Постанова

від 08.01.2024 по справі 120/6970/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6970/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

08 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному обсязі додаткової винагороди позивачеві в розмірі 100 000 гривень, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 07 квітня по 25 червня 2022 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, в розрахунку до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, врахувавши при цьому вже виплачені суми такої допомоги за ці періоди.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що довідка № 1272, у тому вигляді якою її видано ВЧ НОМЕР_2 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій. Натомість, жодних листів, до яких додатком був би Список із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168", на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило. Відтак, апелянт вважає, що участь позивача у бойових діях або заходах в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №164-АГ, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.

21 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 18 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 106-ОС, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 та відповідним наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону імені Героя України Вячеслава Семенова від 13 березня 2023 року.

Відповідно до наказу відповідача від 07 квітня 2022 року № 5-вв ОСОБА_1 на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56-Т направлено у службове відрядження з метою прийняття участі у заходах.

Згідно з наказом відповідача від 28 червня 2022 року № 38-вв позивача на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 червня 2022 року № 99/гриф направлено у службове відрядження з метою прийняття участі у заходах.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року вих. № 1272 молодший сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф.

Згодом, командування військової частини НОМЕР_1 за квітень, травень та червень 2022 року здійснило виплату позивачеві додаткової винагороди в меншому розмірі, аніж 100 000 гривень на місяць, що не заперечується сторонами.

Позивач із розміром виплаченого йому грошового забезпечення не погодився, вважаючи, що безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року дає йому право на виплату додаткової винагороди у загальному розмірі 100000 гривень за кожний місяць, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.1-1 Закону № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) зазначено, установити на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згодом, абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 217 від 07.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ №793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року наступного змісту, установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пункт 1 постанови КМУ вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.

Отже, згідно із Постановою №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода, щомісячно в розмірах, передбачених вказаною Постановою.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - Наказ №164-АГ), який діяв з 24.02.2022 по 31.07.2022.

Відповідно до п.2 Наказу № 164-АГ, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до п.3 Наказу № 164-АГ, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Згідно із п.4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Відповідно до п.5 Наказу № 164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

У наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 6 Наказу №164-АГ визначено начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000 гривень або 30 000 гривень видавати на підставі рапортів начальників (командирів) підрозділів.

Таким чином, вищезазначеним Наказом № 164-АГ визначено алгоритм дій при виплаті військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності виплати позивачу за спірний період додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, колегія суддів враховує наступне.

Так, апелянт наполягає на тому, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, є належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Так, Додатком 2 Наказу №164-АГ, форма якого долучена до відзиву, визначено Списки військовослужбовців військової частини, які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах за відповідний місяць 2022 у складі військової частини.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56/гриф позивач перебував на виконані бойових завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (витяг із наказу 5-вв від 07.04.2022).

Відтак, бойове розпорядження від 02.04.2022 №56/гриф є тим документом, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, що зазначено в абз.3 п.3 Наказу № 164-АГ, а довідка видається відрядженим військовослужбовцям про їх безпосередню участь у бойових діях.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022 року), постанова КМУ № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Такі зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793. Зокрема, постанову КМУ № 168 доповнено п.21 наступного змісту:" Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Більше того, п.1 постанови КМУ № 168 вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.

Відтак, колегія суддів не погоджується із посиланнями апелянта на те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча такі мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати.

Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168 є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Тобто, для виплати винагороди до 100 000 грн. має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях.

Так, позивачу військовою частиною НОМЕР_2 видана довідка №1272 від 05.08.2022 у якій вказано, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф), (а.с. 17).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що дана довідка є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки в силу приписів абз.6 п.3 Наказу № 164-АГ про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що така довідка не є належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.3 Наказу № 164-АГ документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів здійснювати на підставі одного з відповідних документів, перелічених у цьому пункті, та окремо окреслено підтвердження факту безпосередньої участі у бойових діях для відряджених військовослужбовців.

Та обставина, що апелянт заперечує надходження Списку із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за квітень-травень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 на адресу Військової частини НОМЕР_1 не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не наведені обставини, які б свідчили про наявність перешкод для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року.

Таким чином, враховуючи наведене, наявні підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період із з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача слід виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або заходах за спірний період в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, то з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року, в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.