Постанова

від 10.01.2024 по справі 910/8197/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 910/8197/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023

у справі №910/8197/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг»

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь» (далі - позивач або ТОВ «Галіція сталь») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» (далі - відповідач або ТОВ «БК «Інтер-білдінг») про стягнення 51 096,87 грн, з яких: основного боргу - 36 013,90 грн, 4 216,53 грн пені, 1 237,30 грн 3% річних та 9 628,44 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором підряду №27/07-21 від 27.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Крім того, за порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4216,53 грн на підставі пункту 7.4. Договору, 3% річних у розмірі 1 237,30 грн та інфляційні втрати у розмірі 9628,44 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь» грошові кошти: основного боргу - 36 013,90 грн. (тридцять шість тисяч тринадцять гривень 90 копійок), 3% річних - 1 237,30 грн. (одна тисяча двісті тридцять сім гривень 30 копійок), інфляційних втрат - 9 628,44 грн. (дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 44 копійки) та судовий збір - 2 462,48 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні 48 копійок).

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача встановленого пунктом 4.2.3. Договору обов`язку повернути позивачу суму притримання у розмірі 2,5% від договірної ціни, вказаної у пункті 4.1. Договору, тобто в сумі 36 013,90 грн, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то суд відмовив у їх задоволенні, оскільки умовами Договору підряду сторонами не було встановлено розмірів пені за порушення виконання грошового зобов`язання по сплаті суми притримання, з огляду на те, що пункти 7.4. та 4.2.2. договору надають право нараховувати пеню виключно на суму боргу, який виник у зв`язку з несплатою договірної ціни робіт, яка не включає в себе суму притримання.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1 556,98 грн. Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1 237,30 грн.

Водночас, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, а тому сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 9 628,44 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 29.09.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить оскаржуване рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що ТОВ «БК «Інтер-білдінг» не порушувало умов Договору підряду №27/07-21 від 27.07.2021 в частині строків проведення розрахунків за виконані роботи.

Водночас, пункт 4.2.3. Договору підряду містить умову щодо можливості зменшення суми притримання, яка належить до сплати замовником підряднику на суму штрафних санкцій/збитків замовника. Таке зменшення є безумовним право замовника та може реалізовуватися ним самостійно, тобто в односторонньому порядку.

ТОВ «БК «Інтер-білдінг» зазначає, що у зв`язку з простроченням позивачем виконання робіт відповідачу було заподіяно збитків у розмірі 38 400,00 грн у вигляді штрафної санкції, утриманої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Білдінг» (генерального підрядника) Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» за договором №19/11-2018Ч генерального підряду від 19.11.2018, що є підставою для вирахування суми притримання в порядку пункту 4.2.3. Договору.

Також скаржник наголошує, що підрядник (позивач) прострочив завершення робіт за Договором на 27 календарних днів, у зв`язку з чим замовником за договором - відповідачем було прийняте рішення про нарахування позивачу договірної санкції згідно пункту 7.2. Договору підряду в розмірі 338 950,12 грн.

Виходячи із таких обставин замовником було прийняте рішення про утримання в односторонньому порядку 36 013,90 грн з суми притримання за Договором підряду, про що повідомлено ТОВ «Галіція Сталь» листом №23/02 від 23.02.2022 (докази надсилання листа не збереглися).

Отже, скаржник вважає, що ним було законно утримано грошову суму в розмірі 36 013,90 грн, а твердження позивача про наявність заборгованості відповідача є безпідставним.

Також скаржник зазначив, що ТОВ «Галіція Сталь» неякісно виконали окремі роботи за Договором підряду й правовідносини щодо усунення недоліків (протягом гарантійного терміну) на даний час тривають та не є завершеними, що також є підставою для при тримання грошових коштів, належних за виконані роботи підряднику.

Нарахування штрафних санкцій за порушенням відповідачем умов Договору підряду є безпідставним з огляду на загальновідомі обставини форс-мажору - воєнну агресію проти України., що почалася з 24.02.2022.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

31.10.2023 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач у відзиві наголосив на тому, що єдиною умовою, за якої відповідач міг вирахувати штрафні санкції із суми притримання - це у відповідності до пункту 4.2.3. Договору негайне відправлення письмового повідомлення позивачу про грошові суми, що вираховуються із суми притримання та підстави їх вирахування. Однак, такого повідомлення позивач від відповідача ніколи не отримував. І навіть якщо відповідачу заважали форс-мажорні обставини зробити це до 08.03.2022 (дата настання виконання зобов`язання з повернення суми притримання), то відповідач не був позбавлений права надіслати це повідомлення пізніше, чого також не зробив.

Також позивач звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» зверталось до відповідача з претензією через те, що останній нібито не виконав умови договору підряду з вини позивача.

Щодо питання гарантійних зобов`язань, про які вказує відповідач в апеляційній скарзі, то їх виконання/невиконання згідно розділу 6 Договору підряду не перебуває в залежності від права відповідача не сплачувати суму притримання (оплатити роботи).

Щодо посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, то за твердженнями позивача, навіть якщо справді відповідач не міг працювати якийсь період часу до 03.10.2022, то до моменту подання позову в даній справі він мав час виконати свої зобов`язання (сплатити суму притримання).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач також зазначив, що в зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги він поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, які просить відшкодувати йому за рахунок відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8197/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 до надходження матеріалів справи №910/8197/23 з Господарського суду міста Києва.

09.10.2023 матеріали справи №910/8197/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані судді-доповідачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Колегія суддів, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлень про вручення поштових відправлень), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь» (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» (далі - відповідач, замовник) укладено Договір підряду № 27/07-21 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та монтажу дверей на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соцкультпобуду на вул. Мізюна, 20 у м. Чернівці (друга черга, корпус 8), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Згідно пункту 2.7. Договору приймання-передача робіт за договором здійснюється після їх завершення. Підрядник протягом п`яти календарних днів з моменту завершення виконання робіт за договором передає замовнику два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.8. Договору замовник протягом п`яти календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі перевіряє обсяги виконаних робіт, їх якість та відповідність умовам договору та підписує акт приймання-передачі, після чого повертає один екземпляр акту підряднику або надає підряднику мотивовану письмову відмову від підписання акту з вказівкою на недоліки, виявлені у виконаних роботах. Вказані недоліки підлягають усуненню підрядником за його рахунок протягом п`яти календарних днів з моменту отримання письмової відмови замовника. Акт приймання-передачі при цьому підписується негайно після усунення відповідних недоліків підрядником.

За умовами пунктів 3.1., 3.2. Договору підрядник зобов`язаний приступити до виготовлення дверей не пізніше п`яти календарних днів з моменту проведення замовником передоплати, вказаної у пункті 4.2.1. договору. Підрядник зобов`язується завершити виконання робіт, перелік яких визначений у додатку №1, та передати їх замовнику у строк (термін) не пізніше 10 грудня 2021 року.

Договірна ціна робіт, що виконуються підрядником, складає 1 440 556,00 грн. Вартість та обсяги окремих видів робіт визначається згідно з договірною ціною, погодженою сторонами (додаток № 1 до договору) (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору до договірної ціни робіт, зазначеної в пункті 4.1. Договору входить сума притримання - 2,5% від договірної ціни, яку замовник виплачує підряднику після спливу 60 календарних днів, з момент у прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі, підписаного сторонами.

Сума притримання є забезпеченням виконання підрядником своїх договірних зобов`язань, про які сторони домовились в порядку, передбаченому частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України. Сума притримання виплачується підряднику за вирахуванням сум штрафних санкцій, нарахованих за порушення (неналежне виконання) підрядником зобов`язань за договором та/або грошових сум, які були витрачені замовником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах та/або інших понесених замовником витрат (збитків) через неякісне або несвоєчасне виконання робіт або порушення інших зобов`язань підрядника за договором.

Згідно з пунктом 4.2. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку:

4.2.1. замовник протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від підрядника проводить передоплату в розмірі 1 316 859,00 грн. Вказана передоплата може бути використана підрядником виключно для закупівлі матеріалів, необхідних для виконання робіт за договором;

4.2.2. остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, окрім сплати суми притримання, яку замовник перераховує підряднику в порядку, визначеному пунктом 4.2.3. договору;

4.2.3. після спливу 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі, підписаного сторонами, замовник сплачує підряднику суму притримання, у розмірі 2,5% від договірної ціни, вказаної у п. 4.1. договору. Замовник має право в односторонньому порядку вирахувати з суми притримання суму штрафних санкцій, нарахованих за порушення (неналежне виконання) підрядником зобов`язань за договором та/або грошову суму, яка була витрачена замовником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах та/або грошову суму понесених замовником витрат (збитків) через неякісне або несвоєчасне виконання робіт або порушення інших зобов`язань підрядника за договором. Про розмір грошової суми, що вираховується замовником з суми притримання, та про підстави вирахування грошових коштів з суми притримання, замовник зобов`язаний негайно письмово повідомити підрядника з відповідним обґрунтуванням та розрахунком зменшення грошової суми притримання, що підлягає сплаті підряднику.

За відсутності обґрунтованих підстав для вирахування замовником грошових сум із суми притримання, остання сплачується підряднику в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.1. Договору підрядник гарантує якість закінчених робіт, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість експлуатації результату робіт протягом гарантійного строку. Роботи, виконані підрядником, мають відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат робіт має бути придатним для експлуатації за призначенням.

За змістом пункту 6.2. Договору підрядник надає замовнику гарантії якості робіт та передає йому об`єкт, який має відповідати вимогам пункту 6.1. договору протягом усього гарантійного строку.

Гарантійний строк на результат робіт за договором становить 1 (один) календарний рік та 2 (три) календарних роки післягарантійного обслуговування (пункт 6.3. Договору).

За умовами пункту 6.7. Договору якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки (дефекти) у роботах, виконаних на об`єкті, та/або будуть виявлені негативні наслідки таких недоліків (дефектів), підрядник зобов`язаний усунути виявлені дефекти (їх наслідки) за власний рахунок. Для участі у складанні дефектного акту, із зазначенням у дефектному акті порядку (переліку необхідних робіт) та термінів усунення недоліків (дефектів) та/або їх наслідків, підрядник зобов`язаний направити на об`єкт свого представника не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати отримання письмового повідомлення замовника.

У випадку неприбуття представника підрядника та/або відмови підписати дефектний акт, в ньому робиться помітка про це, та дефектний акт складається у довільній формі й підписується замовником із залученням спеціалістів в галузі будівництва (компетентних представників організації, що має ліцензію на виконання такого виду будівельних робіт або осіб, що мають відповідну освіту та фахову підготовку).

Одночасно, замовник має право (але не зобов`язаний) залучити до складання та підписання дефектного акту представників проектної організації та/або власників (орендарів) окремих приміщень, розташованих у об`єкті. Після чого дефектний акт надсилається підряднику.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1. Договору).

03.12.2021 сторонами було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №89, за яким підрядник передав, а замовник прийняв роботи: виготовлення, доставка та монтаж дверей на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соцкультпобуду на вул. Мізюна, 20 у м. Чернівці (друга черга, корпус 8) загальною вартістю 811 600,00 грн.

У подальшому, 06.01.2022 сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №3, за яким підрядник передав, а замовник прийняв роботи з монтажу люків та дверей загальною вартістю 628 956,00 грн.

Таким чином, здача-приймання робіт відбулась у два етапи. Всього за двома актами виконано робіт на загальну суму 1 440 556,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідач усупереч умов пункту 4.2.3. Договору після спливу 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту прийняття робіт не виплатив на користь позивача суму притримання у розмірі 2,5% від договірної ціни, що становить 36 013,90 грн.

Порушення відповідачем умов Договору в частині виплати суми притримання у розмірі 36 013,90 грн стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, за порушення строків виплати суми забезпечувального платежу позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми притримання, оскільки замовником, враховуючи порушення позивачем умов Договору підряду, було прийняте рішення про утримання на підставі пункту 4.2.3. Договору в односторонньому порядку 36 013,90 грн з суми притримання за Договором підряду, про що повідомлено ТОВ «Галіція Сталь» листом №23/02 від 23.02.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 4.1. Договору договірна ціна робіт, що виконуються підрядником складає 1 440 556,00 грн.

03.12.2021 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №89, за яким підрядник передав, а замовник прийняв роботи: виготовлення, доставка та монтаж дверей на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соцкультпобуду на вул. Мізюна, 20 у м. Чернівці (друга черга, корпус 8) загальною вартістю 811 600,00 грн.

У подальшому, 06.01.2022 сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №3, за яким підрядник передав, а замовник прийняв роботи з монтажу люків та дверей загальною вартістю 628 956,00 грн.

Таким чином, здача-приймання робіт відбулась у два етапи. Всього за двома актами виконано робіт на загальну суму 1 440 556,00 грн.

У пункті 4.1.1. Договору сторони погодили, що до договірної ціни робіт, зазначеної в п. 4.1. договору входить сума притримання - 2,5% від договірної ціни, яку замовник виплачує підряднику після спливу 60 календарних днів, з моменту прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі, підписаного сторонами. Сума притримання є забезпеченням виконання підрядником своїх договірних зобов`язань, про які сторони домовились в порядку, передбаченому частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України. Сума притримання виплачується підряднику за вирахуванням сум штрафних санкцій, нарахованих за порушення (неналежне виконання) підрядником зобов`язань за договором та/або грошових сум, які були витрачені замовником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах та/або інших понесених замовником витрат (збитків) через неякісне або несвоєчасне виконання робіт або порушення інших зобов`язань підрядника за договором.

Таким чином, сума притримання за Договором становить 36 013,90 грн (1 440 556,00 грн х 2,5%).

Відповідно до пункту 4.2.3. Договору після спливу 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту прийняття виконаних робіт замовником за актом приймання-передачі, підписаного сторонами, замовник сплачує підряднику суму притримання у розмірі 2,5% від договірної ціни, вказаної у п. 4.1. договору. Замовник має право в односторонньому порядку вирахувати з суми притримання суму штрафних санкцій, нарахованих за порушення (неналежне виконання) підрядником зобов`язань за договором та/або грошову суму, яка була витрачена замовником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах та/або грошову суму понесених замовником витрат (збитків) через неякісне або несвоєчасне виконання робіт або порушення інших зобов`язань підрядника за договором. Про розмір грошової суми, що вираховується замовником з суми притримання, та про підстави вирахування грошових коштів з суми притримання, замовник зобов`язаний негайно письмово повідомити підрядника з відповідним обґрунтуванням та розрахунком зменшення грошової суми притримання, що підлягає сплаті підряднику. За відсутності обґрунтованих підстав для вирахування замовником грошових сум із суми притримання, остання сплачується підряднику в повному обсязі.

Позивач у позові наголошує, що оскільки останній акт приймання виконаних будівельних робіт №3 між сторонами було підписано 06.01.2022, 60 днів, про які йде мова у пункті 4.2.3. Договору, спливли 08.03.2022, відповідно, замовник повинен був оплатити суму притримання 09.03.2022, однак зазначеного не зробив.

Скаржник, у свою чергу, зазначає, що у зв`язку з простроченням позивачем виконання робіт відповідачу було заподіяно збитки у розмірі 38 400,00 грн у вигляді штрафної санкції, утриманої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Білдінг» (генерального підрядника) Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» за договором №19/11-2018Ч генерального підряду від 19.11.2018, що є підставою для вирахування суми притримання в порядку пункту 4.2.3. Договору.

Також скаржник наголошує, що підрядник (позивач) прострочив завершення робіт за Договором на 27 календарних днів, у зв`язку з чим замовником за Договором - відповідачем було прийняте рішення про нарахування позивачу договірної санкції згідно пункту 7.2. Договору підряду в розмірі 338 950,12 грн.

Виходячи із таких обставин, скаржник наголошує, що замовником було прийняте рішення про утримання в односторонньому порядку 36 013,90 грн з суми притримання за Договором підряду, про що повідомлено ТОВ «Галіція Сталь» листом №23/02 від 23.02.2022 (докази надсилання листа не збереглися).

Скаржник вважає, що ним було законно утримано грошову суму в розмірі 36 013,90 грн, а твердження позивача про наявність заборгованості відповідача є безпідставним.

Отже, спір у даній справі виник щодо наявності/відсутності обов`язку відповідача сплатити на користь позивача суму притримання у розмірі 36 013,90 грн.

Оцінивши доводи позивача та відповідача в даній справі, колегія суддів зазначає таке.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України вказано, що відповідно до до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Так, проаналізувавши зміст пункту 4.2.3. Договору підряду, колегія суддів зазначає, що про розмір грошової суми, що вираховується відповідачем з суми притримання, та про підстави вирахування грошових коштів з суми притримання, відповідач зобов`язаний негайно письмово повідомити позивача з відповідним обґрунтуванням та розрахунком зменшення грошової суми притримання, що підлягає сплаті позивачу.

Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву наказ директора ТОВ «БК «Інтер-Білдінг» від 22.02.2022 щодо утримання грошових коштів з ТОВ «Галіція Сталь» та лист №23/02 від 23.02.2022 «Щодо утримання суми притримання за договором підряду №27/07-21 від 27.07.2021» яким, як вказує скаржник, він повідомив позивача про прийняття рішення утримати в односторонньому порядку 36 013,90 грн з суми притримання за Договором підряду.

У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів на підтвердження направлення на адресу позивача листа №23/02 від 23.02.2022.

Твердження відповідача про відсутність доказів направлення листа від 23.02.2022 у зв`язку з його втратою через фактичне припинення діяльності ТОВ «БК «Інтер-Білдінг» з 25.02.2022 по 03.10.2022 судом відхилені з огляду на об`єктивну можливість отримання відповідачем відповідних доказів у оператора поштового зв`язку.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що лист №23/02 від 23.02.2022 дійсно направлявся відповідачем позивачу.

Отже, відповідачем не дотримано вимог пункту 4.2.3. Договору щодо обов`язкового письмового повідомлення замовником підрядника про вирахування із суми притримання, з відповідним обґрунтуванням та розрахунком зменшення грошової суми притримання, що підлягає сплаті підряднику.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведені належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами обставини, які б могли бути підставою для вирахування замовником в односторонньому порядку коштів з суми притримання.

Так, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку відступів від умов договору негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом і договором покладений саме на замовника (відповідача).

У свою чергу, акти здачі-приймання робіт за Договором підряду в даній справі підписані відповідачем без зауважень. В актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Твердження відповідача про те, що внаслідок порушення позивачем строків виконання робіт за Договором підряду Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» (як генпідряднику за договором №19/11-2018Ч) було заподіяно збитки у розмірі 38 400,00 грн у вигляді штрафної санкції, що слугувало причиною несплати суми притримання Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь», не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, Договір підряду не містить жодного посилання на умови Договору генерального підряду №19/11-2018Ч від 19.11.2018, а по-друге, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» вказаної суми штрафної санкції.

Щодо посилань скаржника як на підставу притримання на неякісне виконання ТОВ «Галіція Сталь» окремих робіт за Договором підряду й на те, що наразі між сторонами тривають правовідносини щодо усунення недоліків робіт протягом гарантійного терміну, колегія суддів зазначає, що такі обставини також не доведені відповідачем. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача у порядку, погодженому сторонами у пункті 6.7. Договору, з проханням з`явитися для участі у складанні дефектного акту. Наданий відповідачем до матеріалів справи дефектний акт від 24.10.2022 складений відповідачем в односторонньому порядку, доказів того, що відповідачем було витрачено будь-яку суму коштів на виправлення недоліків (дефектів) у роботах, допущених позивачем, суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом, останній акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт підписано сторонами 06.01.2022, а тому шестидесятиденний строк на оплату суми притримання згідно пункту 4.2.3. Договору спливав 07.03.2022.

Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 36 013,90 грн є обґрунтованою, строк її виконання станом на дату подання позову в даній справі є таким, що настав.

Відповідачем наявності підстав для стягнення позивачем суми притримання не спростовано.

Також у позові позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 9 628,44 грн, 3% річних за період з 10.03.2022 по 01.05.2023 у розмірі 1237,30 грн та пеню за період з 10.03.2022 по 09.09.2022 у розмірі 4216,53 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків (термінів) проведення розрахунків, передбачених в пункті 4.2.2. Договору, він сплачує підряднику, на його вимогу, пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Однак, надававши вірну правову кваліфікацію договірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції правильно встановив, що умовами договору сторонами не було встановлено розмірів пені за порушення виконання грошового зобов`язання по сплаті суми притримання, з огляду на те, що пункти 7.4. та 4.2.2. Договору надають право нараховувати пеню виключно на суму боргу, який виник у зв`язку з несплатою договірної ціни робіт, яка не включає в себе суму притримання, тому відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція у вигляді стягнення пені за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.

З огляду на викладені вище норми законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4 216,53 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Виходячи із умов пункту 4.2.3. Договору та змісту статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати суми притримання з 08.03.2022.

При цьому, з наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних з 10.03.2022.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд вірно встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1 556,98 грн, однак, оскільки згідно частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений у праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1 237,30 грн.

Водночас, позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а тому сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9 628,44 грн, а позовні вимоги у цій частині, відповідно, підлягають задоволенню.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що нарахування штрафних санкцій за порушенням відповідачем умов Договору підряду є безпідставним з огляду на загальновідомі обставини форс-мажору - військову агресію російської федерації проти України, що почалася з 24.02.2022.

Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню цього Договору.

Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов`язання через обставини непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону в 5-денний термін з моменту їх виникнення, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність повідомлення позбавляє сторону права посилатись на такі обставин надалі. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою компетентного органу (пункт 8.3. Договору).

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2023 у справі №920/505/22.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про обставини непереборної сили, як це передбачено пунктом 8.3. Договору.

Також колегія суддів зазначає, що у задоволенні позову про стягнення пені як штрафної санкції в даній справі судом відмовлено з огляду на її безпідставне заявлення.

Наслідки ж прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 23.06.2020р. у справі №536/1841/15-ц (провадження №14-424цс19).

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №9910/4590/19 провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Отже платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, в тому числі, через обставини непереборної сили.

Таким чином, у будь-якому випадку, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вигляді стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню на суму 46 879,64 грн., з яких: основного боргу - 36 013,90 грн, 3% річних - 1 237,30 грн та інфляційних втрат - 9 628,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яке заявлене у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн шляхом їх стягнення з відповідача.

До відзиву в якості додатків додані копії ордеру серії ВС №1236390 від 19.10.2023 та представництво інтересів позивача в даній справі адвокатом Паращуком В.В., акту прийому-передачі від 31.10.2023 №10 наданої правової допомоги (наданих послуг) згідно договору №18/22 про надання правової допомоги від 26.09.2022 та додатку №6А, додатку №6А від 27.10.2023 до договору №18/22 про надання правової допомоги від 26.09.2022, платіжної інструкції №2553 від 30.10.2023 про оплату гонорару на суму 3 000,00 грн.

Також судом встановлено, що у матеріалах справи міститься копія договору №18/22 про надання правової допомоги від 26.09.2022, укладеного між АБ «Паращак та Партнери» та ТОВ «Галіція Сталь» (клієнтом).

Згідно названого договору №18/22 про надання правової допомоги адвокатське бюро «Паращак та Партнери» в особі адвоката Паращака Василя Васильовича зобов`язується впродовж дії Договору надати клієнту правову допомогу. Детальний перелік, обсяг правової допомоги чи її вид описується в додатках, котрі підписані сторонами впродовж дії Договору.

Клієнт зобов`язується оплатити АБ «Паращак та Партнери» відповідний гонорар за надання певного виду чи обсягу правової допомоги адвокатом в тому порядку та розмірі, як це описали сторони у відповідних додатках (пункт 3.1. договору №18/22).

У додатку №6А до договору №18/22 сторони погодили, що розмір гонорару за написання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 становить 3 000,00 грн та оплачується до 31.10.2023.

Платіжною інструкцією №2553 від 30.10.2023 ТОВ «Галіція Сталь» сплатило АБ «Паращак та Партнери» гонорар згідно договору №18/22 в сумі 3 000,00 грн.

31.10.2023 сторони договору №18/22 підписали акт прийому-передачі №10, згідно якого адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу згідно договору, зокрема, адвокат подав та написав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23. Гонорар 3 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на подані представником позивача документи, факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн підтверджується матеріалами справи.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Заперечень відповідача проти розподілу витрат на послуги адвоката в сумі 3 000,00 грн до суду не надійшло, клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення позивачем, не подано.

Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення докази, вважає їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, підстав не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу судом не встановлено.

Невідповідності заявленої до стягнення позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу (3 000,00 грн) критеріям співмірності та дійсної необхідності судом апеляційної інстанції не встановлено, заявлена позивачем сума є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката в даній справі, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/8197/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-білдінг» (ідентифікаційний код 42353736, адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 28-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція сталь» (ідентифікаційний код 43408768, адреса: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 40/79) 3 000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/8197/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко