Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/13672/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/13672/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґербер", м. Київ

2. ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення 714 012,00 грн -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.08.2023 року Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґербер" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) суми основної заборгованості в розмірі 702 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 12 012,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов Договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00404 від 21.01.2021 року та відповідачем-2 умов Договору поруки №BGV/UA/03-2-00404/Р1 від 21.01.2021 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/13672/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 27.09.2023 року позовну заяву Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" було залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви.

10.10.2023 року позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 18.10.2023 року.

Відповідач-1, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600054101241 ухвалу суду від 18.10.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відповідач-2, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600054102329 ухвалу суду від 18.10.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/13672/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 між позивачем (надалі - гарант) та відповідачем-1 (надалі - принципал) укладено Договір № BGV/UA/03-2/00404 про надання гарантії (надалі - Договір/Договір гарантії), відповідно до п. 1.1. якого, гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - бенефіціар) забезпечення виконання договору (в подальшому - гарантія) на суму 702 000, 00 грн згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з Повідомленням про намір укласти договір, оприлюдненим на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2020-10-19-006062-b 18.12.2020 за результатами відкритих торгів: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт запірної арматури із заміною дефектних пневмогідроприводів) Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:50510000-3 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів».

Згідно з п. 1.2. Договору, відповідальність гаранта обмежується сумою наданої гарантії.

Відповідно до п. 1.3. Договору, гарантія надається на термін до 31.03.2022 включно і набуває чинності з дати її надання.

Забезпеченням виконання зобов`язань принципала за цим договором є порука фізичної особи Кожедуб Н.О. та порука юридичної особи ТОВ "Авгеліт". Договори поруки укладаються одночасно з цим договором (п. 1.8. Договору).

Пунктом 2.1.2. Договору, сторони передбачили, що гарант зобов`язується у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги бенефіціара, розглянути вимогу разом з доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Відповідно до пункту 2.1.3. Договору, гарант не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом з копією вимоги бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.

Згідно з пунктом 2.1.4. Договору, гарант зобов`язується за умови отримання вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, сплатити бенефіціару кошти за гарантією, сума яких не може перевищувати суму наданої гарантії, у встановлений у гарантії строк та за рахунок грошових коштів, перерахованих принципалом гаранту у відповідності до умов пункту 2.2.6. договору.

Гарант зобов`язується у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6 цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією (п. 2.1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.2.6. Договору, принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.

Пунктом 2.2.7. Договору, сторони передбачили, що у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів у відповідності до пункту 2.1.5., вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 2.3.2. Договору, гарант має право на зворотну вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, відсотками, нарахованими у випадку кредитування принципала згідно з п. 2.2.7. договору, іншими витратами гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.2. цього договору, витрат інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.3. цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% (одна десята відсотка) процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснюється на суму простроченого зобов`язання за весь час прострочення до повного виконання зобов`язання.

Згідно з п. 5.6 Договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром за зазначеними адресами сторін або вручені уповноваженій особі принципала чи гаранта. Сторони домовилися вважати днем одержання повідомлення (вимоги) четвертий день з дати, вказаної в квитанції, яка надається гаранту відділенням зв`язку або кур`єрській службі при відправленні повідомлення, а при особистому врученні уповноваженій особі принципала чи гаранта - дата їх вручення.

Додатком №1 до договору є банківська гарантія №BGV/UA/03-2-00404 від 21.0.2021.

Також 25.01.2022 сторони уклали Додатковий договір №1, яким змінили п. 1.3. договору, зокрема, виклали його в такій редакції: "Гарантія надається на термін до 06.09.2022 включно і набуває чинності з 25.01.2021 року в новій редакції".

Додатковим договором №2 від 02.09.2022 сторони продовжили термін надання гарантії до 06.03.2022 та встановили дату набуття чинності такої гарантії - 07.09.2022.

Додатковим договором №3 від 20.02.2023 сторони продовжили термін надання гарантії до 15.04.2023 та встановили дату набуття чинності такої гарантії - з моменту видачі.

Крім цього, 21.01.2021 між позивачем (надалі - гарант) та відповідачем-2 (надалі - поручитель) укладено Договір поруки №BGV/UA/03-2-00404/Р1 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого, за даним договором поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме погашення: основної суми гарантії у розмірі 702 000,00 грн у строк до 14.04.2022 включно відповідно до умов договору гарантії; процентів у розмірі 28 % річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Згідно з п. 4.2. Договору поруки, у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Виконання зобов`язань поручителя за цим договором забезпечується всім належним йому майном, на яке може бути звернено стягнення (п. 4.9. Договору поруки).

Відповідно до п. 6.1. Договору поруки, порука встановлена даним договором припиняється належним виконанням в повному розмірі принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 7.1. Договору поруки, всі повідомлення між сторонами цього договору здійснюються шляхом направлення листів (вимог) або телеграм за адресами сторін, вказаними у цьому договорі. Листи (вимоги) повинні бути підписані уповноваженими особами сторін, зареєстрованими та завіреними печатками.

25.01.2022 сторони уклали додатковий договір №1, яким змінили п. 2.1. Договору поруки та продовжили строк погашення основної суми гарантії до 20.09.2022.

Додатковим договором №2 від 02.09.2022 сторони продовжили строк погашення поручителем основної суми гарантії до 20.03.2022.

Додатковим договором №3 від 20.02.2023 сторони продовжили строк погашення поручителем основної суми гарантії до 29.04.2023.

12.04.2023 повідомленням про отримання вимоги за вих. №2521/03-2 позивач повідомив відповідача-1 про те, що отримав ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара (АТ "Укргазбанк") від бенефіціара SWIFT-вимогу (suffix 23041211227379) про сплату гарантом 702 000,00 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00404 від 20.02.2023 на вказану суму в зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору № BGV/UA/03-2-00404 про надання гарантії від 21.01.2021 зі змінами та доповненнями. У зв`язку з чим, позивач просив відповідача-1, для забезпечення компенсації суми вимоги, в термін до 17.04.2023 сплатити останньому суму в розмірі 702 000,00 грн. Дане повідомлення було отримане директором відповідача-1 (відповідачем-2) 13.04.2023 без зауважень та заперечень, про що свідчить відповідний запис із підписом останнього.

01.06.2023 позивач перерахував на рахунок бенефіціара 702 000,00 грн, з призначенням платежу: "Сплата суми Гарантії № BGV/UA/03-2-00404 від 21.01.21р. зі змінами, ТОВ "ГЕРБЕР" (SWIFT DEM-12042053/1, Лист ТОВВИХ-23-6506 від 23.05.23р.)", що підтверджується платіжним дорученням №107866979 від 01.06.2023.

02.06.2023 позивач звернувся до відповідачів 1 та 2 з повідомленням (вимогою) №3904/03-2 про виконання порушених грошових зобов`язань, в яких вимагав від відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників упродовж 10 днів з дати пред`явлення цієї вимоги сплатити позивачу суму заборгованості станом на 09.06.2023 в розмірі 706 368,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за договором про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00404, станом на 21.01.2021 складає 714 012,00 грн (702 000,00 грн (загальна заборгованість) + 12 012,00 грн (заборгованість та процентами).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань за Договором гарантії №BGV/UA/03-2-00404 від 21.01.2021, а відповідачем-2 за Договором поруки №BGV/UA/03-2-00404/Р1 від 21.01.2021, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів суми грошових коштів у розмірі 702 000,00 грн основного боргу та 12 012,00 грн заборгованості за простроченими процентами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За своєю правовою природою договір укладений між позивачем та відповідачем-1 є договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання загальних положень про договір глав 52, 53, параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Дослідивши умови Договору про надання гарантії, суд доходить висновку, що відносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері відносин гарантії, а у разі виконання гарантом грошового зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, то за умовами п. 2.2.7 договору, між сторонами виникають правовідносини кредитування, що врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Також загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 9 п. 3 Розділу І вказаного Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Положення).

За змістом ст. 561 Цивільного кодексу України, п. 27 Положення гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 62 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:

1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або

2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку (п. 63 Положення).

Відповідно до п. 11, 12 Положення представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.

Так, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» через банк (АТ "Укргазбанк") направила позивачу SWIFT-вимогу (suffix 23041211227379) про сплату 702 000,00 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00404 від 21.01.2021 на вказану суму в зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов зазначеної банківської гарантії, наданої у відповідності до договору №BGV/UA/03-2-00404 про надання гарантії від 21.10.2020 зі змінами та доповненнями.

01.06.2023 позивач перерахував на рахунок бенефіціара 702 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи, про зазначено вище.

У зв`язку із викладеним, відповідно до положень п. 2.2.7. Договору гарантії відбулось кредитування відповідача-1 на суму 702 000,00 грн.

З урахуванням того, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, 02.06.2023 позивач звернувся до відповідачів з повідомленням (вимогою) №3904/03-2 про виконання порушених грошових зобов`язань, в яких вимагав від відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників упродовж 10 днів з дати пред`явлення цієї вимоги сплатити позивачу суму заборгованості станом на 09.06.2023.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки (в редакції Додаткового договору №3 від 20.02.2023 року), за даним договором поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме погашення: основної суми гарантії у розмірі 702 000,00 грн у строк до 29.04.2023 включно відповідно до умов договору гарантії; процентів у розмірі 28% річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Згідно з п. 4.2. Договору поруки, у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість за договором про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00404, станом на 22.06.2023 складає 714 012,00 грн (702 000,00 грн основного боргу + 12 012,00 грн заборгованості за простроченими процентами).

Доказів сплати боргу в сумі 714 012,00 грн (702 000,00 грн основного боргу + 12 012,00 грн заборгованості за простроченими процентами) матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРБЕР" перед позивачем не виконані, поручитель - ОСОБА_1 , як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник. На дату звернення позивача з позовом, зобов`язання з поруки не припинилися.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми грошових коштів у розмірі 702 000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Також пунктом 2.2.7. Договору гарантії, сторони передбачили, що у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів відповідності до пункту 2.1.5., вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за простроченими процентами за загальний період з 01.06.2023 по 22.06.2023, за процентною ставкою 28%, суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми заборгованості в розмірі 12 012,00 грн за простроченими процентами підлягають задоволенню.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачами до суду не надано.

Крім цього, позивач заявив вимогу про необхідність зазначення в рішенні суду вказівки щодо нарахування 28% відсотків до моменту виконання рішення суду, зазначивши в ньому правила нарахування. Проте, така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Проте, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних, а по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

При тому, відсотки в розмірі 28% річних є договірними, які в подальшому сторонами можуть бути розірвані.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 702 000,00 грн основного боргу та 12 012,00 грн заборгованості за простроченими процентами.

Судовий збір, у розмірі 10 710,18 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґербер» (ідентифікаційний код 43161791, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 26547581, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8) суму основної заборгованості в розмірі 702 000,00 грн (сімсот дві тисячі гривень 00 копійок), суму заборгованості по відсоткам в розмірі 12 012,00 грн (дванадцять тисяч дванадцять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґербер» (ідентифікаційний код 43161791, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 26547581, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8) суму судового збору в розмірі 5 355,09 грн (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 09 копійок).

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 26547581, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8) суму судового збору в розмірі 5 355,09 грн (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень 09 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ