Ухвала

від 10.01.2024 по справі 726/53/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/53/24

Провадження №2-о/726/9/24

Категорія

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10.01.2024 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ткач Валентина Василівна до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійниї вимог орган опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить суд встановити факт здійснення ним самостійного виховання та повного фінансового утримання свого малолітнього сина.

Звернувшись до суду із відповідним позовом, представник позивача, керуючись наданим йому процесуальним правом, визначив, сторін у справі, яким є позивач та відповідач, зазначив, що поданий до суду документ є позовною заявою, відтак розгляд справи повинен відбуватись за правилами позовного провадження. Разом із тим, представником позивача заявлено позовну вимогу про встановлення юридичного факту, яка не підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, а є вимогою, яку належить розглядати у порядку окремого провадження.

Так, позовне провадження це вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Сторонами у позовному провадженні є позивач та відповідач. Позовній формі судочинства властива певна форма та порядок звернення до суду, які випливають із необхідності захисту своїх невизнаних, оспорюваних чи порушених прав. Позовна заява повинна містити матеріально-правову вимогу, між сторонами повинен існувати спір про право.

Натомість, згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. В окремому провадженні розглядаються справи про захист сімейних прав та інтересів дитини у випадку відсутності спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, зокрема, відсутності у заявника іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій з метою встановлення певних фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення його суб`активного права, однак йому було відмовлено та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження.

Аналізуючи заяву, яку скерувала до суду представник заявника, можна дійти висновку, що вона містить у собі одночасно елементи, притаманні як для позовного, так і для окремого провадження за формою, змістом та складом учасників заява відповідає позовній, однак матеріально правова вимога належить до вирішення у порядку окремого провадження.

Звертаючись до суду у порядку позовного провадження, позивач фактично стверджує про те, що між сторонами існує спір про право. Разом із тим, вказує, що між сторонами спір відсутній та досягнуто згоди про місце проживання дитини, порядок її виховання, участь у її житті тощо. На підтвердження викладеного надає нотаріально засвідчену угоду між сторонами, де вони домовились про те, що спільний син сторін буде проживати та перебувати на утриманні та повному матеріальному забезпеченні батька, який буде здійснювати його виховання самостійно.

При цьому, позивач вказує, що метою звернення до суду із вказаним позовом є оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, а також «для інших обставин». Водночас не надає доказів про те, що вказані обставини оспорюються чи не визнаються будь-яким суб`єктом, відомостей про існування будь-яких перешкод у реалізації його прав чи прав дитини, про факт звернення до уповноважених органів із заявами про призначення допомоги та відмову компетентних органів у призначенні таких виплат, неможливість вирішення даного питання у позасудовому порядку та існування умов, за яких дане питання може бути вирішено виключно способом ухвалення судового рішення про встановлення відповідного факту.

Крім того, згідно з вимогами ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

У відповідно до ч. 2, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Разом із тим, представник заявника не зазначено щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не додано і інших доказів, необхідних для правильного вирішення справи, не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із заявою.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ткач Валентина Василівна до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійниї вимог орган опіки та піклування Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали. Виконання даної ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає, за виключенням вимог щодо сплати судових витрат.

Суддя С. В. Мілінчук