Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/16175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/16175/23за позовом Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдахо"

про стягнення 266 124,75 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Сервісно-видавничий центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдахо" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортних засобів №187 від 07.08.2017 у розмірі 27 204,75 грн та стягнення збитків, які завдані псуванням об`єкта оренди, у розмірі 238 920,00 грн.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 01.11.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адреси місцезнаходження сторін.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між Державним підприємством "Сервісно-видавничий центр" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айдахо" (орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів №187, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортний засіб: Volkswagen Jetta, днз НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , об`ємом двигуна - 1595 куб.см., вартість якого, згідно звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу станом на 30.07.2017 становить 238 920 грн, у тому числі ПДВ - 38 820 грн.

Положеннями пункту 1.2 договору передбачено, що передача автомобіля оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і сплачується на підставі виставлених рахунків орендодавцем, які орендар зобов`язаний отримувати 15 числа кожного місяця у орендодавця за адресою: вул. Хорива, 24, м. Київ.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата становить за базовий місяць - липень 2017 року - 1 998 грн у т.ч. ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.5 договору, орендна плата сплачується щомісячно, шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця, не пізніше 15 числа кожного місяця, у якому орендар користувався автомобілем на підставі підписаних сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення автомобіля за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (п. 3.6 договору).

У відповідності до п. 4.7 договору, за втрату, повне чи часткове знищення, пошкодження, псування, автомобіля, орендар несе відповідальність в розмірі завданої шкоди.

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв автомобіль у користування, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання щодо оплати орендної плати у результаті чого у останнього обліковується заборгованість з орендної плати, яку позивач просить стягнути. Окрім того, позивач зазначає, що об`єкт оренди було пошкоджено у результаті ДТП та позивачу завдано збитки у розмірі вартості пошкодженого автомобіля, який не підлягає ремонту.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на положення пункту 3.5 договору строк оплати послуг з оренди транспортного засобу є таким, що настав.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати послуг з оренди автомобіля, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав. Окрім того, відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення сум до суду не надав та не надіслав.

Отже, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за сплати орендних платежів, суду не надав.

Щодо вимог позивача в частині стягнення завданих збитків, суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач, за результатами огляду об`єкту оренди - автомобіля Volkswagen Jetta, днз НОМЕР_1 , встановлено, що автомобіль знаходить у пошкодженому стані після ДТП та в результаті отриманих ним пошкоджень та характеру і ступеня їх отримання - автомобіль не придатний до експлуатації та відновленню не підлягає. На підтвердження зазначеного позивач долучає акт огляду, складений комісією ДП "Сервісно-видавничий центр" 04.09.2023 (можлива описка в місяці складання акту, оскільки в наданому примірнику місяць нерозбірливо написаний та на напис накладено підпис і відтиск печатки).

Окрім того, 18.10.2019 Голосіївським УП ГУ НП у м. Києві зареєстроване кримінальне провадження № 12019100010008846 за ч. 1 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження чужого майна) за фактом пошкодження орендованого автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов`язання з відшкодування збитків.

Як вбачається із позовної заяви, позивач визначає розмір збитків у сумі 238 920,00 грн, що є вартість транспортного засобу згідно звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу станом на 30.07.2017 відповідно до п. 1.1 договору.

Разом з тим, чинним законодавством унормовано, що розмір збитків включає вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, яка визначена відповідно до вимог законодавства.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди повернуто позивачу після ДТП, у якому автомобіль зазнав пошкоджень.

Відповідно до п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (Методика), Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Згідно пп. Д п. 1.4 Методики, Методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

У п. 2.4 Методики зазначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Таким чином, для визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу, необхідним є проведення оцінки оцінювачем, та відповідно складання звіту про оцінку автомобіля або висновку експерта.

Матеріали справи не містять означених документів, як і не містять доказів про встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої, за твердженням позивача, спірний автомобіль зазнав пошкоджень.

Суд критично оцінює наданий позивачем акт огляду, оскільки він не відповідає вимогам, які встановлені означеною Методикою, та складений більше ніж через три роки після ТДП, про яке зазначає позивач.

Статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №910/17947/15.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження визначення ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження.

За сукупності вказаних обставин, суд дійшов висновку про не доведення позивачем розміру завданої шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують вину відповідача у завданні збитків та причинний зв`язок між діями відповідача та завданою шкодою.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдахо" (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим. 1, код ЄДРПОУ - 41028525) на користь Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 6, код ЄДРПОУ - 25286486) 27 204 (двадцять сім тисяч двісті чотири) грн 75 коп. - суми основного боргу та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна