Рішення

від 09.01.2024 по справі 420/28111/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28111/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА» до Львівської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.06.2023 року між позивачем ТОВ "БІЛАНТА" («Покупець») та компанією «ІСОМ SRL» (Італія, Продавець») укладений контракт №1-06/2023, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту. За даним контрактом Продавцем був поставлений товар, який надійшов на митну територію України в асортименті.

З метою митного оформлення товару декларантом позивача ФОП ОСОБА_1 до Львівської митниці подано електронну митну декларацію №23UA209170063020U8 від 08.08.2023 року, документи, що підтверджують митну вартість товару. Позивачем митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту). Відповідачу надано усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом.

За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року, яким збільшено розмір митних платежів.

Позивач не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року, вважає його протиправним, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/14293/23 від 08.11.2023 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Львівською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановлено наступне:

-декларантом до митного контролю надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 2 від 19.06.2023, в графі 70 «Деталі оплати» якої міститься лише загальне посилання на контракт без зазначення реквізитів рахунку-фактури чи проформи-інвойсу, відповідно до якої здійснюється оплата за дану поставку товару;

- до митного оформлення надано рахунок перевізника ПрАТ ТЕК Західукртранс від 02.08.2023 №08677, у якому вартість перевезення для ТзОВ «Біланта» становить 98 128 грн. Без надання будь-яких інших відомостей декларантом згідно декларації митної вартості до митної вартості враховані витрати на перевезення у сумі 27 400 грн та витрати на вантажні роботи у сумі 167 грн.;

- відповідно до п. 1 зовнішньоекономічного контракту №1-06/2023 від 07.06.2023 року, інвойси видаються на основі замовлень, проте жодне замовлення до митного оформлення не подавалось;

- до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення №2 від 19.06.2023 р., яке оформлене не належним чином (відсутній відбиток банку, печатка чи/або штамп).

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідач зазначає, що Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА».

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 07.06.2023 року між позивачем ТОВ "БІЛАНТА" («Покупець») та компанією «ІСОМ SRL» (Італія, Продавець») укладений контракт №1-06/2023, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту.

На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару «засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі, мийні засоби та засоби для очищення, що не містять озоноруйнівних речовин» за заявленою декларантом загальною сумою товару в розмірі 2281,74 євро.

Відповідно до п.1 контракту, кількість, асортимент та загальна вартість поставки визначаються в інвойсах продавця на кожну партію товару. Інвойс виставляється відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається кількість, асортимент та можлива дата поставки товарів.

Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що ціна товару встановлюється в Євро та зазначається в інвойсі на кожну поставку. Маркування, упаковка та завантаження на вантажівку покупця включені в ціну.

Позивач 08.08.20233 року здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору (контракту). Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України, а саме: рахунок-проформа (Proforma invoice) № 263 від 15.06.2023 року; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 328/00 від 26.07.2023; - Книжка МДП (TIR carnet) № XB. 85493197 від 02.08.2023; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 083572 від 01.08.2023; - Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № VE N. T 253031 від 02.08.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару № 2 від 19.06.2023; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 08677 від 02.08.2023; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.06.2023; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1-06/2023 від 07.06.2023; - Судове рішення у справі № 420/5570/23 від 12.06.2023; - Договір (контракт) про перевезення №ЗУТ2120 від 17.07.2023; - Копія митної декларації країни відправлення № 23ITQSD1T0081043Е4 від 02.08.2023 року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

09.08.2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження митної вартості товару, митна вартість не може бути визначена з наступних підстав:

- додані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- відповідно до п. 1 зовнішньоекономічного контракту №1-06/2023 від 07.06.2023 року, інвойси видаються на основі замовлень, проте жодне замовлення до митного оформлення не подавалось;

- до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення №2 від 19.06.2023 р., яке оформлене не належним чином (відсутній відбиток банку, печатка чи/або штамп);

- у графі 44 МД під номером « 9610» декларантом до митного оформлення поданий супровідний документи ТІ, який повинен бути зазначений за кодом « 0821». Відповідно експертна декларація країни відправлення відсутня.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо твердження відповідача про відсутність умов оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, а також те, що до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення №2 від 19.06.2023 р., яке оформлене не належним чином (відсутній відбиток банку, печатка чи/або штамп) суд зазначає, що такі зауваження відповідача по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару, не враховуючи того факту, що умови оплати є договірними правовідносинами та приписами МК не передбачено надання таких документів.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Судом встановлено, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банкiвські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Поданий інвойс відповідає договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжністі числового значення митної вартості товару.

Крім того, на підтвердження проведення оплати за товар банківською установою позивачу видана електронна форма платіжного доручення №2 від 19.06.23 року, яка не містить і не має містити печатки/штамп банківської установи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності надання митному органу додаткових документів на підтвердження відомостей щодо ціни, яка була сплачена, для підтвердження митної вартості товару.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність замовлень до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору на підставі замовлення виставляється інвойс. Позивачем під час митного оформлення надано копії рахунку-проформи (Proforma invoice) № 263 від 15.06.2023 року; - Рахунку-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) № 328/00 від 26.07.2023; - Книжка МДП (TIR carnet) № XB. 85493197 від 02.08.2023; - Автотранспортної накладної (Road consignment note) № 083572 від 01.08.2023; - Банківський платіжний документ, що стосується товару № 2 від 19.06.2023; - Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 08677 від 02.08.2023; - Прейскуранту (прайс-лист) виробника товару від 15.06.2023 року. Таким чином у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином ненадання позивачем копії замовлення впливає на митну вартість товару позивача.

Щодо зазначення у графі 44 митної декларації реквізитів документів за кодами « 9610», та відповідно відсутність копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо оплати позивачем товару.

Крім того, відповідач у відзиві вказує, що декларантом подано копію митної декларації країни відправлення № 23ITQSD1T0081043Е4 від 02.08.2023 року.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей в обґрунтування заявлених числових значень митної вартості, визначеної за основним методом, не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року про коригування митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА» (вул. Ак. Воробйова, буд. 1-Г, м. Одеса, 65031, Код ЄДРПОУ 43145502) до Львівської митниці (вул. Костюшкіна Т., буд. 1, м. Львів, 79000, Код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2023/900851/2 від 09.08.2023 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшкіна Т., буд. 1, м. Львів, 79000, Код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА» (вул. Ак. Воробйова, буд. 1-Г, м. Одеса, 65031, Код ЄДРПОУ 43145502) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.