Постанова

від 12.06.2024 по справі 911/2828/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 911/2828/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Валько І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ Сервіс"

на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2023 (повне рішення складено 10.01.2024)

у справі № 911/2828/23 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ Сервіс"

про стягнення 2 599 420, 56 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК" (далі - ТОВ "ДАК"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ Сервіс" (далі - ТОВ "ТСВ Сервіс"; відповідач) про стягнення 2 599 420,56 грн, з яких: 2 229 820,22 грн основного боргу, 53 760,05 грн пені, 222 982,02 грн штрафу, 3 665,46 грн 3 % річних та 89 192,81 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору поставки №29102018 від 29.10.2018 в частині поставки визначеного та оплаченого позивачем обладнання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №911/2828/23 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "ТСВ Сервіс" на користь ТОВ "ДАК" 2 229 820 грн 22 коп. основного боргу, 45 696 грн 04 коп. пені, 3 115 грн 64 коп. 3% річних та 34 179 грн 31 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач передоплачене обладнання не поставив і на вимогу позивача не повернув суму сплачених в рамках виконання договору поставки коштів.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 911/2828/23, ТОВ "ТСВ Сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати (як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права (ст.ст. 530, 538, 663, 693 ЦК України, ст.ст. 2, 75, 79 ГПК України) в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

При цьому скаржник посилається на те, що точний строк поставки не був встановлений сторонами, а з вимогою про поставку товару, як це передбачено ст.ст. 530, 663 ЦК України, позивач до відповідача не звертався.

У скарзі скаржник також зазначив, що позивач мав сплатити ціну товару в три етапи (перший етап - протягом 3 робочих днів від дати підписання договору; другий етап - за фактом готовності обладнання до відвантаження; третій етап - протягом 3 робочих днів від дати підписання акта введення устаткування в експлуатацію). Позивачем лише частково сплачено за товар. 24.07.2019 відповідачем та виробником були направлялись електронні листи на електронну адресу позивача та вкладений лист з повідомленням про те, що обладнання буде готове до відвантаження на 40-41 тижні 2019 року. В липні 2019 року позивач був повідомлений принаймні двічі про готовність товару відвантаження товару. 28.08.2023 відповідач у відповіді на претензію повторно повідомляв позивача про готовність обладнання до відвантаження. Після повідомлення про готовність обладнання відповідач мав право на законні очікування з оплати всієї передбаченої суми другого платежу, і як наслідок міг не поставляти товар доки не отримав передбачених договором коштів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТСВ Сервіс" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2828/23 та призначено її до розгляду на 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "ТСВ Сервіс" на рішення господарського суду Київської області від 04.12.2023 по справі № 911/2828/23; розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 за клопотанням ТОВ "ТСВ Сервіс" розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 12.06.2024 представник ТОВ "ТСВ Сервіс" підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судове засідання 12.06.2024 представник ТОВ "ДАК" не з`явився. Заява про розгляд справи без участі його представника судом задоволена.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договір поставки від 29.10.2018 № 29102018, укладеного між ТОВ "ДАК" та ТОВ "ТСВ Сервіс", останнє взяло на себе зобов`язання поставити позивачу обладнання фірм Emmegi, Graule, призначене для обробки та виготовлення алюмінієвих конструкцій. Покупець на умовах даного договору зобов`язався оплатити та прийняте вказане обладнання, а продавець зобов`язався забезпечити повну консультаційну та технічну підтримку покупцю, введення в експлуатацію та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору під терміном "обладнання фірм Emmegi, Graule", сторони розуміють комплект верстатів, включаючи його монтаж та пусконалагоджувальні роботи, що реалізується покупцю, далі назване - "Устаткування".

В п. 2.1 договору встановлено, що ціна договору становить 6480000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 1080000,00 грн, й сплачується покупцем в національній валюті України - гривні відповідно до погодженого сторонами курсу (на 29.10.2018 курс 32,40 за 1 євро). Погодженим курсом євро до валюти України сторони цього договору вважають курс НБУ плюс 1% на день проведення платежу покупцем.

До ціни даного договору включено: вартість устаткування; всі податки, митні збори та інші платежі, необхідні для ввезення товару на митну територію України; витрати, пов`язані з проведенням монтажу устаткування та пусконалагоджувальних робіт; консультаційна, технічна підтримка та подальше обслуговування придбаного покупцем устаткування протягом гарантійного строку - одного року; витрати по зберіганню устаткування на складі продавця до визначеного моменту передачі його покупцю.

За положеннями п. 2.2 договору оплата проводиться шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в такий спосіб: 648000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, сплачуються покупцем протягом 3-х робочих днів від дати підписання договору; 5184000,00 у т.ч. ПДВ 20%, сплачуються покупцем за фактом готовності обладнання до відвантаження; остаточний розрахунок у розмірі 648000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20%, покупець здійснює протягом 3-х робочих днів з моменту від дати підписання акту введення устаткування в експлуатацію.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орієнтовна дата постачання кінець січня - початок лютого 2019 року.

Відповідно до п. 3.2 договору зобов`язання продавця щодо поставки устаткування вважається виконаним з моменту передачі покупцеві устаткування на умовах базису постачання DDP (Інкотермс 2010), склад покупця розташований за адресою: вул. Качалова, буд. 5-В, м. Київ, Україна, 03146.

В п. 3.3 договору передбачено, що дострокове постачання устаткування допускається. При цьому продавець додатково сповіщає покупця про дату та місце передачі устаткування в письмовій формі (пункт 3.3 договору поставки).

Згідно з п. 3.4 договору право власності на устаткування від продавця до покупця переходить із моменту повної оплати покупцем вартості ціни договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що якщо продавець не забезпечив поставку устаткування або поставив устаткування у неповному обсязі протягом одного місяця після встановленого терміну, то він повертає покупцеві всі кошти сплачені покупцем на користь продавця протягом 5-ти календарних днів після направлення покупцем листа про повернення коштів.

За несвоєчасне повернення коштів продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, за кожний день порушення терміну повернення коштів. У випадку, якщо продавець протягом 30 (тридцяти днів) не виконає свої зобов`язання по поверненню коштів в терміни, що установлені цим договором, крім пені, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від суми договору.

Строк дії договору - з моменту його підписання й до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 9.2 договору).

Сторонами також підписано додаток № 1 "Специфікація", у якому визначено, що загальна сума вартості устаткування становить 200000,00 євро, що еквівалентно 6480000,00 грн за курсом 32,40 грн/євро і додаток № 2 "Таблиця підключення верстатов", які, відповідно пункту 9.11 договору поставки, є невід`ємними частинами цього договору.

На виконання умов зазначеного договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 2229820,22 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 10527 від 19.11.2018 на суму 636267,22 грн; № 11386 від 27.03.2019 на суму 153823,00 грн; № 12418 від 20.08.2019 на суму 1439730,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за обладнання, згідно дог.№29102018 від 29.10.2018".

Листом від 04.07.2023 за вих. № 23/01-23 ТОВ "ДАК" звернулося до регіонального представника у Східній Європі Компанії EMMEGI Deutschland GmbH. В листі викладено стан виконання договору поставки та поставлено питання щодо одержання замовлення від ТОВ "ТСВ Сервіс" стосовно виготовлення обладнання.

Відповідно до електронного листа від 07.07.2023 ТОВ "ДАК" довідалося, що договірні відносини із ТОВ "ТСВ Сервіс" виробник обладнання припинив наприкінці 2022 року, у зв`язку із простроченням ТОВ "ТСВ Сервіс" щодо проведення розрахунків за обладнання, яке визначено предметом договору поставки.

У подальшому ТОВ "ДАК" надіслало на адресу ТОВ "ТСВ Сервіс" вимогу за вих. № 27/01-23 від 09.08.2023 про виконання зобов`язання за договором поставки № 29102018 від 29.10.2018, у якій, зокрема, посилаючись на умови пункту 6.4 договору поставки, вимагало повернути сплачені за договором кошти, а також сплатити пеню і штраф.

ТОВ "ТСВ Сервіс" надало ТОВ "ДАК" відповідь № 1 від 28.08.2023 на вказану вимогу, у якій звернуло увагу на невиконання покупцем обов`язку щодо здійснення 90% передоплати за договором, що є передумовою відвантаження товару, а також повторно повідомило про готовність обладнання до відвантаження.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач прострочив свій обов`язок щодо підготовки обладнання до відвантаження в обумовлений у договорі поставки період: з кінця січня - початку лютого 2019 року. Внаслідок прострочення з боку відповідача, позивач вирішив скористатися правом вимагати повернення суми попередньої оплати, визначеним частиною другою статті 693 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 29102018 від 29.10.2018.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, за приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

У пункті 2.2 договору поставки сторони погодили такий порядок оплати товару: 648000,00 грн (10% ціни договору) покупець сплачує протягом трьох робочих днів від дати підписання договору; 5184000,00 грн (80% ціни договору) - за фактом готовності обладнання до відвантаження; остаточний розрахунок у розмірі 648 000,00 грн (10 % ціни договору) протягом трьох робочих днів з моменту від дати підписання акту введення устаткування в експлуатацію.

Аналіз умов пункту 2.2 договору поставки свідчить про те, що обов`язок покупця здійснити 90 % оплати ціни договору пов`язаний із фактом готовності обладнання до відвантаження.

Покупець сплатив на рахунок продавця 2 229 820,22 грн, що еквівалентно на день здійснення платежів, відповідно до погодженого сторонами курсу (пункт 2.1 договору поставки), 76 000,50 євро (38 % ціни договору).

Відповідач стверджує, що мав з виробником обладнання відповідний контракт щодо купівлі-продажу товару, який мав бути імпортований для позивача.

На підтвердження цих доводів відповідач долучив до відзиву копії таких документів: контракту купівлі-продажу № UA 2018.05.07, укладеного 10.05.2018 між EMMEGI Deutschland GmbH, як продавцем, та ТОВ "ТСВ Сервіс", як покупцем; інвойсу № 331860455 від 28.11.2018 на суму 118 682,25 євро з переліком товару, який, за твердженнями відповідача, повністю відповідає змісту замовлення за договором від ТОВ "ДАК"; платіжних інструкцій в іноземній валюті № 15 від 22.03.2019 на суму 8 682,25 євро та № 33 від 02.09.2019 на суму 10 000,00 євро.

Відповідач також стверджує, що з березня по вересень 2019 року позивачу направлялися листи як від виробника, так і від ТОВ "ТСВ Сервіс", відповідно до яких ТОВ "ДАК" повідомлено про необхідність сплати товару і про готовність обладнання до відвантаження.

З метою підтвердження факту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження, ТОВ "ТСВ Сервіс", відповідно до пунктів 6-8 переліку додатків до відзиву на позовну заяву, надало копії таких документів: електронного листа від 16.07.2019; листа ТОВ "ТСВ Сервіс" № 17/07-19 від 17.07.2019; електронного листа від 24.07.2019.

Аналізуючи зміст електронного повідомлення від 16.07.2019 від Alexei Haret (aharet@emmegi.com) до s.talalaeva@me.com, у ньому йде мова йде про строки виготовлення обладнання (початок жовтня) і план платежів. Зазначений лист, з огляду на його зміст, не може вважатись повідомленням продавцем покупця про готовність обладнання до відвантаження.

В листі від 17.07.2019 за вих. № 17/07-19, адресованому генеральному директору ТОВ "ДАК", ТОВ "ТСВ Сервіс" повідомляє, що замовлене відповідно до договору поставки № 29102018 від 29.10.2018 обладнання буде готове до відвантаження на 40-41 календарному тижні 2019 року. Також у листі викладено повідомлення про необхідність оплати обладнання загалом у сумі 155010,00 євро у строк до 30.09.2019.

Водночас, надаючи до матеріалів копію цього листа, відповідач не надав жодного доказу, який би підтвердив факт вручення чи надіслання листа від 17.07.2019 за вих. №17/07-19 ТОВ "ДАК".

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги електронний лист від 24.07.2019, який, за твердженнями відповідача, підтверджує факт повідомлення виробником покупця про готовність обладнання до відвантаження, оскільки між виробником та покупцем відсутні договірні відносини, а умовами договору поставки, укладеного між сторонами у справі, не передбачено можливість повідомлення виробником покупця про готовність обладнання до відвантаження.

Крім того, місцевим судом визнані суперечливими аргументи відповідача про те, що обладнання мало бути готовим до відвантаження на 40-41 календарному тижні 2019 року (початок жовтня 2019 року), з огляду на зміст листа від 16.07.2019, який, як стверджує відповідач, ТОВ "ТСВ Сервіс" отримало від виробника обладнання, яке придбавалось в рамках контракту купівлі-продажу від 10.05.2018 № UA 2018.05.07. Як зазначено вище, у листі від 16.07.2019 йдеться лише про строки виготовлення обладнання, а не готовність його відвантаження на склад покупця.

Як визначено частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

За результатами оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що аргументи відповідача щодо факту готовності устаткування до відвантаження є непереконливими. У матеріалах справи міститься копія електронного листа від 07.07.2023, адресованого представником виробника обладнання (EMMEGI Deutschland GmbH) позивачу, у якому повідомлено про припинення з відповідачем договірних відносин наприкінці 2022 року. Водночас необґрунтованими визнані також посилання відповідача на те, що ТОВ "ТСВ Сервіс" у відповіді на вимогу №1 від 28.08.2023 повторно повідомило ТОВ "ДАК" про готовність устаткування до відвантаження, адже за твердженнями самого ж відповідача, таке устаткування мало бути придбане у EMMEGI Deutschland GmbH в рамках виконання контракту купівлі-продажу № UA 2018.05.07, укладеного 10.05.2018.

Факт придбання ТОВ "ТСВ Сервіс" у EMMEGI Deutschland GmbH устаткування, яке підлягало постачанню ТОВ "ДАК", відповідачем належними та допустимими засобами доказування не доведено.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування факту готовності устаткування до відвантаження і належного повідомлення про це покупця. Водночас сам факт повідомлення продавцем покупця про готовність товару до відвантаження жодним чином не свідчить про виконання ним свого обов`язку з поставки товару відповідно до умов договору.

Так, виходячи з умов пунктів 3.1, 3.3 договору поставки орієнтовна дата постачання устаткування - кінець січня-початок лютого 2019 року із можливістю дострокового постачання.

Намагаючись довести порушення покупцем строків здійснення оплати за товар, відповідач не врахував той факт, що продавець, відповідно до умов договору поставки зобов`язався здійснити постачання устаткування щонайбільше у лютому 2019 року.

При цьому, порушення покупцем строків оплати товару не є предметом спору у цій справі. Водночас відповідач не був позбавлений права застосувати до позивача санкції у вигляді пені, яка передбачена пунктом 6.2 договору поставки, у разі існування факту невиконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті в терміни, що установлені договором.

Крім того, у пункті 3.2 договору поставки сторони погодили поставку устаткування на умовах базису постачання DDP (Інкотермс 2010).

Так, термін DDP ("Delivered Duty Paid" - "поставка зі сплатою мита") у правилах Інкотермс 2010 означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця.

Згідно із частиною другою статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту частини 2 статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

За таких умов відсутність дій відповідача щодо поставки товару (у цьому випадку упродовж періоду з лютого 2019 року по липень 2023 року) надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім.

Як стверджує позивач, довідавшись у липні 2023 року про те, що виробник обладнання припинив договірні відносини із відповідачем наприкінці 2022 року, ТОВ "ДАК" надіслало ТОВ "ТСВ Сервіс" лист від 09.08.2023 № 27/01-23 про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.

За умовами пункту 6.4 договору поставки, продавець зобов`язаний повернути покупцеві всі кошти сплачені покупцем на користь продавця протягом 5-ти календарних днів після направлення покупцем листа про повернення коштів.

Так, частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (статті 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (статті 253 ЦК України).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії опису вкладення (поштове відправлення № 0313410775423) лист від 09.08.2023 № 27/01-23 про повернення коштів ТОВ "ДАК" надіслало ТОВ "ТСВ Сервіс" 09.08.2023. Отже, враховуючи зазначені вище норми ЦК України, а також умови пункту 6.4 договору поставки, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу сплачені за договором кошти в сумі 2 229 820,22 грн у строк до 14.08.2023.

Встановивши факт неповернення відповідачем на вимогу позивача суми сплачених в рамках виконання договору поставки коштів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з ТОВ "ТСВ Сервіс" на користь ТОВ "ДАК" суми основного боргу у розмірі 2 229 820,22 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом частини шостої статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.4 договору поставки передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на момент порушення зобов`язання, за кожний день порушення терміну повернення коштів. У випадку, якщо продавець протягом 30 (тридцяти днів) не виконає свої зобов`язання по поверненню коштів в терміни, що установлені цим договором, крім пені, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10 % від суми договору.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного вище, того факту, що штрафні санкцій та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування здійсненні позивачем саме на суму фактично сплаченої передоплати, також правомірним є стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахунок яких обґрунтовано здійснено судом відповідно до норм чинного законодавства та встановлених періодів прострочення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2828/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 17.06.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко