Ухвала

від 10.01.2024 по справі 911/3349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3349/23

За заявою Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області

про забезпечення позову у справі № 911/3349/23

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оланта Ленд

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками

лісового фонду

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику представників учасників справи

Обставини справи:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор, заявник) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі позивач, Київська облдержадміністрація) до Товариства з обмеженою відповідальністю Оланта Ленд (далі ТОВ Оланта Ленд, відповідач) якою просить:

- усунути перешкоди у здійсненні Київською облдержадміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора № 62474986 від 21.12.2021 року про реєстрацію права приватної власності ТОВ Оланта Ленд на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською облдержадміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Київської облдержадміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097 від ТОВ Оланта Ленд.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Іванківською районною державною адміністрацією у 2010 році незаконно відведено вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 , який у подальшому відчужив її іншій фізичній особі ОСОБА_2 , який у 2021 році продав її відповідачу. При цьому, прокурор стверджує, що право постійного користування відповідною земельною ділянкою лісогосподарського призначення належало Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (далі ДСГП Ліси України), однак без згоди такого користувача та вилучення її у вказаного користувача без зміни її цільового призначення, без розроблення та затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки, з порушенням чинного законодавства така земельна ділянка передана ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3349/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2024 року (Суддя Грабець С.Ю.).

02.01.2024 року від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, у якій прокурор просить забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту та заборони держаним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097, яка зареєстрована за ТОВ Оланта Ленд;

- заборони ТОВ Оланта Ленд та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 року заяву про забезпечення позову передано судді Карпечкіну Т.П.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до суду одночасно з позовом, що відповідає нормі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає прокурор розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 06.07.2010 року № 1420 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадянам, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0696 на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯК № 202794 на право власності на земельну ділянку зкадастровим номером 3222081400:01:006:0097 площею 1,0696 га.

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу від 21.12.2012 року № 692051 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_2 на підставі договору-купівлі продажу від 21.12.2021 року № 5413 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською І.М. (зареєстровано в ДРРПНМ на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62474986 від 21.12.2021 року) відчужив вказану земельну ділянку з кадастровим номером 222081400:01:006:0097 на користь ТОВ «ОЛАНТА ЛЕНД».

Однак, за матеріалами лісовпорядкування 2003 року та 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в 22 кварталі Оранського лісництва філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Вказане підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 18.02.2022 року за № 167 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Оранського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство», відповідно до якої за даними лісовпорядкування 2003 та 2014 років, спірна земельна ділянка розташована в межах земель кварталу 22 Оранського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство». Поряд з цим, факт розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 12.10.2018 року № 20886/18-41, відповідно до якої спірна земельна ділянка розташована в межах земель кварталу 22 Оранського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство».

Також, відповідно до інформації Філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в 20 виділі 22 кварталу, і має наступні таксаційні характеристики: склад - 10 сосна звичайна віком 37 років, середня висота - 13 м., середній діаметр - 16 см., запас на 1 га - 1980 м. куб. та біополяна.

Поряд з цим, Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство» не приймалось. Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що не надавало погоджень на передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення сприх земельних ділянок

Таким чином, прокурор вказує, що право держави у даному випадку вважатиметься ефективно захищеним лише у разі, якщо така земельна ділянка повернеться у володіння держави у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики. У поданій заяві прокурор також зазначає, що невжиття заходів до забезпечення позову визначеним способом може призвести до чергового відчуження земельної ділянки, а також до настання незворотних наслідків для вказаної категорії земель через їх використання всупереч встановленому режиму.

З огляду на викладене, з метою зупинення подальшого незаконного відчуження земельної ділянки та зміни первісного об?єкту цивільних прав шляхом його поділу чи об?єднання, на період вирішення спору існує реальна необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони держаним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду змінами власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097, яка зареєстрована за ТОВ Оланта Ленд;

В таких немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована протиправними діями щодо неодноразового незаконного розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення. В разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення ланцюга перепродажу земельної ділянки на час вирішення спору, існує висока ймовірність, що така земельна ділянка може бути поділена, продана чи іншим чином відчужена третім особам і розгляд спору у даній справі не призведе до відновлення прав позивача.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Прокурор з метою забезпечення позову просить накласти арешт на належну державі земельну ділянку лісогосподарського призначення та заборонити вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна відповідної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України підстав для зустрічного забезпечення позову на час пред`явлення заяви про забезпечення позову не вбачається.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своєму рішенні у справі № 910/6503/19 роз`яснив, що частиною першою статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). А тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 Господарського процесуального кодексу України

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заявник обґрунтував, що у нього є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться чи повністю унеможливиться відновлення права на повернення на користь держави земельної ділянки, виникне необхідність використовувати інші способи захисту порушених прав держави, подавати позови про витребування майна у наступних набувачів та скасування подальших реєстраційних дій, що також призведе до великих судових витрат та затягуванню відновлення прав держави.

Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в державних реєстрах, і як наслідок, утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь заявника, обраний спосіб захисту стане неефективним, оскільки необхідно буде застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав держави.

Обраний заявником вид забезпечення позову шляхом встановлення тимчасових обмежень щодо здійснення реєстраційних дій стосовно спірної земельної ділянки до вирішення спору про наявність підстав для захисту права держави на повернення у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення є співмірним з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтересів інших осіб.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Також, у постанові від 26.01.2021 року у справі № 916/3200/17(916/2146/20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна.

При цьому у даному випадку невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи земельна ділянка буде переоформлена чи відчужена іншим особам, позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову, про які просить заявник, стосуються предмета спору та не суперечать приписам ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обрані прокурором заходи забезпечення є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин, спроможні забезпечити виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи достатність наданих заявником відомостей та доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб), суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Частинами 7-10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заява прокурора про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом, заборони вчиняти реєстраційні дії та накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Керуючись ст. ст.136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у справі № 911/3349/23 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/3349/23, а саме:

2.1. Заборонити державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097, яка зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю Оланта Ленд;

2.2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Оланта Ленд та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097.

2.3. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:01:006:0097.

Стягувач: Вишгородська окружна прокуратура Київської області (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 13, ідентифікаційний код 02909996);

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Оланта Ленд; (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6а, ідентифікаційний код 42624611).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення до виконання до 10.04.2024 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.П. Карпечкін