Постанова

від 06.11.2023 по справі 904/366/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/366/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи

від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": Яцишин О.Й., довіреність № 184/2023 від 22.03.2023 року, адвокат;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року (повний текст ухвали складено 08.05.2023 року, суддя Мартинюк С.В.) у справі №904/366/22

за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м Дніпро

до боржника Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська, м. Дніпро

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року в задоволенні заяви ліквідатора №29/12-1 від 29.12.2022 року про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КЖРЕВП Бабушкінського району м. Дніпропетровська та стягнення з Дніпровської міської ради на користь КЖРЕВП Бабушкінського району м. Дніпропетровська суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 651 507 08 грн. - відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що у поданій заяві ліквідатором Павловою Ю.М. не встановлено та не доведено чіткий причинний зв`язок між протиправною поведінкою Дніпровської міської ради та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Ознаки доведення до банкрутства, які є обов`язковими для покладення на засновника боржника - Дніпровську міську раду субсидіарної відповідальності, не підтверджені достатніми та допустимими доказами, у зв`язку з чим у господарського суду відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора.

Не погодившись із вказаною ухвалою, акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська, стягнути з Дніпровської міської ради на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 651 507,08 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні обставини:

- господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не прийнято докази, що слугували та підтверджували правомірність заяви ліквідатора банкрута, а саме - відсутність майна, за рахунок якого можливо здійснити погашення наявної кредиторської заборгованості з підстав його відсутності, а також не прийнято до належної уваги обставини прийняття рішень саме засновником боржника Дніпровською міською радою про передачу майна боржника, яке знаходилось у його господарському віданні, на інше створене підприємство, що стало причиною унеможливлення боржника здійснювати господарську діяльність та розраховуватись з кредиторами;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до п.1.5 статуту банкрута, підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, є планово-збитковим, у його управлінні знаходиться житловий фонд міських рад (об`єкти комунальної власності), розташовані на території Бабушкінського району;

- з матеріалів справи вбачається наявність встановлення судом багатомільйонної кредиторської заборгованості та відсутність жодних дій засновника (з дати створення підприємства), направлених на виконання п.1.5 статуту банкрута із вчинення дій для повного розрахунку з борговими зобов`язаннями створеного ним збиткового підприємства;

- у 2013 році засновником банкрута Дніпропетровською міською радою рішенням №44/40 від 25.09.2013 року прийнято нову редакцію статуту, відповідно до якої було виключено вищезазначений п.1.5 старої редакції статуту та за п.3.5 нової редакції статуту встановлено джерело формування майна підприємства: доходи, отримані від господарської діяльності;

- Дніпропетровська міська рада, реалізовуючи свої повноваження, передала функції балансоутримувача іншим комунальним підприємствам, чим позбавила боржника можливості вести статутну діяльність та погасити існуючу кредиторську заборгованість;

- під час здійснення інвентаризації майна банкрута, ліквідатором встановлено відсутність ліквідаційної маси (майна), за рахунок якого можливо здійснити погашення реєстрової заборгованості;

- станом на дату подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника/власника боржника, зі сторони ліквідатора було здійснено усю повноту заходів та дій, спрямованих на виявлення активів боржника з метою погашення наявної кредиторської заборгованості;

- Дніпровською міською радою не виконано вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 року у даній справі щодо надання передавального акту згідно з п.3.2 рішення Дніпровської міської ради №53/24 від 20.09.2017 року, розподільчого балансу банкрута, а також зобов`язання, встановлені ч.2 ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства щодо передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації (статуту), печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

- ухилення Дніпровською міською радою від виконання рішення суду з метою уникнення відповідальності за доведення до банкрутства створеного та підконтрольного комунального підприємства та неналежного виконання повноважень (бездіяльності) в силу спеціального закону, призвело до стійкої неплатоспроможності, що завдало істотної матеріальної шкоди інтересам кредиторів;

- невиконання засновником боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) комунального комерційного підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням у нього майна, яке перебувало у користуванні боржника на праві господарського відання, збільшення його кредиторської заборгованості тощо та вчинити встановлені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника свідчить про наявність вини засновника, власника (органу, уповноваженого управляти майном) у формі простої необережності і, як наслідок, свідчить про наявність підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Арбітражний керуючий Павлова Ю.М. також оскаржила ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року у даній справі.

В обґрунтування своєї правової позиції ліквідатор посилається на наступні обставини:

- судом першої інстанції не враховані обставини справи, які свідчать, що Дніпровською міською радою цілеспрямовано вживалися дії з доведення КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська до банкрутства та завдання шкоди кредиторам, що є підставою для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута згідно з ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства;

- судом першої інстанції не врахована практика Верховного Суду в аналогічних справах про необхідність покладення на орган місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у випадку бездіяльності чи вчинення дій, які призвели до банкрутства комунального підприємства та неможливості здійснення розрахунку з кредиторами;

- власник комунального підприємства в особі Дніпропетровської міської ради прийняв рішення про припинення Комунального житлового експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська у 2011 році у зв`язку з його збитковістю;

- своїми рішеннями про передачі з балансу КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська на баланс інших комунальних підприємств об`єктів житлового та нежитлового фонду, міська рада фактично позбавила КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська можливості отримувати будь-який дохід;

- відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 року за №40/57 "Про затвердження проміжного балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська" затверджено баланс станом на 01.07.2013 рік. Аналіз активів та власного капіталу боржника свідчить про те, що між початком звітного періоду та станом на 01.07.2013 року він зменшився у 84 рази. При цьому загальний об`єм зобов`язань збільшився в 5 разів по деяким позиціям, у тому числі по зобов`язанням перед бюджетом у 20 разів;

- усі кредиторські вимоги, які визнані судом у даній справі, виникли у період з 2005 по 2012 рік, тобто, на момент прийняття рішення про передачу майна, на які посилається Дніпровська міська рада;

- фактично власник в особі Дніпровської міської ради передав усі активи банкрута до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного підприємства №6" Дніпропетровської міської ради, а зобов`язання залишились у Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, що фактично унеможливлює виконання зобов`язань перед кредиторами;

- Дніпровська міська рада не виконала ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 року та від 07.11.2022 року у даній справі та не надала передавальний акт КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська (згідно п.3.2 рішення Дніпровської міської ради №53/24 від 20.09.2017 року), а також розподільчий баланс банкрута КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська;

- міська рада не вказала, у кого знаходяться первинні бухгалтерські документи підприємства боржника, кадрова документація та інше.

У поданій апеляційній скарзі ліквідатор просить ухвалу господарського суду скасувати та винести постанову, якою задовольнити заяву ліквідатора арбітражного керуючого Павлової Ю.М. про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська на суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 651 507,08 грн.

Дніпровська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду від 02.05.2023 року залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції Дніпровська міська рада зазначає наступні обставини:

- 06.03.2023 року та 03.04.2023 року Дніпровською міською радою подано відповідні заяви про долучення документів до матеріалів справи на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 року; долучені документи містили всі запитувані судом відомості;

- судом при ухвалені оскаржуваної ухвали щодо відмови у задоволенні заяви ліквідатора про притягнення засновника боржника до субсидіарної відповідальності було враховано усі обставини, які підтверджені належними доказами, поясненнями сторін та долученими документами. Твердження апелянта щодо неповноти дій суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;

- чинним законодавством прямо не передбачено субсидіарної відповідальності держави чи територіальних громад за зобов`язаннями комунальних підприємств. Така відповідальність передбачена лише щодо зобов`язань казенних підприємств;

- відсутні визначені законом випадки можливості покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування, як засновника суб`єкта господарювання, отже, підстави для задоволення заяви у цій справі щодо покладення на Дніпровську міську раду субсидіарної відповідальності відсутні;

- Дніпровською міською радою прийнято рішення про ліквідацію Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району шляхом припинення з 29.07.2011 року;

- строк на звернення із вимогою про повну або часткову виплату зобов`язань сплинув 29.11.2017 року, а отже вважається погашеним;

- ліквідатором у заяві про покладення на міську раду субсидіарної відповідальності за борги КЖРЕВП Бабушкінського району жодним доказом не підтверджено, що саме з вини Дніпровської міської ради настала неплатоспроможність боржника.

У додаткових поясненнях Дніпровська міська рада зазначає, що ліквідатором боржника у цій справі лише констатовано наявність заборгованості на підставі аналізу кредиторської заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство КЖРЕВП Бабушкінського району, засновниками якого були певні особи. Однак ліквідатор не зазначив, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника; чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована чи безоплатна передача майна третім особам; чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами) керівником підприємства майна; чиї дії призвели до доведення до банкрутства; чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству; ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати; в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю зазначених вище осіб.

Відзив на апеляційну скаргу ліквідатора Дніпровська міська рада не надала.

06.11.2023 року у судове засідання з`явився представник АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників.

Арбітражний керуючий Павлова Ю.М. у поданому клопотанні просила розглянути справу за її відсутністю.

Дніпровська міська рада 06.11.2023 року звернулась до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи відкласти з посиланням на те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 року у справі №38/5005/6636/2012 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в решті рішення залишено без змін. Справи №38/5005/6636/2012 та №904/366/22 є схожими за своєю правовою природою та ознайомлення із повним текстом постанови у справі №38/5005/6636/2012 може вплинути на правову оцінку обставин у справі №904/366/22.

За приписами ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, наведені Дніпровської міською радою обставини не є підставою для відкладення розгляду справи. Також колегія суддів враховує, що апеляційним господарським судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Крім того, 09.08.2023 року в судове засідання представник Дніпровської міської ради не з`явився, розгляд справи було відкладено на 11.10.2023 року. 11.10.2023 року представник заявника Ярличенко І.В. був присутній у судовому засіданні та надав свої пояснення.

Враховуючи принцип розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи, оскільки правова позиція Дніпровської міської ради щодо даного спору сформована та викладена у відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", а причини відкладення судового засідання 06.11.2023 року, вказані заявником, є надуманими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2022 року, зокрема, відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання банкрутом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 83 310,00 грн. витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому - 1 черга, 3 070 900, 05 грн. - основна заборгованість (4 черга); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 10.08.2022 року; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Павлову Юлію Михайлівну; зобов`язано розпорядника майна та боржника вчинити певні дії.

Постановою господарського суду від 20.06.2022 року припинено процедуру розпорядження майном Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни; визнано Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району міста Дніпропетровська банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 20.06.2023 року; ліквідатором житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська призначено арбітражного керуючого Павлову Юлію Михайлівну; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії.

02.01.2023 року до місцевого господарського суду від ліквідатора Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни електронною поштою надійшла заява вих.№29/12-1 від 29.12.2022 року про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника Дніпровську міську раду, в якій ліквідатор просив суд стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська ради 5 651 507,08 грн., що дорівнює сумі непогашених та визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства.

В обґрунтування вказаної заяви ліквідатор зазначає наступні обставини:

- на виконання вимог ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор Павлова Ю.М. зробила запити до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; Територіального сервісного центру МВС №1242; Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області; Державної авіаційної служби України; Департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Головного управління Держпрацї України у Дніпропетровській області; Державного космічного агентства України; Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області; Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області; Дніпропетровської митниці ДФС України; Філії "Головного інформаційного обчислювального центру" ПАТ "Укрзалізниця"; Державної служби морського та річкового транспорту України; Головного управління статистики у Дніпропетровській області; КП Водоканал; ПАТ Горгаз; КПМБТІ; Дніпропетровської міської раду; Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради; Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської рада; Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради; Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради; Головікомісії з припинення Носенко Н.М.;

- Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської рада, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, голова ліквідаційної комісії Носенко Н.М. не надали відповіді на запити; не передали первинні бухгалтерські документи, печатки, штампи, інформацію про дебіторську-кредиторську заборгованість та інші документи, на підставі яких можливо провести аналіз діяльності підприємства та ліквідаційні дії. Управління статистики у Дніпропетровській області надало відповідь, що підприємство з 2016 року не подавало звітність;

- адміністрація Шевченківського району листом від 04.08.2022 року №4\4-69 повідомила, що відповідно до рішення міської ради "Про затвердження положень про адміністрації Дніпропетровської міської ради" від 24.02.2021 року № 71/4 є правонаступником Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, але будь-які документи Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району Дніпропетровська у адміністрації відсутні;

- на сайті Дніпровської міської ради https://dniprorada.gov.ua розміщено рішення від 20.09.2017 року №53/24 "Про реорганізацію Комунального ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська та внесення змін до рішення міської ради від 29.07.2011 №40/14 "Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської області". Пунктом 1 вказаного рішення було вирішено реорганізувати Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м.Дніпропетровська з припиненням як юридичної особи шляхом приєднання до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного підприємства №6" Дніпропетровської міської ради. У результаті приєднання передати усі майнові права та обов`язки комунального житлового експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного підприємства №6" Дніпропетровської міської ради;

- на сайті Дніпровської міської ради https://dniprorada.gov.ua розміщено рішення міської ради від 29.07.2011 року №40/14 "Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради". Підставою припинення юридичних осіб, в тому числі Комунального житлового експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, була збитковість;

- фактично власник в особі Дніпровської міської ради передав усі активи банкрута до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного підприємства №6" Дніпропетровської міської ради, а зобов`язання залишились у Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська.

Таким чином, ліквідатор вважає, що покладення на орган місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного ним комунального підприємства, що є боржником і здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі його банкрутства (право оперативного управління), є одним із способів захисту інтересів кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності відповідно до ст.ст. 77, 78 Господарського кодексу України, ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, місцевий господарський суд встановив, що ліквідатором належним чином не обґрунтовано і не доведено обсягів надходжень грошових коштів від оренди комунального майна та їх співвідношення із витратами на утримання належного банкруту на балансі майна.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та вважає необхідним вказати наступне:

Положеннями ст. 143 Конституції України і ст. 327 Цивільного кодексу України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.

Згідно ч.ч.1-4 ст.78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.09.2013 року №44/40 затверджено статут Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району (т.1 а.с.105-109).

Відповідно до п.1.1 статуту Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до розпорядження виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів від 12.04.1999 року №48/1-р на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська.

Згідно з п.1.2 статуту власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

Метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку (п.2.1 статуту).

Майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (п.3.1 договору).

Пунктом 3.5 статуту передбачено, що джерелами формування майна підприємства є: майно, передане підприємству власником; доходи, отримані від господарської діяльності; кредити банків та інших кредиторів; придбане, згідно з чинним законодавством України, майно інших підприємств, організацій; амортизаційні відрахування; прибуток від позареалізаційних операцій; кошти, отримані з міського бюджету на виконання державних або комунальних програм, затверджених міською радою; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Згідно ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ч.10 ст.78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частиною сьомою статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом ч.1 ст.215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Законом, який передбачає поряд з відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства, яким також визначений обов`язок ліквідатора здійснити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Так, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Наведений висновок про застосування норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 927/1191/14.

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021року у справі № 911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, то в цьому випадку особи за спеціальним приписом Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового стану банкрута, зобов`язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Положення ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Тому саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 року у справі № Б8/191-10).

Кодексом України з процедур банкрутства (ст.ст. 61, 62, 65) передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури, та перелік додатків, які долучаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 року у справі №911/1814/17).

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які зазначені у постанові від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка вказана в постанові від 02.03.2021 року у справі № 906/904/16, визначене ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч.5 ст.41 Закону про банкрутство (ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення ч.1 ст.215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст.1, ч.3 ст.10, ст.11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 року у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 року у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 року у справі №902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (ст.42 Господарського кодексу України).

Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що спричинили наслідки у вигляді неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися у разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

До суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду його інтересам та кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами-одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчиненні інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За ст.13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абз.1 ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 01.06.2021 року у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексу України з процедури банкрутства.

Так, відповідно до ч.1 ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні (ч.1 ст.63 Кодексу України з процедур банкрутства).

Колегія суддів вважає, що до предмету доказування в даній справі входять обставини господарської діяльності боржника, які потягли його нездатність виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, виконання керівниками та учасниками боржника своїх обов`язків відповідно до статуту боржника та вимог законодавства щодо недопущення банкрутства боржника, причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) учасників, виконавчого органу товариства та виникненням кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника, їх розмір, наявність/відсутність вини згаданих осіб у банкрутстві боржника - доведення до банкрутства.

Як вже зазначалося, рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 року №40/14 припинено юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району, у зв`язку зі збитковістю зазначених підприємств та неможливості продовження ними подальшої діяльності. Зобов`язано комісію з питань припинення юридичних осіб (п.3 цього рішення) здійснити всі дії з припинення юридичних осіб (п.1 цього рішення) та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс (т.1 а.с.98).

Водночас, матеріали справи не містять акту приймання-передачі та розподільчого балансу, відповідно до якого усі права та обов`язки перейшли до правонаступника Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району.

Рішенням Дніпровської міської ради №53/24 від 20.09.2017 року реорганізовано Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району м.Дніпропетровська, з припиненням як юридичної особи шляхом приєднання до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №6" Дніпропетровської міської ради (т.1 а.с.97). У результаті приєднання передано усі майнові права та обов`язки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №6" Дніпропетровської міської ради.

За результатами проведеної інвентаризації майна (активів) боржника ліквідатором встановлено відсутність будь-яких активів у боржника. Враховуючи відсутність будь-яких активів у боржника, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим.

Загальна сума кредиторської заборгованості, визнаної судом у даній справі, становить 5 651 507,08 грн. Вказана заборгованість виникла до 2013 року.

Встановлено, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор звертався до керівника та органу управління банкрута з вимогою передачі печаток, штампів, документації та інших цінностей банкрута, а також щодо проведення інвентаризації його майна. Проте, відповідей, а також запитуваних документів та цінностей ліквідатор не отримав.

Таким чином, ліквідатор був позбавлений можливості належним чином виконати свої повноваження, зокрема щодо здійснення інвентаризації та розшуку майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості, здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута, а відтак, і подання до суду відповідних доказів.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.04.2011 року за №19/10 було затверджено у новій редакції Порядок передачі в оренду комунального майна, яке належить до власності територіальної громади міста.

Відповідно до розділу 9 Порядку орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату у співвідошенні: - якщо балансоутримувачем майна є комунальне підприємство 50% до загального міського бюджету, 50% - балансоутримувачу, не залежно від наслідків господарської діяльності.

13.04.2016 року рішенням Дніпровської міської ради за №29/6 було внесено зміни у рішення сесії від 06.04.2011 року за №19/10 та викладено у новій редакції абзац 9.1, а саме, якщо балансоутримувачем майна є комунальне підприємство 70% до загального міського бюджету, 30% балансоутримувачу, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Наявні в матеріалах справи рішення Дніпровської міської ради свідчать про те, що міською радою у період з 2011 по 2013 рік було вирішено передати з балансу КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська на баланс інших комунальних підприємств об`єкти житлового фонду та нежитлового фонду.

Таким чином, Дніпровська міська рада, реалізовуючи свої повноваження, фактично передала функції балансоутримувача іншим комунальним підприємствам, чим позбавила боржника можливості вести статутну діяльність щодо отримання прибутку та погасити існуючу кредиторську заборгованість.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 року, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого Павлової Ю.М. про витребування документів та зобов`язано Дніпровську міську раду надати до суду та ліквідатору інформацію та належним чином завірені копії: відомостей та копій документів, на підставі яких проводилась реорганізація та ліквідація банкрута відповідно до рішення Дніпровської міської ради за період з 01.01.2019 року по 01.10.2022 року; відомостей та копій документів щодо передачі активів банкрута на баланс інших комунальних підприємств за період з 01.01.2019 року по 01.10.2022 року; ліквідаційного балансу та акту розподілу активів; даних голови ліквідаційної комісії банкрута з метою передачі фінансово-бухгалтерської документації та активів.

Вказана ухвала мотивована тим, що засновником (органом управління) - Дніпровською міською радою не було передано ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи та інші цінності банкрута в порушення вимог постанови господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2023 року задоволено клопотання ліквідатора КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська Павлової Ю.М. про витребування доказів та витребувано у Дніпровської міської ради: рішення Дніпровської міської ради №40/14 від 29.07.2011 року; лист Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпровської міської ради вх.№8/4118 від 06.07.2011 року; передавальний акт КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська (згідно п. 3.2. рішення Дніпровської міської ради №53/24 від 20.09.2017 року); розподільчий баланс банкрута КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська.

Вимоги ухвали господарського суду Дніпровською міською радою не виконано, передавальний акт КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська (згідно п. 3.2. рішення Дніпровської міської ради №53/24 від 20.09.2017 року) та розподільчий баланс банкрута КЖРЕВП Бабушкінського району міста Дніпропетровська не надано. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі дії органу управління та власника банкрута щодо невиконання ухвали господарського суду та ненадання витребуваних документів унеможливили встановлення реального майнового стану банкрута та погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства. Вони свідчать саме про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16) та від 11.04.2023 року у cправі № 904/5911/15, відсутність в осіб, які можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів і відомостей, що відображають реальний оборот активів та фінансово-господарську діяльність боржника, не повинно знижувати правову захищеність кредиторів, а відповідні дії/бездіяльність мають бути оцінені господарським судом при вирішенні питання про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неплатоспроможність Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здісненні ним своєї господарської діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.ч.1-4 ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).

У разі отримання боржником фінансової допомоги він бере на себе відповідні зобов`язання перед особами, які надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.

Дніпровською міською радою, як засновником Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, не надано належних та допустимих доказів дотримання наведених вимог закону.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Колегія суддів зазначає, що засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на ТОВ "УПСК Діамент". Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".

Враховуючи наведене, встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту даної постанови, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Дніпровської міської ради, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська, без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного. Її вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019 року), вважається встановленою.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська арбітражним керуючим Павловою Ю.М. не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 5 651 507,08 грн. виникла внаслідок винних дій засновника Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району м.Дніпропетровська з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак, і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його засновника Дніпровську міську раду.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи Дніпровської міської ради, що кредиторські вимоги до банкрута є погашеними, оскільки вказані вимоги визнані відповідними ухвалами господарського суду у даній справі. Вказані ухвали є чинними, в установленому законом порядку, у тому числі Дніпровською міською радою, не оскаржувались.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового рішення про задоволення заяви арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівна про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника (вих.№29/12-1 від 29.12.2022).

Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" та арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 року у справі №904/366/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Заяву арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (власника) боржника (вих.№29/12-1 від 29.12.2022 року) - задовольнити.

Покласти на Дніпровську міську раду субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська.

Стягнути з Дніпровської міської ради ( 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста Дніпропетровська Україна, (49030, м. Дніпро, вул. Центральна, будинок 2/4 код ЄДРПОУ 03364263) суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 5 651 507,08 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 08.01.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя:Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов