Ухвала

від 27.12.2023 по справі 757/57736/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57736/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань - Гаманюк О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кучинського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і заробітної плати,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернулася до суду з позовом до Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Профспілка «Київтеплоенерго»), у якому просила суд: - визнати незаконною та скасувати догану, оголошену на підставі протоколу засідання профспілкового комітету від 29 липня 2021 року № 7.5; - визнати незаконним звільнення, здійсненне на підставі протоколу від 01 жовтня 2021 року № 10.1-К та розпорядження від 01 жовтня 2021 року № 3; - поновити її на посаді заступника голови профкому Профспілки «Київтеплоенерго», голови профбюро СП «Київські теплові мережі»; - стягнути з Профспілки «Київтеплоенерго» середній заробіток за період з 02 жовтня 2021 року до ухвалення рішення суду, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 1 409, 67 грн, невиплачену премію у розмірі 31 823, 40 грн, недоотриману заробітну плату за період з 05 вересня 2018 року до 01 жовтня 2021 року у розмірі 439 560, 00 грн. Ухвалою від 02 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва закрив провадження у справі № 757/57736/21-ц. Постановою від 01 березня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постановою Верховного суду від 07 серпня 2023 року Постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишено без змін. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 20.03.2023р. прийнято до рохгляду та призначено в порядку спрощеного з викликом сторін. Судом встановлено. Рішенням Профспілки «Київтеплоенерго» від 28 серпня 2018 року, оформленим протоколом засідання профспілкового комітету № 9/2-К, прийнято ОСОБА_1 на штатну посаду заступника голови профкому Профспілки «Київтеплоенерго», голови профбюро КП «Київтеплоенерго» з 05 вересня 2018 року за переведенням з посадовим окладом 20 500, 00 грн. Рішенням Профспілки «Київтеплоенерго» від 29 липня 2021 року, оформленим протоколом засідання профспілкового комітету № 7.5, визнано неефективною роботу голови профбюро СП «Київські теплові мережі» ОСОБА_1 через невміння працювати з командою, а також організовувати роботу своїх підлеглих (членів профбюро), що призводить до отримання недостовірної інформації або ж її викривлення, що підриває авторитет профспілки, у зв`язку з чим оголошено ОСОБА_1 догану за дії, які створюють конфліктні ситуації, чим шкодять роботі профкому та Профспілки «Київтеплоенерго». Рішенням Профспілки «Київтеплоенерго» від 01 жовтня 2021 року, оформленим протоколом засідання профспілкового комітету № 10.1-К, на підставі пункті 3.9 Положення ОСОБА_1 виключено з членів Профспілки «Київтеплоенерго» за систематичне невиконання обов`язків члена профспілки, передбачених пунктом 4.2 Положення, з 01 жовтня 2021 року. Цим же рішенням звільнено ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України зі штатної посади заступника голови профкому, голови профбюро за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків Положенням та посадовою інструкцією. Розпорядженням Профспілки «Київтеплоенерго» від 01 жовтня 2021 року № 3 звільнено ОСОБА_1 зі штатної посади заступника голови профкому, голови профбюро з 01 жовтня 2021 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього Положенням та посадовою інструкцією. Профспілка «Київтеплоенерго» є організаційною ланкою Київського міського комітету профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості. В своїй роботі керується Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та Положенням, яким передбачено, що Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості є добровільною, неприбутковою громадською організацією, яка об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) в енергетичній, електротехнічній та інших галузях міста Києва (пункт 1.1). За невиконання Положення члену Профспілки може бути винесено догану або виключено з членів профспілки. При незначних порушеннях можливо обмежитися критикою, осудом, вказівкою. Стягнення накладається в присутності членів Профспілки рішенням профкому, зборів, конференції первинної профспілкової організації або Міськкому з урахуванням думки профкому, в якому член Профспілки перебуває на обліку. Стягнення може бути накладено і за умови відсутності члена Профспілки без поважних причин або заяви про розгляд питання за його відсутності (пункт 3.9 Положення). Профспілкове членство припиняється у таких випадках: виходу із Профспілки за власним бажанням; виключення з Профспілки за невиконання Положення; несплати внесків без поважних причин більше трьох місяців; при звільненні з підприємства, установи, організації, окрім випадків і термінів, передбачених пунктом 3.8 цього Положення; переході в іншу профспілку на підприємстві, організації, установі; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи на підприємстві, установі, організації (пункт 3.10 Положення). За правилами пунктів 9.3, 9.4 Положення членів всіх виборних органів, які втратили зв`язок з Профспілкою, виводяться з їх складу рішенням цих профорганів. Звільнення виборних керівників профспілкових органів на підставах, передбачених законодавством, та припинення повноважень керівників профспілкових органів, які виконували ці обов`язки на громадських засадах, проводиться на засіданні цих органів. Відповідно до пункту 3.11 Положення виключений із членів Профспілки має право у місячний термін оскаржити це рішення у Міськкомі, який може погодитися з рішенням про виключення з членів Профспілки або його відмінити. Згідно з підпунктом 4.1.12 пункту 4.1 Положення член Профспілки має право протягом одного місяця оскаржити у вищестоящих профорганах рішення профспілкового органу, що зачіпає його інтереси. У пункті 7.20 Положення зазначено, що рішення профспілкового органу, яке суперечить цьому Положенню або чинному законодавству, не має юридичної сили і повинно бути скасоване вищестоящим профспілковим органом або органом, який прийняв таке рішення. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Спір виник між ОСОБА_1 , яка перебувала на виборній посаді заступника голови профкому Профспілки «Київтеплоенерго», голови профбюро КП «Київтеплоенерго», та Профспілкою «Київтеплоенерго» щодо оскарження рішень про оголошення догани, про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та невиплаченої заробітної плати, премії. Суд апеляційної інстанції, направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, дійшов переконання, що спір щодо звільнення позивачки та поновлення її на посаді дійсно не має характеру трудового спору. Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте, установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті). Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. […] Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIV встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності. У цій нормі права міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань. Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Отже, за змістом Закону № 1045-XIV у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації. Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. У справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) Велика Палата Верховного Суду переглядала судові рішення, ухвалені за наслідками вирішення позову голови та заступників голови профспілки про визнання незаконним та скасування рішення профспілки щодо виключення їх із членів профспілки та про поновлення їх на раніше займаних посадах. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення спору стосовно оспорення виключення із членів профспілки належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, а не до компетенції судів. ОСОБА_3 не формулювала позовні вимоги про визнання незаконним рішення Профспілки «Київтеплоенерго» про виключення її з членів цієї профспілки. В ухвалі від 22 липня 2020 року № 15-уп(ІІ)/2020 у справі № 3-291/2019 (6949/19) Конституційний Суд України, розглядаючи конституційну скаргу щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини третьої статті 221 КЗпП України, звернув увагу на те, що приписами частин першої, третьої статті 8, частини першої статті 55 Конституції України, а також приписів статті 221 КЗпП України щодо порядку розгляду трудових спорів не встановлено заборон на оскарження в суді спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян, у тому числі членів професійних спілок, за рішенням органів, що їх обрали, а лише у зв`язку зі специфікою цієї категорії спорів передбачено застереження щодо непоширення на них порядку розгляду трудових спорів. Також у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) за позовом про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів громадської організації про обрання головуючого та секретаря зборів, обрання рахункової комісії, оголошення недовіри і звільнення голови правління, обрання голови правління, членів правління та ревізійної комісії товариства, визначення особи, яка має право представляти товариство для здійснення реєстраційних дій; про поновлення на посаді голови правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Велика Палата Верховного Суду, врахувавши, зокрема, висновки, викладені в ухвалі Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року

№ 15-уп(ІІ)/2020 у справі № 3-291/2019 (6949/19), зробила висновки про те, що внутрішньостатутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб. Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що юрисдикція суду поширюється на спірні відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів членів громадської організації, адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності. Пункт 3.11 згаданого Положення встановлює, що виключений із членів Профспілки має право у місячний строк оскаржити таке рішення у Міськком, який може погодитись з рішенням про виключення з членів Профспілки або його скасувати. Рішення профкому ППО про виключення позивачки з членів Профспілки не оскаржувалось у міському комітеті профспілки. Оскільки первинна профспілкова організація не є роботодавцем позивача у розумінні трудового законодавства, а позивач - не є найманим працівником, так як вона була обрана профспілковою конференцією до складу виборного органу - профспілкового комітету, який затвердив штатний розклад, на посаду заступника голови профкому, голови профбюро структурної ланки ППО, тому суд першої інстанції погодився із відповідачем у справі та дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду у судовому порядку та є внутрішнім спором членів первинної профспілкової організації Зокрема, пунктом 3.11 згаданого Положення передбачено, що виключений із членів Профспілки має право у місячний строк оскаржити таке рішення у Міськком, який може погодитись з рішенням про виключення з членів Профспілки або його скасувати. Частиною третьою статті 12 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності. У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань. Відповідно до частини першої статті 33 вище вказаного Закону профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Таким чином, за змістом Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі з оспорювання рішення Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови профспілкового комітету, розпорядження голови профкому ППО КП «Київтеплоенерго» та поновлення на вказаній вище посаді дійсно не мають характеру трудових, про що свідчать положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали. Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про закриття в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Керуючись ст. ст. 1-20, 43, 49, 142, 206, 255, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цивільній справі 757/57736/21-ц.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Т.В.Остапчук