Постанова

від 08.01.2024 по справі 465/76/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 465/76/23 пров. № А/857/11287/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі за її позовом до Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Клименко О.М.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 02 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов`язати Львівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області нарахувати їй страхові виплати з 01 травня 2016 року (з моменту настання страхового випадку) та провести індексацію щомісячних страхових виплат на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01 травня 2016 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 465/76/23/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. У зв`язку із цим до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому страхових виплат мають застосовуватися правила, що діяли на день виникнення у нього права на виплату. На думку суду, право особи на отримання страхової виплати виникає саме з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, а не з дня настання нещасного випадку. Оскільки МСЕК установила позивачці стійку втрату професійної працездатності з 17 червня 2021 року, то саме з цього часу у неї виникло право на страхову виплату.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою, яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо дати виникнення права на страхову виплату. При цьому зауважує, що посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду у справах №165/551/17 та №130/3377/15-а є некоректними, оскільки у них інший предмет спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 травня 2016 року в приміщенні ДВНЗ "Національний лісотехнічний університет України" з позивачкою стався нещасний випадок під час виконання трудових обов`язків, про що (з урахуванням рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2020 року у справі № 465/3098/17) комісією складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 01 травня 2016 року о 12 год 00 хв в ДВНЗ "Національний лісотехнічний університет України" форми Н-1/П, який 18 лютого 2021 року затверджений в.о. ректора Туницею.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 094056 від 22 червня 2021 року (дата огляду 17 червня 2021 року, огляд первинний) позивачці встановлено ступінь професійної працездатності у відсотках - 35%.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 066317 від 22 червня 2021 року (дата огляду 17 червня 2021 року) позивачці встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - трудове каліцтво.

Постановою Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 16 липня 2021 року № 1323/90316/90316/2 "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати" вирішено призначити потерпілій ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у розмірі 1510,52 грн з 17 червня 2021 року (дати встановлення потерпілій стійкої втрати професійної працездатності 35% та ІІ групи інвалідності за висновком МСЕК від 17 червня 2021 року серії 12ААА № 094056) безстроково.

05 травня 2022 року позивачка звернулася до Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області із заявою, у якій просила нарахувати їй страхову виплату з дня настання страхового випадку, тобто з 01 травня 2016 року, а також проіндексувати суму страхової виплати у повному обсязі (відповідно до законодавства 35%).

У відповідь на заяву від 05 травня 2022 року листом від 10 травня 2022 року № 2201-13/747 Львівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області повідомило позивачку про те, що відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» постановою Львівського відділення "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати" від 16 липня 2021 року їй призначено страхову виплату з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності (з 17 червня 2021 року) у розмірі 1510,52 грн (35% від середньомісячної заробітної плати 4315,77 грн - згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 22 червня 2021 року № 094056).

Не погоджуючись із датою призначення їй страхової виплати, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону № 1105-ХІV страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Частиною 1 статті 36 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У свою чергу, страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону № 1105-ХІV).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 1105-ХІV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частина 3 статті 36 Закону № 1105-ХІV).

Судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві з позивачкою стався 01 травня 2016 року.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 1105-ХІV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 094056 від 22 червня 2021 року (дата огляду 17 червня 2021 року, огляд первинний) позивачці встановлено ступінь професійної працездатності у відсотках: 35%.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 066317 від 22 червня 2021 року (дата огляду 17 червня 2021 року) позивачці встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, причина інвалідності: трудове каліцтво.

Пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону № 1105-ХІV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Згідно із частиню 5 статті 47 Закону № 1105-ХІV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Судом встановлено, що страхові виплати позивачці призначені постановою Львівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 16 липня 2021 року № 1323/90316/90316/2 в розмірі 1510,52 грн з 17 червня 2021 року, тобто з дня встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

Однак, виходячи з наведеного правового регулювання, право на отримання страхових виплат у позивачки настало з дня настання нещасного випадку на виробництві. Відтак, апеляційний суд підтримує доводи позивачки про те, що Львівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області має здійснити нарахування та виплатити їй страхових виплат за період з 01 травня 2016 року по 16 червня 2021 року.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону № 1105-ХІV страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (частина 6 статті 47 Закону № 1105-ХІV).

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону № 1105-ХІV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року при розгляді справи № 347/1165/18, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання провести індексацію щомісячних страхових виплат на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01 травня 2016 року, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 1, 5 статті 47 Закону № 1105-ХІV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-ХІV передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі щомісячні страхові виплати.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148 внесені зміни в абзац 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII в чинній редакції з урахуванням внесених Законом № 2148 змін, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Цим же законом внесено зміни до Закону № 1105-ХІV, а саме, частину 15 статті 42 вказаного закону передбачено, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону.

Стаття 3 Закону № 1282-XII передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року - 103 відсотки (з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким внесено зміни до вказаного Закону, зокрема змінено відсоток порогу індексації в сторону збільшення).

За приписами статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

З метою реалізації положень Закону № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), яким визначений механізм та правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацами 1-3 пункту 10 Порядку №1078 (в редакції, що була чинною до 28 лютого 2018 року) встановлено, що у разі коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума.

Якщо особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачується пенсія, в першу чергу індексується сума щомісячної страхової виплати.

Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.

Відповідно до пункту 1.16 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок № 11), який діє з 01 жовтня 2018 року індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до статті 37 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону № 1105-ХІV в чинній редакції, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Тобто, індексація суми страхових виплат прямо передбачена чинним законодавством, а обов`язок здійснення індексації страхової виплати покладений на відповідача і не перебуває під умовою здійснення застрахованою особою певних активних дій.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про обов`язок Фонду нарахувати та виплатити позивачці індексацію щомісячних страхових виплат за період 01 травня 2016 року за вирахуванням фактично виплачених сум.

За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 465/76/23 скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Львівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області нарахувати ОСОБА_1 страхові виплати з 01 травня 2016 року (з моменту настання страхового випадку) та провести індексацію щомісячних страхових виплат на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01 травня 2016 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк