Рішення

від 04.12.2023 по справі 911/2828/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. Справа № 911/2828/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСВ Сервіс»

про стягнення 2599420,56 грн

за участю представників

позивача: Козаренко Є.В. - адвокат, ордер серії АА № 1347514 від 13.11.2023;

відповідача: Валько І.В. - адвокат, ордер серії АІ № 1452032 від 23.10.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК» (далі - позивач, ТОВ «ДАК») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 08.09.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСВ Сервіс» (далі - відповідач, ТОВ «ТСВ Сервіс») про стягнення 2599420,56 грн, з яких: 2229820,22 грн основного боргу, 53760,05 грн пені, 222982,02 грн штрафу, 3665,46 грн 3% річних та 89192,81 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «ДАК», як покупець, і ТОВ «ТСВ Сервіс», як продавець, уклали 29.10.2018 договір поставки № 29102018, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу обладнання фірм Emmegi, Graule, призначене для обробки та виготовлення алюмінієвих конструкцій, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити вказане обладнання у спосіб та на умовах, передбачених договором.

За твердженнями позивача, у період з 19.11.2018 по 20.08.2019 покупець перерахував на рахунок продавця попередню оплату в сумі 2229820,22 грн, однак продавець, упродовж періоду з лютого 2019 року по липень 2023 року, не повідомив про готовність обладнання до відвантаження та не забезпечив поставку обладнання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.10.2023.

Через канцелярію суду 28.09.2023 від ТОВ «ТСВ Сервіс» надійшов відзив від 26.09.2023 на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись із позицією ТОВ «ДАК» щодо порушення ТОВ «ТСВ Сервіс» умов договору поставки № 29102018 від 29.10.2018, відповідач зазначає, що сторони у договорі встановили ціну договору поставки у розмірі 200000,00 євро, що було еквівалентно на той час 6480000,00 грн з ПДВ. Сторони домовилися, що для поставки товару необхідно сплатити 90% ціни договору, а саме 180000,00 євро. Однак, як стверджує відповідач, позивач допустив прострочення у здійсненні платежів та розмір сплачених кошів був менший від обумовленого договором.

За твердженнями відповідача, 24.07.2019 директор ТОВ «ТСВ Сервіс» електронним листом надіслала ТОВ «ДАК» повідомлення про готовність обладнання до відвантаження на 40-41 тижні 2021 року. Аналогічний лист представник виробника надіслав ТОВ «ДАК» 24.07.2019.

Відповідач зазначає, що 20.08.2019 ТОВ «ДАК» здійснило ще один платіж, а загалом здійснена позивачем оплата становить приблизно 42% від договірної ціни, яку мало сплатити ТОВ «ДАК» з метою отримання замовленого товару.

Відповідач стверджує, що протягом дії договору ТОВ «ТСВ Сервіс» і виробник неодноразово повідомляли ТОВ «ДАК» про обов`язок здійснення оплати та готовність обладнання до відвантаження, однак позивач повної оплати договору не здійснив.

За таких умов, на думку відповідача, немає підстав для застосування штрафних санкцій за недотримання термінів постачання, а також і підстав для витребування коштів згідно із частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України. Водночас відповідач зазначає, що обов`язок у ТОВ «ТСВ Сервіс» поставити товар за договором не настав з огляду на відсутність повної передоплати за замовлений товар.

Через канцелярію суду 11.10.2023 ТОВ «ДАК» подало відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, зокрема, що відповідач не надав належних доказів повідомлення ТОВ «ДАК» про готовність обладнання до відвантаження.

Позивач також зауважує, що відповідно до викладених у відзиві на позовну заяву обставин та доданих доказів, ТОВ «ТСВ Сервіс» мало придбати обладнання у виробника Emmegi Deutschland GmbH на підставі контракту купівлі-продажу № UA2018.05.07 від 10.05.2018. Із поданих відповідачем доказів позивач зробив висновок, що обладнання, яке ТОВ «ТСВ Сервіс» зобов`язалося продати за договором поставки так і не було ним придбано у виробника.

Отже, на думку позивача, у відповідача відсутнє право продажу товару, передбачене змістом статті 658 Цивільного кодексу України. Відповідач не надав докази, що підтверджують право власності на (обладнання) товар, визначений договором поставки.

Крім того позивач вважає посилання відповідача на те, що ТОВ «ТСВ Сервіс» та виробник неодноразово повідомляли ТОВ «ДАК» про обов`язок здійснити оплату є хибним та не відповідає змісту правовідносин між позивачем і відповідачем. Позивач зауважує, що не приймав обов`язку з фінансування ТОВ «ТСВ Сервіс» з метою набуття ним обладнання у власність у виробника Emmegi Deutschland GmbH.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.10.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2023.

У судовому засіданні 13.11.2023 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника відповідача стосовно змісту заперечень проти позову, після чого постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 04.12.2023.

У судовому засіданні 04.12.2023 суд заслухав вступне слово представника позивача щодо вимог заявленого позову. Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники сторін виступили із заключними словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 04.12.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТСВ Сервіс» (продавець) і ТОВ «ДАК» (покупець) уклали 29.10.2018 договір поставки № 29102018 (далі - договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався поставити покупцю обладнання фірм Emmegi, Graule, призначене для обробки та виготовлення алюмінієвих конструкцій. Покупець на умовах даного договору зобов`язався оплатити та прийняте вказане обладнання, а продавець зобов`язався забезпечити повну консультаційну та технічну підтримку покупцю, введення в експлуатацію та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору поставки під терміном «обладнання фірм Emmegi, Graule», сторони розуміють комплект верстатів, включаючи його монтаж та пусконалагоджувальні роботи, що реалізується покупцю, далі назване - «Устаткування».

Пунктом 2.1 договору поставки визначено, що ціна договору становить 6480000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 1080000,00 грн, й сплачується покупцем в національній валюті України - гривні відповідно до погодженого сторонами курсу (на 29.10.2018 курс 32,40 за 1 євро). Погодженим курсом євро до валюти України сторони цього договору вважають курс НБУ плюс 1% на день проведення платежу покупцем.

До ціни даного договору включено: вартість устаткування; всі податки, митні збори та інші платежі, необхідні для ввезення товару на митну територію України; витрати, пов`язані з проведенням монтажу устаткування та пусконалагоджувальних робіт; консультаційна, технічна підтримка та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування протягом гарантійного строку - одного року; витрати по зберіганню устаткування на складі продавця до визначеного моменту передачі його покупцю.

У пункті 2.2 договору поставки сторони погодили умови оплати. Оплата проводиться шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в такий спосіб: 648000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, сплачуються покупцем протягом 3-х робочих днів від дати підписання договору; 5184000,00 у т.ч. ПДВ 20%, сплачуються покупцем за фактом готовності обладнання до відвантаження; остаточний розрахунок у розмірі 648000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, покупець здійснює протягом 3-х робочих днів з моменту від дати підписання акту введення устаткування в експлуатацію.

Пунктом 3.1 договору поставки обумовлено, що орієнтовна дата постачання кінець січня - початок лютого 2019 року.

Згідно із пунктом 3.2 договору поставки зобов`язання продавця щодо поставки устаткування вважається виконаним з моменту передачі покупцеві устаткування на умовах базису постачання DDP (Інкотермс 2010), склад покупця розташований за адресою: вул. Качалова, буд. 5-В, м. Київ, Україна, 03146.

Дострокове постачання устаткування допускається. При цьому продавець додатково сповіщає покупця про дату та місце передачі устаткування в письмовій формі (пункт 3.3 договору поставки).

Відповідно до пункту 3.4 договору поставки право власності на устаткування від продавця до покупця переходить із моменту повної оплати покупцем вартості ціни договору.

За умовами пункту 6.4 договору поставки, якщо продавець не забезпечив поставку устаткування або поставив устаткування у неповному обсязі протягом одного місяця після встановленого терміну, то він повертає покупцеві всі кошти сплачені покупцем на користь продавця протягом 5-ти календарних днів після направлення покупцем листа про повернення коштів. За несвоєчасне повернення коштів продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, за кожний день порушення терміну повернення коштів. У випадку, якщо продавець протягом 30 (тридцяти днів) не виконає свої зобов`язання по поверненню коштів в терміни, що установлені цим договором, крім пені, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до пункту 9.2 договору поставки останній набуває чинності з моменту його підписання й діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Сторони також підписали додаток № 1 «Специфікація» і додаток № 2 «Таблиця підключення верстатов», які, відповідно пункту 9.11 договору поставки, є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до змісту додатку № 1 до договору поставки загальна сума вартості устаткування становить 200000,00 євро, що еквівалентно 6480000,00 грн за курсом 32,40 грн/євро.

В рамках виконання договору поставки покупець перерахував на рахунок продавця суму коштів у розмірі 2229820,22 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 10527 від 19.11.2018 на суму 636267,22 грн; № 11386 від 27.03.2019 на суму 153823,00 грн; № 12418 від 20.08.2019 на суму 1439730,00 грн. Зазначені оплати здійснені з призначенням платежу «Оплата за обладнання, згідно дог.№29102018 від 29.10.2018».

У липні 2023 року ТОВ «ДАК» звернулося із листом від 04.07.2023 за вих. № 23/01-23 до регіонального представника у Східній Європі Компанії EMMEGI Deutschland GmbH. В листі викладено стан виконання договору поставки та поставлено питання щодо одержання замовлення від ТОВ «ТСВ Сервіс» стосовно виготовлення обладнання.

За твердженнями позивача, із електронного листа від 07.07.2023 ТОВ «ДАК» довідалося, що договірні відносини із ТОВ «ТСВ Сервіс» виробник обладнання припинив наприкінці 2022 року, у зв`язку із простроченням ТОВ «ТСВ Сервіс» щодо проведення розрахунків за обладнання, яке визначено предметом договору поставки.

У подальшому ТОВ «ДАК» надіслало на адресу ТОВ «ТСВ Сервіс» вимогу за вих. № 27/01-23 від 09.08.2023 про виконання зобов`язання за договором поставки № 29102018 від 29.10.2018, у якій, зокрема, посилаючись на умови пункту 6.4 договору поставки, вимагало повернути сплачені за договором кошти, а також сплатити пеню і штраф.

ТОВ «ТСВ Сервіс» надало ТОВ «ДАК» відповідь № 1 від 28.08.2023 на вказану вимогу, у якій звернуло увагу на невиконання покупцем обов`язку щодо здійснення 90% передоплати за договором, що є передумовою відвантаження товару, а також повторно повідомило про готовність обладнання до відвантаження.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач прострочив свій обов`язок щодо підготовки обладнання до відвантаження в обумовлений у договорі поставки період: з кінця січня - початку лютого 2019 року. Внаслідок прострочення з боку відповідача, позивач вирішив скористатися правом вимагати повернення суми попередньої оплати, визначеним частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України.

Зі свого боку відповідач не погоджується із тим, що ним порушено договір і, як наслідок, виникнення у нього обов`язку повернення сплачених коштів.

Відповідач зауважує, що сторони у пункті 2.1 договору поставки та у додатку № 1 до договору поставки, на підставі частини другої статті 524 Цивільного кодексу України, встановили ціну договору поставки у розмірі 200000,00 євро, що було еквівалентно на той час 6480000,00 грн з ПДВ. Вартість товару була визначена у розмірі 200000,00 євро, хоча і сплачувалася в гривні по обумовленому курсу на дату платежу.

За твердження відповідача, сторони домовились, що для поставки товару необхідно сплатити 90% ціни договору, а саме 180000,00 євро, однак позивач сплатив загалом лише 2229820,22 грн, що еквівалентно на день сплати 76000,50 євро. Така оплата становить приблизно 42% від суми, яку мав сплатити покупець для того, щоб отримати замовлений товар.

Відповідач стверджує, що незважаючи на неодноразове повідомлення продавцем покупця про готовність обладнання до відвантаження, а також про необхідність провести доплату за договором, позивач повної оплати так і не здійснив.

За таких обставин, на думку відповідача, обов`язок продавця поставити товар не настав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 29102018 від 29.10.2018.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, за приписами статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Вказівка «має право» означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Суд установив, що у пункті 2.2 договору поставки сторони погодили такий порядок оплати товару: 648000,00 грн (10% ціни договору) покупець сплачує протягом трьох робочих днів від дати підписання договору; 5184000,00 грн (80% ціни договору) - за фактом готовності обладнання до відвантаження; остаточний розрахунок у розмірі 648000,00 грн (10% ціни договору) протягом трьох робочих днів з моменту від дати підписання акту введення устаткування в експлуатацію.

Аналіз умов пункту 2.2 договору поставки свідчить про те, що обов`язок покупця здійснити 90% оплати ціни договору пов`язаний із фактом готовності обладнання до відвантаження.

Як встановив суд та не заперечують сторони, покупець сплатив на рахунок продавця 2229820,22 грн, що еквівалентно на день здійснення платежів, відповідно до погодженого сторонами курсу (пункт 2.1 договору поставки), 76000,50 євро (38% ціни договору).

Відповідач стверджує, що мав з виробником обладнання відповідний контракт щодо купівлі-продажу товару, який мав бути імпортований для позивача.

На підтвердження цих доводів відповідач долучив до відзиву копії таких документів: контракту купівлі-продажу № UA 2018.05.07, укладеного 10.05.2018 між EMMEGI Deutschland GmbH, як продавцем, та ТОВ «ТСВ Сервіс», як покупцем; інвойсу № 331860455 від 28.11.2018 на суму 118682,25 євро з переліком товару, який, за твердженнями відповідача, повністю відповідає змісту замовлення за договором від ТОВ «ДАК»; платіжних інструкцій в іноземній валюті № 15 від 22.03.2019 на суму 8682,25 євро та № 33 від 02.09.2019 на суму 10000,00 євро.

Відповідач стверджує, що з березня по вересень 2019 року позивачу направлялися листи як від виробника, так і від ТОВ «ТСВ Сервіс», відповідно до яких ТОВ «ДАК» повідомлено про необхідність сплати товару і про готовність обладнання до відвантаження.

З метою підтвердження факту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження, ТОВ «ТСВ Сервіс», відповідно до пунктів 6-8 переліку додатків до відзиву на позовну заяву, надало копії таких документів: електронного листа від 16.07.2019; листа ТОВ «ТСВ Сервіс» № 17/07-19 від 17.07.2019; електронного листа від 24.07.2019.

Аналізуючи зміст електронного повідомлення від 16.07.2019 від Alexei Haret (aharet@emmegi.com) до s.talalaeva@me.com, у ньому йде мова йде про строки виготовлення обладнання (початок жовтня) і план платежів. Зазначений лист, з огляду на його зміст, не може вважатись повідомленням продавцем покупця про готовність обладнання до відвантаження.

В листі від 17.07.2019 за вих. № 17/07-19, адресованому генеральному директору ТОВ «ДАК», ТОВ «ТСВ Сервіс» повідомляє, що замовлене відповідно до договору поставки № 29102018 від 29.10.2018 обладнання буде готове до відвантаження на 40-41 календарному тижні 2019 року. Також у листі викладено повідомлення про необхідність оплати обладнання загалом у сумі 155010,00 євро у строк до 30.09.2019.

Водночас, надаючи до матеріалів копію цього листа, відповідач не надав жодного доказу, який би підтвердив факт вручення чи надіслання листа від 17.07.2019 за вих. № 17/07-19 ТОВ «ДАК».

Також не може бути взятий до уваги електронний лист від 24.07.2019, який, за твердженнями відповідача, нібито підтверджує факт повідомлення виробником покупця про готовність обладнання до відвантаження, оскільки між виробником та покупцем відсутні договірні відносини, а умовами договору поставки, укладеного між сторонами у справі, не передбачено можливість повідомлення виробником покупця про готовність обладнання до відвантаження.

Крім того суперечливими є аргументи відповідача про те, що обладнання мало бути готовим до відвантаження на 40-41 календарному тижні 2019 року (початок жовтня 2019 року), з огляду на зміст листа від 16.07.2019, який, як стверджує відповідач, ТОВ «ТСВ Сервіс» отримало від виробника обладнання, яке придбавалось в рамках контракту купівлі-продажу від 10.05.2018 № UA 2018.05.07. Як зазначено вище, у листі від 16.07.2019 йдеться лише про строки виготовлення обладнання, а не готовність його відвантаження на склад покупця.

Як визначено частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що аргументи відповідача щодо факту готовності устаткування до відвантаження є непереконливими. Більш того, у матеріалах справи міститься копія електронного листа від 07.07.2023, адресованого представником виробника обладнання (EMMEGI Deutschland GmbH) позивачу, у якому повідомлено про припинення з відповідачем договірних відносин наприкінці 2022 року. За таких обставин необгрунтованими є також посилання відповідача на те, що ТОВ «ТСВ Сервіс» у відповіді на вимогу № 1 від 28.08.2023 повторно повідомило ТОВ «ДАК» про готовність устаткування до відвантаження, адже за твердженнями самого ж відповідача, таке устаткування мало бути придбане у EMMEGI Deutschland GmbH в рамках виконання контракту купівлі-продажу № UA 2018.05.07, укладеного 10.05.2018.

Факту придбання ТОВ «ТСВ Сервіс» у EMMEGI Deutschland GmbH устаткування, яке підлягало постачанню ТОВ «ДАК», відповідач не довів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування факту готовності устаткування до відвантаження і належного повідомлення про це покупця.

Водночас суд зазначає, що сам факт повідомлення продавцем покупця про готовність товару до відвантаження жодним чином не свідчить про виконання ним свого обов`язку з поставки товару відповідно до умов договору.

Так, виходячи з умов пунктів 3.1, 3.3 договору поставки орієнтовна дата постачання устаткування - кінець січня-початок лютого 2019 року із можливістю дострокового постачання.

Намагаючись довести порушення покупцем строків здійснення оплати за товар, відповідач не врахував той факт, що продавець, відповідно до умов договору поставки зобов`язався здійснити постачання устаткування щонайбільше у лютому 2019 року.

Суд зауважує, що порушення покупцем строків оплати товару не є предметом спору у цій справі. Водночас відповідач не був позбавлений права застосувати до позивача санкції у вигляді пені, яка передбачена пунктом 6.2 договору поставки, у разі існування факту невиконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті в терміни, що установлені договором.

Крім того слід зазначити, що у пункті 3.2 договору поставки сторони погодили поставку устаткування на умовах базису постачання DDP (Інкотермс 2010).

Так, термін DDP («Delivered Duty Paid» - «поставка зі сплатою мита») у правилах Інкотермс 2010 означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця.

Згідно із частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зміст зазначеної норми свідчить про те, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

За таких умов відсутність дій відповідача щодо поставки товару (у цьому випадку упродовж періоду з лютого 2019 року по липень 2023 року) надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім.

Як стверджує позивач, довідавшись у липні 2023 року про те, що виробник обладнання припинив договірні відносини із відповідачем наприкінці 2022 року, ТОВ «ДАК» надіслало ТОВ «ТСВ Сервіс» лист від 09.08.2023 № 27/01-23 про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.

За умовами пункту 6.4 договору поставки, продавець зобов`язаний повернути покупцеві всі кошти сплачені покупцем на користь продавця протягом 5-ти календарних днів після направлення покупцем листа про повернення коштів.

Так, частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (статті 252 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (статті 253 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії опису вкладення (поштове відправлення № 0313410775423) лист від 09.08.2023 № 27/01-23 про повернення коштів ТОВ «ДАК» надіслало ТОВ «ТСВ Сервіс» 09.08.2023. Отже, враховуючи зазначені вище норми Цивільного кодексу України, а також умови пункту 6.4 договору поставки, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу сплачені за договором кошти в сумі 2229820,22 грн у строк до 14.08.2023.

Оскільки відповідач на вимогу позивача не повернув суму сплачених в рамках виконання договору поставки коштів, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ТСВ Сервіс» на користь ТОВ «ДАК» суми основного боргу у розмірі 2229820,22 грн.

У зв`язку із прострочення повернення на вимогу покупця коштів, позивач, на підставі пункту 6.4 договору поставки, заявив до стягнення з відповідача 53760,05 грн пені, нарахованої за період з 11.08.2023 по 31.08.2023, а також 222982,02 грн штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.4 договору поставки передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, за кожний день порушення терміну повернення коштів. У випадку, якщо продавець протягом 30 (тридцяти днів) не виконає свої зобов`язання по поверненню коштів в терміни, що установлені цим договором, крім пені, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми договору.

Під час перевірки розрахунку пені, суд установив, що позивач неправильно визначив момент прострочення повернення відповідачем коштів.

Як установив суд, відповідач, з урахуванням умов пункту 6.4 договору поставки, був зобов`язаний повернути позивачу сплачені за договором кошти у строк до 14.08.2023, з огляду на що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 15.08.2023.

Здійснивши перерахунок пені за період з 15.08.2023 по 31.08.2023 від суми боргу в розмірі 2229820,22 грн, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, суд установив, що належною до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 45696,04 грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Суму 10% штрафу у розмірі 222982,02 грн позивач розрахував від заборгованості, повернення якої прострочив відповідач, а саме із 2229820,22 грн.

Виходячи з умов пункту 6.4 договору поставки, покупець має право вимагати сплати штрафу за невиконання продавцем свого зобов`язання з повернення коштів за умови, якщо продавець не виконує такий обов`язок протягом тридцяти днів після спливу строку, встановленого договором для повернення коштів на вимогу покупця. Строк повернення продавцем покупцю сплачених за договором коштів сплинув 14.08.2023.

Відповідно до відбитка календарного штемпеля на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду, ТОВ «ДАК» звернулось до суду із позовом 08.09.2023.

За таких обставин, на момент звернення ТОВ «ДАК» до суду із цим позовом прострочення ТОВ «ТСВ Сервіс» грошового зобов`язання щодо повернення сплачених коштів становило менше тридцяти днів. Отже право на стягнення з відповідача 10% штрафу у позивача не виникло, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, з підстав порушення строку повернення сплачених за договором поставки коштів, позивач заявив до стягнення з відповідача 3665,46 грн 3% річних та 89192,81 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.08.2023 по 31.08.2023.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних, виходячи з визначеної судом дати виникнення прострочення та у межах визначеного позивачем періоду (за період з 15.08.2023 по 31.08.2023), суд установив, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 3115,64 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат суд врахував, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідні роз`яснення щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд зауважує на те, що хоча період прострочення у спірному випадку і становив більше півмісяця (з 15.08.2023 по 31.08.2023), однак у зв`язку із тим, що у серпні 2023 року індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), позивач безпідставно нарахував за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання 89192,81 грн інфляційних втрат. Отже у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити повністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з ТОВ «ТСВ Сервіс» на користь ТОВ «ДАК» підлягають до стягнення 2229820,22 грн основного боргу, 45696,04 грн пені та 3115,64 грн 3% річних. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з безпідставними нарахуваннями.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСВ Сервіс» (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Гореничі, вул. Молодіжна, буд. 11; код ЄДРПОУ 38619878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 32047715) 2229820 (два мільйони двісті двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 22 коп. основного боргу, 45696 (сорок п`ять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 04 коп. пені, 3115 (три тисячі сто п`ятнадцять) грн 64 коп. 3% річних та 34179 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 31 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог .

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.01.2024.

Суддя О.В. Щоткін