Рішення

від 27.12.2023 по справі 914/2528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 Справа № 914/2528/23

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МергельТрейд», м. Бровари Київська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 891354,97 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представники сторін:

від позивача: Єлисеєв Є.В. представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мергель Трейд» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» про стягнення заборгованості у розмірі 891354,97 грн.

Разом із позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №3261/23 від 21.08.2023), у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках ТОВ «Гарнобуд» та відкриті в банківських установах в межах заявленої в позові суми у розмірі 891354,97 грн. З підстав, викладених в ухвалі суду від 23.08.2023, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.09.2023.

05.09.2023, за вх.№21456/23, від відповідача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом задоволено і надано представнику відповідача матеріали справи для ознайомлення, про що свідчить відмітка останнього на клопотанні.

Ухвалою від 27.09.2023 продовжено строки підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 01.11.2023.

30.10.2023, за вх.№26302/23, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

01.11.2023, за вх.№26507/23, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалами від 01.11.2023 судом повідомлено сторін про відкладення розгляду справи на 22.11.2023.

20.11.2023, за вх.№28189/23, від представника позивача поступили додаткові пояснення.

20.11.2023, за вх.№28190/23, від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 20.11.2023 представнику позивачу у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою від 22.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено строку до розгляду по суті на 13.12.2023.

08.12.2023, за вх.№30137/23, через систему «Електронний суд» представником позивачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З підстав, викладених в ухвалі від 11.12.2023, суд повернув заявнику заяву без розгляду.

13.12.2023, за вх.№30587/23, через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.12.2023 відкладено розгляд справи на 27.12.2023.

22.12.2023,за вх.№ 31367/23, від представника позивача надійшла заява про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 26.12.2023 заяву задоволено.

У судовому засіданні 27.12.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, заявив, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

В судовому засіданні роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 11.01.2024 о 13:45 год.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 27.12.2023 не забезпечив.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується відповіддю №276696, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а ухвалу від 01.11.2023 доставлено ТОВ «Гарнобуд» в електронний кабінет 06.11.2023, ухвалу від 22.11.2023 доставлено ТОВ «Гарнобуд» в електронний кабінет 24.11.2023, ухвалу від 13.12.2023 доставлено ТОВ «Гарнобуд» в електронний кабінет 19.12.2023 що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Судом також зазначається , що про обізнаність відповідача з розглядом судом справи №914/2528/23 свідчить подані ним клопотання ознайомлення з матеріалами справи про відкладення розгляду справи від 05.09.2023 (вх.№21456/23) та про відкладення розгляду справи від 30.10.2023 (вх.№26302/23).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

В судовому засіданні 27.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 09.02.2021 між ним та відповідачем було укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-2-Г, згідно із яким виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконати проектні роботи із постійного електропостачання, а саме збір вихідних даних, підготовка технічної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; розробку робочого проекту «Тимчасове електропостачання багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. С. Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва (пусковий комплекс) відповідно до ТУ Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця»; погодження робочого проекту організаціями та службами міста в обсязі, достатньому для отримання технічного рішення.

Позивач стверджує, що на виконання умов п.3.4. договору він сплатив відповідачеві 2808000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням від 18.03.2021 №326 на суму 2296800,00 грн. та від 29.03.2021 №338 на суму 511200,00 грн. Проте, відповідач не приступив до виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Зважаючи на це, відповідачеві було направлено лист про розірвання договору та про повернення сплачених сум грошових коштів. У позові вказано, що договір розірвано, починаючи з 15.11.2021, а суми сплаченого авансу були стягнуті із ТОВ «Гарнобуд» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22. Відповідне рішення відповідачем виконане в примусовому порядку шляхом стягнення з його рахунків 2808000,00 грн.

Відтак, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 796960,01 грн. інфляційних втрат та 94394,96 грн. 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав.

Обставини справи.

Між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт від 09.02.2021 №Е-ПР-09/02-2-Г (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами виконати проектні роботи із тимчасового електропостачання, а саме:

- збір вихідних даних, підготовка технічної та юридичної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця»;

- отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця». Потужність необхідна для електропостачання об`єкта замовника: потужність та категоричність, згідно заяви замовника про приєднання;

- розробка робочого проекту «Тимчасове електропостачання багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом на просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва (пусковий комплекс)» відповідно до ТУ Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Українська залізниця»;

- погодження робочого проекту організаціями та службами міста в обсязі, достатньому для отримання технічного рішення (ТР), у т.ч. Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» та отримання ТР,

відповідно до технічного завдання наданого замовником, на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», а замовник зобов`язується прийняти вказані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт та оплатити їх на умовах визначених даним договором.

Згідно із п. 1.2 Договору виконавець приступає до виконання робіт з моменту отримання від замовника: авансу згідно із п. 3.4.1 цього договору; вихідних даних в обсязі, що дає змогу виконати роботи згідно із умовами даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.6 Договору, замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення між сторонами договору надати виконавцю по акту приймання-передачі всі необхідні вихідні дані, технічне завдання для розробки проектної документації в обсязі, встановленому діючим законодавством України, що надає змогу безперервно виконувати роботи на підставі цього договору; оплатити виконавцю вартість робіт відповідно умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт, що виконуються за даним договором згідно із зведеним кошторисом (додаток №1) становить 7705666,67 грн., крім того ПДВ 20% 1541133,33 грн., а всього з урахуванням ПДВ 20% 9246800,00 грн.

Проте, Додатковою угодою від 27.08.2021 №1 сторони, в зв`язку зі зміною вихідних даних та зменшенням обсягів робіт дійшли згоди зменшити ціну договору на 5846800,00 грн, в тому числі ПДВ20% - 974466,67грн. та внести зміни в п.3.1, і викласти його в наступній редакції: « 3.1.Вартість робіт, що виконуються за даним договором згідно із зведеним кошторисом (додаток №1) становить 2833333,33 грн., крім того ПДВ 20% 566666,67 грн., а всього з урахуванням ПДВ 20% 3400000,00 грн. А також внесено зміни до Додатку №2 (календарний графік виконання робіт (надання послуг) та Додатку №3 (календарних графік фінансування виконання робіт) до Договору.

Згідно із п. 3.4 Договору оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:

- протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання між сторонами даного договору замовник перераховує виконавцю аванс відповідно до графіку фінансування, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №3);

- остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання ТР відповідно до графіку фінансування, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №3).

У додатку №2 до Договору сторони погодили календарний графік виконання робіт (надання послуг) розробка робочого проекту від 30 до 45 банківських днів; погодження робочого проекту від 30 до 60 банківських днів з моменту попереднього узгодження робочого проекту із Замовником.

У додатку №3 до Договору сторони погодили Календарний графік фінансування робіт на загальну суму 3400000,00 грн.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу 2808000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням від 18.03.2021 №326 на суму 2296800,00 грн. та від 29.03.2021 №338 на суму 511200,00 грн.

Згідно із п. 1.4 Договору виконавець виконує обумовлені роботи у строки згідно із п. 4.1 договору та у відповідності до ДБН, державних стандартів завданням на проектування та вихідних даних та інших чинних нормативних актів України.

Положенням п. 4.1 Договору встановлено, що виконавець зобов`язується виконати роботи в терміни згідно графіку виконаних робіт (Додаток №2 до цього договору) з моменту виконання замовником умов п. 3.4.1 та п. 2.1.1 договору.

У додатку №2 до Договору сторони погодили календарний графік виконання робіт (надання послуг) розробка робочого проекту від 30 до 45 банківських днів; погодження робочого проекту від 30 до 60 банківських днів з моменту попереднього узгодження робочого проекту із Замовником.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що передача замовнику належним чином виконаних робіт здійснюється виконавцем на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.4.8 Договору датою прийняття робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Підпунктом 2.2.4 Договору передбачено, що замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору. В такому випадку замовник зобов`язаний не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання договору письмово повідомити виконавця про прийняте рішення. У випадку дострокового розірвання договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю належним чином виконані роботи на дату розірвання договору, а у випадку якщо сума авансових коштів, що була сплачена замовником, перевищує вартість виконаних робіт на дату розірвання цього договору, виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму коштів, яка є різницею між сплаченими замовником коштами та вартістю виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі дострокового розірвання договору, сторони зобов`язані протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати розірвання договору скласти двосторонній акт приймання-передачі фактично виконаних виконавцем робіт та платежів замовника. До двостороннього акту приймання-передачі фактично виконаних робіт виконавець зобов`язаний додати та передати замовнику всю проектну документацію розроблену (виготовлену) на дату розірвання договору. Після підписання акту приймання-передачі фактично виконаних робіт сторони протягом 5 (п`яти) банківських днів проводять взаєморозрахунки з врахуванням виконаних виконавцем робіт та фактично перерахованих замовником коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2021 позивач надіслав відповідачу повідомлення №1/0411 від 04.11.2021 у якому повідомив про розірвання з 15.11.2021 Договору в односторонньому порядку на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Гарнобуд» взятих на себе зобов`язань, та вимагав повернути сплачену ним суму грошових коштів протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання листа.

У зв`язку з неповерненням ТОВ «Гарнобуд» авансу, ТОВ «Мергель Трейд» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення 2808000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22, яке набрало законної сили 30.08.2022, позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Гарнобуд» на користь ТОВ «Мергель Трейд» 2 808 000,00 грн та 42 120,00 грн судового збору..

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та сплатив відповідачу суму у загальному розмірі 2808000,00 грн. У свою чергу, відповідач своїх обов`язків щодо виконання обумовлених сторонами робіт не виконав. Суд вказав, що у матеріалах справи №914/430/22 відсутні докази виконання відповідачем робіт, а ТОВ «Гарнобуд» не приступило до виконання проектних робіт, що свідчить про невиконання відповідачем умов Договору.

Оскільки підстава, відповідно до якої відповідач отримав від позивача 2808000,00 грн. відпала, у зв`язку з відмовою позивача від Договору, суд на підставі ст. 1212 ЦК України, зазначив, що відповідач зобов`язаний повернути вказану суму на користь позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий документ щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. у межах виконавчого провадження №70057035. І такий було виконано 04.01.2023, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №70057035. від 04.01.2023.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як на підставу позовних вимог він посилається на те, що між сторонами укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-2-Г від 09.02.2021, який було розірвано 15.11.2021, у зв`язку із односторонньою відмовою замовника. Враховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо виконання робіт, які були повністю оплачені позивачем, ТОВ «Гарнобуд» повинне було повернути сплачену на його користь суму грошових коштів у розмірі 2808000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22. Оскільки відповідач прострочив виконання відповідного грошового зобов`язання, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування на вказану суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, обставинам, на які посилається ТОВ «Мергель Трейд» та наданим ним доказам, суд звертає увагу не те, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити обставини:

- існування між сторонами договірних підрядних відносин та їх припинення 15.11.2021;

- виконання позивачем умов договірного зобов`язання із перерахування грошових коштів у розмірі 2808000,00 грн.;

- невиконання відповідачем умов договірного зобов`язання із виконання робіт та виникнення у нього грошового зобов`язання із повернення грошових коштів у розмірі 2808000,00 грн.;

- прострочення відповідачем грошового зобов`язання із повернення грошових коштів у розмірі 2808000,00 грн.

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-2-Г від 09.02.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Крім цього, як передбачено ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що на позивача було покладено обов`язок оплатити виконавцю вартість робіт у розмірі 2808000,00 грн. згідно із графіком фінансування (Додаток №3 до Договору) та у строки, встановлені пунктом 3.4 Договору. У свою чергу, відповідач зобов`язався виконати роботи протягом 6 (шести) місяців з моменту перерахування замовником авансу відповідно до графіку фінансування, а також надання всіх необхідних вихідних даних, технічного завдання для розробки проектної документації в обсязі, встановленому діючим законодавством України.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував відповідачу 2808000,00 грн., а відповідач не виконав роботи обумовлені сторонами в договірному порядку, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22, яке набрало законної сили.

Вказані обставини є преюдиційними в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, а тому не підлягають доказуванню у межах справи №914/2529/23.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач скористався своїм правом на відмову від договору в односторонньому порядку, надіславши 04.11.2021р. відповідачу повідомлення №1/0411 від 04.11.2021р. про розірвання договору на виконання проектних робіт №Е-ПР-09/02-1-Г від 09.02.2021р., яким відповідач був повідомлений про те, що з 15.11.2021р. укладений договір слід вважати розірваним. При цьому, як вбачається із вказаного повідомлення №1/0411 від 04.11.2021р. про розірвання договору, позивач вимагав у відповідача повернути сплачені за договором кошти. Зазначене повідомлення відповідач отримав. Відтак, суд приходить висновку, що договірні зобов`язання сторін припинилися саме 15.11.2021. Доказів протилежного стороною відповідача до суду подано не було.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, та у постанові Верховний Суд від 29.04.2021 у справі №916/3904/19 зазначили, що процитовану вище норму слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

За наведеного вище, суд приходить висновку, що у зв`язку із розірванням Договору у відповідача припинився обов`язок із виконання робіт. У той же ж час, враховуючи виконання зобов`язання лише позивачем, у ТОВ «Гарнобуд» на підставі норм закону виникло грошове зобов`язання із повернення вартості оплачених позивачем, однак не виконаних робіт.

Виникнення цього зобов`язання у ТОВ «Гарнобуд» підтверджується також рішенням Господарського суду Львівської області від 02.08.2022 у справі №914/430/22.

Відповідний обов`язок відповідача сторони погодили у п. 2.2.4 Договору, згідно із яким у разі дострокового розірвання договору у виконавця виникає зобов`язання із повернення замовнику суми коштів, яка є різницею між сплаченими замовником коштами та вартістю виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт.

Вирішуючи питання щодо моменту виникнення грошового зобов`язання відповідача, суд звертає увагу на пункт 7.5 Договору, відповідно до якого у разі дострокового розірвання договору сторони повинні:

- протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати розірвання договору скласти двосторонній акт приймання-передачі фактично виконаних виконавцем робіт та платежів замовника;

- протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту приймання-передачі фактично виконаних робіт провести взаєморозрахунки з врахуванням виконаних виконавцем робіт та фактично перерахованих замовником коштів.

Зі змісту цього пункту випливає, що строк для повернення відповідачем грошових коштів за ту частину робіт, яка була оплачена ТОВ «Мергель Трейд», однак не виконана ТОВ «Гарнобуд», не може перевищувати десяти банківських днів з дати розірвання договору.

Відтак, оскільки відповідач не виконав усього обсягу робіт, який сторони погодили у договірному порядку, то він був зобов`язаний повернути суму одностороннього виконання зобов`язання позивача у розмірі 2808000,00 грн. у строк по 29.11.2021 включно.

У цьому контексті варто зауважити, що позивач безпідставно встановив у повідомленні №1/0411 від 04.11.2021 п`ятиденний строк з дня отримання листа для повернення грошових коштів.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовими нормами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено можливості односторонньої зміни умов договірного зобов`язання, на відміну від права відмовитись від договору в односторонньому порядку (ст. 849 ЦК України).

Щодо умов Договору, то у пункті 7.2 сторони передбачили можливість зміни договору і його доповнення виключно за письмовою згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди. У матеріалах справи відсутні докази погодження обома сторонами іншого строку для повернення суми оплачених, однак не виконаних робіт, ніж той що передбачений п. 7.5 Договору.

З огляду на це, ТОВ «Мергель Трейд» не вправі в односторонньому порядку змінювати договірні умови, а встановлений ним строк не може братися до уваги судом при вирішенні питання щодо строку виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання. Сума у розмірі 2808000,00 грн. була сплачена ним на 04.01.2023 року під час примусового виконання рішення від 02.08.2022 у справі №914/430/22 у межах виконавчого провадження №70057035, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 у справі №904/8223/16 стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги V ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів.

Виконання відповідачем обов`язку із повернення 2808000,00 грн. у 2023 році вказує на наявність у позивача права на нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.11.2021 по дату фактичного виконання рішення суду у справі №914/430/22.

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за період з 15.11.2021 по 29.12.2022.

Суд звертає увагу на те, що позивач не вправі здійснювати нарахування згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України з 15.11.2021 по 29.11.2021 включно, адже протягом цього періоду відповідач мав право виконати своє грошове зобов`язання. У той же ж час, нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 30.11.2021 по 29.12.2022 є правомірним, оскільки цей період узгоджується із періодом прострочення допущеного ТОВ «Гарнобуд».

Отже, здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 768349,21 грн. інфляційних втрат та 90933,04 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 12889,23 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (79058, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, буд. 59; код ЄДРПОУ 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мергель Трейд» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 237, офіс 226, код ЄДРПОУ 42823784) 768349,21 грн. інфляційних втрат, 90933,04 грн. 3% річних, 12889,23 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати пов`язані з розглядом справи на 11.01.2024 на 13:45 год.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.

6. Позивачу, в строк до 01.01.2024 включно: подати суду докази на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом справі №914/2528/23 з доказами скерування їх копій відповідачу.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2024 (в перший робочий день після виходу судді з відпустки).

Суддя Кітаєва С.Б.