Постанова

від 10.01.2024 по справі 908/805/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/805/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. ( суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 04.08.2023р.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Стріла"

про стягнення 86 549,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "СТРІЛА" про стягнення грошових коштів в розмірі 86 549,79 грн., з яких 75000,00 грн. - сума основного боргу, 1454,79 грн. - втрати від інфляції, 10095,00 грн. - відсотки за користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт" зазначило, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про демонтаж та дефектування обладнання № 202108201, в частині виконання обумовлених договором робіт після внесення позивачем попередньої оплати, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Стріла" підлягає стягненню відповідна заборгованість, відповідно до приписів ст.1212 ЦК України.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким, задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Стріла" про стягнення грошових коштів у розмірі 86549,79грн. задовольнити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що в рішенні суду першої інстанції невірно надано правову оцінку повідомленню про односторонню відмову від договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України направденому позивачем відповідачу.

Також Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції у разі не згоди з правовою кваліфікацією правовідносин яку навів позивач у справі на обгрунтування своїх вимог повинен був врахувати означену правову позицію та самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію вимог Позивача та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом яких є відповідні правовідносини.

Враховуючі вищезазначене, Скаржник переконаний, що судне встановив фактичні обставини справи, не дослідив всі наявні докази, обмежився поверхневим розглядом справи, невірною оцінкою доказів у справі, а також невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення невірного рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про надання строку для вчинення зазначеної дії повідомлявся шляхом направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор №4900002230998).

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023р. для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Кощеєв І.М..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у справі №908/805/22, для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Між ТОВ "Машинобудівний завод "Стріла" (Виконавець) та ТОВ "ВАЙТ" (Замовник) укладено договір про демонтаж та дефектування обладнання № 202108201 від 20.08.2021р. (Договір).

Згідно з умовами п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник зобов`язується надати автогідропідйомник ТКА 35 КS, зав. НОМЕР_2, держ. № НОМЕР_1 у несправному стані. Виконавець зобов`язується виконати демонтаж комплексу стріл, поворотної рами, розібрати та скласти дефектну відомість деформованих, що вийшли з ладу та зношених вузлів та деталей.

Відповідно до п. 3.2 договору вартість усього комплексу робіт за даним договором становить 150000,00 грн, у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн..

В п. 3.3 договору сторони обумовили, що після підписання договору замовник вносить передплату в розмірі 50% вуд суми договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця згідно з наданим рахунком-фактурою.

Після виконання робіт за даним договором, виконавець повідомляє замовника про їх готовність до передачі замовнику (п. 3.4 договору).

Згідно п. 3.6 договору, остаточний розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 5-ти робочих днів з моменту надання дефектної відомості за умови своєчасної реєстрації податкових накладних виконавцем.

Пунктом 4.1 договору визначено, що термін виконання робіт - протягом 30 календарних днів з моменту виконання замовником п. 3.3. даного договору.

Платіжним дорученням №9794 від 30.08.2021р. позивач перерахував на рахунок відповідача 75 000,00 грн., призначення платежу "Оплата за демонтаж обладнання зг. рах. 64 від 27.08.2021р., у т.ч. ПДВ 20% - 12500,00 грн.".

Як зазначає Позивач, у зв`язку з тим, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт після внесення позивачем попередньої оплати, останній звернувся до відповідача з повідомленням про повернення отриманих грошових коштів протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення.

Повідомлення було направлено позивачем на електронні адреси відповідача.

Відповіді на повідомлення не надано, грошові кошти не повернуто, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою договір №202108201 від 20.08.2021р., укладений між сторонами, є договором підряду.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 2 ст. 570 ЦК України визначає презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у всіх випадках у разі не виконання або неналежного виконання договору, або його не укладення.

Відповідно, до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, з викладеного вбачається, що законодавством чітко врегульовано правовідносини сторін щодо виконання укладеного договору підряду, а також щодо неналежного виконання зобов`язань за договором підряду.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим Позивачем грошові кошти, у сумі 75 000,00 грн. перераховані ним Відповідачу на виконання умов укладеного договору № 202108201 від 20.08.2021р., доказів розірвання якого, припинення або визнання його недійсним в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

Відповідно, на момент перерахування Позивачем Відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування існувала, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати правову природу спірної суми коштів, як безпідставно отриманих.

При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством визначено порядок повернення авансового платежу, у разі невиконання підрядником (виконавцем) свого обов`язку по чинному договору.

Так, права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись ву діяльність підрядника.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Разом з цим, матеріали справи не містять відмови Замовника (Позивача) від договору підряду.

У залученому Позивачем до матеріалів справи листі, Замовник лише просить повернути йому суму передплати.

Крім того, відповідно до ст. 850 ЦК України, Замовник зобов`язаний сприяти Підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно з п.1.1. договору, Замовник зобов`язується надати автогідропідйомник ТКА 35 КS, зав. НОМЕР_2, держ. № НОМЕР_1 у несправному стані, а Виконавець, відповідно до п.1.2. договору, зобов`язується виконати демонтаж комплексу стріл, поворотної рами, розібрати та скласти дефектну відомість деформованих, що вийшли з ладу та зношених вузлів та деталей.

В якості підстави позову, Позивач посилається на невиконання з боку Відповідача зобов`язання за договором щодо демонтажних робіт. При цьому, Позивачем не подано доказів сприяння Відповідачеві у виконанні робіт, відповідно до п.1.1 договору - надання Виконавцю автогідропідйомника.

Відповідно до ч. 1 ст. 850, ст. 851 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про недоведеність позовних вимог Позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у справі № 908/805/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Чус