Рішення

від 11.01.2024 по справі 738/1878/23

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1878/23

№ провадження 2/738/17/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2024 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді: Савченка О.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Лях Н.М.

представника позивача: Васильчук О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Заіко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом Менської міської ради, в інтересах дітей: неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: КУ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А H О В И В:

В листопаді 2023 року міський голова Менської міської ради, з метою захисту прав, життя та здоров`я дітей, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх дітей: неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 . Позовні вимоги мотивує наступним. Відповідачі, являючись батьками дітей: неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо ухиляються від виконання своїх обов`язків по їх утриманню та вихованню. Згідно рішення Менського районного суду від 20 вересня 2022 року неповнолітній ОСОБА_2 відібраний від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, малолітній ОСОБА_3 відібраний від батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Відповідно до рішення виконавчого комітету Менської міської ради від 28 жовтня 2022 року № 208 дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Рішенням № 234 від 22 серпня 2023 року вихованцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжено термін перебування в КЗ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр». Натомість, батьки дітей - відповідачі ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, не працюють, мають низький рівень виховного потенціалу. З сім`єю неодноразово проводились бесіди щодо можливості повернення дітей в родину, але батьки до порад не прислуховуються, рекомендацій не виконують, не бажають змінювати свій спосіб життя заради дітей. Після відібрання дітей відповідачі не усвідомили свою негативну поведінку, періодично цікавляться навчанням та станом здоров`я дітей, проте наміру повернути їх в сім`ю не виявили і не створили елементарних умов для повернення дітей додому. В зв`язку з вищенаведеним, з метою соціально-правового захисту неповнолітньої та малолітньої дитини, орган опіки та піклування Менської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх дітей.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтримала та наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні не висловила категоричної думки, щоб її не позбавляли батьківських прав відносно її дітей. Також повідомила суд, що зараз вона не має можливості і бажання забрати дітей додому, можливо колись їх забере.

Представник третьої особи - КУ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що дійсно з вересня 2022 року неповнолітній ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 перебувають в КЗ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр». За цей час батьки не змінили свого ставлення до виховання дітей, мама приїздила кілька разів на короткий проміжок часу, з класними керівниками не спілкується, на телефонні дзвінки не відповідає, періодично телефонує соціальному педагогу та цікавиться здоров`ям дітей. Відповідач ОСОБА_4 періодично телефонує вихователям та цікавиться здоров`ям сина ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, в установлений судом термін відзиву на позовну заяву з доказами та клопотання про розгляд справи тільки з його участю до суду не подав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача ОСОБА_4 , на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про народження серії (зворот а.с.8) вбачається, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . При цьому відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері), що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с.10).

З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про народження серії (а.с.8) вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . При цьому відомості про батька записані відповідно до ст. 126 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с.9).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані: піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З наявних в матеріалах справи доказів (інформації директора КУ «Менський місцевий центр соціальних служб» Менської міської ради», Актів обстеження умов проживання, фотознімків) слідує, що відповідачі негативно характеризуються за місцем проживання, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, ніде не працюють; в будинку, де вони проживають, санітарно-гігієнічні умови не придатні для проживання дітей: в будинку брудно і холодно, відсутній запас дров та продуктів харчування, немитий посуд, брудні речі, на підлозі купи сміття з недопалками цигарок. Діти були недоглянуті, голодні, що створювало загрозу для їх здоров`я та життя.

Згідно позиції органу опіки та піклування Менської міської ради Чернігівської області, останні вважають за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно її дітей - неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Менської міської ради Чернігівської області № 307 від 27.10.2023 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батьків» (а.с.4-6).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 вказаної постанови Пленуму передбачено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_8 та малолітнього ОСОБА_9 , суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

В ситуації що розглядається, відповідачі протягом тривалого часу розлучені зі своїми дітьми, не виявили бажання вчинити будь-які дії пов`язані з відновленням свого зв`язку із ними. З сім`єю неодноразово проводились бесіди щодо можливості повернення дітей в родину, але батьки до порад не прислуховуються, рекомендацій не виконують, не бажають змінювати свій спосіб життя заради дітей. Навіть в період судового розгляду справи відповідачі жодним чином не продемонстрували суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дітьми і в такій ситуації, на думку суду, без бажання батьків - відповідачів держава позбавлена можливості посприяти їм у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні здатності сім`ї.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей, саме зважаючи на які, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 беззаперечно має бути позбавлена батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 беззаперечно має бути позбавлений батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , від виховання яких вони свідомо ухиляються, не піклуються про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не утримують їх матеріально, не спілкуються з ними, не цікавляться їх життям та здоров`ям, у зв`язку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Менської міської ради про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 164 -166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 79, 80-85, п. 1 ст. 200, п.5 ч.1 ст. 257, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Менської міської ради, в інтересах дітей: неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: КУ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , передати під опіку директору Комунального закладу «Березнянський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради Бурковській Євгенії Іванівні.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 січня 2024 року.

Головуючий: О.А. Савченко