Ухвала

від 04.01.2024 по справі 756/28/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04.01.2024 Справа № 756/28/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/28/24

1-кс/756/147/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

слідчий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12023100050002248 від 23.06.2023 за ч. 3 ст. 362 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Засулля Недригайлівського району Сумської області, зареєстрованого у цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що має вищу освіту, військовослужбовця за контрактом Управління державної охорони України, раніше несудимого,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

підозрюваний ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

03.01.2023 слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12023100050002248 від 23.06.2023 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів з визначенням розміру застави в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023100050002248 від 23.06.2023 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді менеджера із супроводу та розвитку активних лікарів нецільової клієнтської бази Групи «Клінічне супроводження» Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ «Діла» (код за ЄДРПОУ 25587390), маючи доступ до інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах та зберігається на носіях такої інформації, а саме: бази даних «Справочник врачей-заказчиков DILA_IGOR.NELIN 2022-08-16T14_36_35.xlsx» і бази даних «Пациенты DILA_IGOR.NELIN 2022-08-16T14_49_24.xlsx» та, достовірно знаючи, що вказана інформація створена та захищена відповідно до чинного законодавства та містить персональні дані громадян, у тому числі їх прізвища, ім`я, по батькові, стать, дати народження, номери телефонів, електронні адреси, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вступив у злочинну змову зі своїм колишнім безпосереднім керівником ОСОБА_8 , яка працювала до 01.09.2022 у ТОВ «МЛ «Діла» на посаді керівника Групи «Клінічного супроводження», та, керуючись корисливим мотивом, вирішив здійснити несанкціоноване копіювання вказаної конфіденційної інформації, володільцем якої є ТОВ «МЛ «Діла», з метою подальшого вимагання грошових коштів від засновників, керівництва ТОВ «МЛ «Діла» за нерозповсюдження зазначеної вище конфіденційної інформації.

Обгрунтовуючи вимоги клопотання слідчий зазначає, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване копіювання вказаної конфіденційної інформації, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , перебуваючи у офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103, яке орендувалось ТОВ «МЛ «Діла» (код за ЄДРПОУ 25587390, юридична адреса: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-а), за допомогою свого службового ноутбука марки «DELL Latitude 3510 15,6» с/н 6JJYLG3, використовуючи свій логін та пароль, порушуючи вимоги Закону України «Про захист персональних даних», статей 11, 21 Закону України «Про інформацію», статті 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», положення «Про комерційну та лікарську таємницю ТОВ «МЛ «Діла», здійснив несанкціоноване копіювання файлів бази даних «Справочник врачей-заказчиков DILA_IGOR.NELIN 2022-08-16T14_36_35.xlsx» і бази даних «Пациенты DILA_IGOR.NELIN 2022-08-16T14_49_24.xlsx», до свого приватного електронного сховища ІНФОРМАЦІЯ_2 - https://drive.google.com/drive/my-drive/.

За змісту клопотання вбачається, що 03.12.2022 о 12:04 ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою подальшого вимагання грошових коштів від засновників, керівництва ТОВ «МЛ «Діла» за нерозповсюдження зазначеної вище конфіденційної інформації, за попередньою змовою із ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зі своєї електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надіслав файл під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що належить ОСОБА_8 , яка згідно розподілених з ОСОБА_6 ролей, скопіювала вказаний файл на власний ноутбук чорного кольору марки «Lenovo», серійний номер PF193B04, та зберігала у себе копію вказаної бази даних.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/55690-КТ від 23.10.2023 серед інформаційного вмісту файлу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » містяться персональні дані громадян (прізвище, ім`я, по батькові, номер телефона, електронна адреса).

Крім того, 21.12.2022 о 12:23 ОСОБА_6 , реалізуючи свої незаконні дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на несанкціоноване копіювання інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, з метою подальшого вимагання грошових коштів від засновників, керівництва ТОВ «МЛ «Діла» за нерозповсюдження зазначеної вище конфіденційної інформації, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , будучи особою, яка має право доступу до вказаної інформації, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, керуючись корисливим мотивом, вчинив дії, які призвели до витоку інформації, а саме зі своєї електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надав повний доступ (в тому числі вносити зміни та редагувати), до файлу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що належить ОСОБА_8 , яка згідно розподілених ролей, скопіювала вказаний файл не менше 6 разів на власний ноутбук чорного кольору марки «Lenovo», серійний номер PF193B04, та зберігала у себе копію вказаної бази даних.

Своїми умисними діями, які виразились у несанкціонованому копіюванні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, що призвело до її витоку, вчиненому особою, яка має право доступу до такої інформації, за попередньою змовою групою осіб, заподіявши значну шкоду ТОВ «МЛ «Діла», ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 362 КК України

Обґрунтовуючи вимоги клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Даний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний, з метою його уникнення, може переховуватися від органів досудового розслідування. Крім того, на обгрунтування вказаного ризику сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_6 , будучи у встановленому порядку повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ухилився від обов`язку отримання відповідних документів та явки до ТЦК та СП;

- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик, на думку сторони обвинувачення, є можливим з огляду на тривалий час спільної роботи з іншою підозрюваною в цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_8 , здійснення нею керівництва та координацію діяльності ОСОБА_6 під час роботи в ТОВ «МЛ «Діла», а також на те, що ОСОБА_6 тривалий час працював на різних посадах в ТОВ «МЛ «ДІЛА», має спеціальні знання та оперував значним обсягом відомостей щодо діяльності ТОВ «МЛ «Діла». Наразі досудовим розслідуванням не встановлено точну кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ;

- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, представника потерпілого, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 , у силу посади, яку він обіймав, має тісні зв`язки з іншими працівниками ТОВ «МЛ «Діла», може здійснювати вплив як на них, так і на інших осіб, яким можуть бути відомі обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, показання яких мають або матимуть значення для встановлення істини у справі. ОСОБА_6 також відомі анкетні дані свідків. Наявність зазначеного ризику, на думку сторони обвинувачення, обґрунтовується тим, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності, може використати зазначені можливості, навички, а також зв`язки для незаконного тиску на свідків, та інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу або примушування до давання вигідних йому показань чи вчинення інших дій;

- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що, побоюючись реальної міри покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі ухилятися від органу досудового розслідування та суду;

- ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 вчиняв систематичні протиправні дії щодо ТОВ «МЛ «Діла», якому може бути надано оцінку в порядку та спосіб, передбачені КПК України.

На думку слідчого, обставини, встановлені під час досудового розслідування виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, оскільки тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у сукупності з даними про його особу та з огляду на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу та, враховуючи наявність обґрунтованої підозри в сукупності з фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, стосовно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник заперечила проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, просила відмовити у його задоволенні з огляду на доводи, викладені у письмових запереченнях, які були долучені до матеріалів провадження.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

03.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя, вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, зокрема:

- протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

- висновок експерта №СЕ-19/111-23/55690-КТ від 23.10.2023;

- висновок експерта №17\12-23 від 17.12.2023;

- протоколи обшуку;

- інші матеріали в їх сукупності.

З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 цього Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити, серед іншого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 176 цього Кодексу слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слід зазначити, що, відповідно до рішення у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив, що: «… існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006, «Худоєров проти Російської Федерації» від 08.11.2005, «Биков проти Російської Федерації»10.03.2009).

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (позиція ЄСПЛ у рішеннях по справах «Белевитський проти Росії» від 01.03.2007, «Харченко проти України» від 10.01.2011).

Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у своєму клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.

На переконання сторони обвинувачення, підозрюваний, усвідомлюючи міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що, відповідно до змісту клопотання, повністю підтверджує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обґрунтовуючи цей ризик, слідчий посилається на те, що ОСОБА_6 , будучи у встановленому порядку повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ухилився від обов`язку отримання відповідних документів та явки до ТЦК та СП.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою.

Так, у справі «МакКей проти Сполученого Королівства» від 03.10.2006 ЄСПЛ зазначив, що основна мета ст. 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

При оцінці позбавлення свободи будь-кого Суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними (рішення у справах «Боцано проти Франції» від 18.12.1986, «Ходорковський проти Росії» від 31.05.2011).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.03.2015 «Котій проти України» зазначив, що п. 1 ст. 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства, він також має бути необхідним за конкретних обставин (аналогічна позиція висвітлена в рішеннях у справах «Хайредінов проти України» від 14.10.2010, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Таран проти України» від 17.10.2013, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007). Один із встановлених практикою Суду загальних принципів полягає у тому, що тримання під вартою вважатиметься «свавільним» в разі, коли, незважаючи на дотримання букви національного закону, має місце недобросовісність або введення в оману органами влади або коли органи влади нехтують спробами правильного застосування відповідного законодавства (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04.06.2015).

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі (рішення у справах «Строган проти України» від 06.10.2016, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, «Свершов проти України» від 27.11.2008, «Тодоров проти України» від 12.01.2012, «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Панченко проти Російської Федерації» від 08.02.2005, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі №14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ дійшов у рішеннях по справах «Буров проти України» від 17.03.2011, «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001, «Смірнова проти Російської Федерації» від 24.07.2003, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Ці та інші обставини повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин особи, які виправдовують його тримання під вартою (рішення у справі «Алексанян проти Російської Федерації» від 22.12.2008), мати конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справах «Клішин проти України» від 20.06.2012, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти Російської Федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000). При цьому відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця проживання не є доказом того, що особа зникне (рішення у справах «Пшевечерський проти Російської Федерації» від 24.05.2003, «Сулаоя проти Естонії» від 15.02.2005). Не може бути доказом можливої втечі особи і наявність кількох місць проживання (рішення у справі «Олександр Макаров проти Російської Федерації» від 12.03.2009).

Крім того, сторона обвинувачення вказує на наявність, ризику ймовірного впливу на свідків, представника потерпілого, експерта у кримінальному провадженні.

З указаним твердженням слідчий суддя в повній мірі не може погодитись з огляду на наступне.

Слідчий суддя відмічає, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування такий ризик гіпотетично може існувати, проте настання таких дій з боку підозрюваного можливо уникнути шляхом покладення на нього обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні. До того ж, ЄСПЛ у своєму рішенні «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначає, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. Він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов`язаний із конкретними фактами (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» від 28.11.2017).

Не достатньо покладатися лише на якусь абстрактну можливість, не підкріплену якими-небудь доказами. У рішенні ЄСПЛ від 10.01.2012 у справі «Сокуренко проти Російської Федерації» зазначено, що внутрішньодержавні суди повинні показати, що протягом відповідного періоду ув`язнення особи має місце і продовжує залишатися в силі істотний ризик залякування свідків. Суд також має проаналізувати доречні факти, зокрема прогрес у розслідуванні або судовому провадженні, особу обвинуваченого, його поведінку до та після затримання, а також будь-які інші конкретні чинники в обґрунтування ризиків, пов`язаних із тим, що він може зловживати повернутою свободою за допомогою дій із метою фальсифікації або знищення доказів, чи спричиненням тиску на потерпілих (також рішення у справах «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Юдаев проти Російської Федерації» від 15.01.2009).

Оцінюючи заявлені стороною обвинувачення ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, представника потерпілого, експерта у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя, з огляду на положення КПК України та прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи повідомлені підозрюваним ОСОБА_6 дані про свою особу та рід занять, в світлі запровадженого в Україні воєнного стану відмічає, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів на підтвердження того, що вказані ризики мають настільки високий ступінь ймовірності настання, що для їх запобігання неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

З огляду на викладене, а також враховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , те, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, його вік, наявність постійного місця проживання, проходження військової служби за контрактом, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків та, зважаючи на необхідність дотримання цілей та принципів кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з огляду на те, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про те, що саме такий вид запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

При цьому, надаючи оцінку розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, слідчий суддя звертає увагу на те, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.04.2022 зазначає, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» від 07.12.2006).

За таких обставин, таки розмір застави, про який просить сторона обвинувачення, без відповідного та достатнього обґрунтування для її визначення саме у такому розміру, буде порушенням п. 3 ст. 5 Конвенції, з огляду на це слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі, встановленому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.

Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 132, 176-178, 182, 191, 193, 194, 196, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023100050002248 від 23.06.2023 за ч. 3 ст. 362 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

2) утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_8 , зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , експертом ОСОБА_14 , крім спільної участі у слідчих та/або процесуальних діях;

3) не відвідувати ТОВ «МЛ «Діла» за адресою місцезнаходження та/або адресами відповідних лабораторій;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити на строк 2 (два) місяці з моменту внесення застави, але не більше ніж в межах строку досудового розслідування кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави останній зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний/обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному/обвинуваченому/заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним/обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1