Ухвала

від 06.12.2023 по справі 308/21357/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/21357/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 укримінальному провадженні №12023070000000364, розпочатого за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.11.2023 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся дослідчого суддіз клопотанняму кримінальному провадженні №12023070000000364, розпочатого за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.11.2023 пронакладення арештуна майно.

В обгрунтуваннявимогклопотання прокурорпосилається нате,що 28.11.2023 року біля 17:35 год. водій транспортного засобу марки «Богдан», д. н. з. НОМЕР_1 громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , водій ТОВ «Транс Уж Х», їдучи маршрутом №26 сполученням «УжНУ-Горяни», проїжджаючи по вул. Дендеші в м. Ужгород в напрямку м-р Горяни, здійснив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , яка в непередбаченому для цього місці переходячи проїжджу частину зліва направо відносно руху ОСОБА_4 , вийшла на його смугу руху, де відбувся наїзд на неї. В результаті ДТП ОСОБА_5 . КШМД було доставлено до ЦМКЛ, де госпіталізована з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку, політравма. Від отриманих травм, ОСОБА_5 померла в лікарні. Труп направлено на розтин в Закарпатський обласний морг.

28 листопада 2023 року у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, слідчим органу досудового розслідування, у відповідності до ч. 7 ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України вилучено наступне майно, а саме:

1)Автобус марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від27.05.2021року, ТОВ «Транс Уж Х», зареєстрованого по АДРЕСА_3 , являється власником, який переміщено з місця ДТП на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів при Центрі забезпеченню ГУ НП в Закарпатській області, що за адресою: м. Ужгород вул. Гагаріна 10а, Закарпатської області;

Зважаючи на те, що вищевказаний об`єкт - автобус марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 та його (уламки) відокремлені частин автомобіля, тимчасово вилучені та згідно п.3 ч.2 ст.167 КПК України є предметом кримінального правопорушення та мають значення речових доказів.

Прокурор зазначає, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що виявленні в ході огляду місця ДТП вище перераховані речі та предмети, можуть містити на собі слідову інформацію про вчинення кримінального правопорушення, відповідно може виникнути необхідність у призначені судових експертиз, при цьому необхідно унеможливити втручання осіб у виявлену та вилучену слідову інформацію.

Прокурором зазначено, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені під час огляду місця події речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор зазначає, що незастосування арешту на майно може призвести до зникнення, втрати, знищення, передачі чи використання вказаного майна.

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані предмети є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти,які моглизберегти насобі слідизлочину,містять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження). Узв`язку ізцим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

В судове засідання прокурор не зявився. Прокурор надав суду заяву відповідно до якої просить суд провести розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі.

Власники вилученого майна в судове засідання не зявилися, будучи повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, що стверджується рапортом слідчого ОСОБА_6 .

У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч.4 ст.107КПКУкраїни уразі неприбуттяв судовезасідання осіб,які берутьучасть усудовому провадженні,фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддеювстановлено,що ГУНП вЗакарпатській областіпроводиться досудоверозслідування кримінальногопровадження,відомості прояке 29.11.2023року внесенідо ЄРДРза № 12023070000000364 , попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 286 КК України.

28.11.2023року врамках даногокримінального провадженняслідчим Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатскій області був проведений огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого було виявлено та вилучено наступні предмети, зокрема :

автобус марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від27.05.2021року, є ТОВ «Транс Уж Х»,

Постановою слідчого ГУНП в Закарпатській області , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні від 29.11.2023 року вилучені у ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди речі визнано речовим доказом.

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпечення кримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,підчасрозглядупитанняпрозастосуваннязаходівзабезпе-ченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160 - 166,170 - 174цьогоКодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПКУкраїни тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПКУкраїни тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПКта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної або юридичної особиза наявностідостатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям,зазначеним у статті98 цього Кодексу(ч. 2, ч. 3 ст.170КПК України) .

Відповідно до ч. 1 ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Поряд з цим варто враховувати, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

За ч.7ст.236 КПКпредмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна, вилученого в ході огляду 28.11.2023 року місця дорожньо-транспортної пригоди з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171КПКУкраїни і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту речей виявлених під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддеювстановлено,клопотанням таматеріалами доданимидо клопотаннядоведено,що вилучені в ході огляду місцядорожньо-транспортноїпригоди 28.11.2023року речі є предметом , засобом кримінального правопорушення, а тому у відповідності до ст. 98 КПК України, вони мають значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодитикримінальномупровадженню,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотаннявбачаєпотенційну загрозу та шкодудлякримінальногопровадженнявразівідмовиунакладенніарешту та повернення вилученого майна.

Такашкодаможевиразитисьувтратіречовогодоказустороноюобвинуваченнята унеможливить подальшепровадженнядосудовогорозслідування тавстановленнюістиниу справі, щоочевидно переважаєнадвідсутністю в даний час повідомленої підозри винуватійу вчиненні злочинів особі, атакож неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Крімтого,матеріалипровадженнясвідчать,щонаданомуетапікримінальногопровадженняпотребидосудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакевтручанняуправата інтереси власника майназ метоюпопередженнянастання наслідків,які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватисявспіврозмірності обмеженняправа власності завданням кримінального провадження слідчий суддяневбачає.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питанняпроарештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокрора у кримінальному провадженні прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 укримінальному провадженні №12023070000000364, розпочатого за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.11.2023 про накладення арешту на майно задовольнити .

Накласти арешт на вилучені в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2023 року речі:

автобус марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від27.05.2021року, ТОВ «Транс Уж Х», зареєстрованого по АДРЕСА_3 , шляхом заборони користування, відчужування та розпорядження.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1