Постанова

від 08.01.2024 по справі 369/1533/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року

м. Київ

справа № 369/1533/22

провадження № 61-7904св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Феодосіївська сільська рада) про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 13 березня 2019 року він на підставі статті 118 ЗК України звернувся до Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Хотівська сільська рада) із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До заяви додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Рішенням від 12 квітня 2019 року № 140/26 йому відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з тим, що на бажану земельну ділянку раніше надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. Не погоджуючись з таким рішенням, він звернувся до Київського окружного адміністративного суду, який 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19 скасував рішення Хотівської сільської ради від 12 квітня 2019 року № 140/26 як протиправне та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву. На виконання рішення суду, відповідач повторно розглянув його клопотання, за результатом чого 05 грудня 2019 року прийняв рішення № 162/49, в якому повторно відмовив у наданні дозволу з тих же самих підстав - у зв`язку з тим, що на бажану земельну ділянку раніше надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 320/2675/20 скасовано рішення Хотівської сільської ради від 05 грудня 2019 року № 162/49 як протиправне та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву, а у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 у справі № 320/2675/20 його апеляційну скаргу задоволено, зобов`язано відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Після набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції, він у Публічній кадастровій карті виявив, що у межах цієї ділянки сформовано нову земельну ділянку (кадастровий номер 3222487202:02:002:0450), однак дозволу йому на той час так і не було надано.

У серпні 2021 року, поштою, він отримав рішення Феодосіївської сільської ради від 19 березня 2021 року № 10/03/21-VIII про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, тобто після того, як ця земельна ділянка була сформована та інформація про неї розміщена у Публічній кадастровій карті, і була передана у власність третій особі. Вказував, що отримавши рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, він розробив такий проект землеустрою з відведення земельної ділянки, однак цю земельну ділянку не зміг приватизувати, оскільки 17 травня 2021 року спірну земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі прав за ОСОБА_2 .

Позивач указував, що Феодосіївська сільська рада необґрунтовано, зволікаючи з виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 320/2675/20 у частині надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та не повідомивши його своєчасно про надання цього дозволу, надала цю земельну ділянку у власність третій особі, чим позбавила його можливості скористатися наданим дозволом та отримати у власність земельну ділянку, що свідчить про недобросовісну поведінку зі сторони відповідача.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Феодосіївської сільської ради, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222487202:02:002:0450, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року, ухваленим у складі судді Дубас Т. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Феодосіївської сільської ради, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3222487202:02:002:0450, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 .

Стягнуто з Феодосіївської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 984,80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив порядок надання земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що обумовило незаконність рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на ім`я ОСОБА_2 » та призвело до настання несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , зокрема позбавило позивача права на завершення процедури відведення земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Феодосіївської сільської ради про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Феодосіївської сільської ради понесені судові витраті зі сплати судового збору у розмірі 2 976,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, а тому інтереси ОСОБА_1 не були порушені під час прийняття сільською радою рішення щодо ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 (провадження № К/9901/3734/17), від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 (провадження № К/9901/1160/17), від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц (провадження № 61-10164св18).

Заявник указує, що суд апеляційної інстанції мав узяти до уваги недобросовісну поведінку сільської ради та надання пріоритету одним громадянам перед іншими. Відведення земельної ділянки кільком особам залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і ця оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо з огляду на конкретні обставини справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року Феодосіївська сільська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 13 березня 2019 року звернувся до Хотівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтованою площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в с. Кременище, в межах населеного пункту. До заяви додав копію графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням Хотівської сільської ради 30 сесії 7 скликання від 12 квітня 2019 року № 140/26 ОСОБА_1 відмовлено у наданні вказаного дозволу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 320/2882/19 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Хотівської сільської ради від 12 квітня 2019 року № 140/26 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області, а також зобов`язано Хотівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,13 гектара на території села Кременище Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання вказаного рішення суду Хотівська сільська рада повторно розглянула заяву позивача та прийняла рішення від 05 грудня 2019 року № 162/49 «Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».

Цим рішенням позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що відносно тієї земельної ділянки, яку мав намір отримати у власність позивач, прийнято рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки іншим громадянам.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 320/2675/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання разом із посиланням на норми цього Кодексу.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суд не вправі підміняти Хотівську сільську раду та приймати замість неї рішення, яке віднесено до її компетенції, втручаючись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а відтак, підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відсутні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 320/2675/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Рішенням IІІ сесії VІІІ скликання від 29 січня 2021 року № 41-07/03/21-VІІІ Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області вирішено надати гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .

Рішенням IV сесії VІІІ скликання від 19 березня 2021 року № 10/03/21- VІІІ Феодосіївської сільської ради вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Кременище Обухівського району Київської області за рахунок земель запасу Феодосіївської сільської ради із категорії земель житлової та громадської забудови.

Рішенням V сесії VIII скликання від 27 квітня 2021 року за №22/01/70 Феодосіївської сільської ради вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222487202:02:002:0450, площею 0, 1379 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Передано безоплатно земельну ділянку з кадастровим номером 3222487202:02:002:0450, площею 0, 1379 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з положеннями частин четвертої, п`ятої, шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно з абзацом першим пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно зі змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині першій статті 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що: «у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Водночас слід наголосити, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проекту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат».

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Встановивши, що формування земельної ділянки з конкретно визначеними межами здійснено на підставі проекту землеустрою ОСОБА_2 (стаття 79-1 ЗК України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій»), Феодосіївська сільська рада у відповідності до наданих їй повноважень ухвалила рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої у АДРЕСА_1 .

З цих підстав у позивача відсутнє право на захист його законних очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 раніше за позивача вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно: раніше розробив проект землеустрою спірної земельної ділянки, за його заявою сформовано земельну ділянку та, як наслідок, виготовлено проект рішення про затверджено проекту землеустрою за ним.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанцій про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) і підставі відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 (провадження № К/9901/3734/17), від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 (провадження № К/9901/1160/17), від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц (провадження № 61-10164св18), не спростовують висновків про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник