Ухвала

від 09.01.2024 по справі 638/105/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/105/24

Провадження № 2/638/34/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року до Дзержинського районного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, згідно прохальної частини якої просить суд: усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Борівської селищної ради від 26.01.2022 №219 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Підлиман на території Борівської селищної ради гр. ОСОБА_1 »; усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.02.2022 земельної ділянки з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га, укладеним ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути державі земельну ділянку з кадастром номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га розташовану в с. Підлиман Ізюмського району Харківської області; усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321084000:01:002:0009, площею 2 га розташованої в с. Підлиман Ізюмського району Харківської області з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї; судові витрати стягнути з відповідачів.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6Конвенції 1950 рокукожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 56, 185ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави або своїх інтересів.

Частинами першою, другої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 56 ЦПК Українипередбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора у цивільному процесі, як особи, яка відповідно до статті 4, 56 ЦПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тому, наявність інтересів держави або органу місцевого самоврядування повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини четверта, п`ята статті 56 ЦПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави або органу місцевого самоврядування, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави або органу місцевого самоврядування повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави або органу місцевого самоврядування не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На сьогодні однозначною є практика Європейського Суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням викладеного, у розумінні положень статей 76, 77, 78, 80ЦПК України прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними, допустимими та достатніми доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави або органу місцевого самоврядування.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або орган місцевого самоврядування, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76 - 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що керівником Ізюмської окружної прокуратури м. Харкова зроблено запит до Харківської обласної військової адміністрації щодо надання інформації про вживання заходів реагування, які спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави. Вказаний запит зроблено 26.04.2023 року, відповідь на запит отримана прокуратурою 05.06.2023 року, а з позовною заявою прокурор звернувся до суду лише 29.12.2023 року, тобдо через 6 місяців після отримання відповіді. Вказаний факт не дає можливість суду зрозуміти, чи вживалисть Харківською обласною військовою адміністрацією відповідні заходи реагувння по вказаному факту на протязі вказаного часу, та в свою чергу правомірність звернення до суду саме прокурора за захистом порушених на його думку прав.

Аналізуючи вищевикладене, відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України, прокурором не наведено підстав порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, оскільки за цей тривалий час можливо були здійснені Харківською обласною військовою адміністрацією заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави.

Відтак, відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Харківської обласної військової адміністрації.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадку коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ч. 3 ст. 185, статтями 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Державне підприємство «Куп`янське лісове господарство», Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду повернути.

Згідно частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: