Постанова
від 16.04.2024 по справі 910/9394/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/9394/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024

у справі №910/9394/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА"

про стягнення 78 122,66 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 78 122,66 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що в результаті страхового випадку (ДТП) майну позивача завдано матеріальної шкоди, яка має бути відшкодована відповідачем як страховиком, з яким винною особою укладеного договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс АР № 2912898, в розмірі фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем правомірно покладено в основу розрахунку страхового відшкодування звіт №21742 про оцінку вартості (розміру) збитків та виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 49 277,54 грн., матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу страхового відшкодування у вказаній сумі з урахуванням зносу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 78 122,66 грн. страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 у справі №910/9394/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- з урахуванням наявності полісу АР/2912898 відповідача, договірних зобов`язань між власником транспортного засобу «IVECO» та страховою компанією відповідача, обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди майну потерпілої особи (позивачу) забезпеченим транспортним засобом покладається саме на відповідача в межах загального ліміту відповідальності страховика;

- судом першої інстанції не було враховано, що оцінювач ОСОБА_1. пошкоджений автомобіль не оглядав, а складав звіт на підставі акту огляду і фотографій, що були зроблені іншою особою; звіт не містить інформацію про те, що оцінювач попереджений про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку;

- звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому визначається можлива, а не кінцева сума збитків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9394/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/9394/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/9394/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/9394/23 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

28.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.05.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» (страховик за договором, відповідач у справі) та гр. ОСОБА_2 (страхувальник за договором) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу АР/2912898, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «ІVЕСО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з наступними умовами: франшиза - 2 600,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн., строк дії - з 17.05.2022 року по 16.05.2023 року.

Згідно постанови Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №454/508/23, водій ОСОБА_3 04.02.2023 о 13.20 год. на автодорозі сполучення Сокаль-Червоноград в селі Завишень, Червоноградського району, керуючи автомобілю марки «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів 10.1, 12.1 ПДР України, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху та здійснила зіткнення з автомобілем марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

При цьому, вказаною постановою Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №454/508/23 винною у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні пунктів 10.1, 12.1 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано гр-ку ОСОБА_3 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.05.2019 року, власником пошкодженого транспортного засобу марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД СОКМЕ» (позивач у справі).

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно полісу АР/2912898 у відповідача, 08.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД СОКМЕ» було подано до ПрАТ «СК «Євроінс України» повідомлення про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, а також заяву про страхове відшкодування, копії яких наявні в матеріалах справи.

13.02.2023 року уповноваженим представником ПАТ «СК «Євроінс Україна», а саме аварійним комісаром Кабашевим С.Д., в присутності довіреної особи позивача було оглянуто пошкоджений транспортний засіб «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , про що складено протокол огляду транспортного засобу №86806 від 12.02.2023.

Протокол огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року підписаний представником ПАТ «СК «Євроінс Україна» - аварійним комісаром Кабашевим С.Д., та представником власника пошкодженого автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_4 .

На замовлення ПАТ «СК «Євроінс Україна» 06.03.2023 року оцінювачем ОСОБА_1 було складено звіт № 21742 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (далі - Звіт про оцінку), згідно якого встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , складає 386 931,08 грн., вартість відновлювального ремонту (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування) складає 77 072,64 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу складає 0,7, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 51 877,54 грн., а без ПДВ - 48 059,28 грн.

У зв`язку зі зверненням позивача до відповідача із повідомлення про ДТП від 08.02.2023 року та заявою про страхове відшкодування від 08.02.2023 року, останнім згідно умов полісу АР/2912898 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 04.02.2023 року страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн., про що складено відповідний страховий акт №86806/1/2023 від 03.05.2023 року та розрахунок страхового відшкодування до нього.

За змістом вказаного страхового акту та розрахунку до нього розмір страхового відшкодування у сумі 49 277,54 грн. визначений відповідачем на підставі Звіту про оцінку від 06.03.2023 року та становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у сумі 51 877,54 грн. за вирахуванням франшизи у сумі 2 600,00 грн.

У відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 49 277,54 грн. була виплачена безпосередньо позивачу ТОВ «ТД СОКМЕ», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №7380 від 03.05.2023 року на суму 49 277,54 грн.

17.03.2023 року суму франшизи у розмірі 2 600,00 грн. було перераховано на рахунок позивача безпосереднім винуватцем ДТП платіжною інструкцією №@2PL591366 від 17.03.2023 року.

Проте, за твердженням позивача, вартість ремонту транспортного засобу становить 140 453,40 грн., та, відповідно, розмір страхового відшкодування становить 127 400,00 грн., тобто здійснена відповідачем виплата страхового відшкодування в сумі 49 277,34 грн. не покриває повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим позивач звертався з відповідними заявами від 30.05.2023 року до відповідача та Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Наразі, як зазначає позивач у позовній заяві, фактична загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , склала 140 453,40 грн., що підтверджується: видатковою накладною №851 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн. та платіжним дорученням №562 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн.; актом здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2023 року на суму 107 325,00 грн. та платіжним дорученням №995 від 21.03.2023 року на суму 107 325,00 грн.; рахунком №04/2 від 03.04.2023 року на суму 7 500,00 грн., актом приймання виконаних робіт від 11.04.2023 року на суму 7 500,00 грн. та платіжним дорученням №1277 від 14.04.2023 року на суму 7 500,00 грн.; видатковою накладною №2/13 від 13.02.2023 року на суму 1 628,40 грн. та платіжним дорученням №547 від 15.02.2023 року на суму 1 628,40 грн.

Таким чином позивач вважає, що враховуючи розмір матеріального збитку, завданого позивачу як власнику транспортного засобу марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , у сумі 140 453,40 грн., з урахуванням передбаченого полісом АР/2912898 ліміту відповідальності відповідача у сумі 130 000,00 грн. та розміру франшизи у сумі 2 600,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке відповідач мав сплатити на користь позивача становить 127 400,00 грн.

Відтак, враховуючи суму фактично сплаченого відповідачем на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 49 277,34 грн., на переконання позивача, заборгованість ПАТ «СК «Євроінс Україна» становить 78 122,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до ПАТ «СК «Євроінс Україна» з листом №349 від 17.03.2023 року щодо надсилання копії висновку експерта за наслідками проведеного автотоварознавчого дослідження та оцінку вартості збитків, завданих власнику автобусу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 ; з листом №479 від 13.04.2023 року, до якого було додано документальне підтвердження розміру матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту у сумі 140 453,40 грн.; з листом №516 від 24.04.2023 року, в якому позивач вимагав від відповідача здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 140 453,40 грн.

Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За приписами ст. 1 Закону України "Про страхування" страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування (ч. 7 ст. 94 Закону України "Про страхування").

Відповідно до частин 3, 4 ст. 102 Закону України "Про страхування" у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «ІVЕСО», встановлена постановою Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2023 року у справі №454/508/23.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з урахуванням наявності полісу АР/2912898, договірних зобов`язань між власником транспортного засобу «ІVЕСО», державний номер НОМЕР_1 ,, та страховою компанією відповідача, обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди майну потерпілої особи (позивачу) забезпеченим (застрахованим) транспортним засобом покладається саме на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Колегія суддів враховує висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, відповідно до яких звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Так, на підтвердження фактичної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивачем надано видаткову накладну №851 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн. та платіжне доручення №562 від 16.02.2023 року на суму 24 000,00 грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2023 року на суму 107 325,00 грн. та платіжне доручення №995 від 21.03.2023 року на суму 107 325,00 грн.; рахунок №04/2 від 03.04.2023 року на суму 7 500,00 грн., акт приймання виконаних робіт від 11.04.2023 року на суму 7 500,00 грн. та платіжне доручення №1277 від 14.04.2023 року на суму 7 500,00 грн.; видаткова накладна №2/13 від 13.02.2023 року на суму 1 628,40 грн. та платіжне доручення №547 від 15.02.2023 року на суму 1 628,40 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 року, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 року, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 року, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року, по справі №910/171/17 від 02.10.2018 року.

Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов`язковим.

Тому, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Пунктом 34.2. статті 34 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

В свою чергу, пунктом 34.3. ст. 34 цього Закону встановлено, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведе-експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2023 позивачем було проінформовано відповідача повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого згідно встановленого зразка.

13.02.2023 співробітниками відповідача було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт, який було підписано без зауважень уповноваженими представниками позивача.

Таким чином, огляд пошкодженого автомобіля було проведено із дотриманням строку, визначеного пунктом 34.2 статті 4 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто в межах 10 робочих днів з дня отримання повідомлення, та складено акт технічного огляду у якому зафіксовано характер кожного пошкодження.

Отже, відповідачем виконало всі умови для вчасного проведення огляду у відповідності до пунктів 34.2, 34.3 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Заперечення щодо неправомірних дій представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавались.

На замовлення ПАТ «СК «Євроінс Україна» 06.03.2023 року оцінювачем ОСОБА_1 було складено звіт № 21742 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (далі - Звіт про оцінку), згідно якого встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 , складає 386 931,08 грн., вартість відновлювального ремонту (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування) складає 77 072,64 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу складає 0,7, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 51 877,54 грн., а без ПДВ - 48 059,28 грн.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до стаття 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) це діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Згідно статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися відповідно до Закону про оцінку, в тому числі, є транспортні засоби.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону (абзац 6 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Статтею 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно статті 7 Закону України Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено в обов`язковому порядку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.

З наведеного вище вбачається, що страхове відшкодування, яке сплачується за договорами цивільно-правової відповідальності, по-перше, сплачується на підставі відповідної оцінки збитку (звіту, дослідження, експертизи), проведеної суб`єктом оціночної діяльності, а по-друге, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який розраховується у порядку, встановленому законом (у разі, коли є відповідні підстави для нарахування такого зносу).

При цьому, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

Відповідно до ст. 9 Закону про оцінку, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

У зв`язку з чим використання позивачем положень Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року та Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 301/5 від 03.03.2015 року є помилковим, оскільки у даному випадку оцінювач керувався приписами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідач здійснював розрахунок страхового відшкодування на підставі Звіту № 21742, складення та оформлення якого регулюються положеннями Закону про оцінку, а здійснював оцінку - оцінювач ОСОБА_1., а не судовий експерт, а тому доводи в цій частині колегія суддів відхиляє.

Також, у своїй діяльності щодо визначення величини матеріального збитку оцінювачі керуються "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженою спільним наказом № 142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1.2. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 75В/11/86 від 26.12.2022, складений на замовлення відповідача оцінювачем ОСОБА_1, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінювача за напрямом Оцінка об`єктів у матеріальній формі та спеціалізаціями в межах напряму 1.3 Оцінка дорожніх транспортних засобів, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_5 від 20.02.2010 року, Свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_6 від 18.03.2010 року, Свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_7 від 14.07.2020 року, Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності НОМЕР_8 від 09.08.2021 року, термін дії до 09.08.2024 року.

При цьому означений звіт №21742 складений оцінювачем на підставі відомостей протоколу огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, який (протокол) було складено аварійним комісаром Кабашевим С.Д., про що зазначено в тексті звіту оцінювачем.

Наразі, заперечень від позивача щодо порядку проведення, фіксації та результатів здійсненого 13.02.2023 року огляду пошкодженого транспортного засобу, в тому числі щодо переліку складових, опису пошкоджень та тип ремонтної операції, апелянтом надано не було.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений звіт № 21742 від 06.03.2023 року містить зміст обмежень у використанні результатів оцінки, допущення, в межах яких проводилась оцінка, а також в якості додатків - протокол огляду, фотографічні зображення, що підтверджують припущення та розрахунки оцінювача.

Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_4 , автомобіль 2008 року випуску, а відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 04.02.2023 строк експлуатації вказаного транспортного засобу становив 15 років та з урахуванням передбачених пунктом 7.38 Методики вимог наявні підстави для вирахування у даному випадку фізичного зносу, який відповідно до звіту №21742 від 06.03.2023 року дорівнює 0,7 та правомірно застосований відповідачем.

В свою чергу, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи підтверджуючих документів, згідно яких здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля «МАЗ», державний номер НОМЕР_4 , вартість замінених старих деталей на нові складає 25 628,40 грн., а саме: скло триплекс МАЗ 256 вартістю 24 000,00 грн. згідно видаткової накладної №851 від 16.02.2023 року, скло гартоване 5 мм вартістю 1 628,40 грн. згідно видаткової накладної №2/13 від 13.02.2023 року; вартість матеріалів та ремонтних робіт - 114 825,00 грн.

При цьому позивачем не надано доказів в частині обґрунтування необхідності проведення ремонту пошкоджених під час ДТП запчастин замість заміни їх на нові, вартість якого, як вбачається з наданих сторонами матеріалів, перевищує вартість нових запчастин, врахованих відповідачем під час визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «МАЗ», державний номер BC1513BM.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач, заперечуючи проти розміру здійсненої відповідачем виплати страхового відшкодування, не скористався своїм правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих транспортному засобу «МАЗ», державний номер BC1513BM внаслідок ДТП, що мала місце 04.02.2023.

Таким чином, враховуючи той факт, що оцінювачем звіт № 21742 від 06.03.2023 складений на підставі даних попереднього огляду транспортного засобу від 13.02.2023 року, проведеного в тому числі за участю представника позивача, при цьому оцінка проведена уповноваженою на те особою, кваліфікація та повноваження якого згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а тому є вірними висновки суду першої інстанції, що звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 21742 від 06.03.2023 року є належним доказом, що підтверджує та встановлює перелік завданих пошкоджень, вартість відновлювального ремонту та, відповідно, розмір завданих збитків.

Вказане вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.11.2019 у справі № 520/8867/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 638/16531/16-ц.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, за відсутності підстав для сумнівів щодо результатів проведеного огляду транспортного засобу, його технічного стану та за особистої участі представника ТОВ «ТД СОКМЕ» під час огляду 13.02.2023, заперечення позивача проти позову з посиланням на неналежність звіту № 21742 від 06.03.2023 правомірно відхилені судом першої інстанції.

Доводи апелянта, що відповідач безумовно зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування в межах загального ліміту відповідальності страховика, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, у відповідача виник обов`язок з виплати страхового відшкодування з урахуванням зносу, який визначається відповідно до законодавства та за мінусом франшизи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Колегія суддів при оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, яке було здійснено страховою компанією винної особи, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2018 у справі №333/1050/15-ц).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідачем правомірно покладено в основу розрахунку страхового відшкодування звіт №21742 про оцінку вартості (розміру) збитків та виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 49 277,54 грн. (за мінусом франшизи), матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу страхового відшкодування у вказаній сумі з урахуванням зносу, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача 78 122,66 грн. страхового відшкодування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/9394/23.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД СОКМЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 у справі №910/9394/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 у справі №910/9394/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9394/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення16.04.2024
Оприлюднено18.04.2024
Номер документу118416124
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —910/9394/23

Постанова від 16.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Барсук М.А.

Рішення від 05.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 27.06.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні