Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/4728/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/4728/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратенко О.В. - самопредставництво

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 (повний текст складено 06.07.2023)

у справі № 910/4728/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМОТОР"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 33 866,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У березні 2023 року Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - МРЦ ШР ДСНС УКРАЇНИ, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМОТОР" (далі - ТОВ "ЕЛЕКТРОМОТОР", відповідач) про визнання недійсним пункту договору та стягнення 33 866,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товари, які відповідачем поставлено позивачу за договором № 71 про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України від 03.04.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, звільнені від оподаткування, що є підставою для визнання частково недійсним вказаного договору, а саме: пункту 3.1 та додатку до договору від 03.04.2020 № 71 "Специфікація" в частині слів "у тому числі: ПДВ 20% - 33 866,67 грн, а також повернення надлишково перерахованих коштів ПДВ у розмірі 33 866,67 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/4728/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано:

- декларації про відповідність та нанесення на товар або його упаковку знаку відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем на підставі Договору № 71 від 03.04.2020 за накладною № 381 від 03.04.2020;

- доказів невідповідності п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) щодо нарахування податку на додану вартість вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, за висновком суду позовні вимоги про визнання договору частково недійсним відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України задоволенню не підлягали.

Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33 866,67 грн (податку на додану вартість), заявлених на підставі ст. 1212 ЦК України, місцевий господарський суд встановив, що оплату за товар згідно накладної № 381 від 03.04.2020 у сумі 203 200 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 866,67 грн, здійснено позивачем на підставі Договору № 71 від 03.04.2020, відтак, у позивача було відсутнє право вимагати повернення спірних коштів за Договором № 71 про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України від 03.04.2020, як безпідставно набутих.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/4728/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23 повністю та прийняти нове рішення у даній справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- Міністерство охорони здоров`я України у листі фактично підтвердило, що товар за договором є обладнанням, яке включено до розділу "дезінфекційні засоби і антисептики" Переліку № 224;

- суд першої інстанції приходить до помилкового висновку, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або його упаковку, а також супровідні документи, знаку відповідності технічним регламентам, операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування;

- обприскувачі, поставлені за договором, не є медичним виробом, а є обладнанням для проведення дезінфекції, а тому до нього не може бути застосована примітка 3 до Переліку № 224.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у справі № 910/4728/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Гончаров С.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4728/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23 до надходження до суду матеріалів справи.

14.08.2023 матеріали справи № 910/4728/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4728/23, справу №910/4728/23 призначено до розгляду на 25 вересня 2023 року об 11 год. 20 хв.

Однак, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відрядженні з 07.10.2023 по 14.10.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у справі № 910/4728/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4728/23, розгляд апеляційної скарги Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23 призначено на 07 листопада 2023 року об 11 год. 15 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу № 910/4728/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23, повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23 відбудеться 07.11.2023 об 11 год 15 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 розгляд апеляційної скарги Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4728/23 відкладено на 12 грудня 2023 року о 10 год. 20 хв.

Явка представників сторін.

У судове засідання 12.12.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

За приписами частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 03.04.2020 між Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник) та відповідачем (учасник) був укладений Договір про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України № 71 (далі - Договір або Договір №71 від 03.04.2020), згідно з умовами п. 1.1 якого учасник зобов`язався у 2020 році поставити замовнику товар код 42920000-1 згідно ДК 021:2015 (машини для миття пляшок, пакування, зважування та розпилювання (обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методом "Обприскувач"), а саме: оприскувач (з акумулятором) резервуар від 15 до 20 літрів -32 штуки (далі - Товар) згідно із специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язався прийняти товар від учасника та оплатити його вартість на умовах Договору.

Згідно умов п. 3.1 Договору та Додатку до Договору (Специфікація), сума Договору становить 203 200,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 866,67 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Позивач зазначив, що на підставі рахунку на оплату № 549 від 03.04.2020 у повному обсязі сплатив суму Договору та отримав від відповідача товар згідно із Специфікацією (оприскувач акумуляторний ранцевий SOLO , свинцево - гельовий, 12 В, 7.2 Аг, тиск 2.5/4.3 бар, розпилювальна трубка 50 см, вага 7,6 кг та накладною № 381 від 03.04.2020 на суму 203 200,00 грн. Претензій щодо поставки товару позивач до відповідача не має.

У період з 28.10.2020 по 20.11.2020 відповідно до наказу ДСНС України № 576 від 27.10.2020 було проведено внутрішній аудит МРЦ ШР ДСНС УКРАЇНИ на тему "Оцінка ефективності здійснення медичного забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту медичним підрозділам ДСНС" за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2020 року.

За результатами перевірки було складено Звіт внутрішнього аудиту, проведеного у МРЦ ШР ДСНС УКРАЇНИ від 20.11.2020 (далі - Звіт), згідно якого встановлено, що установа при закупівлі оприскувачів не скористалася пільгою з оподаткування ПДВ, яка встановлена пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та зайво сплатила ПДВ на закупівлю товарів, внаслідок чого завищено потребу коштів при плануванні, що призвело до неефективного витрачання державних коштів в частині зайво сплаченого ПДВ на закупівлю товарів.

Позивач вказав, що згідно переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 "Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" (далі - Постанова КМУ № 224), обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методом за Договором № 71 від 03.04.2020 підпадає під дію Постанови КМУ № 224, тобто має бути звільнене від сплати ПДВ.

З метою усунення порушень, виявлених аудитом, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зайво сплаченого ПДВ, у тому числі за Договором № 71 від 03.04.2020, додатково повідомив, що податкові пільги, визначені статтею 197 розділу V та окремими пунктами підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, надаються не окремим платникам податків, а застосовуються при здійснені операцій з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг (лист від 20.11.2020 № 2972, претензія № 202 від 22.01.2021 на суму 33 866,67 грн., претензія на суму 33 866,367 грн від 22.02.2022 № 505). Проте відповідач відповіді не надав, вимоги позивача не задовольнив.

Крім того, позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві зі скаргою від 28.01.2021 № 241 на дії (бездіяльність) ТОВ "ВКФ "Електромотор" щодо неповернення зайво сплаченого ПДВ. У відповідь Головне управління ДПС у м. Києві листом від 18.02.2021 № 16499/6/26-15-05-04 повідомило, зокрема, що "відповідно до законодавчо закріплених за органами ДПС завдань, функцій, обов`язків та прав, органи податкової служби не мають втручатися цивільні відносини між юридичними та/або фізичними особами чи будь яким чином сприяти вирішенню майнових чи інших претензій на користь одного з них".

З метою отримання роз`яснень, чи відносяться закуплені товари за Договором № 71 від 03.04.2020 до товарів, постачання яких на митній території України звільняється від оподаткування податком на додану вартість, позивач листом від 13.12.2021 № 2816, звернувся до Міністерства охорони здоров`я України. У відповідь Міністерство охорони здоров`я України листом від 31.12.2021 № 24-04/39343/2-21, зокрема, повідомило, що "Повноваження МОЗ України не передбачають надання консультацій з питань застосування податкового законодавства, а також висновків щодо відношення продукції до певної категорії товарів. Отримання висновку та інших документів Міністерства охорони здоров`я щодо відповідності продукції наведеним в Переліку назвам Переліком, а також іншими нормативно-правовими актами, не передбачено".

За таких обставин, позивач на підставі статей 203, 215, 1212 ЦК України звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати частково недійсним Договір № 71 від 03.04.2020 в частині п. 3.1 Договору в частині слів "у тому числі: ПДВ 20 % - 33 866,67 грн" та Додаток до Договору "Специфікація" в частині слів "у тому числі: ПДВ 20 % - 33 866,67 грн", стягнути з відповідача на користь позивача надлишково перераховані кошти у розмірі 33 866,67 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону господарський суд повинен оцінювати на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно умов п. 3.1 договору та додатку до договору (Специфікація), сума Договору становить 203 200, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 33 866,67 грн.

За визначенням, викладеним у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

У даному випадку можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Як на підставу недійсності п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) позивач посилається на те, що зазначені умови в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечать приписам п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент укладення договору та здійснення операції з купівлі-продажу товару) встановлено,що тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу та положення ст. 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Постанова Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 набирає чинності з дня її опублікування та діє протягом строку дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та пункту 9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України.

Відповідно до примітки 3 Постанови №224 для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753 (Офіційний вісник України, 2013, №82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754 (Офіційний вісник України, 2013, №82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755 (Офіційний вісник України, 2013, №82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 (Офіційний вісник України, 2008, №66, ст. 2216); або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

При цьому, відповідно до приміток до Переліку (в редакції, діючій на момент здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним), в яких роз`яснено порядок його застосування - визначення відповідності товарів наведеному переліку, було визначено, що:

1. Коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

2. Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755;

2) термін "засоби індивідуального захисту" вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761 або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753.

5.17.Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1184 "Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення" знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Відповідно до п. 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов`язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов`язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов`язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Відповідно до п. 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754, виробник, який під своїм найменуванням вводить в обіг вироби, повідомляє Держлікслужбі: своє місцезнаходження; відомості про реагенти, реагентні продукти, калібратори, контрольні матеріали та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг; щодо виробів, зазначених у додатку 2, та виробів для самоконтролю - дані, що необхідні для ідентифікації таких виробів, аналітичні та в разі потреби діагностичні параметри відповідно до пункту 3 додатка 1, результати оцінки характеристик згідно з додатком 8, інформацію про видані сертифікати та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг.

У разі коли виробник, який вводить в обіг вироби під своїм найменуванням, не є резидентом України, інформація подається Держлікслужбі уповноваженим представником, якого він призначає.

Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.

Отже, віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" до Переліку товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, пов`язано з наявністю однієї з таких умов:

(1) подання декларації про відповідність та нанесення на відповідний товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знаку відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761, або

(2) подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Вказане вище узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.05.2023 у справі № 916/734/22,

Проте, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із визначених в п. 3 Примітки до Переліку умови для віднесення поставлених за договором товарів до таких, які необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, а саме: подання відповідної декларації про відповідність з нанесення у визначеному порядку знаку відповідності технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг товарів, які є предметом спірного договору.

При цьому, апеляційною інстанцією оцінюються критично посилання апелянта на лист Міністерства охорони здоров`я України № 24-04/39343/2-21 від 31.12.2021, оскільки він не є ані декларацією про відповідність, ані повідомленням про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів у розумінні положень примітки 3 до Постанови № 224.

Більше того, наданий лист, з огляду на його зміст, носить рекомендаційний характер, оскільки Міністерство охорони здоров`я зазначило, що його повноваження не передбачають надання консультацій з питань застосування податкового законодавства, а також висновків щодо відношення продукції до певної категорії товарів.

Також підлягають відхиленню і посилання позивача на Звіт внутрішнього аудиту від 20.11.2020, адже встановлені аудиторською перевіркою обставини незастосування положень пункт 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України щодо звільнення від оподаткування за поставлений товар за умовами договору не мають для суду преюдиційного значення. Такий звіт оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України, позаяк не має для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товарів за договором положення пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК (в редакції, чинній на момент укладення договору) не підлягали застосуванню, що виключає можливість звільнення від сплати ПДВ, адже відсутня така умова, як здійснення операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Відсутність декларації про відповідність, в якій зазначено про відповідність об`єкта декларації одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту та повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на поставлений відповідачем позивачу товар відповідно до положень примітки 3 до Постанови №224, свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з поставки даного товару від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому колегія суддів відзначає, що вказана примітка 3 Постанови №224 визначає порядок (дисципліну) віднесення товарів до таких, операції по яких звільняються від оподаткування ПДВ, а не визначає умови надання пільги по ПДВ.

Відповідно до примітки 1 Постанови №224 коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Водночас, товар, який поставлялась за договором - "обприскувач акумуляторний ранцевий SOLO, свинцево-гельовий, 12В, 7.2 Ar, тиск 2.5/4.3 бар, розпилювальна трубка 50 см, вага 7.6. кг" відсутній у Переліку № 224, зокрема така назва не міститься ні у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", ні у розділі "Дезінфекційні засоби і антисептики", на що наголошує апелянт у поданій апеляційній скарзі.

Визначення в умовах договору, що такий товар відноситься до обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичних, біологічним та комбінованим методом, без надання відповідних доказів на підтвердження таких обставин, не може бути підтвердженням, що товар, який був поставлений за договором, є таким обладнанням, і що на нього розповсюджуються приписи Переліку № 224.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час звернення позивача з даним позовом до суду укладений між позивачем та відповідачем Договір № 71 від 03.04.2020 був виконаний у повному обсязі (як в частині поставки обумовленого цим договором товару, так і в частині оплати поставленого за цим договором товару).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на товар, до вартості якого включено ПДВ, що поставлений відповідачем за видатковою накладною № 381 від 03.04.2020, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК і Постанови №224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання договору та специфікації недійсним у спірній частині.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як було встановлено вище, оплату за товар згідно накладної № 381 від 03.04.2020 у сумі 203 200,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 33 866,67 грн, здійснено позивачем на підставі Договору № 71 від 03.04.2020.

З огляду на викладене вище, оскільки у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 33866,67 грн за Договором, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 33866,67 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Позивачем не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4728/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/4728/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4728/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Козир Т.П. з 22.12.2023 по 05.01.2024, повний текст постанови складено 08.01.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко