Постанова

від 10.01.2024 по справі 420/28812/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28812/23

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

ухвала суду першої інстанції

прийнята 25.10.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «О» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «О» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Фонду державного майна України про визнання протиправними дії внаслідок яких, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію, внесено відомості, що ТОВ «О» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56436 та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю О (позивач, ТОВ О) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (відповідач-1), Фонду державного майна України (відповідач-2), про визнання протиправними дії внаслідок яких, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію, внесено відомості, що ТОВ «О» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56436 та зобов`язати Фонду державного майна України виключити з Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію про ТОВ "О", як балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту №56436, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Промислова (М,Боровського),1.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що внаслідок неправомірних дій суб`єктів владних повноважень - відповідачів по справі, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності внесено недостовірну інформацію щодо ТОВ «О» (Код ЄДРПОУ 38787028), як балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту № 56436, розташованої за' адресою м.Одеса, вул.Промислова (М.Боровського,1).

Ухвалою від 25 жовтня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «О» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Фонду державного майна України, про визнання протиправними дії внаслідок яких, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію, внесено відомості, що ТОВ «О» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56436 та зобов`язати вчинити певні дії.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем - ТОВ О подано на зазначену вище ухвалу апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги зазначає про помилковість та передчасність висновку суду першої інстанції про те, що спір, який виник у цій справі між сторонами не носить публічно-правового характеру та має розглядатися в порядку господарського судочинства. Апелянт звертає увагу, що свідчить згідно змісту позовної заяви ТОВ «О» від 20.10.2023, дійсно, спір між сторонами виник у зв`язку з укладенням між ТОВ «О» та РВ ФДМУ по Одеській області та Миколаївській областях договору №17 від 08.01.2014 про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту № 56436, розташованої за адресою: Одеса, вул.Промислова (М.Боровського), 1. Проте, зміст основної позовної вимоги - зобов`язання виключення ТОВ «О» спрямований до Фонду державного майна України, який не є стороною даного господарського договору та обґрунтований неналежним здійснення ним повноважень як держателя та адміністратора Єдиного реєстру об`єктів державної власності, делегованих йому Законом України "Про управління об`єктами державної власності". За доводами скаржника, внаслідок порушення вимог Закону та підзаконних актів, Фондом державного майна України, як суб`єктом владних повноважень, внесено недостовірну інформацію до вказаного реєстру, про те, що ТОВ «О» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту № 56436, розташованої за адресою м.Одеса, вул.Промислова (М.Боровського), 1. Такі дії ФДМУ потягли за собою негативні наслідки для ТОВ «О» у вигляді порушення проти нього справи № 420/24637/23, в якій використано недостовірну інформацію про ТОВ «О» та витяг Фонду державного майна України з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, в якому вказується, що ТОВ «О» є балансоутримувачем СПІРНОГО майна - захисної споруди цивільного захисту № 56436, розташованої за адресою м.Одеса, вул.Промислова (М.Боровського), 1, хоча, насправді- це не відповідає дійсності, та у ФДМУ не було жодних підстав визнавати статус балансоутримувача за ТОВ «О». За вказаного, апелянт стверджує, що позовні вимоги про визнання дій ФДМУ протиправними та зобов`язання вилучити недостовірну інформацію, жодним чином не підпадають під визначення спорів, віднесених до юрисдикції господарських судів. За наведених обставин, апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні передбачені п.1 ч.1 ст. 170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі за позовною заявою ТОВ «О». Посилання суду першої інстанції на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №440/3716/18 від 27.11.2019 р., є недоцільним у спірному випадку, адже указана справа №440/3716/18, не є релевантною до спору, який виник між сторонами у даній справі №420/28812/23.

На підставі ст.311, ст.312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Сторонами у справі не висловлено заперечень з приводу розгляду справи апеляційним судом в порядку письмового провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності передбаченої п.1 ч.1 ст.170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження з огляду на те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а такий має вирішуватися судами за правилами господарського процесуального кодексу.

Відтак, суд першої інстанції зазначив, що Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який встановлений законом при розгляді даної справи. Також, суд першої інстанції роз`яснив позивачу його право звернення із зазначеними позовними вимогами до господарського суду вказавши, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Колегія суддів звертає увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів п.1, 2, 7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є участь суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 у справі № 643/11941/17.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі N 137/1842/16-а (провадження N 11-1506апп18)).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.12 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 (далі - Положення), Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).

За приписами пунктів 2, 3, 7, 8 указаного Положення визначено, що Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем.

Розпорядником Реєстру є Фонд держмайна, який, зокрема, здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру; надає інформаційно-довідкові послуги користувачам Реєстру.

Реєстр складається з адресно-довідкової та інформаційної частини. Зокрема, інформаційна частина формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету.

Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна. Дані про об`єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу Фондом державного майна за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення.

Відтак, Фонд держмайна уповноважений на ведення та зберігання даних у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, однак відомості, на підставі яких наповнюється Реєстр, подаються органами, що набули речових прав на об`єкти нерухомого майна державної власності.

Як слідує зі змісту позову, позивач просить визнати протиправні дії внаслідок яких, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію, внесено відомості, що ТОВ «О» є балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56436 та зобов`язати вчинити певні дії, зокрема у вигляді вилучення з Єдиного реєстру об`єктів державної власності інформацію про ТОВ «О», як балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту №56436, розташованої за адресою м. Одеса, вул.Промислова (М.Боровського),1.

Тобто, вказаний спір фактично направлений на скасування реєстрації в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відомостей про балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту №56436, розташованої за адресою м. Одеса, вул.Промислова (М.Боровського),1- ТОВ О, яка в свою чергу за наявними у справі матеріалами була вчинена на підставі наданих до Фонду документів, оскільки фактично таким способом про який у позові вказав позивач його права у спірних правовідносинах захищені бути не можуть.

Так зокрема, згідно листа Фонду державного майна України від 13.10.2023р. №13/10-01, доданого до апеляційної скарги слідує, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області) до Реєстру надавалися/надані відомості про державне майно, зокрема захисну споруду цивільного захисту № 56436 за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Промислова, 1, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу закритого акціонерного товариства «Кисеньмаш» (код за ЄДРПОУ: 00218532). Зазначене майно передане товариству з обмеженою відповідальністю «О» (код за ЄДРПОУ: 38787028) на умовах договору зберігання. Регіональне відділення надало копії договору №17 від 08.01.2014 року «Про безоплатне зберігання об`єкту державної власності захисна споруда цивільного захисту (цивільної оброни) №56436», акту приймання-передачі до вказаного договору від 08.01.2014 року та договору від 15.01.2019 про внесення змін до Договору зберігання №17 від 08.04.2014 року.

З огляду на вказане, колегія суддів враховує, що згідно приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Також, відповідно до ч.6 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядаються справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Суд акцентує увагу на сталу судову практику та чинне законодавство України, що дії Фонду державного майна, направлені на розпорядження та управління майном (зокрема, приватизація, оренда, передача на баланс тощо) не є діями суб`єкта владних повноважень, а є діями, які мають приватно-правовий характер особи, уповноваженої на управління об`єктом державної власності.

Зокрема, Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/3716/18 від 27.11.2019 р. провадження за аналогічними позовними вимогами закрито та роз`яснено, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

В даному випадку, виходячи з усього наведеного вище. апеляційний суд вважає, що висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 440/3716/18 від 27.11.2019 р. є цілком релевантним до спірних правовідносин та обґрунтовано й доцільно був застосований судом першої інстанції.

Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, проаналізувавши зміст та підстави заявленого ТОВ «О» позову у цій справі, а також норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий не є публічно-правовим, а має вирішуватися за правилами господарського процесуального кодексу.

Отже, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який встановлений законом при розгляді даної справи.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України відповідає встановленим ст.242 КАС України вимогам до судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань позивача у справі (апелянта) судовою колегією апеляційного суду не є доцільними та значимими для правильного вирішення спірного питання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та ухвала винесена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

За вказаного, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 241-243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю О залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №420/28812/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді А.В. Крусян О.О. Димерлій