Постанова

від 11.01.2024 по справі 646/711/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Харків

справа № 646/711/23

провадження № 22-ц/818/124/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року ухвалене у складі судді Демченко І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2000 доларів США та 3 відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 62,46 долара США.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.12.2021 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у строк до 28.02.2022 ( надалі Договір). На виконанняп. 2.8. Договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2000 доларів США, які підлягали зарахуванню в рахунок вартості квартири при укладенні договору купівлі продажу. Відповідно до п. 3.5. договору ОСОБА_3 передала зазначені грошові кошти на зберігання ФОП ОСОБА_2 на час до укладення договору купівлі продажу. У зв`язку з введенням на території України воєнного стану, договір купівлі-продажу квартири укладений не був. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням повернути кошти, однак гроші йому досі не повернуті.

11.04.2023 відповідачем ОСОБА_3 до суду подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення на її користь коштів у розмірі 2000 доларів США на підставі того ж договору, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу, а відповідно до п. 4.5 договору від 30.12.2021 сума еквівалентна 2000 доларам США передається ОСОБА_3 .

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 доларів США , а також 3 % річних у розмірі 62,46 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. по 536,80 грн з кожної.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки між сторонами не було укладено договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, отримана ОСОБА_3 грошова сума у розмірі 2000 дол США, яка з її згоди передана на зберігання ФОП ОСОБА_2 , є авансом, який підлягає поверненню ОСОБА_1 незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір купівлі-продажу. Факт передачі грошей не оспорюється сторонами, а отже підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати, у задоволенні первісних позовних вимог відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що передана за укладеним між сторонами у справі договором сума грошових коштів помилково визнана судом авансом, а не завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України. За умови встановлення, що укладений договір між сторонами є попереднім, суд має дослідити питання відповідальності сторони за істотне порушення нею договірних умов, в тому числі за ухилення від придбання об`єкту нерухомості. Як встановлено судом під час вирішення справи, відповідальність покупця регулюється пунктом 2.8. Договору. Оскільки покупець відмовився від укладення договору купівлі продажу є всі підстави для застосування відповідальності передбаченої умовами договору у вигляді сплати ним неустойки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається не те, що суд повно та всебічно дослідив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як встановлено судом, 30.12.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір про взяття на себе зобов`язань укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості 32/100 квартири АДРЕСА_1 ( надалі Договір).

За умовами п. 2 Договору продавець - ОСОБА_3 , зобов`язалася у строк до 28.02.2022 оформити всі документи, які необхідні для укладення договору на відчуження об`єкта нерухомості, здійснити зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб у відчужуваному об`єкті нерухомості, не пізніше 28.02.2022, укласти договір купівлі-продажу не пізніше 17 год 00 хв 28.02.2022 у нотаріуса Лисенко Р.К. / АДРЕСА_2 , при цьому вартість квартири повинна скласти 634500 грн, що еквівалентно 23 500 доларів США.

У свою чергу покупець, тобто ОСОБА_1 зобов`язався укласти договір купівлі-продажу не пізніше 17 год 00 хв 28.02.2022 у нотаріуса Лисенко Р.К. /вул. Героїв Праці, 21/, при цьому вартість квартири повинна скласти 634500 грн, що еквівалентно 23 500 доларів США.

Для забезпечення зобов`язань, взятих на себе продавцем за цим договором, а саме: оплата по комунальним платежам, оплата витрат на оформлення документів, необхідних для укладення договору, зняття з реєстрації осіб/ покупець в момент укладення цього договору передає продавцю 54 000 грн, що еквівалентно 2000 доларам США, які при укладенні договору купівлі-продажу квартири будуть зараховані в її ціну /п.2.8/.

Згідно пункту 3.5 Договору грошові кошти у сумі 2000 доларів США до укладення правочину були передані на зберігання ФОП ОСОБА_2 .

Розділом 4 Договору визначено відповідальність сторін. Так, у разі невиконання взятих на себе зобов`язань продавцем, він виплачує покупцю суму, визначену у п. 2.8 цього договору, а у разі невиконання покупцем сума, зазначена у п. 2.8 переходить продавцю.

Договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості між сторонами укладено не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, щоДоговір між сторонами укладено не в належній формі, тобто між сторонами існувала лише попередня домовленість, передані кошти суд вважає авансом, а не завдатком, на відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. У разі сплати авансу, кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків. Тому з відповідачок в солідарному порядку належить стягнути сплачені позивачем грошові кошти.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Як убачається зі змісту позовних вимог, предметом позову є стягнення з відповідачів грошових коштів з підстав порушення умов Угоди.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, оскільки предметом угоди, є взяття на себе зобов`язань в строк до 28.02.2022 заключити договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , який згідно з частиною першою статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Так, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 127/13491/21-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Оскільки Договір від 30.12.2021 укладена між позивачем та відповідачем є нікчемною в силу вимог закону, то відсутні підстави вважати наявними між сторонами договірні правовідносини.

Тому позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково з підстав зазначених у дійсній постанові відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Сторонами не оспорюється факт передачі ОСОБА_1 коштів у сумі 2000 доларів США ОСОБА_2 на зберігання.

Крім того, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечує повернути грошові кошти, але після укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 додаткової угоди, якою будуть передбачені умови повернення коштів (а.с. 29-31).

З огляду на зазначене судова колегія вважає доведеним, що грошові кошти фактично перебувають у ОСОБА_2 , тому саме остання зобов`язана їх повернути як безпідставно набуті.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за рахунок позивача тримає у себе належні йому грошові кошти, судова колегія вважає, що нею порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних виходячи з суми простроченого грошового зобов`язання, а саме 2000 доларів США за період з 01.02.2022 по 13.02.2023 у розмірі 62,46.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими частково, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає зміні. Позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, стягнувши грошові кошти з відповідача ОСОБА_2 . У задоволені позову до ОСОБА_3 належить відмовити.

Судові витрати підлягають перерозподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції змінено, сплачений ОСОБА_1 судовий збір підлягає стягненню лише з ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути сплачений останньою судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн.

Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384,389,390ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 ,який дієв інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року змінити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) дол США та 3% річних в сумі 64,46 дол США.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при зверненні до суду першої інстанції в розмірі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) грн 60 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 січня 2024 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина