Постанова

від 28.05.2024 по справі 910/8979/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 910/8979/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 (повний текст складено 09.01.2024)

у справі № 910/8979/23 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест"

про стягнення 29 307,92 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний Будинок «Енергоальянс» (далі - ТОВ «ТБ «Енергоальянс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Енергоінвест» (далі - ТОВ «ТД «Енергоінвест») 29 307,92 грн, з яких 14 674,93 грн пені, 13 322,69 грн інфляційних втрат та 1 310,30 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «ТД «Енергоінвест» зобов`язань за договором поставки №31/07/19-2 від 31.07.2019 та додатковою угодою №4 від 19.05.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 позов ТОВ «ТБ «Енергоальянс» до ТОВ «ТД «Енергоінвест» про стягнення 29 307,92 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 1 310,30 грн 3% річних, 13 322,69 грн інфляційних втрат, 1 340,08 грн витрат на сплату судового збору та 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначив, що з наданого позивачем розрахунку пені вбачається нарахування її позивачем за період з 10.02.2022 по 07.09.2022, що є безпідставним. Суд встановив, що позивач не обґрунтував порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримався законодавства щодо періоду нарахування пені, а тому зазначена сума є не доведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи ст. 625 ЦК України та доведення позивачем факту несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 310,30 грн 3% річних та 13 322,69 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.

Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначив, що дослідивши надані докази на підтвердження таких витрат, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також малозначність спору, обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024, ТОВ «ТД «Енергоінвест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТД «Енергоінвест» зазначає, що за умовами мирової угоди у разі своєчасного та в повному обсязі виконання п. 2 мирової угоди позивач відмовляється від стягнення з нього (відповідача) 20 056,88 грн пені, 7 338,53 грн інфляційних втрат, 3 858,38 грн 3% річних, а ця мирова угода вважається належним чином виконаною.

ТОВ «ТД «Енергоінвест» стверджує, що умови мирової угоди виконало належним чином і ТОВ «ТБ «Енергоальянс» звернулось з позовом у справі, що розглядається, майже через рік після затвердження мирової угоди.

Скаржник просив врахувати, що в умовах воєнного стану, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємств України, стягнення з ТОВ «ТД «Енергоінвест» інфляційних, 3% річних, витрат на правничу допомогу та судового збору при тому, що Товариство сплатило заборгованість ще у вересні 2022 року, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача.

Скаржник також просить врахувати, що присуджений до стягнення на користь позивача розмір витрат на правничу допомогу (9 000,00 грн) є значно завищеним та неспівмірним обсягу та складу робіт, а також складності справи та витраченого адвокатом часу на надання послуг з аналогічних справ. Відповідач зазначає, що не мав можливості навести відповідні доводи у відзиві, оскільки позивач направив до суду окреме клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, копію якого ТОВ «ТД «Енергоінвест» не отримувало.

Позиції учасників справи.

19.04.2024 ТОВ «ТБ «Енергоальянс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечило, просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та необґрунтоване.

Позивач зазначив, що ТОВ «ТД «Енергоінвест» дійсно сплатило 74 500,00 грн боргу і тому сторони подали на затвердження суду мирову угоду у справі №910/2149/22, яку у зв`язку з поданням апеляційної скарги суд затвердив майже через 2 місяці, 02.11.2022.

Позивач відзначає, що факт наявності підстав оплати основного боргу і фактупрострочення за цим договором ТОВ «ТД «Енергоінвест» встановлений на підставі судового рішення у справі №910/2149/22. Укладена з відповідачем і затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі №910/2149/22 мирова угода передбачала прощення відповідачу лише присуджених у справі №910/2149/22 платежів пені, інфляційних і 3% річних, але не містила умов щодо звільнення відповідача в цілому від відповідальності за інші періоди прострочення оплати боргу у розмірі 74 500,00 грн, який не був заявлений та не був предметом розгляду у справі № 910/2149/22. У справі, що розглядається, позивач просив стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 08.02.2022 по 07.09.2022 за договором поставки №31/07/19-2 від 31.07.2019 та додатковою угодою №4 від 19.05.2021. У цій справі період з 08.02.2022 по 07.09.2022 є новим терміном прострочення оплати відповідача за договором, що є підставою для стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат за цей період (цей період не заявлявся і не розглядався у справі №910/2149/22).

Позивач зазначає, що після звернення до суду з позовом у справі №910/2149/22 відповідач декількома платежами частково сплатив 87 500,00 грн основного боргу за товар: після підготовки і відправлення позовної заяви 09.02.2022 на 10 000,00 грн, і залишок боргу склав 77 500,77 грн; після звернення до суду 20.05.2022 на 3 000,00 грн, і залишок боргу склав 74 500,77 грн; перед затвердженням судом мирової угоди 08.09.2022 на 74 500,77 грн.

Ці факти встановив і констатував суд у справі №910/2149/22.

Отже, всі нарахування у цьому позові були здійснені у два етапи: 1) з 10.02.2022 по 19.05.2022 на суму боргу 77 500,00 грн; 2) з 20.05.2022 по 07.09.2022 на суму боргу 74 500,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач хибно наголошує на відсутності у нього обов`язку з оплати заявлених сум, оскільки ця вимога ґрунтується на підставі договірних відносин між сторонами і факту прострочення оплати, які доведені, перевірялись і встановлювались судом у справі №910/2149/22, і позов був задоволений. Крім того, до нового позову доданий весь той самий пакет документів щодо поставок і оплат (з урахуванням оплат решти боргу), які вже були досліджені у справі №910/2149/22, щоб відповідач не заперечував ці обставини.

Позивач заперечує проти доводів скаржника про те, що штрафні санкції, про стягнення яких суд першої інстанції прийняв рішення, є надмірно великими у порівняні зі збитками кредитора та суд має право зменшити розмір санкцій, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України. Позивач зауважує, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення розміру неустойки належним чином. Відповідач сам свідомо призвів до порушення прав позивача і тому позивач використовує своє право стягнути з відповідача заявлені заходи відповідальності за порушення грошового зобов`язання та неустойку у цьому позові.

Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції: витрати на правничу допомогу, які будуть заявлені надалі у визначеному ГПК України порядку і їх розмір орієнтовно буде складати 15000,00грн.

19.03.2024 позивач подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, у якому просить за результатами розгляду справи стягнути з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

До поданої заяви позивач долучив (у копіях): свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової допомоги б/н від 12.02.2019; розрахунок вартості наданої правничої допомоги; акту б/н приймання-передачі наданої правничої допомоги; додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги; ордер про надання правової допомоги в електронній формі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8979/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 до надходження матеріалів справи №910/8979/23.

22.02.2024 матеріали справи №910/8979/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23 залишено без руху. Надано ТОВ «ТД «Енергоінвест» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 2 013,00 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ «ТД «Енергоінвест», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

31.07.2019 ТОВ «ТБ «Енергоальянс» (постачальник) та ТОВ «ТД «Енергоінвест» (покупець) уклали договір поставки №31/07/19-2 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Номенклатура, кількість, ціна, умови поставки, якісні характеристики, строки гарантії та вартість товару на кожну конкретну партію, що поставляється за даним Договором, визначаються у рахунках-фактурах, виставлених покупцеві, специфікаціях, технічних завданнях та у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється постачальником відповідно до заявленої покупцем кількості товару, визначеної видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Поставка товару здійснюється протягом 5-45 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у рахунках-фактурах (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна за одиницю виміру товару обумовлюється та визначається у рахунку-фактурі та у видаткових накладних за кожну конкретну партію товару, що є невід`ємними частинами даного договору.

Загальна вартість кожної поставленої партії товару визначається рахунком-фактурою та видатковою накладною (п. 4.3 договору).

За умовами п. 4.4 договору покупець здійснює попередню оплату товару в національній валюті України, в розмірі 100% вартості партії товару, обумовленої сторонами та зазначеної у рахунку-фактурі та у видаткових накладних на дану партію товару.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, визначеного п. 4.4 даного договору, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

Договір №31/07/19-2 від 31.07.2019 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/2149/22 позов ТОВ «ТБ «Енергоальянс» до ТОВ «ТД «Енергоінвест» задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 74 500,00 грн основного боргу, 20 056,88 грн пені, 3 858,38 грн 3% річних, 7 338,53 грн інфляційних втрат, 2 176,83 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/2149/22 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «ТБ «Енергоальянс» та ТОВ «ТД «Енергоінвест», за умовами якої:

1. Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості про укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення по справі №910/2149/22 про стягнення з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 74 500,00 грн основного боргу, 20 056,88 грн пені, 3 858,38грн 3% річних, 7 338,53 грн інфляційних втрат, 2 176,83 грн судового збору;

2. Відповідач зобов`язаний оплатити до 15:00 год 09.09.2022 (з правом дострокової оплати) на користь позивача 74 500,00 грн основного боргу і 2 176,83 грн судового збору;

3. Якщо Відповідач своєчасно і в повному обсязі виконає п. 2 цієї Мирової угоди, Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача пені у розмірі 20 056,88 грн, інфляційних втрат в розмірі 7 338,53 грн, 3% річних в розмірі 3 858,38 грн, а ця Мирова угода вважається належним чином виконаною і підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва. Оплата вказаних у п. 2 цієї Мирової угоди сум буде здійснюватися у гривнях на рахунок Позивача, який вказаний у реквізитах Сторін цієї Мирової угоди;

4. Якщо Відповідач не виконає на визначених вище умовах, не своєчасно або не в повному обсязі виконає п. 2 цієї Мирової угоди, ця Мирова угода і її умови попри підписання її Сторонами анулюється, вважається нечинною та не підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва.

08.09.2022 платіжними дорученнями №323 та №324 відповідач сплатив позивачу 74 500,00 грн основного боргу і 2 176,83 грн судового збору відповідно.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних за період з 08.02.2022 по 07.09.2022 (з 10.02.2022 по 19.05.2022 на суму 77 500,00 грн; з 20.05.2022 по 07.09.2022 на суму 74 500,00 грн).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що у зв`язку з вчасною сплатою ним основної заборгованості та судового збору, присуджених до стягнення рішенням у справі №910/4149/22, відповідно до умов мирової угоди вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають. Також позивач послався на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України і зазначив, що стягнення заявлених позивачем сум не буде мати на меті стимулювання боржника до виконання основного зобов`язання, оскільки заборгованість сплачена майже рік тому, а буде непомірним тягарем для відповідача та може стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 і ч. 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Колегія суддів відзначає, що відповідач не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Суд встановив, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання за договором, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №910/2149/22 присуджено до стягнення з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 74 500,00 грн основного боргу, 20 056,88 грн пені (за період з 16.07.2021 по 16.01.2022), 3 858,38 грн 3% річних, 7 338,53 грн інфляційних втрат та 2 176,83 грн.

В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі 910/2149/22 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «ТБ «Енергоальянс» та ТОВ «ТД «Енергоінвест», за умовами якої сторони досягли взаємоприйнятної домовленості про укладення мирової угоди на стадії виконання зазначеного судового рішення у справі №910/2149/22 і відповідач зобов`язаний оплатити до 15:00 год 09.09.2022 (з правом дострокової оплати) на користь позивача 74 500,00 грн основного боргу і 2 176,83 грн судового збору. За умовами мирової угоди у разі своєчасної сплати відповідачем позивачу 74 500,00 грн основного боргу і 2 176,83 грн судового збору, позивач відмовляється від стягнення з відповідача 20 056,88 грн пені, 7 338,53 грн інфляційних втрат та 3 858,38 грн 3% річних, а ця Мирова угода вважається належним чином виконаною і підлягає поданню будь-якою Стороною на затвердження до Господарського суду м. Києва.

Платіжними дорученнями №323 та №324 від 08.09.2022 відповідач сплатив позивачу 74 500,00 грн основного боргу і 2 176,83 грн судового збору відповідно.

Позивач у справі, що розглядається заявив до стягнення інфляційні та 3% річних за період з 10.02.2022 по 19.05.2022 на суму 77 500,00 грн та за період з 20.05.2022 по 07.09.2022 на суму 74 500,00 грн, тобто за період розгляду справи №910/2149/22, який не був заявлений під час її розгляду, до погашення відповідачем боргу за договором.

Умовами мирової угоди відмова від передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань за спірний період не передбачена взагалі.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних та відсотків річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним; до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 310,30 грн 3% річних, 13 322,69 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України колегія суддів зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями у розумінні ГК України, відтак ст. 233 ГК України не передбачено право суду на їх зменшення.

Щодо витрат на правничу допомогу, присуджених до стягнення судом першої інстанції.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу, орієнтовно складають 15 000,00 грн, які будуть заявлені у встановленому ГПК України порядку. Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, для стягнення яких буде подано окрему заяву.

11.07.2023 позивач подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просив за результатами розгляду справи стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

До заяви позивач долучив (в копіях): договір про надання правової допомоги від 12.02.2019 (далі - договір); акт приймання-передачі надання правової допомоги від 11.07.2023 до договору; додаткову угоду від 16.06.2023 до договору; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1968 від 08.09.2012; ордер серії ЗП № 002030 від 12.02.2019 на ім`я адвоката Кузнецова Іллю Сергійовича; розрахунок вартості наданої правової допомоги.

Заяву з додатками позивач направив відповідачу 11.07.2023 (дата та час доставки: 11.07.2023 09:38), про що свідчить квитанції №181065 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

За умовами п. 1.1 укладеного 12.02.2019 ТОВ «ТБ «Енергоальянс» (клієнт) з адвокатом Кузнецовим І.С. (адвокат) договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

За правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату обумовлену сторонами винагороду (п. 3.1 договору).

16.06.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору, у якій узгодили, що оплата наданої правової допомоги і витрат адвоката у справі №910/8979/23 в межах розгляду в суді першої інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 15 000,00 грн (10 000,00 грн винагорода і 5 000,00 грн «гонорар успіху» за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позову) протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі.

11.07.2023 сторони підписали акт приймання-передачі правової допомоги з детальним описом проведених робіт до договору, згідно з яким вартість наданої правової допомоги підлягає оплаті у фіксованому розмірі 15 000,00 грн (10 000,00 грн винагорода і 5 000,00 грн «гонорар успіху» за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позову).

09.01.2024 Господарський суд міста Києва прийняв оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також при розгляді заяви у частині стягнення додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96), де вирішувалося питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Водночас угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (п. 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 5.46 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: сума гонорару успіху), є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Висновок Верховного Суду про те, що погоджений між адвокатом та його клієнтом у договорі гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до погодженої в договорі оплати за фактично надані послуги та відноситься до судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, викладений також і у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3706/19, від 22.10.2020 у справі №910/9187/19, від 15.09.2022 у справі №915/294/21, від 17.01.2023 у справі №922/4183/21.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою, а отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «ТД «Енергоінвест» 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу та зазначає таке.

У визначенні цієї суми не враховано, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (тобто, не пов`язані із судовим збором) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалюючи рішення від 09.01.2024, суд відмовив у стягненні 14 674,93 грн пені, тобто у пропорційному вимірі задовольнив позов на 50%. А тому саме у такій пропорції місцевий суд мав стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу від заявлених до стягнення 15 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не міг заявити про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним та неспівмірним обсягу та складу робіт, а також складності справи та витраченого адвокатом часу на надання послуг з аналогічних справ, оскільки позивач направив до суду окреме клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, копію якого ТОВ «ТД «Енергоінвест» не отримувало.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються наявними у справі матеріалами, зокрема, квитанцією №181065 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, згідно з якою заяву з додатками відповідач отримав 11.07.2023 о 09:38.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суд першої інстанції постановив 09.01.2024, колегія суддів вважає, що у відповідача було достатньо часу для подання заяви щодо витрат позивача на правничу допомогу.

Разом з тим доводи відповідача щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу та суми, стягнутої судом, є частково підтвердженими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно.

Оскільки за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, судовий збір не сплачується, апеляційний суд розподіл судового збору (на користь апелянта) у відповідній частині не здійснює.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що витрати на правничу допомогу будуть заявлені надалі у визначеному ГПК України порядку в орієнтовному розмірі 15000,00 грн.

Також позивач подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, у якому просить за результатами розгляду справи стягнути з ТОВ «ТД «Енергоінвест» на користь ТОВ «ТБ «Енергоальянс» 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Від відповідача клопотань, заперечень або інших заяв по суті щодо поданої позивачем заяви не надійшло.

З наданих позивачем у матеріали справи доказів суд встановив таке.

За умовами п. 1.1 укладеного 12.02.2019 ТОВ «ТБ «Енергоальянс» (клієнт) з адвокатом Кузнецовим І.С. (адвокат) договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

За правову допомогу допомогу, передбачену у п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату обумовлену сторонами винагороду (п. 3.1 договору).

14.03.2024 сторони уклали додаткову угоду б/н до договору, у п. 1 якої узгодили, що оплата наданої правничої допомоги і витрат адвоката у справі №910/8979/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 15000,00 грн протягом 30 календарних днів з дати складання в повному обсязі рішення (постанови, ухвали) суду апеляційної інстанції у цій справі, якою закінчується розгляд справи в суді апеляційної інстанції, та підлягає перерахуванню клієнтом адвокату на карткові рахунки, вказані в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт.

14.03.2024 сторони підписали Розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги до договору, яким погодили, що вартість наданої правничої допомоги адвокатом у справі №910/8979/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 15 000,00 грн. Цей розрахунок є невід`ємною частиною договору, та є підставою для визначення вартості наданої правничої допомоги адвокатом клієнту.

18.03.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до договору, згідно з яким за період з 14.03.2024 по 18.03.2024 у справі №910/8979/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу: аналіз апеляційної скарги з додатками ТОВ «ТД «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23, консультація Клієнта та роз`яснення з правничих питань; підготовка і відправлення до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23, пошук вказаних у відзиві позицій Верхового суду. Вартість наданої правничої допомоги за цим актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 15 000,00 грн.

Врахувавши результати апеляційного розгляду справи, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України щодо заявленої до стягнення суми оплати послуг правової допомоги, суд вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде часткове задоволення заяви у сумі 3000,00 грн. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів у вирішенні питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу враховує, що частина доводів відзиву на апеляційну скаргу є помилковою (зокрема, в частині, що стосується інфляційних нарахувань та 3% річних).

У вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Енергоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті, в т.ч. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/8979/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Енергоінвест" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 38903313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний Будинок "Енергоальянс" (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1; код ЄДРПОУ 33527835) 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/8979/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова