Постанова

від 08.01.2024 по справі 926/3168/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа №926/3168/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.) від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення 294 695,79 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ТОВ «Агро-Крос» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Євроінтербуд» про стягнення з відповідача 294 695,79 грн заборгованості, з них: 146 625,00 грн основного боргу, 93 944,42 грн пені, 7001,84 грн 3 % річних та 47 124,53 збитків, заподіяних інфляцією, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору №09/09АК від 09.09.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення умов договору № 09/09АК від 09.09.2021 та додатку № 1 до нього позивач надав відповідачеві послуги гусеничного крану з машиністом на суму 496 625,00 грн, з яких оплачено 350 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи на те, що договір № 09/09АК від 09.09.2021 та додаток № 1 не підписував, послуги надано лише на суму 350 000,00 грн, які оплачені у повному обсязі.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 відмовив у задоволенні позову ТОВ «Агро-Крос» до ТОВ «Євроінтербуд» про стягнення 294 695,79 грн.

Суд вказав, що позивач не надав доказів укладення сторонами договору № 09/09АК від 09.09.2021, не довів факту надання послуг, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок оплатити послуги.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача; витрати по судовому збору покласти на відповідача.

Факт укладення договору № 09/09АК/2ЮС11 від « 09» вересня 2021 року підтверджує електронною перепискою, між позивачем та представником відповідача юристом Гудзь Ірина, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 207 ЦК Украйни (роздруківку електронної переписки та електронну копію додано до апеляційної скарги). Переписка здійснювалася з електронної пошти ТОВ «Бігбудтранс Логістік», де, Кукуруза Ярослав Анатолійович також є директор (докази переписки, як у паперовій, так і електронній формі знаходяться в матеріалах справи). Під час спілкування з відповідачем договір та додаток був укладений з ТОВ «Агро-Крос», що вбачається із переписки.

Суд першої інстанції не урахував вказану переписку та не надав жодної оцінки доказам, що підтверджують факт укладення договору та додатку до нього та вчинення юридично значимих дій щодо їх укладення. Всі документи направлялись апелянтом відповідачу, як у паперовій, так і в електронній формі, та були погодженні відповідачем.

Акт надання послуг № 314 від 30 листопада 2021 на загальну суму 54 750,00 грн та акт надання послуг № 3 від 06 січня 2022 на загальну суму 91 875,10 грн, підтверджують надання послуг, що відображено в змінних рапортах. Акти надсилалися відповідачу двічі, однак ним проігноравані. Суд не дослідив, що відповідач не повідомив позивача про вирішення спірної ситуації в досудовому порядку. Крім того, відповідач надав суду 7 актів, які відсутні у позивача, стверджує, що відповідач вибірково підписував направлені акти, що свідчить про недобросовісну поведінку.

З метою доведення вказаних обставин, позивач заявляв в суді першої інстанції клопотання про витребування доказів, однак суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки відповідачам начебто надані запитуванні документи до суду 13.09.2023 та направлені апелянту, але не встановлено, якою датою були отриманні документи апелянтом. Документи надані відповідачем не є тими документами, які витребував апелянт у відповідача, а тому відмова суду першої інстанції щодо витребування документів є неправомірна.

Відповідач надав суду першої інстанції уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно помилок за 4 місяці 2023 року, які були допущенні в 11 місяці 2021 року, але через 1 рік та 5 місяців після надання відповідних послуг апелянтом відповідачу, тобто момент реєстрації податкових накладних апелянтом № 53 від 30.11.2021 на загальну суму 54 750,00 грн та № 3 від 06.01.2022 на загальну суму 91 875,00 грн, підставою для реєстрації яких є Акт наданих послуг № 314 від 30.11.2021 на загальну суму 54 750,00 грн та Акт надання послуг № 3 від 06.01.2022 на загальну суму 91 875,00 грн. Відповідач користувався податковим кредитом. Суд першої інстанції не вивчив і не проаналізував Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок за 4 місяці 2023 року, відповідачем не надано жодних достатніх пояснень, чому податковий кредит був прийнятий у 2021 році, та були відсутні відповідні заперечення/уточнення щодо його формування.

Таким чином, у сукупності з вимогами ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит виник у відповідача в момент отримання ним послуг у 2021 році, а відсутність відповідних заперечень щодо отриманого податкового кредиту у 2021 році або на початку 2022 року, підтверджують факт наявності у відповідача Акту наданих послуг № 314 від 30.11.2021 на загальну суму 54 750,00 грн та Акту надання послуг № 3 від 06.01.2022 на загальну суму 91 875,00 грн, оскільки само формування податкової звітності з ПДВ здійснюється на підставі первинних документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2021 у справі№926/3168/23 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Крос» - без задоволення.

Вказує на те, що доданий позивачем до позовної заяви договір №09/09АК від 09.09.2021 підписаний позивачем в односторонньому порядку та не підписувався між позивачем та відповідачем. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підписання між відповідачем та позивачем договору про надання послуг, а також схвалення відповідачем укладення договору№09/09АК від 09.09.2021. Позивач не надав належних доказів надання послуг та наявності заборгованості у сумі146 625,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати таких послуг.

Відповідачем були виключені з його податкової декларації суми податкового кредиту, отриманого у зв`язку з безпідставною реєстрацію Позивачем податкових накладних за актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00грн, шляхом виправлення самостійно виявлених Відповідачем помилок пов`язаних з безпідставно нарахованим податковим кредитом.

Вважає, що суд першої інстанції з`ясував усі обставини що мають значення для справи, надав правильну оцінку наявним доказам та ухвалив законне рішення, а подана апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Повідомляє, що у зв`язку з переглядом справи №926/3168/23 Західним апеляційним господарським судом відповідач очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які орієнтовно складуть 10 000,00 грн, докази понесення судових витрат будуть подані.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 20 жовтня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 та витребував матеріали справи №926/3168/23.

Суд призначив розгляд справи на 30 листопада 2023 року. Про дату, час і місце розгляду справи сторонам повідомлено належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» надіслало клопотання розглядати справу без участі представника.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» в межах її доводів і вимог, матеріали справи, та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» відсутні.

Згідно з статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. (ч.2).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За текстом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За визначенням статті 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23, яким суд відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення 294 695,79 грн.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача стягнути з відповідача 146 625,00 грн основного боргу та 93 944,42 грн пені, 7001,84 грн 3 % річних та 47 124,53 збитків, заподіяних інфляцією, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору № 09/09АК від 09.09.2021.

Надання послуг у сумі 146 625,00 грн за договором № 09/09АК від 09.09.2021 позивач підтверджує копіями договору № 09/09АК від 09.09.2021 і додатку №1 до договору, актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказані договір і додаток до договору, акти надання послуг не містять підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд».

Доводи скаржника, що укладення договору підтверджується електронною перепискою між сторонами, роздруківка якої надана суду першої інстанції (т.1 а.с.136-142), спростовуються самим змістом такої переписки, яка здійснювалась з електронної пошти іншої юридичної особи ТОВ «Бігбудтранс Логістік». Повноваження юристки Гудзь Ірини діяти від імені ТОВ «Євроінтербуд» теж не підтверджено. Таким чином, означені докази є неналежними, які не дають можливості встановити факт укладення ТОВ «Агро-Крос» і ТОВ «Євроінтербуд» договору № 09/09АК від 09.09.2021.

Поряд з цим позивач, стверджуючи про укладення сторонами договору № 09/09АК від 09.09.2021, в той же час не надає доказів дотримання ним (як виконавцем) порядку виконання цього договору (розділ 3), зокрема, отримання заявки відповідача (як замовника), підписання додатку до договору. Змінні рапорти обліку робочого часу не підписані сторонами, як про це зазначено у договорі № 09/09АК (про укладення якого стверджує позивач).

Інші акти надання послуг (№ 311 від 14.09.2021 на суму 134 000,00 грн, № 273 від 30.09.2021 на суму 43 500,00 грн, № 278 від 18.10.2021 на суму 28 500,00 грн, № 279 від 18.10.2021 на суму 19500,00 грн, № 193 від 31.10.2021 на суму 52 500,00 грн, № 312 від 22.11.2021 на суму 25 500 грн, № 313 від 30.11.2021 на суму 46500,00 грн), які оплачені відповідачем і щодо яких спір відсутній, теж не містять вказівки на договір № 09/09АК від 09.09.2021.

Отже, відповідач не підписав договір № 09/09АК від 09.09.2021 та додаток № 1 до нього, відсутні й докази подальшого схвалення відповідачем цього договору. Акти надання послуг № 314 від 30.11.2021 на суму 54750,00 грн та № 3 від 06.01.2022 на суму 91875,00 грн, змінні рапорти про надання послуг механізмом, які надані позивачем, відповідачем також не підписані. Тому відсутні підстави виникнення господарського зобов`язання.

Надсилання скаржником у січні 2023 року відповідачу претензії з вимогами визнати свої зобов`язання за договором і сплатити 146 625,00 грн заборгованості та пеню, інфляційні нарахування, відсотки річних, підписати договір поставки (позивач стверджує про укладення договору, предметом якого є надання послуг), вісім актів надання послуг за 2021 рік та січень 2022 року не підтверджує самого факту надання послуг за актами надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн.

Також позивач склав і зареєстрував податкові накладні за зобов`язаннями з податку на додану вартість за актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн.

Відповідач надав суду першої інстанції і надіслав позивачу докази подання ним до ГУ ДПС у Чернівецькій області уточнюючих розрахунків зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок і зробив коригування податкового кредиту за листопад 2021 року на суму 9 125,00 грн (сума ПДВ за актом №314 від 30.11.2021) та січень 2022 року на суму 15 313,00 грн (сума ПДВ за актом №3 від 06.01.2022) шляхом виключення названих сум з податкової декларації (т.1, а.с.150-165). Відповідач вважає, що в силу приписів ст.187.1., 201.1 Податкового кодексу України у позивача не виникли податкові зобов`язання та обов`язок щодо складення податкових накладних за актами надання послуг №314 від 30.11.2021 та №3 від 06.01.2022, оскільки такі не були підписані сторонами та не відбулося зарахування коштів від відповідача за цими актами (відповідач таких коштів не сплачував позивачу).

Суд першої інстанції урахував означені обставини і вказав, що відповідач виключив з його податкової декларації суми податкового кредиту, отриманого у зв`язку з безпідставною реєстрацію позивачем податкових накладних за актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн, шляхом виправлення самостійно виявлених відповідачем помилок пов`язаних з безпідставно нарахованим податковим кредитом. Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача витребувати у відповідача додаткові докази, а саме:

1) чи відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних Відповідача податкові накладні № 53 від 30,11.2021 на загальну суму 54 750,00 грн та № 3 від 06.01.2022, на загальну суму 91875,00 грн з наданням належним чином завіреної копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних;

2) Чи формувався Відповідачем, як покупцем послуг Позивача, податковий кредит за фактом поставки послуг па підставі Акту наданих послуг № 314 від 30 листопада 2021 року на загальну суму 54750,00 грн та Акту надання послуг № 3 від 06 січня 2022 року на загальну суму 91875,00 грн, за фактом яких Позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 53 від 30.11.2021 на загальну суму 54750,00 грн та № 3 від 06.01.2022 на загальну суму 91875,00 грн з наданням належним чином завіреної копії декларації з ПДВ за IV квартал 2021 та 1 квартал 2022 в частині декларування операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» та отриманого податкового кредиту, та надати оригінал для огляду у суді;

3) чи подавалися Відповідачем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Позивачем за Актами наданих послуг № 314 від 30 листопада 2021 року та № 3 від 06 січня 2022 року і податковими накладними № 53 від 30.11.2021 та № 3 від 06.01.2022 з наданням Відповідачем належним чином завіреної уточнюючої декларації та оригіналу для огляду у суді.

Позивач вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у витребуванні додаткових доказів.

Необхідно зазначити, що порядок витребування доказів унормовано статтею 81 ГПК України, зокрема передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1). У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.(ч.2).

Клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів оформлено як запитання до відповідача і таке не відповідає названим вимогам процесуального закону. Позивач обгрунтовує клопотання цитатою із постанови Верховного Суду у справі №916/922/19, однак без урахування тези про те, що право на податковий кредит виникає у платника на підставі реального факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, а також без урахування обставин цієї справи №926/3168/23. Позивач самостійно не вживав заходів для отримання додаткових доказів (такі докази відсутні, про це не зазначено у клопотанні).

З обставин справи №926/3168/23 видно, що відповідач виключив з податкової декларації суми податкового кредиту, отриманого у зв`язку з безпідставною реєстрацію позивачем податкових накладних за актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн, шляхом виправлення самостійно виявлених відповідачем помилок пов`язаних з безпідставно нарахованим податковим кредитом. Позивач не довів надання ним відповідачу послуг, які позивач відобразив в актах надання послуг №314 від 30.11.2021 і №3 від 06.01.2022, та відповідно наявності у відповідача заборгованості в загальній сумі 146 625,00 грн (за актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та за актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн).

Усе наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги про укладення сторонами договору №09/09АК від 09.09.2021, здійснення господарських операцій згідно з актом надання послуг №314 від 30.11.2021 на суму 54 750,00 грн та за актом надання послуг №3 від 06.01.2022 на суму 91 875,00 грн і виникнення у відповідача грошового зобов`язання та про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 146 625,00 грн основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

З огляду на предмет, підставу позовних вимог і встановлені у цій справі обставини, не підлягають розгляду податкові зобов`язання відповідача з податку на додану вартість, його формування, подання уточнюючих декларацій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 ухвалене з додержанням норм права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос» відсутні.

Відповідно до статті 129 ГПК України суд не розглядає заяву ТОВ «Євроінтербуд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, оскільки ТОВ «Євроінтербуд» не подало доказів понесення судових витрат. Наведення ж стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 вересня 2023 року у справі №926/3168/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос»- без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Крос».

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08 січня 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя О.С. Скрипчук