Рішення

від 08.01.2024 по справі 320/33374/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року № 320/33374/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2023 №№ 00551950702, 00551980702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами, сформовані за результатом перевірки позивача, не відповідають дійсності та ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, тож прийняті на підставі таких висновків спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

За результатами підготовчого судового засідання 05.12.2023 справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, на підставі висновків акту перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами та відсутності правових підстави для їх скасування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складно акт від 14.02.2022 № 9087/26-15-07-02-05-03/5465672 (далі - акт), яким встановлено порушення Товариством положень податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 42 559 275 грн, в тому числі по періодам: 2018 рік на суму 9 808 501 грн, 2019 рік на суму 21 335 856 грн, 2020 рік на суму 11 414 918 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 36 750 969 грн, в тому числі по періодам: січень 2018 - 625 469 грн, травень 2018 - 918 363 грн, червень 2018 - 1 212 636 грн, вересень 2018 - 434 854 грн, жовтень 2018 - 79 016 грн, листопад 2018 - 570 098 грн, грудень 2018 - 768 021 грн, січень 2019 - 548 687 грн, лютий 2019 - 1 383 283 грн, березень 2019 - 2 509 311 грн, квітень 2019 - 2 165 220 грн, травень 2019 - 3 020 464 грн, червень 2019 - 1 468 765 грн, липень 2019 - 3 384 062 грн, серпень 2019 - 507 780 грн, вересень 2019 - 1 502 820 грн, жовтень 2019 - 1 600 320 грн, листопад 2019 - 804 624 грн, грудень 2019 - 2 016 123 грн, січень 2020 - 833 500 грн, лютий 2020 - 2412 003 грн, квітень 2020 - 1 131 589 грн, травень 2020 - 2 041 045 грн, червень 2020 - 1 252 150 грн, липень 2020 - 462 907 грн, серпень 2020 - 154 465 грн, жовтень 2020 - 1 891 714 грн, грудень 2020 - 1 051 680 грн.

Наведені висновки сформовані відповідачем на підставі таких обставин.

Позивач у перевіряємий період мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів, а саме з: ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» (код 42486009), ТОВ «ВЕСМІН» (код 43210199), ТОВ «АГРО-ТОВ» (код 42451526), ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СУМИ ОЛІЯ» (код 42989758), ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» (код 34513561), ТОВ «БІТЕРС» (код 43047508), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХАЙДВЕЙС» (код 43469466), ТОВ «Чугуївський масло завод» (код 40515416), ТОВ «АГРОКОМПАНІ ТРЕЙД» (код 42866482), ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ» (код 40878936) та ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ» (код 42051288), ТОВ «ВИНТЕРАГРО» (код 43386448).

В межах договірних взаємовідносин були складені первинні документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН. Інформація про господарські операції позивача з контрагентами відображена ним у податковій та бухгалтерській звітності. До перевірка надавалися платіжні документи для підтвердження оплати товару. Зауважень до первинних документів, їх невідповідність вимогам закону та/або дефектність відповідачем в акті не зазначено.

Натомість у ході перевірки встановлено відносно контрагентів позивача податкову інформацію, на підставі якої відповідач дійшов висновків про те, що перевіркою не підтверджено факт постачання товарів від контрагентів до позивача, оскільки фактично, контрагентами створена видимість здійснення господарських операцій з позивачем шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій, у зв`язку з чим відповідач вважає операції позивача з контрагентами нереальними та такими, що не дають йому права та формувати витрат та податкового кредиту.

Зокрема, згідно з базою даних ДПС «Податковий блок» та відповідно до узагальнених податкових консультацій щодо контрагентів встановлено таке, зокрема:

- ТОВ «АГРО-ТОВ» (код 42451526) перебуває у процедурі припинення; свідоцтво платника ПДВ анульоване 30.09.2021; рішенням від 31.12.2020 визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків; згідно з протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (значилась директором та бухгалтером у період взаємовідносин з позивачем) вона зареєструвала підприємством без мети здійснення господарської діяльності за грошову винагороду; товариство відсутнє за місцезнаходженням; у товариства відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, оскільки воно не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу здійснювались в дуже незначній кількості. Відсутність у ТОВ «АГРО-ТОВ» необхідних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентам-постачальниками та покупцями, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання придбавалися у дуже незначній кілько вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «АГРО-ТОВ» та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження, навантаження і зберігання та місця надання. Не встановлено придбання та походження товарів, які були реалізовані ТОВ «АГРО-ТОВ» на адресу позивача. Зазначене вище свідчить про ймовірну «скрутку» по ланцюгам постачання та здійснення нереальних господарських операцій; окрім того, ТОВ «АГРО-ТОВ» є фігурантом у кримінальному провадженні №42020101090000055 від 24.06.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.191 КК України;

- ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» (код 42486009) відсутність джерела законного походження товару та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій; неадекватність оформленого товариством постачання його економічним можливостям, виходячи з обсягу і часу реалізації с/г продукції; відсутність у товариства необхідних (виходячи із специфіки операцій), матеріально-технічних (відсутність власних основних засобів та не встановлення отримання послуг оренди, водопостачання, опалення, електроенергія, вивіз сміття та/або компенсація орендодавцю комунальних послуг тощо) для реального постачання с/г продукції на адресу позивача; відсутність товариства за місцезнаходженням, а також уникнення від проведення зустрічних звірок та контрольно-перевірочних заходів;

- ТОВ «ВЕСМІН» (код 43210199) балансову вартість основних засобів, власні основні засоби протягом 2020 року не декларує; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація щодо наявності у ТОВ «ВЕСМІН» власності/довгостроковому користуванні основних засобів та земельних ресурсів; аналізом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) ТОВ «ВЕСМІН» не декларує виплату доходів фізичним особам за ознакою 157, інформація про земельні ресурси відсутні, інформація про наявність транспортних засобів відсутня. За результатами опрацювання зібраної податкової інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, встановлено факти формування ТОВ «ВЕСМІН» податкового кредиту за рахунок документального оформлення нереальних господарських операцій підприємствами-постачальниками з ознаками ризику, по яких узагальнено податкові інформації щодо відсутності реального придбання/продажу товарів. Проведеним аналізом наявної податкової інформації стосовно ТОВ «ВЕСМІН» та його контрагентів-постачальників встановлено, що ТОВ «ВЕСМІН» ймовірно документально оформило нереальні господарські операції з продажу олії соняшникової сирої, нерафінованої, пшениці, сої, шроту соняшникового, первинне введення в обіг (первинний продаж) яких не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цієї продукції (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій; окрім того, ТОВ «ВЕСМІН» є фігурантом у кримінальному провадженні №32017000000000147, відомості про яке 09.08.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України;

- ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СУМИ ОЛІЯ» (код 42989758), - відсутні трудові ресурси, основні засоби, що свідчить про можливе формування сумнівного ризикового податкового кредиту. Враховуючи об`єм задекларованих операцій у постачальника та його покупців, не надання документального підтвердження здійснення операцій придбання, транспортування та зберігання, наявну інформацію щодо діяльності контрагентів, вбачається можливим зробити висновок про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між товариством та його контрагентами;

- ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» (код 34513561), - триває процедури припинення; анульовано свідоцтво платника ПДВ 11.03.2021; товариство є фігурантом кримінального провадження № 22019000000000335 від 23.12.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.258-5, ч.2 ст. 364 КК України; товариство є ймовірним учасником схем ухилення від оподаткування, який за рахунок оформлення нереальних операцій у ланцюгу руху сум схемного ПДВ між вигодоформуючим суб`єктом і вигодонабувачем, сприяє формуванню схемного податкового кредиту та одержанню необґрунтованої податкової вигоди вигодонабувачем та суб`єкт господарювання, що зареєстрований платником ПДВ, який формує для інших платників схемний податковий кредит у схемі ухилення від оподаткування та її ланцюгах за рахунок оформлення нереальних операцій постачання/продажу товарів/послуг відмінних від придбаних, оформлення нереальних, у т.ч безтоварних операцій з постачання продажу ідентифікованих товарів/послуг за рахунок сформованого у минулих звітних періодах від`ємного значення ПДВ, маніпулювання показниками СЕА ПДВ, неправомірного використання електронного цифрового підпису іншого платника податків;

- ТОВ «БІТЕРС» (код 43047508), - місцеперебування посадових осіб та товариства не встановлено; є фігурантом кримінального провадження № 32020220000000048 від 26.06.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1, ч.3 ст.212 КК України;

- ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХАЙДВЕЙС» (код 43469466), - внаслідок відсутності документального підтвердження фінансово-господарських відносин, штатного розпису з наведенням фахівців та займаних посад, документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань та фахової належності робітників підприємства неможливо підтвердити необхідну наявність кваліфікованих робітників для провадження господарській діяльності, реальність здійснення оформлених господарських операцій та встановити можливість виконання господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів наявним трудовим ресурсом; балансова вартість основних засобів 0 грн; відсутні основні фонди, трудові ресурси та інші необхідні для діяльності матеріальні цінності; сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу руху товару до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХАЙДВЕЙС», свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Фактично ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХАЙДВЕЙС» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання/реалізації товарів і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88;

- ТОВ «АГРОКОМПАНІ ТРЕЙД» (код 42866482), - раніше ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА», - засновника ОСОБА_2 вироком Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023 (справа № 757/4734/23-к) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України. Вироком від 03.08.2023 встановлено, що громадянин ОСОБА_3 реалізовуючи злочинний умисел, направлений внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_2 надав невстановленій досудовим розслідуванням особі власний паспорт громадянина України для підготовки реєстраційних документів необхідних для придбання ТОВ «Стахол Україна» (код 42866482). Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши обставини зазначені в обвинувальному акті та показав, що дійсно в 2020 році перебуваючи у скрутному становищі, за грошову винагороду надав невстановленій слідством особі свої паспортні дані. В подальшому було внесено завідомо неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи. Стан платника податків 0; товариство не могло продавати олію соняшникову із відсутністю основних фондів та трудових ресурсів та бути посередником при її реалізації в зв`язку із відсутністю серед задекларованих контрагентів придбання даного товару; ТОВ «АГРОКОМПАНІ ТРЕЙД», інша назва ТОВ «СТАХОЛ Україна» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: неможливість виконання оформлених господарських операцій за відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності; не підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання (згідно даних ЄРПН); різноплановість придбаних та проданих товарів по ланцюгу постачання та об`єму задекларованих операцій;

- ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ» (код 40878936), - свідоцтво платника податків анульовано 03.12.2021; аналізом даних ЄРПН встановлено, що платник податків не має постачальників за операціями оренди нерухомості, машин та механізмів, а також утримання офісу та виробничих об`єктів (отриманням послуг водопостачання, опалення, електроенергія, вивіз сміття та/або компенсація орендодавцю комунальних послуг тощо), тобто відсутні об`єктивні свідчення фактичного провадження ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ» господарської діяльності; є фігурантом кримінального провадження № 32019100000000639 від 19.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

- ТОВ «ВИНТЕРАГРО» (код 43386448), - відсутні основні фонди та власний капітал; місцезнаходження товариства не встановлено; товариство включено у перелік ризикових платників податків;

- ТОВ «Чугуївський масло завод» (код 40515416), - є фігурантом кримінального провадження № 32017100110000030 від 20.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.358 КК України в рамках якого встановлено, що використовуючи реквізити створених підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Чугуївський масло завод», відкриваючи для забезпечення злочинної діяльності та в подальшому використовуючи банківські рахунки у банківських установах, зазначені особи отримують готівкові кошти, які передають представникам реального сектору економіки. Для прикриття незаконної діяльності формуються та реєструються видаткові та податкові накладні по відображенню фіктивних оборудок, тобто, до офіційних документів вносяться завідомо неправдиві дані про нібито проведенні фінансово-господарські операції. Крім того, аналізом ланцюга придбання товарів (робіт, послуг), зазначеного виш контрагента-постачальника за квітень, травень, червень, серпень, вересень, грудень 201 року, згідно ЄРПН, не встановлено придбання товару (олії соняшникової нерафінованої українського походження), постачання якої документально оформлено до позивача;

- ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖІ» (код 42051288), - не є виробником товарів, не має основних фондів, достатніх трудових ресурсів для здійснення діяльності широкої номенклатурної групи; відсутнє за місцезнаходженням; є фігурантом кримінального провадження № 32018110200000014 від 18.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Наведена податкова інформація та результати її опрацювання стали підставою для висновків, що надані позивачем до перевірки по взаємовідносинам з контрагентами первинні документи не підтверджують придбання ним товару, у зв`язку із недостовірністю (перекручуванням) даних та відсутністю, відображених в зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних та паперових носіях за формою первинних документів, оформлених по ланцюгу контрагентами-постачальниками для контрагентів позивача, для їх подальшого постачання на адресу позивача, формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридичну дефектність та також, відсутність факту підтвердження реалізації по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними постачальниками.

Не погоджуючись з висновками акту, позивач подавав відповідачу заперечення до акту перевірки, які були залишені без задоволення, а висновки акту без змін.

На підставі акта відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2023:

- 00551980702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 45 938 711 грн (36 750 969 грн за основним зобов`язанням, 9 187 742 грн за штрафними (фінансовими) санкціями));

- 00551950702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 50 345 364 грн (42 559 275 грн за основним зобов`язанням, 7 786 089 грн за штрафними (фінансовими) санкціями));

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У свою чергу, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У свою чергу, за приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Кодекс), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 16.1.2.-16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язкова зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпунктів 14.1.36., 14.1.153., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Кодексу об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пунктів 5-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Позивачем на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентами, в бухгалтерському обліку відображені витрати та зменшення активів у вигляді оплат вартості продукції.

Натомість, відповідачем жодним чином не спростований юридичний зв`язок поставки товару позивачу та його оплати останнім на користь контрагентів.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) у зв`язку з їх реальним придбанням та на підставі відповідних первинних документів, у тому числі, розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та підтвердження понесених платником податку витрат внаслідок господарської діяльності, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. У свою чергу, сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Кодексу, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Наведене узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Кодексу, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено саме на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Отже висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/1719/21(908/2090/21).

При цьому, за приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таки чином, при розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.

У взаємозв`язку з вищенаведеними обставинами та нормами Кодексу, здійснивши юридичний аналіз зібраних у справі доказів суд встановив, що взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних засадах, в межах яких складалися первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі. Оплата товарів підтверджувалась в ході перевірки банківськими виписками про перерахунок на користь контрагентів вартості товарів.

Усі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами надавалися відповідачу позивачем під час перевірки та зауважень до них в акті перевірки не наведено.

Окрім того, господарські операції з контрагентами відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку. Підписи представників позивача та контрагентів на первинних документах є достатнім та належним доказом приймання-передачі товарів, що свідчить про реальність таких господарських операцій.

Будь-яких зауважень з посиланням на норми діючого на момент перевірки законодавства щодо дефектності первинних документів, складених за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, відповідачем не наведено.

Разом з тим судом встановлено, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами фактично сформовані виключно на підставі податкової інформації, а не оцінці складених за результатами господарських операцій первинних документів. Відповідач не навів зауважень до змісту і форми наданих під час перевірки первинних документів з контрагентами. Окрім того, висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами з контрагентами.

Всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та витрати товариства, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

Натомість відповідач дійшов висновку, що позивачем сформовано податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ризиковими контрагентами, що жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Водночас, враховуючи наведені норми Кодексу та численну судову практику в аналогічних спорах, суд зазначає таке:

- податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 826/7270/18, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16);

- виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків (неподання звітності) не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370 тощо);

- відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу);

- податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16);

- деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (постанова Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17 тощо).

Окрім того, не приймаються до уваги доводи відповідача, якими він обґрунтовує правомірність прийнятих ним спірних рішень, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, чим на його думку підтверджено відсутність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність основних фондів та кваліфікованого персоналу, а також наміру та фактичного здійснення контрагентами спірних господарських операцій на користь позивача, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в рамках відповідних кримінальних проваджень досліджувалися договірні взаємовідносини та вчинені господарські операції з позивачем, або отримано інформацію про вчинення останнім протиправних дій, які мають наслідком безпідставне декларування податкового кредиту та витрат.

Натомість суд наголошує, що сама по собі наявність кримінальних проваджень, в рамках яких досліджується діяльність контрагентів позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає безумовних підстав для автоматичного висновку про нереальність усі господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій у їх взаємній сукупності з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таким чином, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Кодексу право покупця на податковий кредит та формування витрат не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства, у тому числі вчинення ймовірних порушень або зловживань за ланцюгом постачання товару (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.03.2020 у справі № 822/1284/15.

Відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів-постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, оскільки відповідач не довів, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, а податкові накладні, зареєстровані належним чином, то висновки щодо нереальності спірних операцій є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням встановлених обставин, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновків про те, що правомірність спірних рішень відповідачем не доведена у встановлений процесуальним законом спосіб.

Відповідно, за наведених вище мотивів та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 26840,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2023 №№ 00551950702, 00551980702.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №5» (ЄДРПОУ 05465672) сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.