Ухвала

від 10.01.2024 по справі 471/1/24

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1/24

Провадження №2-з/471/2/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. смт. Братське

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Братське заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову,

встановив:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та стягнення судового збору.

Свої заяву заявник обґрунтовує тим, що Вознесенською окружною прокуратурою до Братського районного суду Миколаївської області скеровано позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПП «Велес» про конфіскацію земельної ділянки.

Підставою пред`явлення вказаного позову є те, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого державним нотаріусом Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ніколаєвою Л.Л. 25.06.2021 за № 402 набула у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821485100:02:000:0042 площею 11,8176 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області (на теперішній час - Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області).

Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4821485100:02:000:0042 площею 11,8176 га, 25.06.2021 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про право власності № 42695154, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501228248214).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4821485100:02:000:0042 площею 11,8176 га передана у користування ПП «Велес», на підставі договору оренди б/н від 12.12.2017 терміном на 10 років, про що в Державному реєстрі речових прав 02.03.2018 здійснено запис № 25138513.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у червні 2021 року отримала вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення у приватну власність, але в порушення вимог ст.81 ЗК України, та на теперішній час не здійснила її відчуження, хоча мала здійснити не пізніше 25.06.2022.

Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, то така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач ОСОБА_1 як фактичний власник спірної земельної ділянки, може розпорядитись нею на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

04 січня 2024 року до суду надійшов позов прокурора в якому він просить суд конфіскувати належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Дослідивши матеріали додані до заяви про забезпечення позову, суд встановив.

Відповідно до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник вказує, що негативним наслідком неналежного забезпечення позову є можливість реалізації земельної ділянки, зміна її цільового призначення, її поділу, об`єднання, тощо, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду.

З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання в майбутньому рішення за даним позовом, суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову, що це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Питання щодо стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову вирішується судом під час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 151-153ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4821485100:02:000:0042 площею 11,8176 га, що розташована на території на Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4821485100:02:000:0042 площею 11,8176 га, що розташована на території на Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі щодо продажу, обміну, зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

СуддяІ.Б. Гукова