Ухвала

від 08.01.2024 по справі 906/723/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"08" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/723/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 27.11.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом: Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Луцьк)

до Комунального підприємства "Фармація" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 640 999,96грн,

за участю представників сторін:

- від стягувача: Петрушина О.І., довіреність від 01.10.2023 (в режимі відеоконференції);

- від боржника: не з`явився;

- від органу ДВС: не з`явився;

- від Житомирської міської ради: Григорчук Н.І., посвідчення №1195 від 26.08.2021;

з перервою в судовому засіданні з 18.12.2023 до 08.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.12.2022 позов задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" Житомирської міської ради на користь Фірми "ВОЛИНЬФАРМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 640999,96грн основного боргу; 9615,00грн судового збору.

10.01.2023 на виконання вказаного судового рішення видано відповідний наказ.

30.11.2023 від Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №906/723/22, а саме: боржника - Комунальне підприємств "Фармація" Житомирської міської ради на Житомирську міську раду.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято до розгляду заяву Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 27.11.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №906/723/22, та призначено розгляд заяви на 18.12.2023.

Представник боржника та органу ДВС в судове засідання 18.12.2023 не з`явилися.

12.12.2023 на адресу суду через систему "Електронний суд" на виконання вимог ухвали від 04.12.2023 від представника Житомирської міської ради надійшла заява, в якій остання просить суд відмовити в задоволенні заяви Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 27.11.2023 про заміну сторони виконавчого провадження за безпідставністю (т.2, а.с.23-30).

18.12.2023 на електронну адресу суду від ліквідатора КП "Фармація" ЖМР надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судовому засіданні 18.12.2023 представник Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю підтримала заяву від 27.11.2023 про заміну сторони виконавчого провадження.

Представник Житомирської міської ради в судовому засіданні 18.12.2023 заперечила проти задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні з підстав, зазначених у письмовому поясненні по суті заяви.

Заслухавши представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.01.2023 о 10:15.

Представник боржника та органу ДВС в судове засідання 08.01.2024 не з`явилися.

26.12.2023 на адресу суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду від 18.12.2023 вручена за довіреністю представнику боржника 25.12.2023.

Розглянувши заяву Фірми "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 27.11.2023 про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За приписами частин 1 ст.52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2022 у справі №910/8252/21 зазначив, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

У своїй заяві стягувач зазначив, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів щодо виконання судового рішення, однак судове рішення не виконується чим порушені законні права та інтереси ТОВ фірма "Волиньфарм". Житомирською міською радою, як засновником КП "Фармація", 14.07.2022 прийняте рішення №505 про припинення комунального підприємства "Фармація" Житомирської міської ради шляхом ліквідації. Згідно з приписами ч.7 ст.77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіальну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства. Таким чином, заявник вважає, що наявні підстави для заміни боржника КП "Фармація" Житомирської міської ради на Житомирську міську раду.

Разом з тим, заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про заміну КП "Фармація" Житомирської міської ради у відносинах, щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 640 999,96грн, та покладення зобов`язань на Житомирську міську раду як правонаступника КП "Фармація" Житомирської міської ради

Згідно ч.1 ст.73 ГПК Украни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Оскільки ТОВ Фірма "Волиньфарм" не довела факт матеріального правонаступництва у зобов`язанні щодо стягнення заборгованості, тому у суду відсутні підстави для заміни КП "Фармація" Житомирської міської ради як боржника у виконавчому провадженні.

Також слід зазначити, що відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено судом станом на 08.01.2024 відсутній запис про припинення КП "Фармація" Житомирської міської ради, а відтак останнє, з урахуванням ч.5 ст.104 ЦК України, є юридичною особою, яка не припинилася. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про юридичних осіб - правонаступників: відомості відсутні.

Щодо доводів заявника про те орган місцевого самоврядуванння, в даному випадку Житомирська міська рада несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП "Фармація" Житомирської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Житомирська міська рада рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.

Так, ч.1, 2 статті 617 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Посилання позивача на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі N 5023/4388/12, є необґрунтованим, оскільки у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України, пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України, пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови, пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації, пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії), наголошуючи, що внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

У тай же час ЄСПЛ акцентував увагу, що при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що засновники можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

Крім того, вказані заявником рішення ЄСПЛ в основному стосуються боргів державних підприємств щодо виплати заробітної плати у сфері енергетики, де встановлено державне регулювання та значний контроль за суб`єктами галузі з боку держави.

У той же час позовні вимоги у даній справі стосувались боргів комунального комерційного підприємства, що діяло у фармацевтичній сфері.

Відповідно до положень статей 77 та 78 ГК України в Україні можуть створюватись казенні державні та комерційні і некомерційні комунальні унітарні підприємства.

Згідно з частиною другою статті 77 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Крім того, Господарський кодекс України визначає також правовий статус державного комерційного підприємства (статті 74 - 75 ГК України), яке за змістом цих норм відповідає за своїми зобов`язаннями самостійно.

Разом з тим стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Зазначені норми права також містять положення щодо відповідальності цих підприємств по боргам. Зокрема, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства (ч.7 статті 77 ГК України).

Щодо субсидіарної відповідальності комунального унітарного підприємства за своїм зобов`язанням, то ГК України таких положень не містить. Згідно з частиною десятою статті 78 ГК України тільки особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом, що не стосується субсидіарної відповідальності їх засновника.

Стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.

Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статей 76 та 78 ГК України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (ч. 3 статті 78 ГК України).

Зміст права оперативного управління визначений статтею 137 ГК України та є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.

При цьому, комунальне комерційне підприємство отримує майно передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використання визначаються статутними документами цього підприємства.

Відповідно до статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, враховуючи тлумачення статей 74 - 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві повного господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, в тому числі, із заробітної плати, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням пов`язаним, із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього.

Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

Таким чином правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12, на які посилається стягувач, не можуть бути застосовані під час розгляду цієї справи, оскільки правовідносини, зазначені в ньому, не є подібними та містять інші обставини справи.

У даному випадку комунальне підприємство "Фармація" Житомирської міської ради є комерційним комунальним підприємством, майно за яким закріплено на праві господарського відання та яке за своїми зобов`язаннями відповідає самостійно.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боргові зобов`язання комунального підприємства "Фармація" Житомирської міської ради є наслідком кадрової та фінансової політики міської ради.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява Фірми "Волиньфарм" у формі ТОВ про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні у справі №906/723/22, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ Фірма "Волиньфарм" у формі ТОВ про заміну боржника.

Керуючись ст.ст. 52, 232-235, 334 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фірми "Волиньфарм" у формі ТОВ про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні у справі №906/723/22 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08.01.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 2 прим.

1 - в справу;

- Фірма "Волиньфарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю через підсистему "Електронний суд";

2- КП "Фармація" Житомирської міської ради код ЄДРПОУ 36617789 (рек. з повід);

- Житомирська міська рада через підсистему "Електронний суд";

- Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) через підсистему "Електронний суд".