Рішення

від 08.01.2024 по справі 320/31079/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року Київ справа №320/31079/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Терлецької О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АВЕНТИН» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ

ДПС про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «АВЕНТИН» (вулиця Турівська, будинок 40, місто Київ, 04071) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 18.08.2023 № 99503 про відповідність ПП «Авентин» (код ЄДРПОУ 36758943) критеріям ризиковості платника на підставі пункту

8 Критеріїв ризиковості платника податків;

-зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити ПП «Авентин» (код ЄДРПОУ 36758943) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

-стягнути на користь ПП «Авентин» (код ЄДРПОУ 36758943) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві судові витрати по сплаті судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не обґрунтував належними та допустимим доказами оскаржуване рішення про відповідність ПП «Авентин» критеріям ризиковості, контролюючий орган не врахував подані позивачем пояснення та копії документів, не надав їм жодної належної оцінки, а оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи. На думку позивача, рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 18.08.2023 № 99503, прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві, не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та п. 27 Порядку № 1165 і підлягає скасуванню. На переконання позивача, у відповідача були відсутні законні та достатні підстави для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняття оскаржуваного рішення. Позивач зауважив, що ним надавалися всі належні первинні документи по взаємовідносинах з його контрагентами, однак з незрозумілих причин не були враховані контролюючим органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що віднесення позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань органів ДПС, тобто є лише діяльністю контролюючого органу з виконанням своїх повноважень, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. На думку відповідача, позовна вимога щодо виключення платника податків із переліку ризикових на думку відповідача, є неправомірною, так як суд в даному випадку перебирає функцію органу ДПС щодо збирання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплати коштів до бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «Авентин» є юридичною особою приватного права, зареєстровано 11.11.2009 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), що здійснює свою господарську діяльність у відповідності до норм чинного законодавства України. Основний вид економічної діяльності - 22.22 Виробництво тари з пластмас.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «АВЕНТИН» зареєстроване, як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 367589427027. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200032717 від 02.03.2012.

Діяльність ПП «Авентин» не потребує отримання ліцензій, дозволів або патентів. Засновником ПП є Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СІПІДЖІ АССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ», що діє від свого імені, за рахунок та в інтересах закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «АКТИВ» (ЄДРІСІ 23300279). Приватне підприємство «АВЕНТИН» протягом останніх 10 років виробляло полімерну упаковку для пакування хліба, харчової продукції, молочної продукції, медичних препаратів, хімічної продукції, предметів санітарії і особистої гігієни, кормів для тварин, товарів господарського призначення, здійснювало свою виробничу діяльність на власному виробничому обладнанні.

Виробничі потужності ПП «Авентин» знаходилися в нежитловому приміщенні (будівлі) за адресою м. Вишгород, промисловий майданчик «КАРАТ», 2. Це нежитлове приміщення ПП «АВЕНТИН» орендував у ТОВ «ВАЛІКОМ» на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 14.12.2016 року. Все технологічне обладнання яке придбавалося та належало ПП «АВЕНТИН» на праві власності, фізично розташовувалося в орендованій будівлі.

На початок 2022 року на Підприємстві працювало 106 співробітників, загальний фонд оплати праці яких складав 2 100, 5 тис. грн. В лютому 2022 року більша частина робітників звільнилась. Керівництвом було прийняте рішення про повернення будівлі орендодавцю та про продаж всього обладнання.

У зв`язку з прийнятим рішенням 10.02.2022 року ПП «АВЕНТИН» та ТОВ «ВАЛІКОМ» розірвали договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 14.12.2016 року. Все нерухоме майно виробниче обладнання та устаткування, яке було у власності у ПП «АВЕНТИН» та знаходилося в цьому нежитловому приміщення, було передано в оренду ТОВ «ВАЛІКОМ» на підставі договору оренди майна № 2 від 10.02.2022 року. Тобто обладнання, що було передано в оренду від ПП «АВЕНТИН» на ТОВ «ВАЛІКОМ», було передано за адресою фактичного його розташування, і тому не переміщалось та ТТН не виписувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм рішенням від 18.08.2023 № 99503 визнав ПП «АВЕНТИН» підприємством, що відповідає пункту 8 критерій ризиковості. Підставою для рішення про відповідність ПП «АВЕНТИН» критеріям ризиковості платника податку встановлено з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 10.08.2023 № 3.

Також, в рішенні зазначено, що у разі відповідності пункту 8 критерій ризиковості платника податку зазначається код (коди) податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

код 03 - Відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

код 07 Недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/ розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);

код 12 Постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

код 13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податків, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена ризиковість платника податку, стосується господарських операцій з постачання позивачем продукції платнику податків, задіяного в ризиковій операції за податковим номером 40928280 в період з 01.01.2022 по 12.05.2023 та операцій з придбання позивачем продукції в платника податків, задіяного в ризиковій операції

за податковим номером 40928280 та 41199179 в період з 01.01.2022 по 12.05.2023.

Не погоджуюсь із таким рішенням податкового органу, ПП «АВЕНТИН» через електронний кабінет платника направлено відповідачу письмові пояснення та надано копії документів щодо реальності господарських операцій із зазначеними в рішенні контрагентами та копії документів, на думку позивача, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про невідповідність платника податку на додану вартість ПП «АВЕНТИН» критеріям ризиковості платника податку, встановлення реальності здійснення операцій по договорам та відсутність порушення норм податкового законодавства.

Однак, ГУ ДПС м. Києві прийнято рішення від 18.08.2023 № 99503 про відповідність

ПП «АВЕНТИН» критеріям ризиковості платника податку (пункт 8 Критеріїв), в якому податковим органом крім попередніх, зазначено нові критерії та підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Разом з цим, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до п. 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Порядком визначається процедура винесення комісією ДПС рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 6 Порядку), Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку), Критерії ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатками №1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема:

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, Додатком № 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле "податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)".

Судом із наявних у справі доказів встановлено, що контролюючим органом віднесено позивача до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку відповідно до Порядку №1165, однак, оскаржуване рішення не містить мотивів та підстав віднесення підприємства позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку за будь-якою ознакою.

Так, відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (Додаток 1 до Порядку №1165), передбачено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Для вирішення спору судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 у подібних правовідносинах, відповідно до яких при вирішенні спорів такої категорії, суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характеру цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Так, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: - у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, або - з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від. р. №-.

При цьому, в оскаржуваному рішенні від 18.08.2023 № 99503 контролюючий орган не вказав, на підставі чого було прийнято таке рішення - в рядку "Податкова інформація" не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом в якості підстави відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку зазначено: "п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків", а в обов`язковому для заповнення полі "Податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)" зазначено таке:

- інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: тип операції придбання/постачання «придбання»; періоди здійснення господарської операції «з 01.01.2022 по 12.05.2023»; код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної, як ризикова « 1201, 4401»; податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції « 40928280» « 41199179»;

«постачання»; періоди здійснення господарської операції «з 01.01.2022 по 12.05.2023»; код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної, як ризикова « 8477»; податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції « 40928280»;

ненадання платником податку копій документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку документи «довіреність, акт керівного органу платника податків, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, первинні документи щодо зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складські документи, рахунки-фактури/інвойси, акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладна, розрахунковий документ, банківська виписка з особових рахунків, документ щодо підтвердження відповідності продукції (декларація про відповідність), паспорт якості, сертифікат відповідності.

Отже, оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20.

Виходячи з аналізу оскаржуваного рішення та наданих до матеріалів справи документів, суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняте рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку обставин господарських операцій із вказаними контрагентами.

Окрім вказаного, з аналізу рішення убачається, що контролюючим органом у рядку оскаржуваного рішення «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення,

не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника позивача, в яких були зафіксовані такі операції, не наведено конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, натомість контролюючим органом лише зазначено найменування контрагентів позивача.

Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази на підтвердження цієї інформації.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений ч. 4 ст. 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Контролюючий орган посилається на проведений аналіз копій документів щодо господарських операцій, у ході якого встановлено, що ПП «АВЕНТИН» придбавало

у період з 01.01.2022 по 12.05.2023 товари у ТОВ «ВАЛІКОМ» (ЄДРПОУ 40928280),

ТОВ «ФІН АГРО КОРН» (ЄДРПОУ 41199179) та постачало у період з 01.01.2022 по 30.01.2023 товари ТОВ «ВАЛІКОМ» (ЄДРПОУ 40928280), що свідчить про ймовірність здійснення ризикових операцій.

В той же час, будь-яких підтверджуючих доказів того, що зазначена у відзиві на позовну заяву податкова інформація щодо придбання та постачання позивачем у період з 01.01.2022 по 30.01.2023 товарів у ТОВ «ВАЛІКОМ» (ЄДРПОУ 40928280) та ТОВ «ФІН АГРО КОРН» (ЄДРПОУ 41199179), що стало підставою для відповідності ПП «АВЕНТИН» Критеріям ризиковості платника податку, суду не надано.

Суд критично ставиться до наведеної у відзиві на позовну заяву податкову інформацію, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї інформації не надано.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано ст. ст. 72, 73 ПК України.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, і необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

В свою чергу відповідач не надав до суду жодного доказу у підтвердження вказаних у відзиві тверджень, в тому числі не надав і доказів результату податкового аналізу/наявної податкової інформації щодо позивача та його контрагентів, з якого б вбачалось, що контрагенти позивача мають ознаки ймовірного "вигодоформуючого суб`єкту".

Тобто покладені в основу відзиву твердження відповідача щодо причин, які слугували підставами для прийняття оскаржуваного рішення, неможливо перевірити за наданими в обґрунтування цього доказами.

Крім того, відповідачем не надано доказів аналізу показників податкової звітності позивача, не надано доказів відповідності показників його господарської діяльності вказаним вище критеріям.

Зазначена у рішенні податкова інформація щодо придбання та постачання позивачем товарів ТОВ «ВАЛІКОМ» (ЄДРПОУ 40928280) та ТОВ «ФІН АГРО КОРН» (ЄДРПОУ 41199179), які знаходяться у переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, що, як зазначає відповідач стала підставою для відповідності ПП «АВЕНТИН» Критеріям ризиковості платника податку,

не доведена наявністю конкретно складеного документу у вигляді податкової інформації, службової або доповідної записки, або листа податкового органу, в якому відображено безпосередньо виклад обставин, їх аналіз та відповідні висновки.

Відтак суд приходить до висновку, що будь-якого окремо сформованого документу, який слугував підставою для висновків комісії про відповідність ПП «АВЕНТИН» Критеріям ризиковості платника податку, контролюючим органом не створено, а зворотного відповідачем не доведено.

Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009. Суд вважає, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнав, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

У п. (b) "Порушення справедливого балансу між конкуруючими інтересами" Суд відзначив, що необхідно оцінити, чи заходи, вжиті зі сторони держави з метою підтримання фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ і викорінення шахрайських зловживань в даній системі, були співрозмірними праву компанії-заявника на мирне користування своєю власністю.

В п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Інтерсплав" проти України" від 09.01.2007 Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kingdom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50 - 51, п. п. 121 - 122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Суд вважає, що в даному випадку контролюючим органом не доведено наявності підстав для віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Таким чином, не виклавши розшифрування податкової інформації, зокрема, не навівши конкретного переліку ризикових операцій з контрагентами, що були задіяні в таких операціях в спірному рішенні, як це передбачено пунктом 8 Порядку №1165, відповідач фактично діяв без дотримання власної процедури.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20 та від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20.

Стосовно доводів відповідача про те, що оскаржуване рішення про визначення підприємства позивача таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків, суд зазначає наступне.

Приписами п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Отже, в силу прямих приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, пункту 56.1 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити до адміністративного суду будь-яке рішення, прийняте контролюючим органом, у тому числі рішення відповідної комісії головного управління ДПС в області, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС щодо встановлення ризиковості платника податків, позаяк жодним нормативно-правовим актом юрисдикція адміністративного суду на розгляд спорів між платниками та контролюючими органами щодо оскарження такого роду рішень не виключається.

При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи, що п. 6 Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд дійшов висновку, що встановлення Комісією податкового органу відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності як такої.

Включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд враховує, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, судом встановлено про відсутність підстав для застосування до позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Відтак, наявність запису в базах даних ДПС України про ПП «АВЕНТИН», як ризикове підприємство порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, що, у свою чергу, фактично позбавляє можливості позивача належним чином проводити свою господарську діяльність, та свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 99503 від 18.08.2023 про відповідність ПП «АВЕНТИН» критеріям ризиковості платника податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку є обґрунтованими, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити

ПП «АВЕНТИН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, суд зазначає наступне.

Так, Порядком №1165 не передбачено обов`язку комісії регіонального рівня прийняти рішення про виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі скасування судом відповідного рішення про відповідність платника критеріям ризиковості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві виключити ПП «АВЕНТИН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 187 від 07.09.2023 та № 228 від 21.11.2023. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5 368,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.08.2023 № 99503.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Приватне підприємство «Авентин» (код ЄДРПОУ 36758943) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Авентин» (код ЄДРПОУ 36758943) судовий збір у сумі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяТерлецька О.О.