Постанова

від 08.01.2024 по справі 908/3099/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3099/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)

судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Завод сталевих конструкцій на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 року (суддя В.В.Левкут, повне рішення оформлено і підписано 15.06.2023 року ) у справі №908/3099/21

за позовом Приватного підприємства Завод сталевих конструкцій м.Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Каскад, м.Запоріжжя

про стягнення 233447,23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2023 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства Завод сталевих конструкцій про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Каскад 228 284,39 грн. вартості неякісного товару, поставленого за видатковою накладною № РН-006828 згідно з договором купівлі-продажу № КЦ-062 від 05.05.2021 року, а також про стягнення 2 284,84 грн. штрафу та 2 880,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу № КЦ-062 від 05.05.2021 року щодо поставки товару належної якості, оскільки під час розпакування поставленого товару виявлено його невідповідність вимогам щодо якості, які передбачені договором.

Позивач вказував, що на направлену відповідачу 31.08.2021 року вимогу про заміну неякісного товару у відповідності до п.5.2.1 договору останній не відреагував, товар не замінив.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 року у справі №908/3099/21 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства Завод сталевих конструкцій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Каскад 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення мотивовано тим, що:

- позивачем не надано належних доказів приймання продукції за якістю відповідно до Інструкції П-7;

- направлення позивачем виклику не впливає на висновки суду стосовно недотримання позивачем процедури фіксації поставки товару неналежної якості, яка обумовлена в договорі;

- надані позивачем докази не є належними та достатніми доказами (у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України) щодо поставки неякісної продукції, оскільки акт, складений у відповідності до п. 29 Інструкції П-7, відсутній, а експертний висновок не відповідає встановленим законом вимогам та складений в односторонньому порядку; крім того, висновок експерта не може собою замінити акт, який повинен був бути складений позивачем на виконання п. 29 Інструкції П-7, оскільки це два окремі докази.

Задовольняючи клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд послався на безпідставність доводів позивача, викладених у запереченнях останнього та підтвердження відповідними доказами надання відповідачу правової допомоги у вказаному відповідачем розмірі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство Завод сталевих конструкцій, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- позивач виконав вимогу щодо обов`язкового виклику представника відповідача для складення акту фіксації дефектів товару, але відповідач виклик проігнорував, що унеможливило складання двостороннього дефектного акту, тому позивач звернувся до Торгово-промислової палати Миколаївської області, яка надала експертний висновок №120-0890 від 26.08.2021 року з питання визначення дефектного товару, непридатного до застосування та переробки;

- суд невірно тлумачить п.20 Інструкції П-7, оскільки представники інших підприємств залучаються лише у випадках відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходженні покупця, але у даному випадку таким бюро стало ТПП України, яка є незалежною сторонньою організацією, що виконує професійні дослідження якості; при цьому наявна у висновку помилка у назві відповідача не має суттєвого значення, оскільки інші зазначені у висновку відомості дають однозначну можливість встановити, що мова йде про товар, поставлений відповідачем, а тому вказані помилки у висновку не можуть бути підставою для його відхилення як доказу;

- помилковим є твердження суду про те, що єдиним документом, який може підтвердити факт порушення якості товару є дефектний акт;

- слід враховувати, що відповідач не надав позивачу сертифікату якості заводу виробника;

- відповідачем не надано жодного доказу щодо належної якості переданого товару, в той же час позивачем належними доказами доведена наявність прихованих недоліків, що виникли до передання товару позивачу;

- чинним законодавством України не встановлено обов`язковість огляду товару у спосіб, що є відмінним від звичайного огляду; у будь-якому випадку саме відповідач зобов`язаний був самостійно використати своє обладнання для демонстрації якості товару, зокрема зрізати пакування, розгорнути рулон та показати його позивачу, а також перевірити якість товару перед постачанням, проте відповідач цього не зробив;

- надані в якості доказів витрат на правову допомогу документи не стосуються ведення справи у суді, і є оплатою інших послуг, при цьому не зазначено, яких саме і яким чином здійснено розрахунок їх вартості, а тому заявлені витрати на правову допомогу є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Посилається на те, що у п.5.1 договору купівлі-продажу №КЦ-062 сторони погодили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженим представником покупця на складі продавця. Хоча позивач відмовився від огляду товару, але це не дає йому право стверджувати, що виявлені ним недоліки є прихованими, між тим, на протязі місяця можливе пред`явлення претензій лише щодо прихованих дефектів.

При цьому, за твердженням відповідача, у разі виявлення недоліків позивач повинен був викликати представника відповідача, а у разі його неприбуття скласти акт не пізніше 8-го дня з моменту виявлення. Акт дефектації №1 від 13.08.2021 року був наданий експерту, але до позову не доданий.

Одночасно відповідач зазначає, що товар, прибувши на адресу позивача, майже добу перебував на автотранспорті. Умови транспортування відповідачу не відомі і за цей проміжок часу товар міг бути пошкоджений.

Крім того відповідач вказує, що направлені на його адресу листи від 31.08.2021 року та від 07.10.2021 року за своїм змістом є претензіями та їх неможливо розцінювати як повідомлення про виклик представника, оскільки у цих листах не міститься інформація, передбачена п.п. в), г) п.17 Інструкції П-7.

Більш того, таке повідомлення повинно було бути направлено відповідачу не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності якості, однак позивач такого повідомлення у вказані строки не зробив.

Твердження позивача про те, що за відсутності представника відповідача фіксація дефектів товару та складення акту неможливо є необґрунтованими та спростовуються п.20 Інструкції П-7. Такий акт повинен бути складений у відповідності з положеннями п.29 Інструкції та з дотриманням передбачених цією Інструкцією строків. Отже, неприбуття представника відповідача не було перешкодою для складання акту про фактичну якість одержаної продукції, і такий акт можливо було скласти, у тому числі, за участю представника ТПП.

За переконанням відповідача, позивач діяв на власний розсуд, оформлення здійснив з порушенням умов договору та вимог Інструкції і на даний час не існує належного доказу, який би свідчив про фіксацію неналежної якості товару. При цьому доданий позивачем висновок експерта також не є належним доказом, оскільки як висновок, не містить усіх обов`язкових реквізитів, передбачених ст.98 Господарського процесуального кодексу України. Працівник ТПП не є судовим експертом у розумінні Закону України "Про судову експертизу", крім того такий висновок не може замінити акт про фактичну якість товару.

Також відповідач вказує, що ненадання відповідачем сертифікату якості у даному випадку не має значення для вирішення спору, і згадування у листах про відсутність сертифікату не породжувало будь-яких наслідків для відповідача, враховуючи, що позивач не вживав ніяких дій у рамках ст.666 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Антонік С.Г, судді: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, 02.08.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року (у складі колегія суддів: головуючий, доповідач: Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження.

11.09.2023 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 колегією суддів у вказаному складі справу прийнято до свого провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2021 року Приватним підприємством Завод сталевих конструкцій (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Каскад (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № КЦ-062, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору металопродукцію, іменовану надалі товар. Кількість, асортимент, номенклатура товару і його ціна узгоджені в рахунках, видаткових накладних або специфікаціях, кожна з яких з моменту підписання є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка здійснюється на умовах: EXW - склад продавця самовивіз автомобільним транспортом покупця (49112, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4Л). Умови поставки повинні бути обумовлені у відповідному рахунку-фактурі і/або відповідній специфікації.

Датою поставки товару вважається дата передачі товару відповідно до товаротранспортної або видаткової накладної (п. 2.3 договору).

Право власності у покупця на товар виникає з моменту передачі товару (п. 2.4 договору).

Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складається з вартості товару, зазначеної в накладних або в специфікаціях (п. 3.1 договору).

У п. 4.1 договору сторони узгодили, що за поставлений товар покупець здійснює попередній платіж у розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару на підставі рахунку-фактури.

Пунктом 5.1 договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженим представником покупця на складі продавця. Після передачі товару покупцеві претензії по кількості не приймаються. Претензії від третіх осіб, яким надалі реалізований товар, до розгляду не приймаються.

Згідно з п.5.1.3 договору покупець не має права використовувати або реалізовувати товар без отримання копії сертифіката якості заводу-виробника, завіреної продавцем. Продавець не несе відповідальності за збитки, завдані покупцю в результаті використання або реалізації товару, завірена копія сертифікату якості на який у покупця відсутня.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку виявлення дефектів на складі продавця (непокраси, відшарування, потертість та інші дефекти полімерного покриття) продавець зобов`язується замінити дефектний товар протягом доби.

У разі виявлення прихованих дефектів товару, які неможливо виявити при здійсненні приймання на складі продавця протягом 1 місяця з моменту відвантаження, за умови належного зберігання, виклик представника продавця обов`язковий, сторони у такому випадку повинні діяти до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Претензії приймаються до розгляду тільки відносно товару, який не був в експлуатації і зберіг свій первинний товарний вигляд.

Згідно з пунктом 5.2.1 договору після визнання претензії покупця шляхом підписання сторонами акту фіксації дефектів товару продавець зобов`язується за свій рахунок замінити дефектний товар протягом 30 календарних днів.

Пунктом 5.3 договору визначено, що продукція вважається прийнятою покупцем: за якістю - відповідно до сертифікатів якості; за кількістю - відповідно до товаросупроводжувальних документів.

В пункті 7.1 договору узгоджено, що всі повідомлення, заяви, пов`язані з виконанням цього договору або випливають із нього, повинні направлятись безпосередньо за вказаними в договорі адресами. Дотримання сторонами досудового порядку врегулювання спорів є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.5.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення умов п.5.2.1 договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 1% від вартості неякісного товару.

За визначенням п. 10.1 договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.121.2021 року, всі попередні переговори і листування щодо нього втрачають юридичну силу.

Крім того, за умовами, визначеними в рахунку-фактурі № КО-509 від 03.08.2021 року (а.с.10) товар за кількістю та якістю перевіряється покупцем або його представником на складі продавця (п. 3); після виїзду машини з території складу претензії до кількості та якості металопродукції не приймаються (п. 5).

Матеріали справи свідчать про те, що продавцем на оплату металопродукції виставлено покупцю рахунок-фактуру № КО-509 від 03.08.2021 року на загальну суму 298 395,98 грн. з ПДВ.

В пунктах 3, 5 цього рахунку-фактури зазначено, що товар за кількістю та якістю перевіряється покупцем або його представником на складі продавця (п. 3); після виїзду машини з території складу претензії до кількості та якості металопродукції не приймаються (п.5).

Згідно з платіжними дорученнями № 5120 від 09.08.2021 року на суму 100 000,00 грн., № 5133 від 11.08.2021 року на суму 98 395,98 грн., № 5138 від 11.08.2021 року на суму 80 000,00 грн. та № 5139 від 12.08.2021 року на суму 20 000,00 грн. позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 298 395,98 грн.

Проведення оплати за виставленим відповідачем рахунком-фактурою товару свідчить про погодження позивача з викладеними у цьому рахунку умовами.

За видатковою накладною № РН-006828 від 12.08.2021 року відповідачем передано, а позивачем прийнято товар: гарячеоцинкована сталь в рулонах з полімерним покриттям RAL 1015 0,45х1250 мм DX51D SGCC Zn60 (1,261 т) та гарячеоцинкована сталь в рулонах з полімерним покриттям RAL 3005 МАТТ 0,45x1250 мм DX51D SGCC Zn60 (4,062 т).

17.08.2021 року позивачем на електронну адресу відповідача направлено лист-претензію № 13/08 від 17.08.2021 року та виклик представника продавця для складання акту фіксації дефектів товару № 15/08 від 17.08.2021 року, який направлений на поштову адресу відповідача з описом вкладення 22.08.2021 року.

У претензії йдеться про те, що під час розпакування товару виявлено його невідповідність вимогам щодо якості, зокрема, встановлено суттєві недоліки і дефекти, що виключають можливість використання товару за призначенням.

На адресу відповідача 31.08.2021 року позивач направив вимогу (претензію) вих.№32/08 від 30.08.2021 року про заміну дефектного товару, до якої долучено копію експертного висновку № 120-0890 від 26.08.2021 року Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, складеного Назаровим М.В. та докази його оплати.

Згідно з висновком, поставлений від ТОВ Каскад в адресу одержувача ПП Завод сталевих конструкцій товар згідно видаткової накладної №РН-006828 від 12.08.2021 року і відповідно до договору поставки № КЦ-062 від 05.05.2021 року - рулон з полімерним покриттям RAL 3005 МАТТ 0,45x1250 мм DX51D SGCC Zn60 непридатний до використання і переробки.

Надалі, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) № 01/10 від 07.10.2021 року про повернення коштів та сплату штрафу, в якій позивач вимагав у відповідача повернути 298 395,98 грн., сплачених за неякісний товар, сплатити 2 983,96 грн. штрафу та компенсувати 2 880,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження неякісного товару.

Невиконання вимог позивача стало причиною його звернення до суду з позовом у даній справі.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про відсутність підстав для задоволення позову та вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За визначенням п. 1, ч. 1 п. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до п. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений,- в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Статтею 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок приймання товару за якістю врегульовано Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, згідно з якою вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийоми продукції за якістю.

Пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, іншим обов`язковим для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність постачаємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.).

Згідно з п.16 цієї Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

У п. 17 Інструкції П-7 встановлено, що в повідомленні про виклик повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; б) основні недоліки, які виявлені в продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості; г) кількість продукції неналежної якості.

Згідно абз. 3 п. 19 Інструкції П-7 представник іногороднього виробника (відправника) зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правил або договорі.

Відповідно до п. 20 Інструкції №П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявці його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

У п. 29 Інструкції П-7 зазначено, що за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у п.п. 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність одержаної продукції. Акт має бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

У цьому акті має бути зазначено:

а) найменування одержувача продукції та її адресу;

б) номер і дата акту, місце приймання продукції, час початку та закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, зазначених у п.п. 19 та 20 Інструкції П-7, відбулась з порушенням встановлених термінів приймання, в акті повинні бути зазначені причини затримки приймання, час виникнення та усунення;

в) прізвища, ініціали осіб, які брали участь у прийманні продукції за якістю та у складанні акту, місце їх роботи, займані ними посади, дата та номер документа про повноваження постачальника на участь у перевірці продукції за якістю та комплектності, а також вказівку про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю;

г) найменування та адреси виробника (відправника) та постачальника;

д) дата та номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими правилами чи договором не передбачений;

є) номери та дати договору на постачання продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносаменту) та документа, що засвідчує якість продукції;

ж) дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розтину вагона, контейнера, автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача;

з) номер та дата комерційного акту (акту, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при одержанні продукції від органу транспорту;

і) умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту;

к) стан тари та упаковки у момент огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані на підставі яких можна зробити висновок про те, в чиїй упаковці пред`явлена продукція - виробника або відправника, дата відкриття тари та упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якої належить кожен із встановлених недоліків;

л) під час вибіркової перевірки продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Особливі умови постачання, інші обов`язкові правила та договір);

м) за чиїми пломбами (відправника чи органу транспорту) відвантажено та отримано продукцію, справність пломб, відбитки на них; транспортне відправне маркування місць (за документами та фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях;

н) кількість (вага), повне найменування та перерахування пред`явленої до огляду та фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованої, що підлягає виправленню у виробника або на місці, у тому числі шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, зазначеному у документі, що засвідчує її якість. Детальний опис виявлених недоліків та їх характер;

о) підстави, за якими продукція переводиться в нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов`язкові правила;

д) кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів та деталей та їх вартість;

р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими проводилася перевірка якості продукції;

с) номер барковика підприємства-виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказано;

т) чи проводився відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані;

у) інші дані, за якими, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості чи некомплектності продукції;

ф) висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їхнього виникнення.

Пунктом 30 Інструкції П-7 визначено, що акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, має бути зазначено, що цих осіб попереджено про відповідальність за внесення недостовірних даних до акту.

Відповідно до п. 31 Інструкції П-7 до акту, складеного у порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, повинні бути додані:

а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість та комплектність продукції;

б) пакувальні ярлики з тарних місць, у яких встановлені неналежна якість та некомплектність продукції;

в) транспортний документ (накладна, коносамент);

г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні;

ґ) акт складений відповідно до пункту 16 цієї Інструкції;

д) акт відбору зразків (проб) та висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб);

є) інші документи, які можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції.

Відповідно до п. 32 Інструкції П-7 акт про неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених у п. 20, підп. а, б і в, затверджується керівником підприємства-отримувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акту.

Пунктом 33 Інструкції П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається у порядку, передбаченому цією Інструкцією якщо інше не передбачено Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими правилами та договором.

Відповідно до п.40 Інструкції П-7 претензія, що випливає з постачання неякісної продукції пред`являється одержувачем (покупцем) виробника (відправника, постачальника) у встановлений термін. До претензії про постачання продукції неналежної якості або некомплектною повинні бути додані акт та документи, зазначені в п. 31 та 34 цієї Інструкції, якщо їх немає у постачальника.

Матеріали даної справи свідчать про те, що акт про фактичну якість, який відповідав би вимогам п. 29 Інструкції П-7, не складений, а огляд товару за участю експерта відбувся на 9-й день після розпакування товару. Разом із претензією відповідачу акт про фіксацію неналежної якості товару не надавався.

За відсутності Акту про фактичну якість товару, обставина щодо неналежної якості товару не може бути доведена жодним іншим доказом, оскільки сторони в договорі чітко передбачили процедуру фіксації факту неналежної якості товару у відповідності до Інструкції П-7.

У даному випадку позивач не дотримався процедури фіксації поставки товару неналежної якості, яка обумовлена в договорі.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України приймання продукції за якістю відповідно до умов договору, враховуючи відсутність акту, складеного за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з урахуванням приписів Інструкції 7-П та недоведення позивачем поставки відповідачем товару неналежної якості, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості товару, поставленого на адресу позивача за договором купівлі-продажу №КЦ-062 від 05.05.2021 року у розмірі 228 284,39 грн. та штрафу у сумі 2 282,84 грн. та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, відсутні і підстави для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на проведення експертного дослідження неякісного товару у сумі 2 880,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про неможливість складення дефектного акту у зв`язку з неприбуттям представника відповідача колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів вважає, що звернення позивача до Торгово-промислової палати Миколаївської області для надання експертного висновку не суперечить чинному законодавству України, однак, як було вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, експертний висновок №120-0890 від 26.08.2021 року з питання визначення дефектного товару, непридатного до застосування та переробки, не відповідає вимогам Інструкції П-7, а саме: його складено без належного виклику представника відповідача; умови зберігання продукції до складення експертного висновку не відображені; у висновку не вказано, на підставі яких технічних характеристик, показників чи властивостей, якої технічної нормативної документації, яких випробувань експерт дійшов висновку про непридатність до використання і переробки товару.

Одночасно, викладене свідчить про помилковість доводів позивача, що експертний висновок по суті і є Актом, оскільки ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм права, тому що акт та експертний висновок по суті це два окремих документи, які мають різні мету та зміст, а порядок їх складання регулюються різними правовими нормами. Такий експертний висновок може бути доданий до дефектного акту, але, у розумінні наведених вище норм, він не замінює останній.

При цьому, з вказаного вище висновку вбачається лише встановлення обставин неможливості подальшого використання зазначеного у ньому товару, між тим він не доводить вину відповідача у поставці товару неналежної якості.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, частина документів, на які йдеться посилання у висновку №120-0890 від 26.08.2021 року, до матеріалів цієї справи не додані (акти дефектації №№ 1, 2, тощо). Тому суд позбавлений можливості дослідити їх, оцінити та дійти висновків за результатами таких досліджень.

Отже, висновок не є належним доказом, у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на його підставі неможливо встановити обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу щодо якості поставленої продукції та виникнення у нього зобов`язань по поверненню сплачених позивачем коштів та сплати суми штрафу за порушення господарського зобов`язання.

Також колегія суддів звертає увагу, що згідно з висновком, 13.08.2021 року було здійснено приймання товару представниками ПП ЗСК і при прийманні були виявлені недоліки у вигляді плям та вм`ятин. З викладеного можливо зробити висновок, що зазначені недоліки не були прихованими.

У позовній заяві позивач стверджує, що такі недоліки були виявлені ним лише 17.08.2021 року при розпаковці товару. Однак, умови п. 5.1 договору передбачають, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженим представником покупця на складі продавця при отриманні товару.

Таким чином доводи, викладені позивачем у підтвердження своєї позиції, суперечать доказам, наданим ним самим до матеріалів справи.

Щодо посилань скаржника на те, що відповідач не надав позивачу сертифікат якості заводу виробника слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У даному випадку факт отримання товару позивачем не заперечується, доказів прийняття на зберігання товару, відмови від приймання товару та/або його повернення з огляду на відсутність сертифіката якості матеріали справи не містять.

Позивач у випадку ненадання будь-яких документів на товар не був позбавлений права звернутися з відповідною вимогою до відповідача, між тим докази такого звернення у справі відсутні.

Доводи про те, що відповідач зобов`язаний був продемонструвати якість товару, зокрема зрізати пакування, розгорнути рулон та показати його позивачу є безпідставними, оскільки умовами договору не передбачений обов`язок відповідача щодо здійснення таких дій. При цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною вимогою або докази відмови відповідача від демонстрації та перевірки товару.

Колегія суддів ще раз наголошує, що матеріали справи не містять доказів, що виявлені дефекти були прихованими та винним у їх наявності є продавець, оскільки у разі належного виконання покупцем вимог п.5.1 договору щодо прийняття товару по якості на складі продавця зазначені позивачем недоліки товару у вигляді плям та вм`ятин мали б бути представником покупця виявленими.

Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, у тому числі: 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 5) за іншим зобов`язанням за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. У разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано: за іншими зобов`язаннями за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов`язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

У даному випадку, у договорі та рахунку-фактурі сторонами обумовлені умови приймання продукції за кількістю та якістю.

Як зазначено вище, за умовами п.5.1 договору сторонами узгоджено приймання товару представником покупця по кількості та якості на складі продавця і позивачем не доведені обставини щодо неможливості, у разі необхідності, розпакування спірного товару та його огляду на складі продавця.

Щодо розподілу витрат на правову допомогу колегія суддів враховує наступне.

У відзиві на позов, направленому на адресу господарського суду 22.11.2023 року, відповідачем заявлено попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача, пославшись на те, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу не стосуються ведення справи у суді та не визначають, що саме входить до цих послуг, оскільки в платіжному дорученні призначенням платежу 15 000,00 грн. вказано за послуги з правового забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Матеріали даної справи свідчать про те, що 05.11.2021 року ТОВ фірмою Каскад (Замовником) та адвокатом Кузнєцовим Дмитром Олександровичем (Адвокатом) укладений Договір про надання юридичних послуг № 05/11/21, відповідно по п. 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по правовому забезпеченню господарської діяльності Замовника відповідно до чинного законодавств України, а також представництва інтересів Замовника в господарських судах, апеляційних господарських судах, Верховному Суді з наданням всіх документів, з приводу захисту інтересів Замовника в рамках справи № 908/3099/21 за позовом ПП Завод металевих конструкцій до ТОВ фірма Каскад про стягнення 233 447,23 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість послуг по правовому забезпеченню господарської діяльності Замовника за цим договором складає 15 000,00 грн. та вказується у виставленому Виконавцем рахунку, в суму входить узгоджена сторонами вартість послуг Виконавця з урахуванням транспортних, поштових та інших витрат (окрім сум державного мита).

18.01.2022 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі робіт, в якому наведено перелік наданих послуг та зазначено, що вартість цих послуг складає 15 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 12947 від 05,11.2021 року підтверджується перерахування позивачем Адвокату 15 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно з рахунком № 05/11 від 05.11.2021 року.

На підтвердження надання правової допомоги у матеріали справи відповідачем надані копії: ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1070422, виданого ТОВ фірма Каскад адвокату Кузнєцову Дмитру Олександровичу; договору про надання юридичних послуг № 05/11/21 від 05.11.2021 року, рахунку № 05/11 від 05.11.2021 року на оплату 15 000,00 грн. - послуги на правове забезпечення господарської діяльності згідно договору № 05/11/21 від 05.11.2021 року; платіжного доручення № 12947 від 05.11.2021 року щодо сплати 15 000,00 грн.; акту від 18.01.2022 року приймання-передачі робіт по договору про надання юридичних послуг № 05/11/21.

Отже, з урахуванням обставин, викладених у клопотанні відповідача (викладеного у відзиві) про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, наданих ним документів в їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат клопотання відповідача про відшкодування за рахунок позивача витрат на таку допомогу у сумі 15 000,00 грн. обґрунтовано задоволено судом у повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що надані у якості доказів витрат на правову допомогу документи не стосуються ведення справи у суді і є оплатою інших послуг, при цьому не зазначено яких саме і яким чином здійснено розрахунок, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, за договором про надання юридичних послуг № 05/11/21 від 05.11.2021 року сторони узгодили, що вартість послуг по правовому забезпеченню складає 15 000,00 грн., тобто є фіксованою.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 року у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.

При цьому, у платіжному дорученні призначенням платежу 15 000,00 грн. зазначено - за послуги з правового забезпечення господарської діяльності згідно договору №05/11/21.

Акт приймання-передачі робіт від 18.01.2022 року (а.с.118) містить перелік наданих адвокатом Кузнецовим Д.О. послуг та виконаних робіт, а також посилання на вказаний вище договір про надання юридичних послуг і на те, що послуги адвокатом надавалися відповідачу саме у справі №908/3099/21.

Отже відповідні доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними доказами.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобо зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин та не спростовують викладених вище висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Завод сталевих конструкцій залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 року у справі №908/3099/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов