Постанова

від 10.01.2024 по справі 912/1385/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1385/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 (повний текст рішення складено 01.09.2023, суддя Бестаченко О.Л.) у справі № 912/1385/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія"

до Державної податкової служби України, в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про стягнення 193 763,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія", яка містить вимоги до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення 165 152,72 грн. інфляційних втрат, 28 611,27 грн. - 3% річних, з покладанням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 14.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати поставленої електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 у даній справі

позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" 165 152,72 грн. інфляційних втрат, 28 611,27 грн. 3 % річних, а також 2 906,46 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Кіровоградської області від 30.08.2023 у справі № 912/1385/23, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-судом першої інстанції не взято до уваги обставини та причини, які слугували підставами невиконання зобов`язання стороною-споживачем;

-у зв`язку із введенням в країні воєнного стану в період з 01.04.2022 по 31.07.2023 змінилося фінансування органів державної влади, у т.ч. і відповідача; не виконуючи свої зобов`язання перед позивачем, відповідач не мав на меті діяти неналежно, умисно або протиправно, а тому в діях податкового органу відсутня вина, яка є складовою та підставою для застосування ст.625 ЦК України щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних збитків;

-скаржник посилається на ст.ст. 614, 617 ЦК України, існування форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України, засвідчену листом ТТП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Розділ 12 Договору в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 02.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №912/1385/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/1385/23.

10.10.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 у справі № 912/1385/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

26.10.2023 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору.

31.10.2023 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 10.10.2023 та долучено до апеляційної скарги електронний документ платіжну інструкцію № 1220 від 27.10.2023 про сплату судового збору у розмірі 4359,69 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 у справі № 912/1385/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник) та Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов`язується постачати Споживачу електричну енергію за адресою м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, та структурні підрозділи (додаток 3 до договору) за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - "Електрична енергія", а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) електричної енергії: до 31 грудня 2021 року (включно).

Загальна вартість цього Договору становить - 2 329 200,00 грн, в т.ч. ПДВ 388 200,00 грн та розраховується відповідно до Додатка № 1 цього Договору. Платіжні зобов`язання Замовника по цьому договору виникають в межах відповідного бюджетного призначення на 2021 рік, а саме на суму 2 329 200,00 грн з ПДВ. Подальше виникнення зобов`язань може збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та регламентуватися шляхом укладення додаткових угод, але не може перевищувати загальну суму договору (п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.12. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.13. Договору визначено, що Споживач сплачує Постачальнику ціну поставленої електричної енергії за цим Договором на підставі відповідного Акта приймання-передачі електроенергії та рахунків, що їх виставляє Постачальник, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника суми за постачання електроенергії, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками Сторін відповідного Акта приймання-передачі електроенергії.

Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині оплати, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору Постачальник та Споживач погодили застосовувати ціну за одиницю товару - 1,941 грн з ПДВ за кВт/год, загальний обсяг поставки товару узгоджено в обсязі 1 200 000 кВт/год, загальна вартість цього Договору становить - 2 329 200,00 грн з ПДВ.

Додатками № 2 та № 3 до Договору Постачальник та Споживач погодили прогнозовані помісячні обсяги закупівлі електричної енергії та перелік об`єктів Споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії відповідно.

18.03.2021 року укладено Додаткову угоду № 1 до Договору якою змінено Споживача по Договору з ГУ ДПС у Кіровоградській області на Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) в особі начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області (філія ДПС. СДРПОУ ВП: 43995486) (далі - ДПС України в особі ГУ ДПС у Кіровоградській області). Згідно даної додаткової угоди зміни щодо Споживача за Договором набувають чинності з 01.02.2021 року. Крім того цією ж додатковою угодою, у зв`язку із коливанням ціни на ринку електричної енергії внесено зміни до умов Договору щодо ціни за одиницю товару, а саме з 01.03.2021 застосовувати ціну за одиницю товару - 2,1351 грн з ПДВ за кВт/год, загальний обсяг поставки товару узгоджено в обсязі 1 090 909,09 кВт/год. Також, додатковою угодою внесено зміни в п. 5.2. Договору, а саме замінено з "Платіжні зобов`язання Замовника по цьому договору виникають в межах відповідного бюджетного призначення на 2021 рік, а саме на суму 2 329 200,00 грн з ПДВ" на "Бюджетні зобов`язання Замовника по цьому договору виникають в межах відповідного кошторисного призначення на 2021 рік, а саме на суму 1 829 000,00 грн з ПДВ". Внесено зміни в п. 5.3. Договору, а саме змінено з "Подальше виникнення зобов`язань може збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та регламентується шляхом укладення додаткових угод, але не може перевищувати загальну суму Договору" на "Подальше виникнення бюджетних зобов`язань може збільшуватися або зменшуватися, відповідно до кошторисних призначень та регламентується, шляхом укладення додаткових угод, але не може перевищувати загальну суму Договору".

23.12.2021 укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, якою сторонами продовжено строк (термін) поставки (передачі) електричної енергії на термін дії Договору до 31.03.2022 року (включно), та відповідні пункти Договору № 1 від 14.01.2021 викладено у наступній редакції:

1. Пункт 3.1. Строк (термін) поставки (передачі) електричної енергії: до 31.03.2022 року.

2. Пункт 3.2. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01 лютого 2021 року - 31 грудня 2021 року становить - 1 200 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01 січня 2022 року - 31 березня 2022 року становить - 240 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

3. Пункт 5.1. Загальна вартість цього Договору, з урахуванням обсягу, що не перевищує 20% на І квартал 2022 року, становить - 2 795 040,00 грн, в т.ч. ПДВ 465 840,00 грн та розраховується відповідно до Додатка №1 цього Договору.

4. Пункт 5.2. Бюджетні зобов`язання Замовника по цьому договору виникають в межах відповідного бюджетного призначення на 2021 рік, а саме на суму 2 329 200,00 грн з ПДВ. Бюджетні зобов`язання Замовника по цьому договору виникають в межах відповідного бюджетного призначення на І квартал 2022 (не можуть бути більш як 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в 2021 році по даному Договору) та які становлять у І кварталі 2022 році в сумі 465 840,00 грн, в т.ч. ПДВ - 77 640,00 грн.

5. Пункт 14.1. Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до 31 березня 2022 року включно, а в частині оплати - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії в установлений строк, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" звернулось до господарського суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2022 у справі № 912/1383/22, яке набрало законної сили 01.03.2023, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" заборгованість у розмірі 714 792,41 грн, а також 10 721,88 грн судового збору та 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

09.03.2023 Господарським судом Кіровоградської області на виконання вищевказаного рішення було видано наказ про примусове виконання рішення.

13.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" подано до Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області заяву про стягнення коштів за рішенням суду.

Позивач зазначає, що станом на 01.08.2023 заборгованість на його користь не стягнуто, у зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія", керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України звернулось з даним позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергопостачальна компанія" 193 763,99 грн, з яких: 165 152,72 грн - інфляційні втрати та 28 611,27 грн - 3% річних. Вказані кошти нараховано у зв`язку несплатою відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію, що підтверджується рішенням суду від 08.12.2022 у справі № 912/1383/22 про стягнення на користь позивача 714 792,41 грн заборгованості за Договором від 14.01.2021 № 1.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти порушення строків оплати та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 714 792,41 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 14.01.2021, встановлені судовим рішенням у справі №912/1383/22, тому згідно зі ст. 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України щодо нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних збитків, з огляду на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасної сплати за поставлену електричну енергію, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Ч.2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності його вини у невиконанні зобов`язань по договору, що виключає застосування ч.2 ст.625 ЦК України, судом відхиляються з огляду на вищенаведене.

Щодо посилання апелянта на ст.ст. 614, 617 ЦК, існування форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України, засвідчену листом ТТП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Розділ 12 Договору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

У частині першій статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

У свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Колегія суддів зауважує, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Відповідно до п. 12.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4).

Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували звернення відповідача до позивача у порядку, передбаченому п.12.4 Договору.

Сертифікат ТТП України чи будь-який інший належний доказ, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, наданий не був.

З урахуванням наведеного, судова колегія доходить висновку, що відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому виконати обов`язок щодо здійснення оплати за договором, та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, на які послався відповідач, та неможливістю належного виконання ним свого зобов`язання за договором.

Фактично неможливість виконання зобов`язань зі здійснення розрахунку за договором відповідач обґрунтовує змінами у його бюджетному фінансуванні, обумовленими введенням воєнного стану в Україні.

Судова колегія зазначає, що абзацом другим частини першої статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні положення зазначені у частині 2 статті 218 ГК України.

Також, не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з пунктом 3.2 Регламенту TПП: фінансова й економічна криза; дефолт; зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти; недотримання/ порушення своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку необхідних для виконання зобов`язання товарів; відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26). Також, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Також, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю: грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.

Колегія суддів зауважує, що апелянт, заперечуючи власну вину у невиконанні зобов`язань, посилається на статус відповідача як бюджетної, неприбуткової установи, зміни у її фінансуванні, запровадження режиму воєнного стану, водночас відповідачем не доведено суду, які саме заходи ним вчинялися для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, наведені скаржником обставини неналежного виконання зобов`язання за договором не можуть бути підставою в розумінні приписів статей 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім цього, судовою колегією встановлено, що апеляційна скарга відповідача не містить заперечень в частині стягнутих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а судом першої інстанції з урахуванням ступеня складності справи, співмірності з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг здійснено обґрунтований розподіл таких витрат відповідно до ст. 129 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх, переконливих та обґрунтованих доводів, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 у справі №912/1385/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2023 у справі №912/1385/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль