Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/8979/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/8979/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест"

про стягнення 29 307,92 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" про стягнення 29 307,92 грн., з яких: 14 674,93 грн. - пені, 13 322,69 грн. - інфляційних втрат та 1 310,30 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 31/07/19-2 від 31.07.2019 та Додаткової угоди № 4 від 19.05.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8979/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8979/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

05.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (далі - Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (далі - Покупець/Відповідач) був укладений Договір поставки №31/07/19-2 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар.

Номенклатура, кількість, ціна, умови поставки, якісні характеристики, строки гарантії та вартість товару на кожну конкретну партію, що поставляється за даним Договором, визначається в рахунках-фактурах, виставлених покупцеві, специфікаціях, технічних завданнях та у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до заявленої покупцем кількості товару, визначеної видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 3.3 Договору поставка товару здійснюється протягом 5-45 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у рахунках-фактурах.

Сторони погодили, що ціна за одиницю виміру товару обумовлюється та визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних за кожну конкретну партію товару, що є невід`ємними частинами даного Договору(пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору загальна вартість кожної поставленої партії товару визначається рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Згідно умов пункту 4.4 Договору покупець здійснює попередню оплату товару в національній валюті України, в розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у рахунку-фактурі та у видаткових накладних на дану партію товару.

Пунктом 5.3 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, визначеного пунктом 4.4. даного Договору, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

Судом встановлено, що Договір № 31/07/19-2 від 31.07.2019 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір № 31/07/19-2 від 31.07.2019 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 910/2149/22 судом позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" 74 500,00 грн. - основного боргу, 20 056,88 грн. - пені, 3 858,38 грн. - 3% річних, 7 338,53 грн. - інфляційних втрат, 2 176,83 грн. - судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Крім того, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/2149/22 судом затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ", відповідно до умов якої: 1. Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості про укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення по справі № 910/2149/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" 74 500,00 грн. - основного боргу, 20 056,88 грн. - пені, 3 858,38грн. - 3% річних, 7 338,53 грн. - інфляційних втрат, 2 176,83 грн. - судового збору. 2. Відповідач зобов`язаний оплатити до 15:00 год. 09.09.2022 р. (з правом дострокової оплати) на користь Позивача 74 500,00 грн. - основного боргу і 2 176,83 грн. - судового збору. 3. Якщо Відповідач своєчасного і в повному обсязі виконає пункт 2 цієї Мирової угоди, Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача пені у розмірі 20 056,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 7 338,53 грн. грн., 3% річних в розмірі 3 858,38 грн., а ця Мирова угода вважається належним чином виконаною і підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва. Оплата вказаних у пункті 2 цієї Мирової угоди сум буде здійснюватися у гривнях на рахунок Позивача, який вказаний у реквізитах Сторін цієї Мирової угоди. 4. Якщо Відповідач не виконає на визначених вище умовах, не своєчасно або не в повному обсязі виконає пункт 2 цієї Мирової угоди, ця Мирова угода і її умови попри підписання її Сторонами анулюється, вважається нечинною, та не підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що укладена з відповідачем і затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/2149/22 мирова угода передбачала прощення відповідачу лише присуджених у справі № 910/2149/22 платежів пені, інфляційних і 3% річних, але не містила умов щодо звільнення відповідача в цілому від відповідальності за інші періоди прострочення оплати боргу у розмірі 74 500,00 грн., який не був заявлений та предметом розгляду у справі № 910/2149/22 не був, то позивач просить стягнути 29 307,92 грн., з яких: 14 674,93 грн. - пені, 13 322,69 грн. - інфляційних втрат та 1 310,30 грн. - 3% річних за період з 08.02.2022 по 07.09.2022 за Договором поставки № 31/07/19-2 від 31.07.2019 та Додаткової угоди № 4 від 19.05.2021.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 674,93 грн., нарахованої за період з 08.02.2022 по 07.09.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, визначеного пунктом 4.4. даного Договору, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Умовами розділу 3. Договору передбачено, що розмір плати за перевезення встановлений згідно узгоджених тарифів на перевезення. Вартість наданих послуг розраховується перевізником на підставі первинних транспортних документів. Оплата за перевезення проводиться замовником протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання рахунку від перевізника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 910/2149/22 судом позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ ТД "ЕНЕРГОІНВЕСТ" на користь ТОВ ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" 74 500,00 грн. - основного боргу, 20 056,88 грн. - пені, 3 858,38 грн. - 3% річних, 7 338,53 грн. - інфляційних втрат.

Як вбачається з рішення суду від 02.08.2022 період нарахування пені здійснено з 16.07.2021 по 07.02.2022.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/2149/22 судом затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ ТБ "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" та ТОВ ТД"ЕНЕРГОІНВЕСТ", відповідно до умов якої « 1.Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості про укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення по справі № 910/2149/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" 74 500,00 грн. - основного боргу, 20 056,88 грн. - пені, 3 858,38грн. - 3% річних, 7 338,53 грн. - інфляційних втрат, 2 176,83 грн. - судового збору. 2. Відповідач зобов`язаний оплатити до 15:00 год. 09.09.2022 р. (з правом дострокової оплати) на користь Позивача 74 500,00 грн. - основного боргу і 2 176,83 грн. - судового збору. 3. Якщо Відповідач своєчасного і в повному обсязі виконає пункт 2 цієї Мирової угоди, Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача пені у розмірі 20 056,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 7 338,53 грн. грн., 3% річних в розмірі 3 858,38 грн., а ця Мирова угода вважається належним чином виконаною і підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва. Оплата вказаних у пункті 2 цієї Мирової угоди сум буде здійснюватися у гривнях на рахунок Позивача, який вказаний у реквізитах Сторін цієї Мирової угоди. 4. Якщо Відповідач не виконає на визначених вище умовах, не своєчасно або не в повному обсязі виконає пункт 2 цієї Мирової угоди, ця Мирова угода і її умови попри підписання її Сторонами анулюється, вважається нечинною, та не підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва.

Заявляючи позовні вимоги по справі № 910/8979/23 щодо стягнення пені у розмірі 14 674,93 грн., позивач вказує період з 10.02.2022 по 07.09.2022, при цьому, що період часу, за який нараховується пеня відповідно до норм діючого законодавства не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Однак, з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 10.02.2022 по 07.09.2022, що є безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримано вищенаведених приписів законодавства, а відтак зазначена сума є не доведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 310,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 322,69 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.д. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 1 310,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13 322,69 грн.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором поставки № 31/07/19-2 від 31.07.2019, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 310,30 грн. - 3% річних та 13 322,69 грн. - інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 12.02.2019; Акт приймання-передачі надання правової допомоги з детальним описом проведених робіт від 11.07.2023 до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2019 на суму 15 000,00 грн.; Додаткову угоду від 16.06.2023 до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2019, в якій визначено розмір фіксованої вартості надання правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1968 від 08.09.2012 та Ордер серії ЗП № 002030 від 12.02.2019 на адвоката - Кузнецова Іллю Сергійовича.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши надані докази в підтвердження понесених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також малозначність спору, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом червня - грудня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, термін перебування судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст судового рішення по справі № 910/8979/23 виготовлено 09.01.2024.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" про стягнення 29 307,92 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34-А; ідентифікаційний код: 38903313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" (69041, місто Запоріжжя, вулиця Дніпровські Зорі, будинок 1; ідентифікаційний код: 33527835) 1 310 (одна тисяча триста десять) грн. 30 коп. - 3% річних, 13 322 (тринадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 1 340 (одна тисяча триста сорок) грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору та 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.01.2024.

Суддя І.В. Приходько