Постанова

від 09.01.2024 по справі 761/23675/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/23675/22 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.

провадження № 22-ц/824/451/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Дунь Дмитром Вікторовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Денисюк Олег Іванович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ВО КМР (КМДА)) про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 залучив кошти в будівництво багатоквартирного будинку у м. Києві, спорудження якого не було завершене через неспроможність забудовника закінчити відповідні роботи.

ВО КМР (КМДА), маючи відповідні повноваження щодо організації робіт по їх завершенню проявляє протиправну бездіяльність, тим самим спричиняючи моральну шкоду у вигляді душевних страждань та приниженні людської гідності.

15.01.2007 відповідач уклав договір оренди землі, яким передав замовникам будівництва ТОВ «Техенерго» (в подальшому функції забудовника передані ТОВ «СБ ЛТД», ТОВ «Укрміськбудхолдінг») земельну ділянку для житлової забудови і комерційної забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою.

16.10.2015 ОСОБА_1 уклав з забудовником попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким передбачено передачу йому у власність квартири АДРЕСА_1, площею 38,5 кв.м.

16.10.2015 ОСОБА_1 уклав з забудовником попередній договір №ПМ/2С-К21 про забезпечення виконання зобов'язань, в якому визначено вартість об'єкта нерухомості в сумі 541 575 грн.

11.04.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою визначено остаточну площу квартири в розмірі 39,9 кв.м та її вартість в розмірі 582 885 грн.

19.10.2015 та 21.04.2016 позивач сплатив вартість квартири в повному розмірі та 27.04.2016 отримав доступ до неї за актом приймання-передачі.

Проте в подальшому забудовник припинив виконувати роботи по завершенню будівництва, який досі не введений в експлуатацію.

30.09.2020 Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, згідно з якою визнано протиправною бездіяльність ВО КМР (КМДА) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та зобов`язано КМДА організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва цього житлового комплексу у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.

20.11.2020 та 10.03.2021 були відкритті виконавчі провадження №63684646 та № 64764019, проте відповідач вчинив формальні дії щодо закриття цих виконавчих проваджень та звернувся з позовом до суду про їх закриття та скасування штрафів.

08.09.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову по справі №640/4648/21, в якій зазначено, що будь-яких доказів на підтвердження повного виконання ВО КМР (КМДА) рішення суду у добровільному порядку чи на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження не надано.

12.10.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, по справі №640/12936/21, в якій зазначено, що ВО КМР (КМДА) не надано жодних доказів того, що вживаються ефективні дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Станом на сьогодні ЖК «Панорамне містечко» залишається об'єктом незавершеного будівництва, а відповідач проявляє бездіяльність по організації роботи щодо завершення такого будівництва.

З 2016 року і по сьогоднішній день позивачу спричиняється моральна шкода через протиправну бездіяльність відповідача щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва ЖК «Панорамне містечко», в якому знаходиться належна йому квартира.

Душевні страждання позивача підтверджуються статтями та відео сюжетами, розміщеними в загальному доступі в мережі Інтернет.

Душевні страждання і приниження людської гідності позивача зумовлені неналежним станом комунікацій, неналежними умовами проживання, відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, що в свою чергу позбавляє його права розпоряджатись нею, потребує додаткових сил і часу для участі у мітингах та акціях тощо, позивач піддається дискримінації з боку відповідача, він безнадійно сподівається на вирішення питання завершення будівництва ЖК «Панорамне містечко».

Позивач відчуває і переживає душевні страждання, які проявляються у вигляді негативних емоцій та переживань, знервованості, дискомфорту, почуття безперспективності та розчарування, необхідності перелаштовувати свій спосіб життя через порушення усталеного повсякденного порядку, витрачати додаткові зусилля для пошуку справедливості в органах місцевого самоврядування та державної влади тощо.

Відповідач вчиняє протиправну бездіяльність, яка полягає в тому, що він проводить листування, наради та засідання, які не є ефективними, а будинок АДРЕСА_1 досі не введений в експлуатацію.

Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює у 45000 грн., які просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1, через представника - адвоката Дуня Дмитра Вікторовича, подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі № 640/17011/19 чітко зазначено, що саме зобов'язано робити КМДА. Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на роз'яснення Міністерства юстиції України та на лист Мінрегіон України щодо нібито відсутності чіткого способу та меж реалізації своїх повноважень відповідачем щодо ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не спростовує позовних вимог позивача у даній справі, так як протиправну бездіяльність вже було встановлено вищевказаним рішенням суду.

Зазначає, що предмет позову у даній справі відноситься до стягнення моральної шкоди з Відповідача за його протиправну бездіяльність по організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1

Апелянт наголошує, що проведення засідань КМДА щодо вирішення проблемних питань, пов'язаних з незаконними забудовами групи компаній ТОВ «Укогруп» та ТОВ «Сіті Груп» за участю профільного заступника голови КМДА та напрацювання ряду протокольних доручень - згідно вказаного рішення адміністративного апеляційного суду не являється організацією робіт, пов'язаних із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

На думку апелянта, сам факт користування позивачем квартирою та підписання акту приймання-передачі не підтверджує отримання позивачем у власність вказаної квартири. Також вважає незрозумілим висновок суду першої інстанції щодо користування позивачем квартирою фактично.

Щодо підключення до інженерних мереж ЖК «Деміївський квартал», участі у роботі Міжвідомчої робочої групи та надання пропозицій інвесторам, то це, на переконання апелянта, не має ніякого відношення до виконання рішення адміністративного суду та до даного предмету позову.

Щодо знаходження житлових будинків ЖК «Деміївський квартал» поряд з дослідницьким ядерним реактором Інституту ядерних досліджень НАН України та необхідності підготовка відповідних звернень КМДА до Кабінету Міністрів України та профільного міністерства з приводу узгодження даного питання, апелянт також наголошує, що це не є достатнім для виконання вищевказаного рішення суду та не має ніякого відношення до предмету позову.

Щодо пропозицій КМДА для організації інвесторів в ОК ЖБК нібито для вирішення організаційних питань, земельних та інших щодо завершення будівництва будинку, то апелянт зауважує, що це питання вже неодноразово обговорювалося.

Посилання КМДА на виконання доручення Премʼєр-Міністра України щодо узгодження питання зменшення С33 з ядерним реактором з Інститутом ядерних досліджень НАН України, листування з ДТЕК, Міжвідомчої робочою групою та іншими органами державної влади, на думку апелянта, являється допомогою мешканцям ЖК «Деміївський квартал» виживати у своїх будівлях, і аж ніяк не є організацією робіт, що пов'язані з завершення будівництва даного ЖК.

Апелянт наполягає, що вказаний ЖК не добудовується, не вводиться в експлуатацію з вини відповідача, який не організував роботи, пов'язані із завершенням будівництва даного ЖК.

Поряд з цим вказує, що позивачем обґрунтовано у позовній заяві підстави та розмір моральної шкоди, додано відповідні докази, а відповідачем у відзиві взагалі не надано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги. Вважає, що позивачем в позові зазначено, які саме виникли обставини, що спричинили страждання, тривогу, психічні переживання, напруження, яку саме шкоду вони спричинили і який її розмір.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

28 вересня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що апелянт не зазначає, чому дії відповідача не є організацією роботи, і у чому вони протирічать постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 №640/17011/19. Наголошує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду не містить подібних висновків, застосованих позивачем.

Відповідач зазначає, що профільні органи, з якими для врегулювання механізму організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, велося листування, так і не змогли надати відповідь щодо способу, меж здійснення таких повноважень.

Вказує, що підключення житлового комплексу до інженерних мереж за своєю суттю є діями, що вчиненні на організацію роботи, пов'язаної з добудовою житлового комплексу та спрямовані на виконання вищезазначеного рішення. Так само, відповідач вважає хибним висновок апелянта щодо того, що надання інвесторам Київською міською державною адміністрацією порядку щодо добудови житлового комплексу не є виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, оскільки у самій постанові судом зазначено, що розроблення планів, порядків та алгоритмів є організацією роботи пов'язаної із завершенням будівництва.

Відповідач переконаний, що посилання апелянта на те, що виконання Київською міською державною адміністрацією дій, спрямованих на узгодження з Інститутом ядерних досліджень НАН України санітарно-захисної зони ядерного реактору не являється допомогою інвесторам ЖК «Деміївський квартал» є суперечливим попередній поведінці апелянта, з огляду на те, що у судовому засіданні в суді першої інстанції позивач наголошував на необхідності здійснення КМДА дій, спрямованих на перенесення чи зменшення санітарно-захисної зони.

Поряд з цим, Київська міська державна адміністрація вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що саме забудовником, як стороною у попередньому договорі купівлі-продажу квартири припинено виконання будівельних робіт і таким чином порушено умови зазначеного договору.

Зазначає, що апелянт, знаючи, що у попередньому договорі купівлі-продажу квартири, зазначено, що плановим строком введення будинку в експлуатацію є четвертий квартал 2015 року, а укладання основного договору передбачено в другому кварталі 2016 року, підписав акт приймання-передачі квартири, де зазначено, що у сторін зауважень та претензій щодо стану об'єкта будівництва немає.

Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що ні з позовної заяви, ні з апеляційної скарги не можна встановити, яких душевних страждань зазнав апелянт, в чому вони полягали та чому для оцінки своїх моральних страждань алелянт визначив грошову суму саме у 45 000 грн., якими доказами це підтверджується, адже посилання апелянта на те, що звернення до суду із захистом вже є доказом, що він зазнав моральної шкоди є неналежним і недостатнім доказом.

Окрім того, відповідач вказує, що наявність постанови Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності Київської міської державної адміністрації не може бути самостійною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди та задоволення позову, оскільки цим рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди, встановлення яких необхідне для повного з'ясування обставин справи та винесення обґрунтованого рішення.

Додані у позовній заяві звернення до МВС України та кабінету Міністрів України, відповідач вважає недостатнім доказом, адже з таких звернень не вбачається того, що апелянт брав участь у написанні таких звернень, що робить їх неналежними доказами по справі.

Вважає також, що апелянт робить невірні висновки щодо того, що ЖК не добудовується та не вводиться в експлуатацію з вини Київської міської державної адміністрації, з огляду на те, що Закони України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні» не містять посилань на обов'язок КМДА завершувати будівництво та вводити його в експлуатацію, а тим більш фінансувати його за кошти місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Зважаючи на предмет спору, ціну позову та те, що дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2015 між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений попередній договір договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 (п.1.1, 1.4.2 договору).

Відповідно до п. 1.4. попереднього договору від 16.10.2015 плановий строк введення в експлуатацію будинку - ІV (четвертий) квартал 2015 року.

Також сторони попереднього договору від 16.10.2015 зобов'язались укласти основний договір протягом ІІ кварталу 2016, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «СБ ЛТД» правовстановлюючих документів на квартиру (п.1.4.1 попереднього договору від 16.10.2015).

16.10.2015 між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір №ПМ/2С-К21 про забезпечення виконання зобов'язань, в якому визначено, що для підтвердження зобов'язань, які виникли з попереднього договору від 16.10.2015 останній зобов'язаний сплатити на користь ТОВ «СБ ЛТД» у строк до 20.10.2015, включно, грошові кошти в сумі 541575 грн., а решту грошей - при укладанні основного договору (п.п.1.1., 2.1.1. договору).

11.04.2016 між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №ПМ/2С-К21 про забезпечення виконання зобов'язань, в якій визначено, що останній зобов'язаний сплатити всього на користь ТОВ «СБ ЛТД» у строк до 21.04.2016, включно, грошові кошти в сумі 582 885 грн., як оплату за 39,9 кв.м об'єкта.

19.10.2015 на виконання договору від 16.10.2015 №ПМ/2С-К21 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «СБ ЛТД» кошти в сумі 531 757 грн., 10 000 грн. та 21.04.2016 - 41 310 грн.

27.04.2016 ОСОБА_1 та ТОВ «СБ ЛТД» склали акт огляду та приймання-передачі квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, яка передається інвестору на підставі договору від 16.10.2015 №ПМ/2С-К21 та відповідає умовам вищезгаданого договору, зауважень та претензій щодо стану об'єкту будівництва у сторін немає.

29.08.2019 відбулись збори інвесторів ЖК «Деміївський квартал» (до складу якого входить ЖК «Панорамне містечко»), які розглядали пропозиції добудови житлового комплексу.

Відомості про введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №640/17011/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність ВО КМР (КМДА) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1. Крім того, зобов`язано ВО КМР (КМДА) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.

08.09.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову по справі №640/4648/21, згідно з якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2021, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ВО КМР (КМДА) визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 24.12.2020 ВП №63684646, скасувати постанову від 24.12.2020 ВП № 48166976 про накладення штрафу та зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63684646.

12.10.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову по справі №640/12936/21, згідно з якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2021, згідно з якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ВО КМР (КМДА) визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 14.04.2021 ВП № 64764019 протиправними та незаконними, скасувати постанову про накладення штрафу від 14.04.2021 ВП № 64764019 у розмірі 5100 грн., визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 19.05.2021 ВП №64764019 протиправними та незаконними, скасувати постанову про накладення штрафу від 19.05.2021 ВП № 64764019 у розмірі 10200 грн. та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64764019.

Відповідно до протоколу від 10.12.2020 № 43 КМДА було розглянуто питання щодо вирішення добудови житлового комплексу АДРЕСА_1 (на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020) та вирішено звернутися до ініціативної групи мешканців житлових будинків АДРЕСА_1, з проханням надати реєстри інвесторів житлових комплексів «Олімпійське містечко» та «Панорамне містечко»; взята до уваги інформацію представників інвесторів щодо самовільного заселення третьої секції, у зв`язку із цим виникає гостра потреба у збільшенні потужності електропостачання житлових комплексів; Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), Департаменту з питань реєстрації ВО КМР (КМДА) та юридичному управлінню опрацювати питання щодо умов реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва АДРЕСА_1.

На запит ВО КМР (КМДА) від 18.02.2021 №0004-211 про можливість добудови АДРЕСА_1, в безпосередній близькості до ядерної установки Інститут ядерних досліджень НАН України, останній надав відповідь від 18.02.2021 №1-17/98 про те, що в межах встановленої санітарно-захисної зони дослідницького ядерного реактора радіусом 300 м забороняється проживання населення.

31.03.2021 відбулась нарада ВО КМР (КМДА), на якій були прийняті заходи, спрямовані на виконання доручення Прем'єр-міністра України Шмигаля Д.А. від 23.03.2021 №12023/1/1-21 стосовно існування можливості зменшення санітарно-захисної зони навколо діючого ядерного реактора, розміщеного АДРЕСА_1.

29.04.2021 відбулось позачергове засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Голосіївської районної місті в Києві державної адміністрації, на якій було розглянуто питання електропостачання ЖК «Деміївський квартал».

13.01.2023 відбулось засідання робочої групи комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершених будівництвом та безхазяйних об'єктах в місті Києві, на якій вирішувалось питання організації завершення будівництва житлових комплексів АДРЕСА_1, у Голосіївському районі, за участю представників Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, інвесторів будівництва та проектної організації, за результатами якої ТОВ «Лада-24» виконано перелік робіт щодо підключення АДРЕСА_1, до електромереж (лист ТОВ «Лада-24»).

13.01.2023 відбулось засідання робочої групи комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершених будівництвом та безхазяйних об'єктах в місті Києві, на якій вирішувалось питання організації завершення будівництва житлових комплексів АДРЕСА_1, у Голосіївському районі, за участю представників АРМА, Національної поліції України, Департаменту земельних ресурсів, Департаменту містобудування та архітектури, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, інвесторів будівництва та ТОВ «Лада-24», за результатами якої були прийняті заходи щодо передачі об'єкта до управління інвесторам будівництва, щодо нормативів встановлення меж охоронної санітарно-захисної зони ядерного реактору та можливості їх зменшення, можливості отримання нових МУО з урахуванням діючих ДБН, можливості здійснення поділу та відведення земельної ділянки з метою організації добудови ЖК «Панорамне містечко», наголошено на необхідності створення ОСББ тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ВО КМР (КМДА) лише маючи повноваження щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, постійно здійснює заходи із залученням усіх можливих суб'єктів влади та господарювання, спрямовані на належну реалізацію зазначеного повноваження. Вищенаведене, а також надані відповідачем письмові докази спростовують доводи позивача про те, що ВО КМР (КМДА) не вчиняє реальних дій щодо виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків, яке до сьогодні не виконане, а будинок АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію та не добудована незавершена частина секцій житлового комплексу. При цьому суд першої інстанції зауважив, що ВО КМР (КМДА) не має повноважень по завершенню будівництва ЖК «Панорамне містечко» та/або не може фінансувати його будівництво за кошти місцевого бюджету, оскільки це не визначено чинним законодавством. На думку місцевого суду, матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності ВО КМР (КМДА), при цьому наявність судових рішень, якими відмовлено у задоволенні вимог покласти на відповідний орган державної виконавчої служби обов'язок винести постанову про закінчення виконавчих проваджень також не є свідченням протиправної бездіяльності відповідача. Окрім того, судом першої інстанції встановлено обставини, які є істотною перешкодою для виконання судового рішення від 30.09.2020 по справі № 640/17011/19. Суд вважав, що позивач жодними доказами не довів обсяг страждань, яких він зазнав, а також не навів ніяких обставин, які б слугували доказом того, що існував факт вимушених тяжких змін у його житті.

Колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач вказував, що ОСОБА_1 залучив кошти в будівництво багатоквартирного житлового будинку у місті Києві, спорудження якого не було завершене через неспроможність забудовника закінчити відповідні роботи. Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) в особі її виконавчого органу, маючи відповідні повноваження щодо організації робіт по їх завершенню проявляє протиправну бездіяльність, тим самим завдаючи позивачу моральну шкоду у вигляді душевних страждань та принижень людської гідності.

Встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1. Зобов'язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі (т. 1 а.с. 58-67).

У вказаній постанові встановлено наступні обставини: «В даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об`єкта - ЖК «Деміївський квартал» із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками - ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбуд холдинг», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.

Втім, у розглядуваному випадку КМДА обмежилась лише листуванням з відповідними контролюючими органами, в тому числі й позивачем, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.

Не змінилась ситуація й після звернення позивача до КМДА з вимогою організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва вищеназваного житлового комплексу (багатоквартирного будинку).

На переконання суду, організація роботи, пов'язана із завершенням будівництва включає у себе розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об'єкта будівництва.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача виникла внаслідок ігнорування визначених чинним законодавством власних повноважень міської ради.

Більш того, у відповідь на звернення позивачів, відповідач повідомив позивача про відсутність механізму практичної реалізації законодавчо визначених норм у частині здійснення КМДА контролю за діяльністю приватних забудовників, а також про те, що чинна законодавча база не забезпечує повною мірою можливостей подолання негативних явищ у будівельній галузі.

З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає в утриманні від реалізації повноважень, спрямованих на організацію роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Деміївський квартал»».

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19 обставини щодо наявної протиправної бездіяльності та неналежної організації відповідачем роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1, не підлягають доказуванню у цій справі, оскільки стосуються особа, щодо якої встановлено ці обставини, а саме відповідача у даній справі.

При цьому, посилання відповідача на вчинені ним дії, як і висновки суду першої інстанції щодо вчинення відповідачем всіх можливих дій на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19, апеляційним судом розцінюються критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач обмежується лише листуванням з відповідними органами та проводить засідання, наради, в тому числі з інвесторами, проте такі дії не є дієвими і ефективними, не доведено відповідачем і наявності позитивного результату від вчинення таких дій, і як наслідок, станом на день ухвалення рішення, будинок АДРЕСА_1, де знаходиться квартира позивача, не введений в експлуатацію, тобто на даний час будь-які реальні заходи щодо виконання постанови адміністративного суду відповідачем вжиті не були.

При цьому, стороною відповідача не надано жодних доказів того, що зазначені ним дії призвели до будь-якого конкретного результату в будівництві або хоча б був визначений і затверджений конкретний план дій щодо виконання покладених на відповідача судовим рішенням обов'язків, щодо житлового комплексу на АДРЕСА_1.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 826/14682/16.

Отже, апеляційний суд, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, факт якої встановлений набравшим законної сили рішенням суду в адміністративній справі, відповідачем завдано позивачу моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях позивача, який мав справедливі сподівання очікувати від органу місцевої влади дієвих та в належний і якомога послідовніший спосіб вжиття вчасних заходів, визначених вищевказаним Законом та судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19.

Необхідність звернення до відповідача та суду за захистом порушеного права примушували позивача порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника вкладених в об'єкт інвестування грошей і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача і наслідками, про які зазначає позивач.

При цьому, доводи відповідача про те, що Київській міській державній адміністрації належать повноваження лише щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, а не повноваження по завершенню будівництва або фінансуванню будівництва за кошти місцевого бюджету, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачу завдана шкода саме бездіяльністю відповідача, яка встановлена судовим рішенням щодо будівельного об'єкту в цілому, і саме на ці обставини посилався позивач, обґрунтовуючи заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищевикладені положення та встановлені судом обставини, апеляційний суд вважає, що позивачу бездіяльністю відповідача було завдано моральну шкоду.

Колегія суддів дійшла висновку про очевидність заподіяння позивачеві душевних хвилювань, пов'язаних із неможливістю реалізації права на розпорядження об'єктом нерухомості, необхідністю участі у зборах, мітингах, акціях, зверненню до органів державної влади та місцевого самоврядування, адже вказані дії, зокрема, потребують додаткових зусиль, переживань, що безумовно порушує звичайний спосіб життя позивача.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач, не є співмірним, виваженим, справедливим та розумним з глибиною фізичних та душевних страждань позивача, а також доказами, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на таке, колегія суддів вважає, що у даній справі достатнім, співмірним та розумним, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відшкодуванням моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, є розмір 10 000,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, ураховуючи, що позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню на 22,2%, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 220 грн 31 коп - за розгляд справи судом першої інстанції.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 330 грн 47 коп - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Дунь Дмитром Вікторовичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь держави судовий збір у розмірі 220 (двісті двадцять) грн 31 коп.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 330 (триста тридцять) грн 47 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова