Ухвала

від 10.01.2024 по справі 927/1370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1370/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши клопотання №56-77-150вих-24 від 04.01.2024 заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000, код 02910114, електронна адреса: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua

про допуск Чернігівської окружної прокуратури до участі у розгляді справи №927/1370/23 на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

за позовом: Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, проспект Миру,43 м. Чернігів, 14000, код 33469166, e-mail: chor_ukm@cg.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичного закладу СімМед, вул. Незалежності, 56, м. Чернігів, 14026, код 32284567

про розірвання договору

за участю представників учасників справи:

від позивача: Козаченко І.М.

від відповідача: Шевченко О.А.

присутня Абдужабарова І.П., прокурор

ВСТАНОВИВ:

Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичний заклад СімМед про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі овочесховища з надбудовою клінічної лабораторії загальною площею 628,8 кв.м., розташованої за адресою: проспект Миру, 211-б, м. Чернігів, укладеного між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю лікувально-профілактичний заклад СімМед 22.03.2013, реєстраційний №668.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на обставини виконання відповідачем умов договору в частині робіт з реконструкції та введення в експлуатацію об?єкта, що свідчить про наявність передбачених договором умов для розірвання даного правочину.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2023 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.10.2023. Учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

У судовому засіданні 13.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10.01.2024.

05.01.2024 від заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури надійшло клопотання №56-77-150вих-24 від 04.01.2024, у якому прокурор просить суд допустити Чернігівську окружну прокуратуру до участі у розгляді даної справи на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

В обґрунтування поданого клопотання заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури посилається на те, що законність укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 22.03.2013 №668 становить посилений суспільний інтерес, проте у вказаній справі позивачем Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, неналежно вживаються заходи до захисту інтересів держави, зокрема, не надано відповіді на відзив відповідача. Крім того, у відповідності до вимог п.13 наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» за наявності визначених законом підстав для представництва інтересів держави в судах прокурор застосовує надані законом повноваження щодо вступу за своєю ініціативою в розгляд цивільних, господарських та адміністративних справ.

Присутній у судовому засіданні 10.01.2024 прокурор Чернігівської окружної прокуратури підтримав подане клопотання про участь у розгляді справи №927/1370/23 на стороні позивача.

Представник позивача щодо зазначеного клопотання не заперечував, представник відповідача поклався на розсуд суду.

Розглянувши клопотання заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №56-77-150вих-24 від 04.01.2024 про допуск Чернігівської окружної прокуратури до участі у розгляді справи №927/1370/23 на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, суд зазначає таке.

Частинами 3,4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу (справа "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно із ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, проте держава може вбачати свої інтереси не тільки у їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Саме лише посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 47/66-08.

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору, отже прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Як вбачається з поданого клопотання заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №56-77-150вих-24 від 04.01.2024, заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури просить суд допустити Чернігівську окружну прокуратуру до участі у розгляді судом даної справи на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та обґрунтовує необхідність втручання органів прокуратури лише посиланням на те, що законність укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 22.03.2013 №668 становить посилений суспільний інтерес, проте позивачем неналежно вживаються заходи до захисту інтересів держави, зокрема, не надано відповіді на відзив відповідача.

Суд зазначає, що згідно з п.8.2., 11.2. Наказу Офісу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді», відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, статей 1-3, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" з метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", наказано керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.

Виявлення судових рішень, щодо яких вбачаються підстави для ініціювання перегляду, здійснювати (у тому числі шляхом моніторингу): постановлених місцевими загальними судами прокурорам окружних прокуратур за місцем розташування відповідних судів; місцевими господарськими та адміністративними судами, апеляційними судами підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції за місцезнаходженням зазначених судів.

Підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).

Звертаючись з даним клопотанням, заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури мав належним чином обґрунтувати наявність підстав для вступу у справу та доведенням цих підстав, відповідно до вимог ст. 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України. Посилання лише на те, що законність укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 22.03.2013 №668 становить посилений суспільний інтерес, є недостатнім для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право прокурор має лише якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неналежне здійсненням захисту інтересів позивачем Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, прокурором суду не надано.

Суд вважає, що заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури не навів належного та достатнього обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для вступу прокурора у справу за можливості захисту інтересів безпосередньо самим позивачем, як уповноваженим органом, а також у чому полягає бездіяльність Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

За таких обставин, враховуючи відсутність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може вступити у справу за захистом інтересів держави, клопотання заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №56-77-150вих-24 від 04.01.2024 про допуск Чернігівської окружної прокуратури до участі у розгляді справи №927/1370/23 на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Крім того, за приписами ч.3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру у визначених законом випадках саме прокурор, а не прокуратура (як про те зазначено у прохальній частині клопотання №56-77-150вих-24 від 04.01.2024) має право вступити за своєю ініціативою у справу та здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Керуючись ст. 42, 53, 55, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №56-77-150вих-24 від 04.01.2024 про допуск Чернігівської окружної прокуратури до участі у розгляді даної справи на стороні позивача Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

3. Копію ухвали направити учасникам справи та Чернігівській окружній прокуратурі.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2024.

З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.О. Демидова