Вирок

від 08.01.2024 по справі 183/10797/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/398/24 Справа № 183/10797/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, апеляційну скаргу прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041350000899 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого базову загальну середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

15 березня 2006 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 70, 76, 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

07 грудня 2006 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

17 жовтня 2007 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання 6 місяців за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2006 року, до відбуття покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі;

19 червня 2008 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України цим покаранням поглинуте покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року, до відбуття покарання 6 років позбавлення волі. 11 грудня 2012 року звільнений з Бердянської ВК Запорізької області № 77 по відбуттю покарання;

07 серпня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

09 вересня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання 1 рік 1 місяць за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року, до відбуття покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі. 20 травня 2016 року Силонянським РС перегляд вироку на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 20 серпня 2013 року до 09 жовтня 2013 року. 01 серпня 2017 року звільнений з Дніпропетровської ВК №89 по відбуттю покарання;

09 грудня 2019 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду в Дніпропетровській області від 07 березня 2018 року, до відбуття покарання 5 років 3 місяці. 17 березня 2023 року звільнений з Дніпропетровської ВК № 89 по відбуттю покарання;

07 березня 2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці; на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 18 грудня 2017 року до 07 березня 2018 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

15 беезня 2006 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст.ст. 69, 70, 76, 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

07 грудня 2006 року Новомосковським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

17 жовтня 2007 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання строком 1 рік 8 місяців за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2006 року, до відбуття покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі;

26 вересня 2008 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання 3 роки 8 місяців за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року, до відбуття покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі із зарахуванням тримання під вартою з 17 січня 2007 року до 26 вересня 2008 року. Звільнений 17 вересня 2012 року з Микитинської ВК Донецької області № 87 по відбуттю покарання;

19 червня 2008 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання 6 років 6 місяців за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року, до відбуття покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

16 квітня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна. 31 березня 2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області перегляд вироку на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано термін з 13 січня 2013 року до 19 червня 2013 року. 12 березня 2021 року звільнений з Синельниківської ВК Дніпропетровської області № 94 по відбуттю покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі ухвал слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року, до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - цілодобовий домашній арешт.

Як встановлено судом, 22 травня 2023 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_8 знаходився за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , де у них виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 23 травня 2023 року приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 знаходились поблизу гаража по АДРЕСА_3 , де ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , перебуваючи у вищевказаному місці, діючи таємно, умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розбили скло віконної рами бокової стіни гаражу, тим самим незаконно проникли до гаражу, де побачили двомісний гребний ПВХ човен марки «Avalon А270», вартістю 6555 гривень 00 копійок, крісло карпове марки «Elektrostatyk FK2» з підлокітниками, вартістю 2412 гривень 00 копійок, вудку телескоп марки «Siweida TEAM» 6м (болонська вудка з кільцями), вартістю 267 гривень 00 копійок, вудилище марки «KaidaInspire» 20-80g, вартістю 389 гривень 00 копійок, карпове вудилище спінінг телескопічний марки «WinnerTele Great Carp» 3 м, вартістю 206 гривень 00 копійок, намет туристичний марки «HighPeak» моделі «Nevada 3», вартістю 3476 гривень 00 копійок, належні потерпілому ОСОБА_9 , та, визначивши це майно об`єктом свого злочинного посягання, взяли їх до своїх рук та вийшли з гаражу.

Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з викраденим майном покинули місце скоєння злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 13 305 гривень 00 копійок.

Крім цього, 23 липня 2023 року приблизно о 12 годині 11 хвилин ОСОБА_7 перебував у приміщенні магазину «Велике Пузо» ТОВ «Бриг-2012», розташованого по вул. Лісова, 9- А у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, де в останнього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме майна, що належить ТОВ «Бриг-2012».

Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний час ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, викрав з полиці відкритого торгового стелажу пляшку вина марки «LuisFelipeEdwards», об`ємом 0,75 л, вартістю 447 гривень 00 копійок, та сховавши її у пакет, вийшов через вхідні двері магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », минувши касову зону та не розрахувавшись за товар, таким чином таємно здійснив крадіжку вищевказаного товару.

В подальшому ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «Бриг-2012» матеріальну шкоду на суму 447 гривень 00 копійок.

Окрім цього, 23 липня 2023 року приблизно о 13 годині 47 хвилин ОСОБА_7 перебував у приміщенні магазину «Ева № 81» ТОВ «РУШ», розташованого по пл. Перемоги, 8 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, де в останнього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме майна, що належить ТОВ «РУШ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний час ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, викрав з полиці відкритого торгового стелажу туалетну воду для чоловіків марки «TrussardiUomoTheRed», об`ємом 30 мл, вартістю 482 гривень 35 копійок, та сховавши її у карман шортів, вийшов через вхідні двері магазину «Ева № 81», минувши касову зону та не розрахувавшись за товар, таким чином таємно здійснив крадіжку вищевказаного товару.

В подальшому ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на суму 482 гривень 35 копійок.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурор Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури в своїх апеляційних скаргах просять вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року в частині призначеного ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 185 КК України покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з його реальним відбуттям, мотивуючи такі вимоги невідповідністю призначеного судом першої інстанції ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого. Зокрема, прокурори вважають, що застосування судом при призначенні ОСОБА_7 покарання положень ст. ст. 75, 76 КК України занадто пом`якшує покарання, а відтак не сприятиме виправленню обвинуваченого.

В іншій частині вирок суду прокурори просять залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених в них.

Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, просив залишити призначене судом першої інстанції покарання.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій, в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 і на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Водночас доводи апеляційних скарг прокурорів щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого, зокрема, безпідставне застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, на думку колегії суддів, є слушними.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Для того, щоб покарання було достатнім, воно повинно бути справедливим, базуватися на всіх принципах кримінального права: законності покарання; визначеності покарання у вироку; обґрунтованості й обов`язковості мотивування покарання у рішеннях суду; індивідуалізації і справедливості покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках,коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Виходячи з положень ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України вбачається, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи і застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вказаних вимог закону було дотримано не в повній мірі.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, кількість епізодів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, поведінку обвинуваченого після вчиненого злочину, який вину у вчиненому злочині визнав повністю, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував, а також, врахував обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання - щире каяття, обставиною, яка у відповідності до ст. 67 КК України обтяжує покарання визнано рецидив злочинів.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначив ОСОБА_7 покарання, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Між тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та дані про особу обвинуваченого, та не навів докладних мотивів, з яких він вважав можливим звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.

Встановивши обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, а також, пославшись на повне визнання обвинуваченим своєї вини, місцевий суд не мотивував, яким чином це істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, враховуючи встановлені вироком суду дані про особу обвинуваченого, а саме, наявність в обвинуваченого раніше 8 судимостей за вчинення аналогічних корисливих злочинів, за які вже призначались покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та його поведінку після вчинення злочинів, який хоча і визнав свою вину та щиро розкаявся, однак, в добровільному порядку завдану своїми протиправними діями матеріальну шкоду потерпілій стороні не відшкодував.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що поза належною увагою місцевого суду залишились характеризуючі ОСОБА_7 дані, який протягом 2006-2019 років вчинив ряд умисних корисливих злочинів, за які має 8 судимостей, в тому числі за аналогічні корисливі умисні злочини проти власності, звільнившись із місць позбавлення волі 17 березня 2023 року за відбуттям покарання, до нормального життя не повернувся, бажання працевлаштуватися або займатися суспільно корисною працею не виявив, маючи непогашені судимості, знов продовжив свою злочинну діяльність та менше як через 3 місяці з дня звільнення вчинив нові умисні корисливі злочини проти власності в умовах воєнного стану.

Серед обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом першої інстанції хоча і було враховано рецидив злочинів, проте належної оцінки цій обставині, як характеризуючій суспільну небезпеку обвинуваченого та стійку схильність його до вчинення злочинів, суд першої інстанції не надав.

Також, серед даних про особу обвинуваченого поза належною увагою суду залишилось те, що ОСОБА_7 офіційно не працює та суспільно корисною працею не займається, що свідчить про соціально девіантний спосіб життя обвинуваченого та відсутність постійного законного джерела доходу, що є причиною вчинення ним нових кримінальних правопорушень проти власності з метою забезпечення власного існування за рахунок протиправного заволодіння чужим майном. Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_7 новий злочин вчинив в умовах воєнного стану, тобто, в особливо складний як для населення, так і для країни, час. Окрім цього, судом при призначенні покарання не було надано належної оцінки поведінці обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії судового провадження не вжив жодних заходів по добровільному відшкодуванню спричиненого своїми протиправними діями потерпілій стороні матеріального збитку.

Тож, на думку колегії суддів така поведінка та спосіб життя обвинуваченого свідчить про стійкість умислу, направленого на вчинення кримінальних правопорушень, які характеризуються особливою зухвалістю, а звідси і підвищеною суспільною небезпекою обвинуваченого, що повинно враховуватись судами при вирішенні питання щодо можливості застосування вимог ст. ст. 75, 76 КК України при призначенні покарання.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства та реальної міри покарання, а тому, застосування судом першої інстанції відносно обвинуваченого положень ст. ст. 75, 76 КК України призвело до призначення явно несправедливого покарання через м`якість, яке не сприяє його меті - виправленню ОСОБА_7 та попередженню вчиненню нових злочинів, і яке не можна вважати пропорційним та співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину, його наслідкам, даним про особу обвинуваченого та його поведінці після вчинення злочину.

Ухвалюючи новий вирок та вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, характер кримінального правопорушення, яке пов`язано із злочинами проти власності і яке виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, який схильний до вчинення кримінальних правопорушень, раніше 8 раз судимий, в тому числі, за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності та із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі, маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, після 3 місяців з дня звільнення, вчинив новий корисливий злочин проти власності, ніде не працює, що свідчить про відсутність в обвинуваченого наміру мати законне та стабільне джерело доходу, свої прожиткові потреби забезпечує за рахунок протиправного заволодіння чужим майном, корисною суспільною працею в складний для країни час, в період введеного воєнного стану, не зайнятий, міцних соціальних зв`язків не має, веде соціально девіантний спосіб життя, також, враховує обставини, які пом`якшують покарання щире каяття, обставини, які обтяжують покарання - рецидив злочину, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який добровільно завдану шкоду потерпілій стороні не компенсував, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з його реальним відбуттям. Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, є відповідним вчиненому кримінальному правопорушенню, а також за своїм видом та розміром необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року в частині призначеного покарання ОСОБА_8 прокурорами в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому у відповідності до ст. 404 КПК України, не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 403, 404, 407, 409, 413, 421 КПК України, а також, положеннями ст. 615 (в редакції Закону №2201-IX від 14 квітня 2022 року) КПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 , за ч. 4 ст. 185 КК України в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання.

В іншій частині вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 , за ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Копію вироку вручити прокурору та направити ОСОБА_7 .

Вирок Дніпровського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4