Постанова

від 10.01.2024 по справі 345/4427/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/4427/23

Провадження № 22-ц/4808/114/24

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Луганської В.М., Томин О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скарг у адвоката Сметанікова Андрія Васильовича, який діє в інтересах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36» на рішення Калуського міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року, у складі судді Сухарник І.І., за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Позов мотивувала тим, що 26.03.2021 співвласники житлових та нежилих приміщень створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36», та зареєстрували в ЄДР. Відповідно до протоколу установчих зборів від 28.02.2021 був виданий наказ № 1 від 29.03.2021 року, на підставі якого ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови ОСББ. Починаючи з моменту реєстрації ОСББ, ОСОБА_1 була обрана головою даного об`єднання і перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку № 3 від 30.05.2021 року голові ОСББ було визначено посадовий оклад в розмірі 0,5 ставки 12000,00 грн, що становить 6000,00 грн в місяць.

Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, за період з 01.06.2022 по день звільнення 01.04.2023, з боку відповідача була нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата в сумі 60000,00грн, що підтверджено довідкою ОСББ.

Позивачка просила стягнути з відповідача 60000,00 грн невиплаченої заробітної плати, 30000,00 грн середнього заробітку за 5 місяців затримки (квітень-серпень 2023) та 11783,48 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36» на користь ОСОБА_1 60000,00 грн заборгованості із невиплаченої заробітної плати та 5000,00 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, а всього на загальну суму 65000,00 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Стягнуто з ОСББ «Б.Хмельницького, 36» на користь ОСОБА_1 3303,72 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто із ОСББ «Б.Хмельницького, 36» на користь держави 720,49 грн судового збору.

Представник ОСББ «Б.Хмельницького, 36» адвокат Сметаніков А.В. подав на вказане рішення апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на загальних зборах ОСББ «Б. Хмельницького, 36» 30 травня2021року було прийнято рішення про затвердження штатного розпису, за яким на Голову об`єднання було покладено обов`язки бухгалтера з оплатою в розмірі 0,5% від суми 12000 гривень на місяць. Будь-якого іншого рішення з питання оплати праці керівника ОСББ, саме як керівника, зборами не приймалося.

Суд при винесенні оскаржуваного рішення, помилково керувався нормами чинного в Україні трудового законодавства до відносин, що склалися між позивачкою та ОСББ. Оскільки, позивачка була головою зазначеного об`єднання, при цьому, нею не було укладено трудового договору з об`єднанням, в силу чого вона не в праві була від iменi об`єднання видавати наказ про зарахування себе на посаду керівника ОСББ з оплатою праці, сума якої у сто разів перевищує визначену суму матеріального заохочення голови ОСББ, згідно рішення зборів від 30 травня2021року. Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» з позивачкою як управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 договір не укладався.

Відповідно до наказу № 3 від 10 червня2021року, позивачка булла зарахована до ОСББ на роботу за сумісництвом на половину окладу від 12000 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 працює і до теперішнього часу за основним місцем роботи повний робочий тиждень.

В супереч вимогам ст. 57 КЗпП України у переліку документів, які позивачка після переобрання керівництва ОСББ передала новому керівництву, правила внутрішнього трудового розпорядку та графіки робочого часу відсутні. Будучи на посаді керівника ОСББ, фактично одноосібно здійснюючи розпорядження коштами об`єднання, позивачка належним чином не вела первинних документів табелювання й обліку робочого часу працівників ОСББ, зокрема, робочого часу керівника. За цих обставин, враховуючи виборність посади Голови об`єднання, а не виконання обов`язків керівника об`єднання на умовах трудового договору з усіма правами працівника, судом безпідставно застосовано до даних правовідносин норми трудового законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що обов`язки бухгалтера ОСББ позивачка також не виконувала, оскільки з метою належного ведення бухгалтерського обліку і звітності, нею, від імені ОСББ, було укладено договір з консалтинговою компанією, предметом якого були послуги з бухгалтерського обліку та звітності.

Вважає, необґрунтованим рішення суду в частині стягнення на користь позивачки повної суми нарахованої нею самою собі заробітної плати без урахування вже сплачених за рахунок коштів ОСББ податків на цю заробітну плату. Заробітна плата працівника виплачується йому в розмірі, що дорівнює різниці між нарахованою сумою заробітної плати та обчисленими і сплаченими податками та зборами на таку заробітну плату. Позивачка ж у своєму позові зазначила про сплату таких податків та подання відповідноi декларації, в яку були включені такі прибутки.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк звернення до суду для позивачки, встановлений ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, яким встановлений тримісячний строк для звернення до суду. Позивачка, пропустивши строк звернення до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, не подавала клопотання до суду про поновлення такого строку. Проте враховуючи вказані норми, застосування такого строку є безумовним і не потребує додаткового клопотання відповідача про його застосування.

Також в оскаржуваному рішенні суд дійшов до необґрунтованого висновку про те, що з закінченням періоду карантину, строк звернення до суду починається, адже, згідно п. 1 прикінцевих положень Кодексу Законів про працю України строк звернення до суду, встановлений ст. 233 цього кодексу продовжується на строк дії такого карантину, тобто, якщо під час дії карантину строк звернення до суду фактично сплив, то такий строк продовжується на строк дії карантину.

Просить закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю обґрунтованого клопотання про його поновлення.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що трактування доводів відповідача щодо стягнення судом на користь позивачки повної суми заробітної плати без врахування вже сплачених ОСББ податків на цю заробітну плату суперечать чинному податковому законодавству.

Вважає, аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив із того, що за період з червня 2022 по березень 2023 позивачу ОСОБА_1 не виплачено заробітну плату, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути заборгованість із невиплаченої заробітної плати за вказаний період в сумі 6000,00 грн без відрахуванняобов`язковихплатежів тавнесків знарахованої заробітноїплати щомісячно, а всього в сумі 60000,00 грн, 5000,00 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 3303,72 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30 травня 2021 року проведено збори співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , та складено протокол даних зборів № 3 від 30.05.2021 (а.с.7-16).

Згідно вказаного протоколу затверджено штатний розпис та встановлено оплату праці найманих працівників: голова ОСББ виконує обов`язки бухгалтера і отримує 0,5% від ставки 12000,00 грн.; прийняти двірника-прибиральника з оплатою 0,25% від ставки у 8000,00 грн. за сумісництвом або договором ЦПХ.

На підставі даного протоколу було видано наказ № 3 від 10.06.2021, згідно якого наказано: 1) Зарахувати голову ОСББ «Б.Хмельницького, 36» ОСОБА_1 у штат на посаду керівника ОСББ за сумісництвом. 2) Призначити голові ОСББ «Б.Хмельницького, 36» щомісячний оклад у сумі 6000,00 грн (0,5 ставки 12000,00 грн). 3) Прийняти працівника на посаду двірника-прибиральника. Встановити щомісячний оклад у сумі 2000,00 грн (0,25 ставки 8000,00 грн) (а.с.18).

Згідно з довідкою від 13.02.2023 № 1, ОСОБА_1 працює в ОСББ «Б.Хмельницького, 36». Дохід за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 склав 72000,00 грн, утримано 14040,00 грн, сума до виплати 57960,00 грн; сукупний дохід в місяць 6000,00 грн. утримання в місяць 1170,00 грн, сума до виплати в місяць 4830,00 грн (а.с.24).

Відповідно до довідки про рух коштів по картці, яка належить ОСОБА_1 , за період з червня 2021 по травень 2022 ОСОБА_1 отримувала кошти по зарплаті в сумі 4830,00 грн на місяць, податки сплачені повністю (а.с.21-23).

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статей ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. (ч.ч. 1, 2, 4 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 2 вищевказаного закону передбачено, що цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

Отже, оскільки спеціальний закон не регулює трудові відносини, що виникають між об`єднаннями та його працівниками, тому на такі трудові відносини поширюються норми Кодексу Законів про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

Як визначено положеннями ч. 1,2 8 ст. 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Як передбачено п. 16 Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, що затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 № 141 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 23.09.2015 № 238), правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно із ч. 4 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається, що протоколом загальних зборів співвласників ОСББ від 30.05.2021 затверджено штатний розпис та встановлено оплату праці найманих працівників: голова ОСББ виконує обов`язки бухгалтера і отримує 0,5% від ставки 12000,00 грн.; прийняти двірника-прибиральника з оплатою 0,25% від ставки у 8000,00 грн. за сумісництвом або договором ЦПХ.

На підставі даного протоколу було видано наказ № 3 від 10.06.2021, згідно якого зараховано голову ОСББ «Б.Хмельницького, 36» ОСОБА_1 у штат на посаду керівника ОСББ за сумісництвом та призначено голові ОСББ «Б.Хмельницького, 36» щомісячний оклад у сумі 6000,00 грн (0,5 ставки 12000,00 грн).

Отже, враховуючи, що між відповідачем ОСББ «Б.Хмельницького, 36» та позивачкою ОСОБА_1 виникли трудові відносини, що підтверджує укладений трудовий договір оформлений наказом № 3 від 10.06.2021 про прийняття позивачки на посаду голови ОСББ, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності існування між сторонами трудових відносин.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП України працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Фіксування фактично відпрацьованого часу здійснюється роботодавцем у табелях обліку робочого часу, що регламентується наказом Держкомстату України від 05.08.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідачем ОСББ «Б.Хмельницького, 36» не надано належних та допустимих доказів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, не складено актів, які б підтвердили факт відсутності позивачки на роботі.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 р. у справі № 2040/7558/18 дійшов до висновку, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу.

Відповідач ОСББ «Б. Хмельницького, 36», стверджуючи, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці та працювала за основним місцем роботи, не вчинило жодних дій для встановлення причин та фіксації зазначеного. Вона у встановленому законом порядку не була звільнена відповідачем з роботи за прогули, а тому заробітна плата їй повинна була нараховуватись та своєчасно виплачуватись.

Згідно доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначав на незаконність визначення позивачкою ОСОБА_1 при виданні наказу про прийняття себе на роботу 10.06.2021 окладу голові ОСББ «Б. Хмельницького, 36» у розмірі 6000 грн, оскільки згідно протоколу зборів голова ОСББ виконує обов`язки бухгалтера з визначенням оплати праці в розмірі 0,5% від суми 12000,00 грн.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що в протоколі від 30.05.2021 була допущена описка щодо визначеності окладу (зазначено 0,5% ставки замість 0,5 ставки або 50% ставки), оскільки після протоколу був виданий наказ № 3 від 10.06.2021, згідно якого наказано: призначити голові ОСББ «Б.Хмельницького, 36» щомісячний оклад у сумі 6000,00 грн (0,5 ставки 12000,00 грн). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що за період з червня 2021 по травень 2022 ОСОБА_1 отримувала кошти по зарплаті в сумі 4830,00 грн на місяць, податки сплачені повністю.

Аргументи представника відповідача про незаконність вищеназваного наказу не є предметом розгляду цієї справи.

При цьому відповідачем, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного розгляду справи не надано доказів, про прийняття загальними зборами ОСББ «Б. Хмельницького, 36» рішення, яке б визначало, що голова об`єднання має виконувати свої обов`язки виключно на громадських засадах.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

На підставі ч. 9, 19 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в даному випадку підставою для розірвання трудового договору стало рішення вищого органу управління, яким є загальні збори співвласників ОСББ «Б. Хмельницького, 36», що наділені повноваженнями з обрання та відкликання членів правління, зокрема його голови.

Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Оскільки матеріали справи не містять інформації, про прийняття загальними зборами рішення щодо виконання головою правління ОСББ своїх повноважень на громадських засадах (на безоплатній основі), чи визначення загальними зборами голові правління іншого розміру чи характеру матеріального заохочення за виконання ним своїх посадових обов`язків, а ніж той, що визначено наказом про прийняття на роботу від 10.06.2021, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача слід стягнути заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з червня 2022 по березень 2023 в сумі 6000,00 грн без відрахуванняобов`язковихплатежів тавнесків знарахованої заробітноїплати щомісячно, а всього в сумі 60000,00 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо стягнення на користь позивачки повної суми нарахованої нею самою собі заробітної плати без урахування вже сплачених за рахунок коштів ОСББ податків на цю заробітну плату.

Так, відповідачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі та додано фільтровані виписки з 01.06.2021 по 22.08.2023 щодо сплати ОСББ «Б. Хмельницького, 36» військового збору, ПДФО від зарплати та ЄСВ на зарплату.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, відповідач жодним чином не підтвердив неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на безпідставне поновлення строку звернення до суду для позивачки, встановленого ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України.

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження КМУ від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що тримісячний строк звернення до суду позивачки ОСОБА_1 з вказаним позовом починався 01.07.2023 та позовна заява подана у встановлений строк. Тому немає підстав для закриття провадження у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що позивач ОСОБА_1 працювала в ОСББ по 01.04.2023 та отримувала заробітну плату, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Сметанікова Андрія Васильовича, який діє в інтересах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького, 36» залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 17 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: В.М. Луганська

О.О. Томин