Рішення

від 22.12.2023 по справі 160/30735/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 рокуСправа №160/30735/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.11.2023 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя сторона - АТ КБ "ПриватБанк" на дії та бездіяльність державного виконавця у завершеному виконавчому провадженні № 68145511 та зобов`язання вчинити певні дії щодо зняття арешту з коштів.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу надати до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначити свій реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію паспорта громадянина України та надати клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ КБ "ПриватБанк" із зазначенням яким чином та на які права, свободи, інтереси або обов`язки вказаної особи може вплинути рішення у цій адміністративній справі, або виключити її зі складу сторін.

На виконання ухвали суду 05.12.2023 року позивачем було надано уточнену позовну заяву до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій заявлено наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії/бездіяльність державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Геза А.С. вчинені шляхом не внесення в постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.07.2022 р. скасування арешту з коштів та скасування всіх інших вжитих заходів у завершеному виконавчому провадженні № 68145511, а також щодо не направлення вказаної постанови протягом однієї доби до АТ КБ "ПриватБанк";

- зобов`язати державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Геза А.С. скасувати арешт з коштів у завершеному виконавчому провадженні № 68145511 про що винести відповідну постанову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 17.11.2023 р. позивач звернулася із заявою (клопотанням) до відповідача з проханням виправити помилку та зняти арешт з надмірної суми коштів за завершеним виконавчим провадженням № 68145511. Вказану заяву (клопотання) було направлено електронною поштою у формі електронного документу підписаного УЕП/КЕП відповідно до положень Закону України "Про електронні довічні послуги". Але, державним виконавцем постанову про скасування арешту з коштів боржника та скасування всіх інших вжитих заходів у завершеному виконавчому провадженні № 68145511 не винесено. Також на відсутність постанови вказує відповідна інформація з файлу "Інформація про виконавче провадження" з АСВП. І як наслідок державний виконавець не направила постанову до АТ КБ "ПриватБанк" чим порушила її право на доступ до зароблених коштів на єдиному банківському рахунку, який є рахунком на який вона отримую заробітну платню (зарплатний проект), тобто має статус спеціального використання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ст.287 КАС України. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 68145511.

19.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що повторно на примусове виконання до відповідного відділу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-307962-55У від 22.02.2021 р., видана ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37788,74 грн. 04.11.2022 р. державним виконавцем відділу на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої надіслані сторонам до виконання та відома за №АСВП 70220800. Того ж дня, державним виконавцем на підставі ст.ст.27, 42 цього Закону винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копії яких також надіслано сторонам до виконання та до відома. Крім того, державним виконавцем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про арешті коштів боржника, яка надіслана в електронному вигляді з використаним електронного цифрового підпису державного виконавця до відповідних банків, сторонам до відома. В рамках вищезазначеного виконавчого провадження до відділу надійшла заява ОСОБА_1 , в якій остання простить визнати поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, що відкритий в АТ КБ "ПриватБанк". Державним виконавцем 07.06.2023 р. відповідно до абз.10, 11 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", винесена постанова про визнання поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, яка направлена до виконання до в АТ КБ "ПриватБанк" за вих.№23664. Відповідно до повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" від 20.06.2023 р. ОСОБА_1 банківською установою визначено поточний рахунок фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа копію ухвали суду від 28.11.2023 року з позовом та додатками до нього отримала, але письмових пояснень щодо предмета позову на адресу суду до теперішнього часу не надіслала.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 22.01.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307/962-55-У з ОСОБА_1 .

На підставі вказаної вимоги державним виконавцем 18.01.2022 року винено постанови про відкриття виконавчого провадження №68145511, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

14.07.2022 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 68145511.

Відповідно до витягу про Інформацію про виконавче провадження № 68145511 від 22.11.2023 року стан виконавчого провадження - завершено.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність/дії відповідача щодо не внесення в постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.07.2022 р. скасування арешту з коштів та скасування всіх інших вжитих заходів у завершеному виконавчому провадженні № 68145511, та не направлення вказаної постанови протягом однієї доби до АТ КБ "ПриватБанк" звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

У статті 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, згідно із частинами 1, 2 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами частин 3, 5 ст.37 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачу), у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 р. у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 р. у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Вказаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Втім наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2023 р. у справі № 639/858/21, від 7 липня 2021 р. у справі № 2-356/12, від 3 листопада 2021 р. у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 р. у справі № 645/6694/15, від 9 січня 2023 р. у справі № 2-3600/09, від 18 січня 2023 р. у справі № 127/1547/14-ц.

З огляду на зазначене, одночасному врахуванню підлягає й те, що відповідно до частин 1, 5 ст.12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як зазначив відповідач у відзиві, третьою особою - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було повторно було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-307/962-55У від 22.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн. на підставі якої 04.11.2022 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №70220800.

07.06.2023 року державним виконавцем винесена постанова про визнання поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, яка направлена до виконання до в АТ КБ "ПриватБанк" за вих. № 23664. Відповідно до повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" від 20.06.2023 р. ОСОБА_1 банківською установою визначено поточний рахунок фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на час розгляду справи, стан ВП № 70220800 - зупинено.

Отже, орган стягнення скористався правом на повторне звернення із виконавчим документом.

Суд звертає увагу, що повернення виконавчого листа стягувачу за встановлених обставин не надавало право та не зобов`язувало державного виконавця вчиняти дії щодо зняття арешту з коштів боржника, оскільки боргові зобов`язання боржником фактично не виконані.

Також матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що рішення, яке підлягає примусовому виконанню було скасовано чи визнано нечинним.

З огляду на те, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма