Постанова

від 14.03.2024 по справі 420/28111/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28111/23Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНТА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023р. ТОВ «БІЛАНТА» звернулося до суду із позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у червні 2023р. між ним («Покупець») та компанією «ІСОМ SRL» (Італія, Продавець») укладено контракт за №1-06/2023, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту. За даним контрактом Продавцем був поставлений товар, який надійшов на митну територію України в асортименті.

З метою митного оформлення товару декларантом позивача ФОП ОСОБА_1 до Львівської митниці подано електронну митну декларацію за №23UA209170063020U8 від 8.08.2023р., разом із документами, що підтверджують митну вартість товару. Позивачем митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що ним до митного органу надано усі документи, передбачені МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за першим методом.

Проте, за результатами митного оформлення ЕМД, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р., яким збільшено розмір митних платежів.

Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р. протиправним та незаконним, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом.

Посилаючись на зазначене просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р. про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «БІЛАНТА» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684грн..

В апеляційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товару, а митницею не надано їм належної оцінки та протиправно визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності, 7.06.2023р. між ТОВ «БІЛАНТА» («Покупець») та компанією «ІСОМ SRL» (Італія, «Продавець») укладено контракт за №1-06/2023, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах Контракту.

На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару, а саме: «засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі, мийні засоби та засоби для очищення, що не містять озоноруйнівних речовин» за заявленою декларантом загальною сумою товару в розмірі 2 281,74євро.

Відповідно до п.1 контракту, кількість, асортимент та загальна вартість поставки визначаються в інвойсах продавця на кожну партію товару. Інвойс виставляється відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається кількість, асортимент та можлива дата поставки товарів.

Пунктом 3 вказаного контракту визначено, що ціна товару встановлюється в Євро та зазначається в інвойсі на кожну поставку. Маркування, упаковка та завантаження на вантажівку покупця включені в ціну.

В подальшому, 8.08.2023р. позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору (контракту). Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України, а саме: рахунок-проформа (Proforma invoice) №263 від 15.06.2023р.; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №328/00 від 26.07.2023р.; - Книжка МДП (TIR carnet) №ХB. 85493197 від 2.08.2023р.; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №083572 від 1.08.2023р.; - Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №VE N. T 253031 від 2.08.2023р.; - Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 19.06.2023р.; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №08677 від 2.08.2023р.; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.06.2023р.; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1-06/2023 від 7.06.2023р.; - Судове рішення у справі №420/5570/23 від 12.06.2023р.; - Договір (контракт) про перевезення №ЗУТ2120 від 17.07.2023р.; - Копія митної декларації країни відправлення №23ITQSD1T0081043Е4 від 2.08.2023р..

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

На підставі вказаних висновків, 9.08.2023р. Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2.

Як вбачається із вказаного рішення митниці про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р., що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження митної вартості товару, митна вартість не може бути визначена з наступних підстав:

- додані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- відповідно до п.1 зовнішньоекономічного контракту №1-06/2023 від 7.06.2023р., інвойси видаються на основі замовлень, проте жодне замовлення до митного оформлення не подавалось;

- до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення №2 від 19.06.2023р., яке оформлене не належним чином (відсутній відбиток банку, печатка чи/або штамп);

- у графі 44 МД під номером « 9610» декларантом до митного оформлення поданий супровідний документи ТІ, який повинен бути зазначений за кодом « 0821». Відповідно експертна декларація країни відправлення відсутня.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Не погоджуючись із прийнятим Львівською митницею рішенням, позивач звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, з урахуванням підстав, з якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст.57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р. зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Що стосується тверджень митного органу про відсутність умов оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, а також те, що до митного оформлення декларантом надано платіжне доручення №2 від 19.06.2023р., яке оформлене не належним чином, а саме відсутній відбиток банку, печатка чи/або штамп, то судова колегія зазначає, що такі зауваження митного органу по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару, не враховуючи того факту, що умови оплати є договірними правовідносинами та приписами МК України не передбачено надання таких документів.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Апеляційний суд зазначає, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності, банківські платіжні доручення ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Поданий інвойс відповідає договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Окрім того, на підтвердження проведення оплати за товар банківською установою позивачу видана електронна форма платіжного доручення за №2 від 19.06.2023р., яка не містить і не має містити печатки/штамп банківської установи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає необґрунтованими доводи митного органу щодо необхідності надання митному органу додаткових документів на підтвердження відомостей щодо ціни, яка була сплачена, для підтвердження митної вартості товару.

Що стосується посилань апелянта в оскаржуваному рішенні на відсутність замовлень до митного оформлення, то судова колегія зазначає, що відповідно до умов договору на підставі замовлення виставляється інвойс. Як вбачається із матеріалів справи, що товариство під час митного оформлення надано копії рахунку-проформи (Proforma invoice) за №263 від 15.06.2023р.; - Рахунку-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) за №328/00 від 26.07.2023р.; - Книжка МДП (TIR carnet) за №XB. 85493197 від 2.08.2023р.; - Автотранспортної накладної (Road consignment note) за №083572 від 1.08.2023р.; - Банківський платіжний документ, що стосується товару за №2 від 19.06.2023р.; - Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги за №08677 від 2.08.2023р.; - Прейскуранту (прайс-лист) виробника товару від 15.06.2023р.. Отже, судова колегія вважає, що у митного органу була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість.

Враховуючи вказане, судова колегія зазначає, що митним органом не обґрунтовано, яким чином ненадання позивачем копії замовлення впливає на митну вартість товару позивача.

Щодо зазначення позивачем у графі 44 митної декларації реквізитів документів за кодами « 9610», та відповідно відсутність копії митної декларації країни відправлення, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо оплати позивачем товару.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що декларантом до митниці подавалась копія митної декларації країни відправлення за №23ITQSD1T0081043Е4 від 2.08.2023р..

Посилання митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару на невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей в обґрунтування заявлених числових значень митної вартості, визначеної за основним методом, не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі за №820/17417/14 та від 4.09.2018р. у справі за №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Митним органом не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані товариством для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Крім того, судова колегія зазначає, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, не надавши їм відповідної оцінки.

При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «БІЛАНТА», визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/900851/2 від 9.08.2023р..

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко