Рішення

від 05.01.2024 по справі 910/9394/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.01.2024Справа № 910/9394/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" (вул. Л. Українки 1, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (вул. Велика Васильківська, буд 102, м. Київ, 03150)

про стягнення 78 122,66 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 78 122,66 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті страхового випадку (ДТП) майну позивача завдано матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем як страховиком, з яким винною особою укладеного договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс АР № 2912898, в розмірі фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9394/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Так, від відповідача через відділ діловодства суду 14.07.2023 року надійшов відзив на позовну заяву №785-ЮР від 11.07.2023 року з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ПАТ «СК «Євроінс Україна» виконано свої зобов`язання за полісом АР/2912898 із виплати страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн. за пошкоджений автомобіль позивача у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи. При цьому, розмір страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн. було розраховано відповідачем на підставі звіту №21742 від 06.03.2023 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Відтак, з огляду на положення статті 1194 Цивільного кодексу України, відповідач не відповідає перед позивачем за різницю шкоди, яка не відшкодовується страховиком. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, через відділ діловодства суду 09.08.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив №913 від 03.08.2023 року з доказами її надсилання на адресу відповідача, відповідно до якої позивач вказує, що звіт №21742 від 06.03.2023 року оцінювача Курилович Д.Ф. не можна вважати належним доказом підтвердження розміру матеріального збитку, завданого майну позивача в результаті пошкодження автомобіля, оскільки вказаний звіт був складений оцінювачем без огляду пошкодженого транспортного засобу на підставі протоколу огляду від 13.02.2023 року, складеного аварійним комісаром відповідача Кабашевим С.Д. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Крім того, через відділ діловодства суду 14.08.2023 року від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог №928 від 14.08.2023 року з доказами його надсилання на адресу відповідача, за змістом якого позивач зазначає про те, що посилання відповідача на звіт №21742 від 06.03.2023 року про оцінку вартості (розміру) збитків є безпідставним, оскільки згідно постанови Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №924/675/17 він є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Обґрунтування судом долучене до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечення на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяв, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим. Одним із видів обов`язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 10 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).

Судом встановлено, що 16.05.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» (страховик за договором, відповідач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу АР/2912898, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «ІVЕСО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з наступними умовами: франшиза - 2 600,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн., строк дії - з 17.05.2022 року по 16.05.2023 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

В статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Зазначене кореспондується з приписами ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно постанови Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №454/508/23, що водій ОСОБА_2 04.02.2023 року о 13.20 год. на автодорозі сполучення Сокаль-Червоноград в селі Завишень, Червоноградського району, керуючи автомобілю марки «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів 10.1, 12.1 ПДР України, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху та здійснила зіткнення з автомобілем марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

При цьому, вказаною постановою Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №454/508/23 винною у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні пунктів 10.1, 12.1 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано гр-ку ОСОБА_2 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Обставини вказаного ДТП, в тому числі винна у його вчиненні особа сторонами не заперечувались та визнані в поданих заявах по суті спору.

За приписами ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Таким чином, за відсутності заперечень сторонами факту скоєння дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2 як особою, яка на відповідній правовій підставі володіла застрахованим транспортним засобом «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в ч.ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено поняття, зокрема, потерпілих, власників транспортних засобів, страхового полісу.

Так, потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3);

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п.1.6);

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (1.8).

Так, правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - Полісу АР/2912898, який станом на момент скоєння ДТП 04.02.2023 року був чинний, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» як страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання у відповідності до вимог частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.05.2019 року, власником пошкодженого транспортного засобу марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД СОКМЕ» (позивач у справі).

Таким чином, з урахуванням наявності полісу АР/2912898 відповідача, договірних зобов`язань між власником транспортного засобу «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , та страховою компанією відповідача, обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди майну потерпілої особи (позивачу) забезпеченим (застрахованим) транспортним засобом покладається саме на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», в межах загального ліміту відповідальності страховика, який складає 130 000,00 грн.

Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Так, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу АР/2912898 у відповідача, 08.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД СОКМЕ» було подано до ПрАТ «СК «Євроінс України» повідомлення про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, а також заяву про страхове відшкодування, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

На виконання зазначеної норми Закону, 13.02.2023 року уповноваженим представником ПАТ «СК «Євроінс Україна», а саме аварійним комісаром Кабашевим С.Д., в присутності довіреної особи позивача було оглянуто пошкоджений транспортний засіб «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , про що складено протокол огляду транспортного засобу №86806 від 12.02.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Протокол огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року підписаний представником ПАТ «СК «Євроінс Україна» - аварійним комісаром Кабашевим С.Д., та представником власника пошкодженого автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо- транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На замовлення ПАТ «СК «Євроінс Україна» 06.03.2023 року оцінювачем Куриловичем Дмитром Федоровичем було складено звіт № 21742 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (далі - Звіт про оцінку), згідно якого встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , складає 386 931,08 грн., вартість відновлювального ремонту (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування) складає 77 072,64 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу складає 0,7, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 51 877,54 грн., а без ПДВ - 48 059,28 грн.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до абз. 2 пунту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв`язку зі зверненням позивача до відповідача із повідомлення про ДТП від 08.02.2023 року та заявою про страхове відшкодування від 08.02.2023 року, останнім згідно умов полісу АР/2912898 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 04.02.2023 року страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн., про що складено відповідний страховий акт №86806/1/2023 від 03.05.2023 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом вказаного страхового акту та розрахунку до нього розмір страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн. визначений відповідачем на підставі Звіту про оцінку від 06.03.2023 року та становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у сумі 51 877,54 грн. за вирахуванням франшизи у сумі 2 600,00 грн.

У відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 49 277,54 грн. була виплачена безпосередньо позивачу ТОВ «ТД СОКМЕ», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №7380 від 03.05.2023 року на суму 49 277,54 грн.

Судом також встановлено, що 17.03.2023 року суму франшизи у розмірі 2 600,00 грн. було перераховано на рахунок позивача безпосереднім винуватцем ДТП гр. ОСОБА_2 платіжною інструкцією №@2PL591366 від 17.03.2023 року, копія якої наявна матеріалах справи.

Заперечень щодо факту здійсненої відповідачем виплати страхового відшкодування за Полісом АР/2912898, а також франшизи особою, яка винувата у вчиненні ДТП, у зазначеному вище розмірі сторонами суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» умов Договору страхування (Полісу АР/2912898), а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 49 277,34 грн. (за вирахуванням франшизи в сумі 2600,00 грн.) у зв`язку із настанням страхового випадку 04.02.2023 року у межах страхових сум, зазначених у страховому Полісі, тобто відшкодування у встановленому Законом порядку шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну позивача особи шляхом перерахування вартості ремонту автомобілю «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД СОКМЕ».

Проте, за твердженням позивача, вартість ремонту транспортного засобу становить 140 453,40 грн., та, відповідно, розмір страхового відшкодування становить 127 400,00 грн., тобто здійснена відповідачем виплата страхового відшкодування в сумі 49 277,34 грн. не покриває повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим позивач звертався з відповідними заявами від 30.05.2023 року до відповідача та Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Наразі, як зазначає позивач у позовній заяві, фактична загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , склала 140 453,40 грн., що підтверджується: видатковою накладною №851 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн. та платіжним дорученням №562 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн.; актом здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2023 року на суму 107 325,00 грн. та платіжним дорученням №995 від 21.03.2023 року на суму 107 325,00 грн.; рахунком №04/2 від 03.04.2023 року на суму 7 500,00 грн., актом приймання виконаних робіт від 11.04.2023 року на суму 7 500,00 грн. та платіжним дорученням №1277 від 14.04.2023 року на суму 7 500,00 грн.; видатковою накладною №2/13 від 13.02.2023 року на суму 1 628,40 грн. та платіжним дорученням №547 від 15.02.2023 року на суму 1 628,40 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином позивач вважає, що враховуючи розмір матеріального збитку, завданого позивачу як власнику транспортного засобу марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , у сумі 140 453,40 грн., з урахуванням передбаченого полісом АР/2912898 ліміту відповідальності відповідача у сумі 130 000,00 грн. та розміру франшизи у сумі 2 600,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке відповідач мав сплатити на користь позивача становить 127 400,00 грн. Відтак, враховуючи суму фактично сплаченого відповідачем на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 49 277,34 грн., на переконання позивача, заборгованість ПАТ «СК «Євроінс Україна» становить 78 122,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до ПАТ «СК «Євроінс Україна» з листом №349 від 17.03.2023 року щодо надсилання копії висновку експерта за наслідками проведеного автотоварознавчого дослідження та оцінку вартості збитків, завданих власнику автобусу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 ; з листом №479 від 13.04.2023 року, до якого було додано документальне підтвердження розміру матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту у сумі 140 453,40 грн.; з листом №516 від 24.04.2023 року, в якому позивач вимагав від відповідача здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 140 453,40 грн.

Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки за результатами розгляду заяв позивача відповідачем було відмовлено в їх задоволенні з посиланням на відсутність підстав для перегляду розміру матеріального збитку, зазначені обставини порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині здійснення у визначений законодавством строк лише часткової виплати страхового відшкодування у сумі 49 277,34 грн., стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника особи, винної в ДТП, яка сталася 04.02.2023 року, решти суми страхового відшкодування у розмірі 78 122,66 грн. в межах передбаченого полісом АР/2912898 ліміту відповідальності відповідача та за вирахуванням франшизи за Полісом.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Полісу АР/2912898 від 16.05.2022 року суду не надано.

Як встановлено судом, заперечуючи у наданому відзиві проти позовних вимог відповідач стверджує, що ним в повному обсязі здійснено відшкодування позивачеві шкоди, завданої внаслідок пошкодження під час ДТП 04.02.2023 року транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 . При цьому відповідач зазначає, що позивачем безпідставно не враховано коефіцієнт зносу та включено до складу страхового відшкодування вартість запчастин без урахування обставин зношеності пошкодженого майна.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження майна розмір завданої шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого майна при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Норми спеціального закону - Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункту 22.1 ст. 22 Закону).

Незгода учасників страхових та деліктних правовідносин з розміром заподіяної шкоди і відповідно страховим відшкодуванням може реалізовуватися шляхом подання відповідних доказів при розгляді справи та завдяки принципу змагальності сторін.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно статті 7 Закону України Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено в обов`язковому порядку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.

З наведеного вище вбачається, що страхове відшкодування, яке сплачується за договорами цивільно-правової відповідальності, по-перше, сплачується на підставі відповідної оцінки збитку (звіту, дослідження, експертизи), проведеної суб`єктом оціночної діяльності, а по-друге, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який розраховується у порядку, встановленому законом (у разі, коли є відповідні підстави для нарахування такого зносу).

При цьому, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, яким визначено загальні засади.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо.

Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17.

У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).

Згідно з пунктом 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до пункту 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової, автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (пункт 4.3 Методики).

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Отже, здійснення автотоварознавчого дослідження без огляду транспортного засобу експертом, який складає звіт, суперечить нормам матеріального права.

Разом з цим, проведення дослідження за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим лише у випадку проведення судової автотоварознавчої експертизи за рішенням суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 645/2553/15-ц (провадження № 61-27280св18).

Наразі, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , загальна вартість якого складає 140 453,40 грн., на станції технічного обслуговування ФОП Гладун А.Б. на підставі укладеного між ФОП Гладун А.Б. та ТОВ «ТД СОКМЕ» договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 04.01.2023 року, та в обґрунтування розміру заявлених позовних вимог посилається на факт та обсяг проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу саме виходячи з вказаної суми.

За визначенням, наведеним в ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону… Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

В свою чергу судом за матеріалами справи встановлено, що в основу розрахунку страхового відшкодування відповідачем покладено відомості звіту №21742 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 06.03.2023 року, складеного на замовлення відповідача оцінювачем Куриловичем Д.Ф., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінювача за напрямом Оцінка об`єктів у матеріальній формі та спеціалізаціями в межах напряму 1.3 Оцінка дорожніх транспортних засобів, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №7404 від 20.02.2010 року, Свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 8155 від 18.03.2010 року, Свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 297-ПК від 14.07.2020 року, Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 599/21 від 09.08.2021 року, термін дії до 09.08.2024 року.

При цьому означений звіт №21742 складений оцінювачем на підставі відомостей протоколу огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, який (протокол) було складено аварійним комісаром Кабашевим С.Д., про що зазначено в тексті звіту оцінювачем.

Наразі, заперечень з боку позивача щодо порядку проведення, фіксації та результатів здійсненого 13.02.2023 року огляду пошкодженого транспортного засобу, в тому числі щодо переліку складових, опису пошкоджень та тип ремонтної операції, суду не надано.

Окремо зазначений звіт № 21742 від 06.03.2023 року містить зміст обмежень у використанні результатів оцінки, допущення, в межах яких проводилась оцінка, а також в якості додатків - протокол огляду, фотографічні зображення, що підтверджують припущення та розрахунки.

Таким чином, враховуючи той факт, що оцінювачем звіт № 21742 від 06.03.2023 року складений на підставі даних попереднього огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, проведеного в тому числі за участю представника позивача, при цьому оцінка проведена уповноваженою на те особою, кваліфікація та повноваження якого згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підтверджується долученими до матеріалів справи документами, відповідно, за висновками суду Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 21742 від 06.03.2023 року є належним доказом, що підтверджує та встановлює перелік завданих пошкоджень, вартість відновлювального ремонту та, відповідно, розмір завданих збитків.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, за відсутності підстав для сумнівів щодо результатів проведеного огляду транспортного засобу, його технічного стану та за особистої участі представника ТОВ «ТД СОКМЕ» під час огляду 13.02.2023 року, заперечення позивача проти позову з посиланням на неналежність звіту № 21742 від 06.03.2023 року судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Суд також наголошує, що позивач, заперечуючи проти розміру здійсненої відповідачем виплати страхового відшкодування, не скористався своїм правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих транспортному засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП, що мала місце 04.02.2023 року.

Також суд зауважує, що розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).

Згідно п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

При цьому, відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 року, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 року, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 року, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року, по справі №910/171/17 від 02.10.2018 року.

Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов`язковим.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , автомобіль 2008 року випуску, відтак, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 04.02.2023 року строк експлуатації вказаного транспортного засобу становив 15 років та з урахуванням передбачених пунктом 7.38 Методики вимог наявні підстави для вирахування у даному випадку фізичного зносу, який відповідно до звіту №21742 від 06.03.2023 року дорівнює 0,7 та правомірно застосований відповідачем.

В свою чергу, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи підтверджуючих документів, згідно яких здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , вартість замінених старих деталей на нові складає 25 628,40 грн., а саме: скло триплекс МАЗ 256 вартістю 24 000,00 грн. згідно видаткової накладної №851 від 16.02.2023 року, скло гартоване 5 мм вартістю 1 628,40 грн. згідно видаткової накладної №2/13 від 13.02.2023 року; вартість матеріалів та ремонтних робіт - 114 825,00 грн.

При цьому позивачем не надано суду та матеріали справи не містять пояснень позивача в частині обґрунтування необхідності проведення ремонту пошкоджених під час ДТП запчастин замість заміни їх на нові, вартість якого, як вбачається з наданих сторонами матеріалів, перевищує вартість нових запчастин, врахованих відповідачем під час визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , а відтак, враховуючи фотоматеріали щодо значних пошкоджень вказаного транспортного засобу, доцільність такого відновлювального ремонту ставиться судом під сумнів.

Окрім цього, навіть зважаючи на наведені в калькуляції до звіту №21742 від 06.03.2023 року цінові позиції на запчастини станом на 31.10.2014 року, будь - якої іншої вартості на необхідні для відновлювального ремонту запчастини позивач суду не надав, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості визначити їх ціну та остаточну вартість ремонту та оцінити зазначений звіт як такий, що не відображає дійсний розмір відновлювального ремонту транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем правомірно покладено в основу розрахунку страхового відшкодування звіт №21742 про оцінку вартості (розміру) збитків та виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 49 277,54 грн., матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу страхового відшкодування у вказаній сумі з урахуванням зносу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 78 122,66 грн. страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 січня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон