедури відкритих торгів є неефективним способом захисту порушеного права, а тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Відносно заявленої вимоги прокурора про визнання договору про закупівлю №116 від 06.08.2018 недійсним суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного договору) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вже зазначалося вище, між Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, як замовником, та ФОП Спесивцевим Дмитром Олеговичем, як постачальником/учасником, укладено договір про закупівлю №116, за умовами якого учасник зобов`язаний у 2018 році поставити замовнику товар ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (комп`ютери), а замовник прийняти та його оплатити.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, що постачається учасником за умовами цього договору, одиниці його виміру, вартісь та строки його надання визначені у Специфікації, що є невідємною частиною останнього.

Обясги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінаннсування видатків (п.1.3 договору).

У відповідності до п.3.1 договору ціна договору становить 168 000 грн 00 коп., у т.ч. без ПДВ.

Оплата товару замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України та реківізитами учасника визначеними у цьому договорі, потягом 5-20 банківських днів з дати прийняття товару замовником згідно накладної (п.4.1 договору).

У п.5.1 договору сторони визначили строк (термін) поставки до 31.08.2018, а в п.5.2 місце поставки товару: 092900, Луганська область, м.Кремінна, вул.Банкова, 2.

Згідно з п.10.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у замовника та діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами.

Цього ж дня між сторонами підписана специфікація до договору, визначивши, що поставці підлягають: персональний ком`ютер у комплекті у кількості 12 штук за ціною 12000, 00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 144 000, 00 грн., ноутбук Dell Inspiron 3552 у кількості 2 шт., за ціною 12 000,00 грн. за одиницю, загальна сума без ПДВ - 24 000, 00 грн., всього разом без ПДВ 168 000, 00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з положеннями ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір закупівлі №116 від 06.08.2018 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).

У постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 Верховний Суд зауважив, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали пмнастання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено також в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналізуючи зміст ч.3 ст.228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягнути сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 у справі №910/6271/17 та від 20.10.2021 у справі №910/4089/20.

Суд зауважує про те, що підставою визнання договору про закупівлю №116 від 06.08.2018 недійсним є укладення його за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

У ст.1 Закону України Про захист економічної конкуренції (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дається визначення економічної конкуренції (конкуренція) це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про захист економічної конкуренції суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Суд зауважує про те, що одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ст.5 Закону України Про захист економічної конкуренції узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.1 ч.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції).

Суд бере до уваги, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі № 3/01-84-19 визнано, що ФОП Спесивцев Д.О. та ФОП Телінкевич В.О. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю ДК 021:2015:30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (портативні комп`ютери (ноутбуки) з ліцензованим і програмним забезпеченням), проведених Відділом освіти Кремінської РДА (ідентифікатор закупівлі в системі Ргоzоrrо - UА-2018-06-23-000017-b) (п.45 рішення).

Рішення обґрунтоване встановленням наявності наступних фактів при поданні тендерних пропозицій ФОП Спесивцева Д.О. та ФОП Телінкевича В.О.:

- використанням учасниками торгів одного електронного майданчика та спільного використання точки доступу до мережі Інтернет;

- синхронності дій учасників торгів під час подання тендерний пропозицій;

- невідповідності тендерної пропозиції ФОП Телінкевича В.О. умовам тендерної документації;

- незмінності цінової пропозицій ФОП Телінкевича В.О.;

- схожості за змістом текстів заяв про продовження строків наданій відомостей, ідентичності розміщення тексту, граматичних помилок, нехарактерних скорочень, зазначення ФОП Телінкевичем В.О. у листі від 16.04.2019 без номера (вих.від 22.04.2019 №339кі) відомостей щодо ФОП Спесивцева Д.О.;

- фінансових відносин між ФОП Спесивцевим Д.О. та ФОІД Телінкевичем В.О.

За висновком адміністративної колегії така поведінка і узгодженість дій ФОП Спесивцева Д.О. та ФОП Телінкевича В.О. на аукціонах (в цій справі предметом дослідження були обставини проведення 23 процедури закупівель, в яких брали участь ці учасники, і зокрема торги, проведені Відділом освіти Кремінської РДА) не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчить про узгодження (координацію) ними своєї поведінки при підготовці до участі у торгах.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Спесивцев Д.О. та ФОП Телінкевич В.О. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведених торгів, у тому числі в цій процедурі UА-2018-06-23-000017-b, проведеної Відділом освіти Кремінської РДА, порушивши права замовників на отримання найбільш ефективного для них результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Судом розглянуті обставини, які встановлені вказаним рішенням та наведене обгрунтування Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.08.2020 №70/83-р/к у справі № 3/01-84-19, щодо вчинення при проведенні відкритих торгів UА-2018-06-23-000017-b учасниками: ФОП Спесивцевим Д.О. та ФОП Телінкевичем В.О. антиконкурентних узгоджених дій.

Суд зауважує про те, що наразі відповідачем - ФОП Спесивцевим Д.О., встановлених Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обставин та виявлених порушень не спростовано.

Суд погоджується із наведеними колегією висновками у цьому рішенні щодо виявлення узгодженності (координації) ФОП Спесивцевим Д.О. та ФОП Телінкевичем В.О. своєї поведінки під час участі у торгах, обміну між ними інформацією, що є порушенням, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як було з`ясовано судом, ФОП Телінкевич В.О. звертався до суду з метою оскарження вказаного рішення адміністративної колегії АМК.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень ФОП Телінкевич В.В. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач), в якій просив: 1) поновити строк на оскарження рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 серпня 2020 року №3/01-84-19 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу; 2) зупинити дію рішення адміністративної колегії Східного міжобласно го територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 серпня 2020 року №3/01-84-19 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу; 3) визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комі тету України від 25 серпня 2020 року №3/01-84-19 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2023, яке набрало законної сили, в задоволенні позову було відмовлено повністю, оскільки учасником було пропущено строк, встановлений ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для оскарження рішення №70/83-р/к до суду.

Натомість, як вбачається інший учасник - відповідач-2 у цій справі, ФОП Спесивцев Д.О. взагалі зазначене рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комі тету України від 25 серпня 2020 року №3/01-84-19 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу взагалі не оскаржував.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що порушення ФОП Спесивцевим Д.О. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Відділом освіти Кремінської РДА тендеру, не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Заходом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ФОП Спесивцевим Д.О. та ФОП Телійкевичем В.С. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбуваюся, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Отже, такі дії учасника були спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. Це в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях ОСОБА_1 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій учасника ФОП Спесивцева Д.О. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України Про публічні закупівлі обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Як зазначалося вище, у відповідності до приписів Закону України Про публічні закупівлі замовником в електронній системі закупівель було опубліковано звіт про виконання договору, відповідно до якого ФОП Спесивцевим Д.О. були поставлені вказані комп`ютери, а Відділом освіти Кремінської районної державної адміністрації Луганської області сплачено ОСОБА_1 грошові кошти у визначеній договором сумі 168 000 грн.

Також відповідно до інформації з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) указані кошти в сумі 168 000 грн перераховувались відповідно до наступних платіжних доручень, у яких містилось посилання на відповідні накладні: від 23.08.2018 №7 на суму 24 000 грн 00 коп. - накладна від 16.08.2018 №1; №31 від 23.08.2018 на суму 144 000 грн 00 коп. - накладна від 16.08.2018 №1.

Отже, договір про закупівлю №116 від 06.08.2018 виконаний його сторонами у повному обсязі, про що також зазначав відповідач-2.

Суд зауважує, що факт виконання договору сторонами або його розірвання не позбавляє сторін або іншу заінтересовану особу права звернутися до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись до суду із цим позовом з вимогою про визнання недійсним договору про закупівлю, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, а також послався на положення ч. 1 ст. 208 ГК України, які містять аналогічні приписи.

Зокрема, прокурор просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області (як правонаступника замовника/сторони договору) 168000 грн., а з Сєвєродонецької районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області одержані нею за рішенням суду 168 000 грн стягнути в дохід держави.

Надаючи юридичну оцінку встановленим обставинам в контексті заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.

Згідно з приписами ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 ст.208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За приписами ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом із тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч.1 ст.208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст.41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч.1 ст.208 ГК України санкції є конфіскаційними.

Так, наслідками недійсності правочину, передбаченими ст.208 ГК України, є стягнення в доход держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Зазначений висновок наведений Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Наразі відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у Розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України врегульовує порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. Так, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст.239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Суд зауважує, що за визначенням ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з вимогами ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України Про валюту і валютні операції, Законом України Про банки і банківську діяльність, Законом України Про платіжні послуги та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи (частина друга). Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законами України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції, Про загальну безпечність нехарчової продукції, Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів.

Таким чином, за своєю суттю наслідки, передбачені ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, та які повинні застосовуватись із додержанням строків, встановлених ст.250 ГК України.

Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після сплину шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є незаконним.

Викладене, зокрема відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі №2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі №2а-6995/12/1370, від 03.09.2020 у справі № 2а/0370/3412/12, від 26.10.2021 у справі № 2а/19251/11/2670, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

На думку суду, цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 Розділу V ГК України.

Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності) (аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №160/14095/21).

Зазначене знайшло своє стале безпосереднє застосування в судовій практиці Верховного Суду, що помилково не було враховано прокурором під час звернення до суду із зазначеним позовом.

Суд наголошує, що положення ч.3 ст.228 ЦК України за своїм змістом є аналогічними положенням ч.1 ст.208 ГК України, а тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто з дня виконання правочину.

Аналізуючи правовідносини сторін у справі, суд зауважує, що, виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину 23.08.2018 (проведена остаточна оплата Відділом освіти поставлених ФОП Спесивцевим Д.О. комп`ютерів) початком перебігу, зазначених у ст.250 ГК України строків, є 24.08.2018, а тому на момент звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом до суду 22.08.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув ще 24.08.2019, що виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 2 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Аналогічні висновки сформульовано також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата наголосила, що фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частини 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнила зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок наступним чином.

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд наголошує, що прокурор, звертаючись 22.08.2023 із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, пропустив процесуальний строк звернення до суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

Суд також зауважує, що за вказаних обставин, сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, унеможливлює застосування відповідних юридичних наслідків до відповідачів (відповідно здіснення стягнення грошових коштів на користь держави), передбачених ч.3 ст.228 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України.

Отже, задоволення позовної вимоги прокурора суто про визнання договору №116 від 06.08.2018 недійсним не призведе в данному випадку до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано цей позов.

Таким чином, за встановлених судом обставин обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним, не призводить до поновлення майнових прав держави.

Окремо суд також звертає увагу на те,що прокурором було заявлено вимогу про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Кремінської РДА (в подальшому змінено на Сєвєродонецьку районну державну адміністрацію - РВА Луганської області) 168000 грн, а з Сєвєродонецької районної державної адміністрації - РВА Луганської області одержані нею за рішенням суду 168 000 грн стягнути в дохід держави.

Однак, в силу приписів ч.3 ст.228 ЦК України та ч.1 ст.208 ГК України при наявності умислу лише у однієї із сторін (на що саме посилався прокурор у цьому позові) все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто в дохід держави при наявності підстав згідно приписів вказаних норм підлягає стягненню одержане від сторони, яка мала умисел у цьому випадку товар, який поставлявся відповідачем-2 за договором комп`ютери, а не грошові кошти.

Зазначене прокурором при поданні позову взагалі враховано не було і відповідно належним чином в позовній заяві не обгрунтовувалося.

Інші доводи учасників, викладені у заявах по суті судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують встановлених судом обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052 грн підлягають віднесенню на орган прокуратури відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 8 052 грн 00 коп. віднести на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався; розгляд цієї справи здійснювався під час дії в країні воєнного стану; у зв`язку із оголошеними повітряними тривогами через небезпеку ракетних обстрілів у період з 26.12.2023 по 08.01.2024 та здійсненням РФ масованих обстрілів в цей період території України (в т.ч. м.Києва, Київської області, м.Харкова, Харківської області) повний текст рішення підписано 08.01.2024.

СуддяОлена ДРАГНЄВІЧ


Суд	Господарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення	25.12.2023
Оприлюднено	09.01.2024
Номер документу	116148155
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу

Драгнєвіч О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 25.12.2023 по справі 913/297/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —913/297/23

Рішення від 25.12.2023

Рішення
від 25.12.2023 по справі 913/297/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ