Постанова

від 09.01.2024 по справі 910/3667/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа № 910/3667/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 (повний текст рішення складено 27.06.2023) (суддя Бойко Р.В.)

у справі № 910/3667/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс"

про стягнення 237 000,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп" (далі - ТОВ "Оскар Груп", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс" (далі - ТОВ "Теміртранс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 237 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 0906-03 від 09.06.2022 (далі - Договір) в частині оплати поставленого товару в розмірі 142 000,02 грн та здійснених монтажних робіт у розмірі 95 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 позов ТОВ "Оскар Груп" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Теміртранс" на користь ТОВ "Оскар Груп" борг у розмірі 142 000,02 грн та судовий збір у розмірі 2 139,00 грн; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 142 000,02 грн боргу з оплати за поставлений товар, суд першої інстанції виходив із того, що доводи відповідача про те, що товар (навіс для авто) не відповідає вимогам до якості, не знайшли свого підтвердження, оскільки як у Договорі, так і в інших документах не міститься тих вимог, про недоліки в яких стверджує відповідач.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення оплати підрядних робіт у розмірі 318 000,00 грн, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не надав жодних доказів усунення наявних недоліків у монтажних роботах (хоча такі вимоги неодноразово направлялись відповідачем) або доказів неможливості їх усунення через дії/бездіяльність ТОВ "Теміртранс" (наприклад, у зв`язку з ненаданням доступу до спірного навісу).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Теміртранс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 змінити, відмовивши ТОВ "Оскар Груп" у частковому задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що не погоджується з твердженням суду про те, що відповідач не заявляв про відмову від прийняття товару з підстав порушення вимог щодо асортименту товару, у той час як підстав для відмови від товару з підстав його неякісності ним не наведено та не доведено, відтак у суду відсутні підстави для висновку, що товар (навіс для авто) не відповідає вимогам до якості, в той час як у Договорі та інших документах не міститься тих вимог, про недоліки в яких стверджує відповідач. Мотивуючи свою незгоду з такими висновками суду першої інстанції, скаржник зазначає, що суду було надано докази того, що якість товару не відповідає умовам Договору та якості товару, які зазвичай ставляться до нього, а про свою відмову відповідач заявив листом, адресованим позивачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В, Ходаківської І.П. задоволено клопотання ТОВ ТОВ "Теміртранс" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 та поновлено ТОВ "Теміртранс" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Теміртранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.10.2023.

Зважаючи на воєнний стан в Україні та тривалі повітряні тривоги, зазначена апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.06.2022 між ТОВ "Оскар Груп" (постачальник) та ТОВ "Теміртранс" (покупець) укладено договір поставки № 0906-03 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити за нього оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, термін та умови поставки визначаються Договором, рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п. 1.2 Договору).

У пункті 2.3 Договору встановлено, що термін поставки товару - протягом 3 кварталу 2022 року.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунку на оплату або в накладних про відвантаження, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. У разі необхідності, за усним проханням покупця, постачальник надає специфікацію на окремо поставлений товар або на всю партію. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товаро-супровідні документи на товар.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку. Валюта розрахунку - гривня. Загальна сума даного Договору складається із загальної суми всіх накладних, на підставі яких здійснюється поставка на виконання даного Договору (п. 2.2 Договору).

У пункті 4.2 Договору сторонами було погоджено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної.

За умовами п.п. 4.6, 4.7 Договору прийом товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін. Якщо за результатами прийому якість товару не відповідає стандартам або іншій документації, то покупець має право відмовитися від прийому товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 (п. 8.1 Договору).

ТОВ "Оскар Груп" (постачальник) виставило ТОВ "Теміртранс" (покупець) рахунок-фактуру № 1006-10 від 10.06.2022 на оплату навісу для авто алюмінієвого А05-5256В, срібло 5176*5605*4050 mm з освітленням на суму 579 166,68 грн без ПДВ та на оплату монтажних робіт на суму 79 166,67 грн без ПДВ, а разом 790 000,02 грн з ПДВ.

Відповідач на виконання своїх зобов`язань за Договором перерахував позивачу кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 15.06.2022, та кошти в розмірі 543 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 17.06.2022.

25.07.2022 ТОВ "Теміртранс" було складено рекламаційний акт, в якому відповідач навів перелік виявлених недоліків навісу для авто алюмінієвого А05-5256В, срібло 5176*5605*4050 mm з освітленням та монтажних робіт, і вимагав від позивача усунути відповідні недоліки протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного акта.

У листі вих. № 170 від 28.07.2022, адресованому відповідачу, ТОВ "Оскар Груп" частково не погодилось із заявленими відповідачем недоліками товару та монтажних робіт, разом із тим, частину недоліків погодилось усунути.

У відповідь на вищевказаний лист, ТОВ "Теміртранс" у листі вих. № 02/1.08.2022 від 02.08.2022 наполягало на отриманні гарантійного листа від юридичної особи та порук від фізичних осіб (директора та власників позивача) на даний навіс. Також, відповідач вказував, що вважає за доцільне затребувати знижку в розмірі 10 % від загальної вартості робіт через використання полікарбонату ТМ Borrex (Сербія), а не виробника з Німеччини. Крім того, через надання недостовірної інформації щодо походження виробника конструкції покупець також просив знижку в розмірі 30 % від загальної вартості договору та щодо якісних характеристик конструкції (освітлення) - 5 % від загальної вартості договору. Отже, посилаючись на визначені в рекламаційному акті недоліки, відповідач просив надати загальну знижку в розмірі 45 % від загальної вартості Договору та усунути всі недоліки до 09.08.2022.

У листі вих. № 65 від 09.08.2022 ТОВ "Оскар Груп" звернуло увагу ТОВ "Теміртранс" на те, що в Договорі не погоджено виробника полікарбонату, монтування освітлення, декоративних елементів навісу, гарантійних умов на товар та ін., у той час як хвилі на полікарбонаті - в межах допустимої норми. Тому позивач вимагав від відповідача підписати та повернути видаткову накладну і сплатити за поставлений товар. Зі свого боку позивач зобов`язався протягом 15 днів виконати взяті на себе зобов`язання, після чого надати відповідачу акти приймання-передачі виконаних робіт із подальшим проведенням остаточних розрахунків.

У листі вих. № 12/1.09.2022 від 12.09.2022, адресованому позивачу, ТОВ "Теміртранс", посилаючись на неякісність поставленого товару та неукладення договору підряду щодо виконання монтажних робіт, вказало, що відмовляється від договору поставки товару, вимагало від ТОВ "Оскар Груп" повернути сплачену попередню оплату протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги та направити уповноважених представників для демонтажу навісу та прийняття товару неналежної якості протягом 7 календарних днів із моменту отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 553 000,00 грн. Зі свого боку ТОВ "Теміртранс" зобов`язалось забезпечити схоронність товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українип підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого та змонтованого навісу для авто алюмінієвого А05-5256В, срібло 5176*5605*4050 mm з освітленням, через що у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 237 000,02 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

За доводами відповідача, сторонами було укладено договір поставки, натомість договору, яким би передбачалось виконання позивачем підрядних (монтажних) робіт із встановлення такого навісу, сторонами не погоджувалось.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами ТОВ "Теміртранс", оскільки з наданої відповідачем комерційної пропозиції (як стверджує сам відповідач, він керувався саме наведеними в цій пропозиції характеристиками товару) вбачається, що додатковою опцією до товару були монтажні роботи, вартість яких складає 150 000,00 грн.

Окрім того, як слушно зауважив місцевий господарський суд, сплачуючи попередню оплату за товар, ТОВ "Теміртранс" у платіжному дорученні № 157 від 17.06.2022 у призначенні платежу послалось на виставлений позивачем рахунок-фактуру № 1006-10 від 10.06.2022, у той час як в останньому окремо зазначались вартість товару та вартість монтажних робіт. Водночас матеріали справи не містять доказів заперечення відповідача як проти самого факту виконання позивачем підрядних робіт з монтажу навісу, так і проти вартості таких робіт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі Договору сторонами було досягнуто домовленості як про постачання позивачем товару, так і про виконання підрядних робіт із монтажу такого товару.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки комерційна пропозиція позивача містить найменування товару, його характеристики та вартість, а також вартість робіт із монтажу такого товару (в той час як із графічних матеріалів вбачається, як саме мав бути змонтований навіс), враховуючи сплату відповідачем попередньої оплати згідно з виставленим ТОВ "Оскар Груп" рахунком, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду.

Приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, з огляду на зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей правочин є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глав 54, 61 ЦК України, глави 30 ГК України.

Вказаний Договір, як правильно вказав місцевий господарський суд, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 ГК України та ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712, 837 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, на виконання своїх зобов`язань за Договором ТОВ "Оскар Груп" доставило на вказану ТОВ "Теміртранс" адресу навіс та здійснило його монтування.

У свою чергу, ТОВ "Теміртранс" стверджує, що цей навіс та виконані позивачем роботи з його монтажу є неякісними, а відтак не підлягають оплаті.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач у відзиві на позов, зазначив, зокрема, що представники ТОВ "Оскар Груп" перед укладенням Договору давали запевнення щодо німецької якості товару та того, що країна-виробник конструкції - Німеччина.

Щодо заявлених відповідачем недоліків самого товару, суд першої інстанції, по-перше, правильно зазначив, що жодних доказів того, що позивач зобов`язався поставити полікарбонат та/або сам навіс саме німецького виробництва, матеріали справи не містять. У комерційній пропозиції міститься посилання, що матеріал полікарбонатного даху має бути "від Bayer", проте жодним чином не зазначено, що він або сам навіс має бути німецького виробництва, що враховано судом першої інстанції при розгляді даної справи.

При цьому, місцевий господарський суд слушно зауважив, що якби для покупця мала принципове значення країна виробництва товару чи його складових частин (а не лише полікарбонату), то цю умову слід би було викласти в Договорі або принаймні в письмовому форматі в будь-якому іншому двосторонньому документі.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що в листі вих. № 02/1.08.2022 від 02.08.2022 ТОВ "Теміртранс" не проти було погодити постачання спірного товару, однак вимагало знижку на нього, що свідчить про непринциповість для покупця питання виробника як самого навісу, так і полікарбонату на його покрівлю.

Також, місцевий господарський суд врахував, що полікарбонат ТМ Borrex (який був використаний для покрівлі навісу) є преміум класу та в наявності у продажу на території України, натомість полікарбонат ТМ Bayer у продажу в Україні немає (за інформацією із мережі Інтернет).

По-друге, як правильно зазначив місцевий господарський суд, матеріали справи не містять доказів того, що хвилі на полікарбонаті перевищують допустимі 3 мм.

По-третє, як слушно враховано судом першої інстанції, з комерційної пропозиції не вбачається, що навіс передбачав вбудоване освітлення. Хоча видаткова накладна та рахунок-фактура містять формулювання про освітлення, однак у матеріалах справи не міститься жодного проектного рішення щодо влаштування такого освітлення.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, фактично, характеристики, про які зазначав відповідач (що товар має бути німецького виробництва, а не мати складники із Німеччини; що конструкція повинна була мати вмонтоване освітлення; що освітлення повинне мати трьохжильний блок управління; що хвилі полікарбонату перевищують допустимі норми) є такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, судом першої інстанції слушно зауважено, що замовнику слід було домогтися письмового закріплення такого проектного рішення (та й інших вимог до товару та монтажних робіт) в обов`язках підрядника, щоб у подальшому вимагати дотримання таких вимог.

По-четверте, як правильно вказав місцевий господарський суд, використання позивачем полікарбонату іншої торгової марки, ніж було зазначено в комерційній пропозиції, є порушенням вимог щодо асортименту товару, а не щодо якості. Недоліки щодо якості товару (а не монтажних робіт) відповідачем не доведені (наприклад, виникнення хвиль на полікарбонаті, які перевищують 3 мм).

Законодавство наділяє покупця правом відмовитись від прийняття товару як із підстав його неналежної якості, так і з підстав недотримання вимог до асортименту товару.

Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, відповідач мотивував неналежну якість товару (скупчення води, прогинання полікарбонату, що в зимовий період може призвести до скупчення снігу та бруду) саме використанням позивачем полікарбонату не німецького виробництва. Тобто, як правильно зауважив місцевий господарський суд, відповідач відмовився від товару з підстав неналежної якості товару, а не з асортименту, в той час як у матеріалах справи не міститься доказів неналежної якості товару. Проте відповідач не відмовлявся від прийняття товару через те, що його не влаштовує асортимент товару.

Частиною першою статті 672 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 5 ст. 672 ЦК України якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідач не заявляв про відмову від прийняття товару з підстав порушення вимог щодо асортименту товару, в той час як підстав для відмови від товару з підстав його неякісності ним не доведено.

Більше того, з листування у липні - на початку серпня 2022 року вбачається, що порушення вимог щодо асортименту полікарбонату (який використовувався для покрівлі навісу) влаштовувало відповідача, оскільки останній лише просив знижку на товар. Проте, як вказав місцевий господарський суд, із чим погоджується суд апеляційної інстанції, заявлена відповідачем знижка на товар (45 % від вартості товару) не може вважатись розумною, оскільки різниця у вартості полікарбонату у ТМ Borrex та ТМ Bayer складає кілька сотень гривень, а враховуючи площу навісу для авто, то різниця вартості самої конструкції склала б кілька тисяч гривень, проте аж ніяк не кілька сотень тисяч гривень, що виключає висновок про відповідність дій відповідача приписам ч. 5 ст. 672 ЦК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для висновку, що товар (навіс для авто) не відповідає вимогам до якості, в той час як у Договорі та інших документах не міститься тих вимог, про недоліки в яких стверджує відповідач.

Також, при вирішенні спору місцевим господарським судом враховано, що незважаючи на твердження відповідача про абсолютну непридатність поставленого навісу для користування, ТОВ "Теміртранс" не демонтувало його та користується ним вже понад 10 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, умови Договору не встановлено строку оплати поставленого товару.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 23.10.2018 у справі № 910/17838/17 та від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 ЦК України.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Теміртранс" повинне було оплатити товар ще в липні 2022 року (оскільки наприкінці липня 2022 року даний товар достеменно був поставлений), із чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Як встановлено вище, ТОВ "Теміртранс" на виконання своїх зобов`язань за Договором перерахувало ТОВ "Оскар Груп" кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 15.06.2022, та кошти в розмірі 543 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 17.06.2022.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Водночас, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, доказів сплати ТОВ "Теміртранс" коштів у розмірі 142 000,02 грн (695 000,02 грн загальної вартості навісу з ПДВ - 553 000,00 грн сплачених коштів) за поставлений товар станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 142 000,02 грн боргу за поставлений товар.

Щодо монтажних робіт, слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про наявність недоліків у підрядних роботах з монтажу спірного навісу. При цьому, судом враховано, що в листах вих. № 170 від 28.07.2022 та вих. № 65 від 09.08.2022 ТОВ "Оскар Груп" визнало наявність частини недоліків та зобов`язалось їх усунути. Окрім визнання ТОВ "Оскар Груп" у своїх листах наявності деяких недоліків у виконаних роботах, місцевим господарським судом також досліджено наявні в матеріали справи фотознімки спірного навісу, з яких, як встановив суд, вбачаються такі недоліки.

Частиною першою статті 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Теміртранс" дотрималось приписів ч. 1 ст. 853 ЦК України щодо негайного заявлення про виявлені недоліки у роботі, відразу заявивши ТОВ "Оскар Груп" про наявність недоліків у виконаних останнім монтажних роботах. Водночас суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про те, що заявлені ним недоліки мали істотний характер, оскільки спірний навіс ним використовується, і відповідачем не доведено, що якби він його не укріпив кронштейнами, то навіс зруйнувався би під натиском вітру чи снігу.

Разом із тим, суд першої інстанції зазначив про те, що позиція позивача в даній справі з приводу того, що монтажні роботи виконані належним чином, суперечить його попередній поведінці та заявам щодо усунення недоліків у роботах.

Відповідно до ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1). Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 3).

Посилання позивача на те, що заявлені відповідачем недоліки монтажних робіт є незначними (малозначними), а відтак замовник повинен їх оплатити, судом першої інстанції відхилені як необґрунтовані з тих підстав, що навіть незначні недоліки, які визнані підрядником, надають право підряднику вимагати їх усунення, зменшення ціни роботи, відшкодування своїх витрат на усунення недоліків (ч. 1 ст. 858 ЦК України), в той час як істотні недоліки взагалі наділяють замовника правом відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 858 ЦК України). Водночас, за висновком суду першої інстанції, ТОВ "Оскар Груп" не надало жодних доказів усунення недоліків у монтажних роботах (хоча такі вимоги неодноразово направлялись відповідачем) або доказів неможливості їх усунення через дії/бездіяльність ТОВ "Теміртранс" (наприклад, у зв`язку з ненаданням доступу до спірного навісу).

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "Оскар Груп" про стягнення з ТОВ "Теміртранс" оплати підрядних робіт у розмірі 95 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення оплати підрядних робіт у розмірі 95 000,00 грн рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правильними і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Теміртранс" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміртранс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/3667/23.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська