Постанова

від 10.01.2024 по справі 820/6322/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 820/6322/17

касаційне провадження № К/9901/54403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 (суддя - Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С., Любчич Л.В.) у справі за позовом Приватного підприємства «Космо-проф» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Космо-проф» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 №0002831411, №0002821411.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав правомірності визначення ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість та подальшу їх сплату по взаємовідносинах з ТОВ «Фавор Бізнес Групп», які фактично відбулись та мали реальний характер.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 08.12.2017 №0002831411, №0002821411.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про заниження платником податкових зобов`язань та завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість по операціям із реалізації товару не встановленим в ході перевірки третім особам, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені відповідними доказами, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав наявності вироку відносно посадових осіб контрагента.

У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 02.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.01.2024.

Відповідачем 15.02.2022 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43983495).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання ним податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Фафор Бізнес Групп" за листопад, грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2017 №21211/20-40-14-11-11/36986419 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податкових зобов`язань у сумі 225000,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 205796,00 грн, в тому числі за листопад 2015 року у сумі 114129,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 91667,00 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 19204,00 грн за листопад 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017:

№0002821411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 257245,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 205796,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 51449,00 грн;

№0002831411, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 19204,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки, викладені в акті перевірки, щодо здійснення позивачем безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) на користь ТОВ "Фавор Бізнес Групп" при використанні відповідних товарів не у господарській діяльності та фактичне здійснення реалізації таких товарів за невідомим напрямком невстановленим особам.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 ПК України.

Так, пунктом 188.1 зазначеної статті встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. В нашому випадку мало місце, як оплата товару (робіт, послуг) так і отримання податкових накладних, тобто в наявності усі первинні документи, які надають право на віднесення сум зазначених у податкових накладних до складу податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

Як було установлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (продавець) та ТОВ "Фавор Бізнес Групп" (покупець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 10.11.2015 №10/11, предметом якого є продаж товару.

Операції від продажу товару за листопад, грудень 2015 року, за який покупець розрахувався в повному обсязі, було відображено в податковій звітності позивача за вказані періоди.

На підтвердження зазначених операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Як вбачається з акту перевірки, суми податку на додану вартість за відповідними податковими накладними включено до податкових зобов`язань відповідного періоду, Єдиного реєстру податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій за листопад, грудень 2015 року.

Також судами установлено, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у кримінальному провадженні №12015170000000057 по обвинуваченню групи осіб у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що 29.10.2015 злочинною групою з метою перереєстрації ТОВ "Фавор Бізнес Групп", податковий номер 39916412, на ОСОБА_1 , подано до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних-осіб підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві реєстраційні документи ТОВ "Фавор Бізнес Групп" податковий номер 39916412. Після вчинення зазначених дій, реалізувавши спільний злочинний план організованої злочинної групи ОСОБА_1 було передано грошову винагороду в сумі 3 тис. грн.

Продовжуючи злочинну діяльність реалізуючи єдиний злочинний план, організована група, діючи повторно, у грудні 2015 року запропонували ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за грошову винагороду, вчинити дії щодо придбання (шляхом перереєстрації) суб`єкту підприємницької діяльності-юридичної особи ТОВ "Фавор Бізнес Групп", податковий номер 39916412, повідомивши при цьому, що фінансово-господарську діяльність остання здійснювати не буде. На дану пропозицію ОСОБА_2 погодилась, при цьому наміру здійснювати реальну господарську діяльність, пов`язану з виробництвом чи реалізацією товарів не мала. Після вчинення зазначених дій, реалізувавши спільний злочинний план організованої злочинної групи ОСОБА_2 було передано грошову винагороду.

Також, судом апеляційної інстанції установлено, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.02.2018 у справі № 537/5813/17, який набрав законної сили 29.03.2018, ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , у період часу з 20.10.2015 по 23.12.2015, а в подальшому з 26.02.2016 по 09.03.2016 був директором, головним бухгалтером та засновником суб`єкту підприємницької діяльності - юридичної особи, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор Бізнес Групп" (код ЄДРПОУ 39916412), яке зареєстроване рішенням №10671020000022479 відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 28.07.2015, як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа.

У листопаді 2015 року, ОСОБА_1 за вказівкою особи (провадження відносно якої виділено в окреме провадження), в м. Кременчук Полтавської області підписано документи по відкриттю та обслуговуванню банківського рахунку ТОВ "Фавор Бізнес Групп" №26005410801, відкритого у відділенні №3 Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", МФО 331768, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 4.

В грудні 2015 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, за вказівкою та домовленістю із особою (провадження відносно якої виділено в окреме провадження), ОСОБА_1 , з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному використанні розрахункових рахунків підприємства, а також подальшої імітації та відображення у бухгалтерському обліку операцій, які фактично не відбувалися, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення пособництва у фіктивному підприємництві, здійснив перереєстрацію підприємства ТОВ "Фавор Бізнес Групп" з свого ім`я на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відносно якої матеріали виділено у окреме кримінальне провадження), підписавши при цьому наступні документи: протокол №1-2015 Загальних зборів Учасників ТОВ "Фавор Бізнес Групп" від 22.12.2015, протокол реєстрації №1-2015 участі в загальних зборах учасників ТОВ "Фавор Бізнес Групп" від 22.12.2015, договір купівлі-продажу частки по ТОВ "Фавор Бізнес Групп" від 22.12.2015.

В ході досудового розслідування встановлено, що вказані розрахункові рахунки та реквізити по ТОВ "Фавор Бізнес Групп" використовувались організованою злочинною групою у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких вироком Крюківського районного суду міста Кременчука засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Внаслідок перереєстрації на ОСОБА_1 підприємства ТОВ "Фавор Бізнес Групп", а також подальшого використання реквізитів даного підприємства для проведення безтоварних фінансово-господарських операцій підприємствами реального сектору економіки (вигодонабувачами) безпідставно сформовано валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість по таким операціям, чим завдано матеріальної шкоди інтересам держави у вигляді ненадходження до державного бюджету податків.

Вищезазначені дії ОСОБА_1 , спрямовані на виконання своєї єдиної мети у вчиненні пособництва у придбанні суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ "Фавор Бізнес Групп", з метою прикриття незаконної діяльності призвели до порушення норм Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та інших законодавчих актів України.

Зазначеним вироком встановлено, що своїми умисними діями, які виразилися в пособництві фіктивному підприємництву, придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Судами також установлено, що договір купівлі-продажу від 10.11.2015 № 10/11, видаткові накладні були підписані керівником підприємства Бараном О.В., декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року підписані керівником підприємства Гіт О.В., а надані позивачем первинні документи не підтверджують господарські операції позивача з ТОВ "Фавор Бізнес Групп" з підстав фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача, що свідчить про безтоварність таких господарських операцій і виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього контрагента.

Разом з тим, судами також установлено, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями та, відповідно, зменшення розміру від`ємного значення спірними податковими повідомленнями рішеннями, оскільки позивач за даним правочином виступав продавцем та за результатами таких операцій формував податкові зобов`язання з податку на додану вартість (а не податковий кредит), які як встановлено судами попередніх інстанцій, були ним задекларовані та сплачені до бюджету.

Так, за правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вищевказана сума податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Фавор Бізнес Групп" у розмірі 225000,00 грн внесена Підприємством до декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року та перерахована до державного бюджету при реєстрації податкової накладної. Водночас, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено лише заниження позивачем податкових зобов`язань на вказану суму, у зв`язку з чим відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими збільшено підприємству суму податкових зобов`язань у розмірі 225000,00 грн і застосовано штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму від`ємного значення у розмірі 19204,00 грн.

Вказаний висновок податкового органу щодо заниження позивачем суми податкового зобов`язання ґрунтується на тому, що оскільки господарські операції позивача з ТОВ "Фавор Бізнес Групп" мали нереальний характер, а товар (косметична продукція) фактично вибув із власності позивача в невідомому напрямку, отже цей товар реалізований позивачем на адресу невідомих осіб за таку ж суму, у зв`язку з чим у підприємства виникає обов`язок по сплаті податкових зобов`язань у розмірі 225000,00 грн.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

За правилами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Таким чином, в ході проведення перевірок податковий орган повинен зазначити як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника та в залежності від виявлених під час перевірки порушень - заниження та/або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, прийняти відповідне рішення про збільшення та/або зменшення суми грошового зобов`язання.

В той же час, судами попередніх інстанцій установлено, що у даному випадку фактично контролюючим органом встановлено завищення позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 225000,00 грн, які задекларовано Підприємством у податкових деклараціях за листопад-грудень 2015 року. Вказане завищення відбулось внаслідок сплати податкових зобов`язань та відображення їх у податковому обліку по господарським операціям з ТОВ "Фавор Бізнес Групп", які не мали реального характеру.

Проте, у висновках акту перевірки податковим органом не зазначено про факт завищення підприємством податкових зобов`язань, сплачених Підприємством, по господарським операціям з ТОВ "Фавор Бізнес Групп", які були предметом перевірки. Податковий орган обмежився лише висновком про заниження позивачем податкових зобов`язань внаслідок здійснення поставки цього товару невстановленим в ході перевірки особам.

Вказані дії податкового органу призводять до подвійної сплати платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 225000,00 грн, що не передбачено чинним податковим законодавством.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43983495).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк