Постанова

від 04.12.2023 по справі 912/3604/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 року м.Дніпро Справа № 912/3604/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - Грищенко О.М.

представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2023 року у справі №912/3604/15 ( суддя М.С. Глушков ) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" №09-1/02 від 09.02.2023 року про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на правову допомогу після розгляду скарги на дії державного виконавця у справі

за позовом: Приватного підприємства "Біотранспілет", м. Кривий Ріг

до Фермерського господарства "Юхновець", м. Кропивницький

про спонукання до виконання умов договору,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2023 року у справі №912/3604/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" №09-1/02 від 09.02.2023 року про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на правову допомогу залишено без розгляду.

Ухвала обґрунтована тим, що докази витрат на правничу допомогу подані ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до суду 09.02.2023 року, тобто, з пропуском встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку без клопотання про поновлення строку на таке подання.

Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" оскаржило її в апеляційному порядку.

Апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 17.02.2023 року; заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України задовольнити; стягнути із Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. згідно договору №02-09-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.09.2022 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- під час постановлення оскаржуваної ухвали господарським судом не було враховано висновки Верховного Суду з аналогічних питань;

- судом безпідставно не були враховані подані заявником докази та поза увагою залишилася можливість та процесуальний порядок щодо звернення сторони про відшкодування судових витрат;

- суд не зазначив (окрім власного суб`єктивного пояснення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити та стверджувати, що вказані вимоги заяви є необґрунтованими та вдався до "правового пуризму";

- скаржником було зроблено відповідну заяву із врахуванням зазначених вище норм та обставин справи та завчасно подано її до суду через службу документального діловодства, тому висновок суду про неподання скаржником заяви до закінчення судових дебатів, а у даному випадку - до закінчення розгляду скарги, є безпідставним;

- суд, постановляючи ухвалу, не встановив усіх обставин справи, які визначають та підтверджують те, коли було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали від 02.02.2023 року у даній справі, чи був присутній заявник, як учасник справи, під час її проголошення, коли фактично було складено та підписано повний текст ухвали, коли вона була доведена до сторін спору шляхом її направлення на їх адреси та розміщена у Єдиному реєстрі судових рішень;

- судом було невірно визначено строк звернення заявника до суду із відповідною заявою про розподіл судових витрат на правничу допомогу із врахуванням строку, визначеного ч.8 ст.129 ГПК України; у даному випадку датою ухвалення такого судового рішення, як ухвала від 02.02.2023 року, є дата підписання її повного тексту 06.02.2023 року з урахуванням ст.240 ГПК України, оскільки апелянт, як учасник та сторона по справі участі при проголошенні вступної та резолютивної частини не приймав;

- судом не наведено, яким чином заявник, не будучи присутнім у судовому засіданні 02.02.2023 року, мав змогу із врахуванням 5 ти денного строку, подати таку заяву.

На думку скаржника, необхідно враховувати, що повний текст ухвали від 02.02.2023 року складено та підписано 06.02.2023 року, тому граничний строк на подання доказів є 13.02.2023 року, між тим, скаржником такі докази подані 09.02.2023 року, тобто в межах процесуального строку.

Також апелянт вказує, що оскаржувана ухвала була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень та направлена фактично на адресу сторін лише 07.02.2023 року; одразу після настання обізнаності заявника із вказаними вище обставинами, в найкоротші строки та за об`єктивної можливості, із врахуванням перешкод, зумовлених наслідками військового стану, звернувся до суду з відповідною заявою.

Вважає також, що слід враховувати введення на території України воєнного стану з 24.02.2023 року, а також дію на час постановлення ухвали та подання заяви карантину. На думку заявника, виходячи з вищевикладеного термін для звернення до суду із заявою не сплив та процесуальний строк не вичерпався; суд, у разі наявності певної невизначеності початку перебігу строку звернення з заявою не був позбавлений можливості, в силу приписів ГПК України, залишити вказану заяву без руху.

Зазначає, що поведінка суду свідчить про його недобросовісність та суперечність, судом не дотримано приписи ГПК України, на які він послався в ухвалі та самостійно, без правового обґрунтування, керуючись власною думкою, зробив підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та врахував їх при винесенні ухвали і порушив норми процесуального права. При цьому неправильна кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

27.02.2023 року на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду відділом ДВС подано заяву про залишення апеляційної скарги без руху з посиланням на те, що до копії апеляційної скарги, що надійшла на його адресу, не додано клопотання про відеоконференцію та докази на підтвердження повноважень представника апелянта.

Відповідач та відділ ДВС своїм процесуальним правом не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Парусніков Ю.Б., Вечірко І.О.

Ухвалою від 27.03.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків.

11.04.2023 року у зв`язку з відпусткою судді Вечірка І.О., для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд скарги на 12.06.2023 року.

12.06.2023 року у зв`язку з перебуванням судді - доповідача Верхогляд Т.А. у відпустці справу було знято з розгляду.

27.06.2023 року у зв`язку з виходом з відпустки судді Вечірка І.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року постановлено провести судове засідання 31.07.2023 року.

31.07.2023 року у зв`язку з виходом у відставку судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою від 31.07.2023 року розгляд скарги відкладено на 27.09.2023 року.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року у зв`язку з перебуванням судді Паруснікова Ю.Б. у відрядженні з 27.09.2023 року по 29.09.2023 року, справу №912/3604/15 знято з розгляду та розгляд апеляційної скарги призначено на 25.10.2023 року.

25.10.2023 року справу також знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А.

Ухвалою від 31.10.2023 року наступне судове засідання призначено на 04.12.2023 року.

04.12.2023 року представник скаржника приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та надав пояснення по справі.

Представники відповідача та відділу ДВС у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 25.11.2020 року господарський суд замінив сторону (стягувача) у справі №912/3604/15 з Приватного підприємства "Біотранспілет" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у частині стягнення 1 218,00 грн. судового збору.

27.10.2022 року на адресу господарського суду надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" №21-2/10 від 21.10.2022 року на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №62667919 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 03.12.2015 року.

У тому числі, у вказаній скарзі зазначено, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс " зобов`язується, із врахуванням п. 8 ст. 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі повідомити про відповідне суд.

Також за змістом скарги заявник просив суд здійснити розгляд скарги на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) за відсутності представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Ухвалою від 02.02.2023 року скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" №21-2/10 від 21.10.2022 року на дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницькому Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №62667919 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 03.12.2015 року задоволена.

Визнано незаконними дії державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницький Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №62667919 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 03.12.2015 року, котрі виразились у винесені постанови від 27.09.2022 року про повернення наказу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 03.12.2015 року стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовано постанову державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 27.09.2022 року про повернення наказу господарського суду Кіровоградської області по справі №912/3604/15 від 03.12.2015 року стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.2023 року.

09.02.2023 року на адресу господарського суду Кіровоградської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс " направлена заява №09-1/02 від 09.02.2023 року про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на правову допомогу, в якій заявник просив:

1. Прийняти до розгляду заяву ТОВ " Компанія "Ніко-Тайс " про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України.

2. Задовольнити заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України.

3. Стягнути із Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Преображенська, будинок 2; код ЄДРПОУ 34977816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова. буд. 40. оф. 315: код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. згідно з договором №02-09-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.09.2022 року.

4. Розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123. 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, здійснити по суті за відсутності представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

В обґрунтування заяви товариство, у тому числі, послалося на те, що відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, проголошеного за відсутності учасників справи, є дата складення повного такого рішення. У даному випадку, ухвала про задоволення скарги на дії Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складена у повному обсязі 06.02.2023 року. Тому, враховуючи, що заявник не приймав участь у судовому засіданні, граничним терміном із врахуванням строку, визначеного п.8 ст.129 ГПК України для подання відповідної заяви, є 13.02.2023 року.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції та вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що 02.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 року) укладено договір №02-09-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Предмет цього договору визначено у розділі 1 останнього.

За умовами п. 3.1 вказаного договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1000,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до п. 1.1 договору).

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та робіт виконавця, зокрема та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1 200,00 грн;

- судові засідання - 1700,00 грн за одне судове засідання у суді відповідної судової інстанції, витрата часу більше ніж година на участь у судовому засіданні становитиме 1900,00грн.;

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1000,00 грн/год, про що буде складено відповідний звіт;

У відповідності до п. 3.2 договору замовник повинен сплатити: 100% від вартості наданих послуг та/або виконавчих робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконавчих робіт та наданих послуг, протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом вимог відповідної скарги замовника на бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції України (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 62667919 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3604/15.

Згідно з п. 3.8 договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до п.1.1, 2.1 договору) визначається на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до повного виконання (п. 6.1 договору).

08.02.2023 року сторонами підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) згідно з яким, адвокат надав наступні послуги за період з 02.09.2022 року по 02.02.2023 року:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги у справі 912/3604/15 (4 год), із врахуванням викладеного у цьому пункті договору;

- додаткова оплата (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8. договору у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі №912/3604/15 за скаргою дії державного виконавця складає 3 000,00 грн.

Пунктом 2 Акту встановлено, що загальна вартість вказаних послуг склала 7 000, 00 грн., розрахована виходячи з того, що згідно з п.3.1, 3.8 договору: вартість 1 години правової допомоги/роботи складає 1000,00 грн., кількість годин - 4, додаткова оплата (гонорар успіху) становить 3000,00 грн.

Проаналізувавши вказаний Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи №912/3604/15.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин, викладених у заяві ТОВ "Ніко-Тайс", наданих заявником документів в їх сукупності, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви товариства та відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Між тим, місцевий господарський суд розглядаючи заяву ТОВ "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат, дійшов висновку про залишення її без розгляду.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне:

Так, як зазначено вище, за приписами ст. 129 ГПК України докази на підтвердження розміру понесених стороною витрат у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Одночасно, згідно з ч.ч.5, 9 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

Отже, з викладеного можливо зробити висновок, що у разі відсутності учасників (учасника) справи, датою ухвалення такого рішення є дата складання його у повному обсязі.

Щодо досліджуваної справи, то ухвала суду про задоволення скарги ТОВ "Ніко-Тайс", за результатами розгляду якої заявник просив здійснити розподіл судових витрат, була постановлена 02.02.2023 року за відсутності представника товариства.

Повний текст ухвали складено 06.02.2023 року. Тому, з огляду на приписи ч. 8 ст. 129 та ч. 5 ст. 240 ГПК України, останнім днем п`ятиденного строку для подання відповідних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вихідних днів, є 13.02.2023 року.

ТОВ "Ніко-Тайс" направило до господарського суду Кіровоградської області засобами поштового зв`язку заяву про покладення на відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу разом з відповідним доказами 09.02.2023 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи положення ч.1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.

При цьому Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").

Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

Водночас, під "правовим пуризмом" у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України").

Щодо досліджуваної справи, то суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що у судовому засіданні 02.02.2023 року був присутній представник відділу ДВС, тому відсутні підстави для того, щоб вважати датою ухвалення судового рішення дату його складення у повному обсязі.

Між тим, колегія суддів вважає передчасними такі посилання господарського суду, оскільки аналізуючи ст.240 ГПК України слід зробити висновок, що з положень вказаної статті Кодексу не вбачається, що лише за умови відсутності усіх учасників справи у відповідному судовому засіданні можливе застосування ч.5 цієї статті, одночасно враховуючи, що при проголошенні вступної та резолютивної частини ухвали від 02.02.2023 року не приймав участі саме представник ТОВ "Ніко-Тайс" , який є зацікавленою особою, а також те, що заява товариства про відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що товариство у заяві про подання доказів надало обґрунтування, чому на його думку ним не було пропущено строк на її подання.

Відповідно до ч.10 ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У даному випадку суд першої інстанції, враховуючи наявність спірного питання щодо дотримання заявником процесуальних строків мав можливість застосувати аналогію права та залишити подану заяву без руху.

Також необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними законодавчими положеннями саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту.

Таким чином, господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ГПК України), а саме, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладені вимоги законодавства, суд першої інстанції не врахував вищевказане, а також не надав належної оцінки доводам ТОВ "Ніко Тайс", наведеним ним у заяві про відшкодування судових витрат на правничу допомогу та поданих на їх підтвердження доказів, тому дійшов помилкового висновку про залишення заяви товариства без розгляду.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За зазначених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2023 року у справі №912/3604/15 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія " Ніко-Тайс" про покладення на Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на правову допомогу задовольнити.

Стягнути із Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Преображенська, будинок 2; код ЄДРПОУ 34977816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова. буд. 40. оф. 315: код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. згідно договору №02-09-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02.09.2022 року. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та у порядку, встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.01.2024 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов