Постанова

від 06.11.2023 по справі 904/229/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/229/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи:

від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": Яцишин О.Й., довіреність № 184/2023 від 22.03.2023 року, адвокат;

від арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.: Ткаченко О.В., ордер серії ДП № 08/045 від 03.02.2021 року, адвокат

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року (повний текст складено 03.04.2023 року, суддя Соловйова А.Є.) у справі №904/229/22

за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро

до боржника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у даній справі в задоволенні заяви ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради вих.№01-34/02-97 від 30.12.2022 року про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника - Дніпровську міську раду. відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що на даний час ліквідатором здійснюються заходи щодо пошуку майна для включення в ліквідаційну масу, дана процедура ще не завершена, реалізація майна, що увійшло до ліквідаційної маси, також не завершена. Саме зволікання Дніпровської міської ради з виконання ухвали суду від 05.10.2022 року та ненадання Дніпровською міської радою відповідей на запити ліквідатора не можуть бути самостійними підставами для притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника Дніпровську міську раду та стягнення суми 5 370 248,42 грн., що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні доводи:

- господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не прийнято докази, які підтверджують факт невиконання Дніпровською міською радою вимог господарського суду, зазначених в ухвалі від 05.10.2022 року, що свідчить про наявність підстав стверджувати про ухилення Дніпровської міської ради та підпорядкованих їй департаментів/посадових осіб боржника від виконання рішення суду щодо надання документів з метою уникнення від відповідальності за доведення до банкрутства створеного та підконтрольного комунального підприємства (банкрута) та неналежне виконання повноважень (бездіяльності) в силу спеціального закону, що послугувало до стійкої неплатоспроможності та завдало істотної матеріальної шкоди інтересам кредиторів;

- відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладеня субсидіарної відповідальності на таких осіб;

- станом на дату подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника/власника боржника (Дніпровську міську раду) зі сторони ліквідатора було здійснено всю повноту заходів та дій, спрямованих на виявлення активів боржника; матеріали справи містять докази відсутності активів (ліквідаційної маси), за рахунок яких можливо здійснити погашення кредиторської заборгованості;

- безпідставною є позиція господарського суду про те, що на даний час ліквідатором здійснюються заходи щодо пошуку майна боржника, а саме-транспортного засобу ГАЗ 2410 2445, 1988 року випуску, для включення цього майна в ліквідаційну масу, оскільки дане майно відсутнє у банкрута, транспортний засіб знаходиться у тривалому та безрезультатному розшуку, реалізація зазначеного майна є неможливою;

- в силу приписів ч.1 ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Процедура ліквідації банкрута розпочата 21.06.2022 року та відповідно до вимог Кодексу повинна бути закінчена 21.06.2023 року;

- господарським судом не прийнято до належної уваги, що застосування законодавцем інституту субсидіарної відповідальності має на меті притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності та є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулювання добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб;

- невиконання міською радою як засновником боржника комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням у нього майна, яке перебувало у користуванні боржника на праві господарського відання, невчинення встановлених законом заходів щодо запобігання банкрутству боржника, свідчить про наявність вини Дніпровської міської ради у формі простої необережності і, як наслідок, про підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника;

- господарським судом не прийнято до уваги обставини невчинення зі сторони боржника своїх обов`язків, встановлених ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства, при наявності значної заборгованості перед АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", про яку боржнику було відомо та за якою останній не міг вчинити дії із виконання грошових зобов`язань.

Арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. також звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 28.03.2023 року у даній справі. Просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногрвардійського району" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. вих.№01-34/02-97 від 30.12.2022 року про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника Дніпровську міську раду та стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради 5 370 248,42 грн., що дорівнює сумі усіх непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ліквідатор вказує, що:

- судом першої інстанції не застосовані норми ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки дії та рішення керівника банкрута та засновника банкрута, зокрема щодо не передачі ліквідатору фінансово-господарської документації банкрута, передачі активів банкрута на іншу юридичну особу, були явно недобросовісними, що призвело до банкрутства Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради та зменшення ліквідаційної маси підприємства;

- судом першої інстанції не враховано, що особи, які притягуються до субсидіарної відповідальності, повинні довести відсутність своєї вини у неплатоспроможності боржника, чого органом управління банкрута не було доведено та не подано належних та допустимих доказів того, що банкрутство відбулось з об`єктивних причин;

- Дніпровська міська рада на час подання заяви про субсидіарну відповідальність є учасником провадження у справі про банкрутство та обізнана про наявність ухвали про витребування доказів від 05.10.2022 року, однак, незважаючи на ці обставини, жодної інформації на виконання ухвали суду надано не було;

- орган управління банкрута, він же єдиний засновник, самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї діяльності;

- за банкрутом за даними органів МРЕВ зареєстровано майно у вигляді транспортного засобу, яке в порушення діючого законодавства не було передано ліквідатору банкрута, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним клопотанням про оголошення в розшук такого транспортного засобу. На даний час вказаний транспортний засіб банкрута оголошено в розшук, ліквідатору не переданий, що в черговий раз доказує бездіяльність банкрута та його керівних органів та перешкоджання у веденні та завершенні ліквідаційної процедури. Більш того, у ліквідатора та кредиторів банкрута взагалі є сумніви щодо існування та наявності на даний час такого транспортного засобу, зареєстрованого за банкрутом, з урахуванням його року випуску 1988 року;

- вищезазначений транспортний засіб, який зареєстрований за банкрутом, не включений до активів банкрута при проведенні інвентаризації, не внесений до ліквідаційної маси та не реалізований, у зв`язку з тим, що він відсутній в наявності та перебуває у розшуку.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" Дніпровська міська рада вважає доводи скарги безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції Дніпровська міська рада зазначає, що:

- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали було враховано усі обставини, які підтверджені належними доказами, поясненнями сторін у справі та долученими документами;

- твердження апелянта щодо неповноти дій суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали є цілком хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи;

- відсутні визначені законом випадки можливості покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування, як засновника суб`єкта господарювання (ст.176 Цивільного кодексу України, ст.219 Господарського кодексу України), а отже підстави для задоволення заяви у цій справі щодо покладення на Дніпровську міську раду субсидіарної відповідальності відсутні;

- Дніпровською міською радою прийнято рішення про ліквідацію КП "ЖГ Красногвардійського району" шляхом припинення з 21.06.2017 року. Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради вимоги кредиторів розглядаються до 14.06.2017 року. Отже, строк на звернення із вимогою про повну або часткову виплату зобов`язань сплинув 14.06.2017 року, а отже вважається погашеним;

- ліквідатором у заяві про покладення на міську раду субсидіарної відповідальності за борги КП "ЖГ Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, жодним доказом не підтверджено, що саме з вини Дніпровської міської ради настала неплатоспроможність боржника;

- для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності необхідним є встановлення у діях засновника складу цивільного правопорушення та наявності саме протиправної поведінки і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданням шкоди;

- розгляд питання щодо субсидіарної відповідальності засновника можливий лише після недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Відзив на апеляційну скаргу ліквідатора Дніпровська міська рада не надала.

06.11.2023 року у судове засідання з`явилися представники ліквідатора та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

Дніпровська міська рада 06.11.2023 року подала суду клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти з посиланням на те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 року у справі №38/5005/6636/2012 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" задоволено частково, змінено мотивувальну частині рішення суду першої інстанції, в решті рішення залишено без змін. Справи №38/5005/6636/2012 та №904/229/22 є схожими за своєю правовою природою та ознайомлення із повним текстом постанови у справі №38/5005/6636/2012 може вплинути на правову оцінку обставин у справі №904/229/22.

За приписами ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, наведені Дніпровської міською радою обставини не є підставою для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів також враховує, що апеляційним господарським судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Пояснення щодо доводів апеляційних скарг представник Дніпровської міської ради надав у судовому засіданні по даній справі 31.07.2023 року.

Враховуючи принцип розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вказаного клопотання Дніпровської міської ради.

03.11.2023 року до апеляційного господарського суду від Дніпровської міської ради надійшли додаткові пояснення.

Арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. у поданому клопотання просить додаткові пояснення Дніпровської міської ради залишити без розгляду на підставі ст.118 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року, зокрема, постановлено учасникам судового процесу виконати наступні дії: сторонам по справі (за винятком апелянта) у строк до 24.07.2023 року надати відзив на апеляційну скаргу та докази направлення його копії учасникам справи; вказано, що апелянт має право подати до суду відповідь на відзив, а сторони по справі (за винятком апелянта) заперечення у строк до 28.07.2023 року; учасники справи у строк до 28.07.2023 року мають право подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції; заперечення на заяви та клопотання подаються протягом п`яти днів з дати отримання відповідного клопотання чи заяви.

Додаткові пояснення подані Дніпровською міською радою 03.11.2023 року, тобто поза межами строку, встановленого судом.

При цьому, Дніпровською міською радою не подано клопотання про продовження строку на їх подання.

Враховуючи, що Дніпровська міська рада скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, а апеляційний господарський суд не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень, колегія суддів залишає додаткові пояснення Дніпровської міської ради без розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2022 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" в сумі 83 310,00 грн. (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 503 165,56 грн. - за активну електроенергію, 1 619 523,27 грн. - за необліковану електроенергію, 408,00 грн. - за позачергову технічну перевірку правильності роботи лічильника електроенергії, 149 374,04 грн. - втрати від інфляції, 26 489,78 грн. - 3% річних, 87 963,46 грн. - судові витрати) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 16 305,97 грн. (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.07.2022 року; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича.

Постановою господарського суду від 21.06.2022 року припинено процедуру розпорядження майном боржника; припинено повноваження арбітражного керуючого Ткаченка Д.В., як розпорядника майна Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради; Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 21.06.2023 року; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.

02.01.2023 року до місцевого господарського суду від ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради електронною поштою надійшла заява вих.№01-34/02-97 від 30.12.2022 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду, в якій ліквідатор просив суд:

- стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради 5 370 248,42 грн., що дорівнює сумі непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність.

В обґрунтування вказаної заяви ліквідатор зазначав, що на виконання вимог ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства він підготовив та направив запити до: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; Територіального сервісного центру МВС №1242; Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області; Державної авіаційної служби України; Департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Головного управління Держпраці України у Дніпропетровській області; Державного космічного агентства України; Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області; Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області; Дніпропетровської митниці ДФС України; Філії "Головного інформаційного обчислювального центру" ПАТ "Укрзалізниця"; Державної служби морського та річкового транспорту України; Головного управління статистики у Дніпропетровській області; Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області; КП Водоканал; ПАТ Горгаз; КП МБТІ; Дніпропетровської міської ради; Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради; Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради;Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради;Голові комісії з припинення.

На вказані запити ліквідатора були надані частково відповіді від розпорядників інформації, окрім Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, голови ліквідаційної комісії.

Вище вказані органи не надали відповіді на запити, не передали первинні бухгалтерські та інші документи, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності Банкрута, а також інформацію про дебіторську-кредиторську заборгованість та інші документи, на підставі яких можливо провести аналіз діяльності підприємства та ліквідаційні дії.

Управління статистики у Дніпропетровській області надало відповідь, що підприємство не подавало звітність.

Відсутність первинних документів та бездіяльність вищезазначених установ змусила ліквідатора банкрута звернутись до господарського суду Дніпропетровської області з відповідним клопотанням про витребування документів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. про витребування документів та зобов`язано Дніпровську міську раду надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 року:

- відомості та копії документів, на підставі яких проводилася реорганізація та ліквідація банкрута відповідно до рішення Дніпровської міської ради за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року;

- відомості та копії документів щодо передачі активів банкрута на баланс інших комунальних підприємств за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року;

- ліквідаційний баланс та акт розподілу активів;

- данні Голови ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії банкрута з метою передачі фінансово-бухгалтерської документації та активів.

Зобов`язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 року:

- інформацію, чи укладені договори оренди на майно, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради;

- перелік майна, яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради.

Зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 року:

- інформацію про те, чи відбувалась передача та перереєстрація майнових прав на нерухоме майно з балансу Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради на інші комунальні підприємства за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року;

- надати копії документів, що стали підставою для передачі та перереєстрації майнових прав на нерухоме майно з балансу Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради на інші комунальні підприємства за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року.

Зобов`язано КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 року:

- інформацію про все нерухоме майно, яке зареєстровано за банкрутом станом на 29.09.2022 року;

- відомості про відчуження та/або перереєстрацію у банкрута нерухомого майна за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року.

Жодної інформації з 05.10.2022 року по 30.12.2022 року ні на адресу суду, ні на адресу ліквідатора не надходило.

07.11.2022 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області задоволено заяву Дніпровської міської ради щодо залучення Дніпровської міської ради, як органу місцевого самоврядування, до участі у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради та залучено Дніпровську міську раду, як орган місцевого самоврядування, до участі у справі про банкрутство Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради.

Отже, Дніпровська міська рада на час подання заяви про субсидіарну відповідальність є учасником провадження у справі про банкрутство та обізнана про наявність ухвали про витребування доказів від 05.10.2022 року, проте, не зважаючи на ці обставини жодної інформації надано не було.

За результатами ліквідаційної процедури банкрута ліквідатором було виявлено єдине зареєстроване за банкрутом майно у вигляді транспортних засобів, які також в порушення діючого законодавства України не були передані ліквідатору банкрута, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним клопотанням про оголошення в розшук таких транспортних засобів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 року оголошено у розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України"), зареєстрований за Комунальним підприємством "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради транспортний засіб - ГАЗ 2410 2445, 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 17.07.2001 рік.

Станом на дату звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на Дніпровську міську раду вищезазначений транспортний засіб банкрута оголошений в розшук, ліквідатору не переданий, що, на думку ліквідатора, вказує на бездіяльність банкрута та його керівних органів та на перешкоджання у ведені та завершені ліквідаційної процедури.

Ліквідатор зазначав, що на сайті https://dniprorada.gov.ua/uk/page/komunalne- pidpriemstvo-zhitlove-gospodarstvo-krasnogvardijskogo-rajonu-dnipropetrovskoi-miskoi-radi Дніпровської міської ради розміщено оголошення, що Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради перебуває у процедурі ліквідації, голова ліквідаційної комісії Заяць Генадій Євгенович.

Відповідно до інформації, яка розміщена на сайті https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result вимоги кредиторів приймаються до 14.10.2017 року.

Тобто, з вищевказаної ліквідатором інформації вбачається, що засновник, а фактично єдиний власник комунального підприємства в особі Дніпровської міської ради, прийняв рішення про припинення банкрута ще у 2017 році.

Таким чином, ліквідатор вважає, що покладення на орган місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного ним комунального підприємства, що є боржником і здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі його банкрутства (право оперативного управління), є одним із способів захисту інтересів кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності відповідно до ст.ст.77, 78 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, місцевий господарський суд встановив, що на даний час ліквідатором здійснюються заходи щодо пошуку майна для включення в ліквідаційну масу, дана процедура ще не завершена та реалізація майна, що увійшло до ліквідаційної маси, також не завершена. Зволікання Дніпровської міської ради з виконання ухвали суду від 05.10.2022 року та ненадання Дніпровською міською радою відповідей на запити ліквідатора не можуть бути самостійними підставами для її притягнення до субсидіарної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та вважає необхідним зазначити наступне:

Положеннями ст. 143 Конституції України і ст.327 Цивільного кодексу України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 року №37/37 затверджено статут Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до п.1.1 статуту Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством та є правонаступником Комунального житлово-ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району, створеного відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001 року №32/23 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська.

Згідно з п.1.2 статуту власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

Метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку (п.2.1 статуту).

Майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (п.3.1 договору).

Пунктом 3.5 статуту передбачено, що джерелами формування майна підприємства є: майно, передане підприємству власником; доходи, отримані від господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; придбане, згідно з чинним законодавством України, майно інших підприємств, організацій; амортизаційні відрахування; прибуток від позареалізаційних операцій; кошти, отримані з міського бюджету на виконання державних або комунальних програм, затверджених міською радою; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Згідно з ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ч.10 ст. 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частиною сьомою статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом ч.1 ст.215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов`язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Так, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 927/1191/14.

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов`язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Положення ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть йому змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена в постанові від 24.02.2021 року у справі № Б8/191-10).

Кодексом України з процедур банкрутства (ст.ст.61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 року у справі №911/1814/17).

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначених у постанові від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка вказана в постанові від 02.03.2021 року у справі № 906/904/16, визначене ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення ч.1 ст.215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст.1, ч.3 ст.10, ст.11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 року у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 року у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 року у справі №902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (ст.42 Господарського кодексу України).

Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами-одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абз.1 ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.06.2021 року у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексу України з процедури банкрутства.

Так, відповідно до ч.1 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні (ч.1 ст.63 Кодексу України з процедур банкрутства).

Колегія суддів вважає, що до предмету доказування в даному випадку входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли нездатність боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

З наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на балансі Комунального житлово-ремонтно- експлуатаційного підприємства Красногвардійського району, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" перебувало наступне нерухоме майно:

-нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, пров.Альпійський, б.20а, площею 165,45 кв.м;

-нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Богданова, буд.1, цільове призначення нежитлового приміщення баня;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м. Дніпропетровськ, пров.Альпійський, б.20а, площею 94,65 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.28б, площею 126,25 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 92,4 кв.м.;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 96,4 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення ремонтна майстерня побутової техніки;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в полуподвальному поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Челябінська, б.6, площею 74,5 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення - магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна, б.30, площею 239,20 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення тренувальний зал;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щепкина, б.30, площею 152,1 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення майстерня по ремонту пилососів;

- нежитлове окремо розташоване приміщення, розташоване на першому поверсі двухповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Янгеля, б.16, площею 552,3 кв.м., цільове призначення нежитлового приміщення кафе;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.33а, площею 41,7 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі п`ятиповерхової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Виборзька, б.33а, площею 44,0 кв.м, цільове призначення нежитлового приміщення магазин;

- нежитлове вбудоване приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Чичерина, б30, площею 59,43 кв.м, цільове призначення поштамт;

- нежитлове окремо розташоване приміщення, розташоване на першому та другому поверсі двухповерхової житлової будівлі за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Янгеля, 16, площею 1911,00 кв.м, цільове призначення кафе.

Дніпровською міською радою прийнято рішення №62/48 від 25.09.2019 року, відповідно до п.1 якого передано об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних підприємств на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради згідно з переліком (додаток).

Відповідно до додатку до рішення міської ради від 25.09.2019 року №62/48 від попереднього балансоутримувача Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради передається майбутньому балансоутримувачу Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення площею 50,0 кв.м по пр.Альпійський,33 у м.Дніпро.

За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника встановлено відсутність будь-яких активів у боржника. Враховуючи відсутність будь-яких активів у боржника, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим.

Загальна сума кредиторської заборгованості, визнаної судом у даній справі, становить 5 370 248,42 грн.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатор звертався до керівника та органу управління банкрута з вимогою передачі печаток, штампів, документації та інших цінностей банкрута, а також щодо проведення інвентаризації його майна. Проте, відповідей, а також запитуваних документів та цінностей ліквідатор не отримав.

Таким чином, ліквідатор був позбавлений можливості належним чином виконати свої повноваження, зокрема щодо здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак, і подання до суду відповідних доказів.

Як вже було зазначено, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2022 року, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. про витребування документів та зобов`язано Дніпровську міську раду надати суду та ліквідатору в строк до 20.10.2022 року відомості та копії документів, на підставі яких проводилася реорганізація та ліквідація банкрута відповідно до рішення Дніпровської міської ради за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року; відомості та копії документів щодо передачі активів банкрута на баланс інших комунальних підприємств за період з 01.01.2019 року по 29.09.2022 року; ліквідаційний баланс та акт розподілу активів; данні Голови ліквідаційної комісії та членів ліквідаційної комісії банкрута з метою передачі фінансово-бухгалтерської документації та активів.

Вказана ухвала мотивована тим, що в порушення положень діючого законодавства України, керівник та засновник (орган управління) банкрута - Дніпровська міська рада та його підпорядковані органи та підприємства (Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради), проігнорували звернення та запити ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Ткаченка Д.В., щодо отримання необхідних відомостей, документів та інформації стосовно банкрута. Така бездіяльність перешкоджає належному проведенню ліквідаційної процедури.

Вимоги ухвали господарського суду від 05.10.2022 року Дніпровською міською радою не виконано, витребувані документи не надано.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі дії органу управління та власника банкрута щодо невиконання ухвали господарського суду від 05.10.2022 року та ненадання витребуваних документів, унеможливило встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, свідчать саме про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16) та від 11.04.2023 року у cправі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неплатоспроможність Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здісненні ним своєї господарської діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.ч.1-4 ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).

У разі отримання боржником фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов`язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.

Дніпровською міською радою, як засновником Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради не надано належних та допустимих доказів дотримання наведених вимог закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ "УПСК Діамент". Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".

Враховуючи наведене, встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту даної постанови, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Дніпровської міської ради, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення його господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства), без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного, її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019 року), вважається встановленою.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради арбітражним керуючим Ткаченком Д.В. не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що на даний час ліквідатором здійснюються заходи щодо пошуку майна боржника, а саме - транспортного засобу ГАЗ 2410 2445, 1988 року випуску для включення цього майна в ліквідаційну масу, оскільки дане майно відсутнє у банкрута, транспортний засіб знаходиться у тривалому та безрезультатному розшуку, фактично реалізація зазначеного майна є неможливою та сумнівною.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 5 370 248,42 грн. виникла внаслідок винних дій засновника Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради арбітражним керуючим Ткаченко Д.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його засновника Дніпровську міську раду.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи. Норми матеріального права неправильно застосовані судом першої інстанції. Все викладене в силу ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового рішення про задоволення заяви арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника (вих.№01-34/02-97 від 30.12.2022 року).

Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2023 року у справі №904/229/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Заяву арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника (вих.№01-34/02-97 від 30.12.2022 року) - задовольнити.

Покласти на Дніпровську міську раду субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради, м.Дніпро.

Стягнути з Дніпровської міської ради ( 49000,м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Комунального підприємства "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпровської міської ради, м.Дніпро (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд.22, код ЄДРПОУ 03341240) суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 370 248,42 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 08.01.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя:Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов