Рішення

від 14.12.2023 по справі 636/5099/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/5099/21 Провадження 2/636/343/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Третьякової Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чугуєві Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на частину квартири, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, зміну черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на частину квартири, встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовано тим, що вона є спадкоємицею майна після смерті її матері ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та вітчима ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після їх смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 38,7 кв.м; гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0045 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6312000000:06:002:0043; земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,1000 га в садівничому товаристві «Топольок» на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325483500:06:004:0187; частку автомобіля Nissan New Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 1/2 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 .

Вказувала, що вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_5 мешкали разом на протязі 32 років, окрім періоду з 18.10.2017 по 29.10.2020 в якій вона не була зареєстрована разом з матір`ю та вітчимом, однак продовжувала проживати з ними та здійснювати догляд за вітчимом та матір`ю, у зв`язку із їх похилим віком та станом здоров`я. Також зазначала, що вона за свої кошти сплачувала комунальні платежі, займалась ремонтом квартири, забезпечувала родину продуктами харчування, надавала допомогу під час лікування вітчима та здійснила усі заходи щодо його поховання, в той час як його рідні діти жодної участі в його житті не приймали. Крім того, вказувала, що на момент смерті її мати та вітчим були особами похилого віку, мали проблеми зі здоров`ям тому, позивач здійснювала за ними догляд, протягом останніх 5 років вітчим ОСОБА_5 потребував особливої опіки позивача оскільки через свій безпорадний стан він був неспроможний самостійно забезпечувати свої потреби через похилий вік та хворобу.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Третьякова Т.Ю. надала заяву в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем його проживання.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини неявки до суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, sms-повідомленнями у додаток «Viber», а також оголошенням про виклик офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про смерть від 12.05.2021 серії НОМЕР_4 у м. Чугуєві Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про смерть від 12.05.2021 серії НОМЕР_5 у м. Чугуєві Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 29.03.1990 серії НОМЕР_6 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 29.03.1990, про що зроблений актовий запис № 507 (т. 1 а.с. 15).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 20.08.1981 матір`ю позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.02.1983 серії НОМЕР_8 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 15.02.1983 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 192. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.06.1989 серії НОМЕР_9 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 09.06.1989 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 705 (т. 1 а.с. 13).

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.09.2017 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 , 1933 р.н. належить квартира за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 22).

ОСОБА_5 належать: на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2017 гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0045 га кадастровий номер 6312000000:06:002:0043 в АДРЕСА_2 ; на підставі договору дарування від 20.04.2010 частина житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 ; на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 172598 земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1000 га в садівничому товаристві «Топольок» на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325483500:06:004:0187; на підставі договору № АМ3004778 від 12.07.2019 автомобіль Nissan New Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки № К-18/936-ЦА від 26.11.2020 за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України, визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення Факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно наданих письмових пояснень свідка ОСОБА_12 , яка є рідною сестрою померлої ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_5 з 1989 року проживали разом однією сім`єю. З 2003 року ОСОБА_5 знаходився на диспансерному обліку, з 2005 року перебував в безпорадному стані, ОСОБА_1 забезпечувала сім`ю продуктами харчування, здійснювала догляд за вітчимом та після його смерті здійснила та оплатила усі заходи по його похованню. Також зазначила що рідні діти ОСОБА_5 не приймали участі в житті батька, не підтримували з ним зв`язок.

Також надані письмові пояснення свідків ОСОБА_13 , яка знайома з родиною ОСОБА_14 на протязі 20-ти років та ОСОБА_15 , який є похресником ОСОБА_5 , підтверджують покази свідка ОСОБА_12 .

Таким чином, на підставі сукупності наданих доказів було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю більше п`яти років до смерті останнього, мали міцні і тривалі родинні стосунки, спільно вели господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки, суд вважає необхідним встановити даний факт.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини .

Статтею 1259 ЦК України визначено, що ч ерговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З досліджених судом доказів вбачається, що витрати на поховання ОСОБА_5 здійснювала ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що саме ОСОБА_1 останнім часом і до дня смерті ОСОБА_5 опікувалася вітчимом ОСОБА_5 .

Крім того, оскільки на підставі наданих доказів також було встановлено, що ОСОБА_5 через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, а ОСОБА_1 протягом тривалого часу опікувалась ним, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_5 , суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача та змінити черговість одержання права на спадкування і надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом із спадкоємцями першої черги.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України установлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

На підставі ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222, ч.ч. 1, 2 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка є донькою померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 20.08.1981, а також є падчеркою померлого ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність у неї права на спадкування за законом на майно яке належало її матері та вітчиму.

Згідно договору купівлі продажу від 03.10.1997 ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , (за згодою своєї матері ОСОБА_16 ) здійснили продаж квартири АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 20).

На час продажу даної квартири позивач була неповнолітньою 15-ти річною особою, тому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яка дозволяє власнику приватизованого житла розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд, на вчинення цього правочину від мого імені поширювався окремий порядок щодо відчуження житла, який регулювався цивільним законодавством України, зокрема ст. 13 ЦК України, ст.ст. 78, 145 КпШС України, Правилами опіки і піклування в Українській РСР від 15.07.71 (втрата чинності від 22.06.1999). Для продажу квартири АДРЕСА_5 від імені ОСОБА_1 її матері рішенням Чугуївського міськвиконкому № 92/1 від 28 травня 1997 року надавалась згода на продаж вищевказаної квартири, в протоколі засідання якого було зазначено про поліпшення житлових умов шляхом придбання квартири більшої площі. Отже, 16 травня 1997 року, за гроші від продажу квартири АДРЕСА_5 , в якій ОСОБА_1 належала 1/3 частина, тобто і за її гроші, на ім`я вітчима ОСОБА_5 була куплена інша квартира за адресою: АДРЕСА_4 , куди вони переселились всією родиною і в якій позивач мешкаю до цього часу. Таким чином, враховуючи перехід права власності на житло з квартири АДРЕСА_5 до квартири АДРЕСА_1 , в останній квартирі позивачу також належить особисте право на ідеальну 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , квартира придбана під час зареєстрованого шлюбу з матері позивача з ОСОБА_5 та є спільною частковою власністю позивача, її матері та вітчима (т. 1 а.с. 18-21).

На підставі приписів ст. 55 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ, який діяв на час вищезазначених правовідносин, власник не може бути позбавлений права на своє майно; стаття 4 цього ж Закону встановлювала, що всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Виходячи з вищезазначеного, суд погоджується з висновком позивача, про те, що в квартирі АДРЕСА_1 змінюється розмір спадкової маси, на яку претендує спадкоємиця ОСОБА_5 . Без урахування частки позивача спадкова маса складає - 1/3 частини за ОСОБА_4 та 1/3 частини за ОСОБА_5 .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, і вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності на частину квартири, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, зміну черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , на момент відкриття спадщини, за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Змінити черговість одержання права на спадкування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 після смерті спадкодавця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 з четвертої на першу чергу спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 та вітчима ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 право власності на:

-2/3 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 38,7 кв.м;

-1/2 частини гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 ;

-1/2 частки земельної ділянки площею 0,0045 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6312000000:06:002:0043;

-1/2 частини земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,1000 га в садівничому товаристві «Топольок» на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325483500:06:004:0187;

-1/2 частину автомобілю Nissan New Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

-1/4 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 після смерті вітчима ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя