ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" січня 2024 р. Справа № 910/5480/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (суддя Картавцева Ю.В.)
у справі № 910/5480/22 Господарського суду міста Києва
за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Вінницької області та Шаргородської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсін Технолоджи"
про стягнення 13 666,67 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2022 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" (далі - Шаргородська міська лікарня, позивач-1) та Шаргородської міської ради (далі - міська рада, позивач-2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсін Технолоджи" (далі - ТОВ "Айсін Технолоджи", відповідач) 13 666,67 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним включенням до вартості цистерн, резервуарів, контейнерів та посудин високого тиску (балон кисневий 40 літрів), придбаних за договором про поставку від 04.12.2020 № 610, 13 666,67 грн податку на додану вартість (далі - ПДВ) та подальшою їх сплатою постачальнику, що не відповідає вимогам п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанові Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 20.03.2020 № 224 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита" (далі - постанова КМУ № 224 від 20.03.2020).
3. На підставі викладеного, прокурор просив стягнути з відповідача 13 666,67 грн безпідставно збережених коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22 позов, заявлений прокурором в особі Шаргородської міської лікарні, залишений без розгляду, а в задоволенні позову, заявленого в особі міської ради, відмовлено повністю.
5. Залишаючи без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов у частині вимог, заявлених в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні, суд, з огляду на зміст ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначив, що Шаргородська міська лікарня не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави.
6. Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що суб`єкт владних повноважень - Шаргородська міська рада (позивач-2), який має повноваження для захисту інтересів держави, з позовною заявою до ТОВ "Айсін Технолоджи" про стягнення грошових коштів у сумі 13 666,67 грн не зверталася, тому підставою для звернення з позовом прокуратурою є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, яке полягає не лише у формальному недотриманні процедури проведення закупівлі, але і в тому, що такі порушення призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 13 666,67 грн, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить порушення інтересів держави в бюджетній сфері.
7. Розглянувши справу по суті спору, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази подання учасниками договору декларації про відповідність придбаного товару з нанесення у визначеному порядку знаку відповідності цього товару технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг спірних товарів, що відповідно до п. 3 примітки 3 до Переліку № 224 є підставою для звільнення на митній території України цих товарів від оподаткування на додану вартість.
8. Посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, суд першої інстанції зробив висновок, що наведене виключає можливість застосування при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товару за договором положень п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
9. Не погодившись із вказаним рішенням, перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
10. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого зробив хибні висновки.
11. Зокрема, посилається на помилковість висновку місцевого господарського суду про відсутність у прокурора повноважень представляти в суді інтереси держави в особі комунального підприємства (в цьому випадку в особі Шаргородської міської лікарні), яке є стороною договору, на підставі якого здійснено нарахування та повернення продавцю суми податку на додану вартість. Прокурор вважає, що місцевий господарський суд:
- безпідставно послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, оскільки зазначена справа не є подібною до справи № 910/5480/22;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.11.2021 у справі № 917/561/21 та від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, відповідно до яких у випадку звернення прокурора за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
- не з`ясував, що зважаючи на зміст приписів ч. 3 ст. 16, пп. 2 п. "а" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також п.п. 1.2, 1.4.1 4.2.19 статуту Шаргородської міської лікарні, саме це комунальне некомерційне підприємство, здійснюючи самостійно закупівлю, фактично реалізувало свої повноваження щодо визначення потреб підприємства у виробах медичного призначення, медичному обладнанні, які йому делеговані від імені Шаргородської міської ради. Натомість, залишивши позов, заявлений в особі міської лікарні, без розгляду, суд фактично позбавив її можливості повернути бюджетні кошти, які ТОВ "Айсін Технолоджи" безпідставно отримало.
12. Крім того, прокурор, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/21, вважає, що правильно визначив суб`єктний склад позивачів в особі Шаргородської міської лікарні та Шаргородської міської ради, оскільки за характером спірних правовідносин у цих випадках позивачем у позовних заявах прокурора повинен зазначатися замовник закупівлі (лікарня).
13. Також, в апеляційній скарзі прокурор не погоджується з відмовою у задоволенні позову про стягнення з відповідача 13 666,67 грн і наполягає на тому, що включення до вартості закуповуваних цистерн, резервуарів, контейнерів та посудин високого тиску (балон кисневий 40 літрів) згідно з договором про закупівлю від 04.12.2020 № 610 податку на додану вартість та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та постанові Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020.
14. Прокурор звертає увагу, що суд першої інстанції встановив, що до позову не надано доказів, що на товар, який поставляє за спірним договором, Шаргородська міська лікарня оформляла декларацію про відповідність технічним регламентам, або на товар нанесено знак відповідності технічним регламентом, тоді як вказані документи надаються саме постачальником товару, який закуповується по ковідній процедурі для доведення його відповідності та можливості використання за метою здійснення закупівлі для боротьби з COVID-19.
15. Також в апеляційній скарзі прокурор, на противагу висновкам місцевого господарського суду, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що введене в експлуатацію медичне обладнання містить стандарти, включені до переліку національних стандартів, а відтак, відповідно до п. 9 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою КМУ № 753 від 02.10.2013, вважається таким, що відповідає вимогам цього Технічного регламенту.
16. Крім того, за доводами прокурора, суд прийняв рішення не по позовним вимогам, а по кожному позивачу окремо. При цьому, при залишенні позову без розгляду, суд звернув увагу, що прокурор неправильно обрав суб`єктний склад позивача - КНП, а тому у прокурора взагалі відсутнє право щодо перепред`явлення вказаного позову відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України. Отже, суд залишивши позов у частині без розгляду, а в частині - відмовивши по суті, грубо порушив процесуальні норми.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
17. 13.10.2022 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5480/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду міста Києва.
19. 25.10.2022 на виконання вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5480/22.
20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
21. У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду справи № 910/5480/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Попікова О.В.
23. У зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), 11.01.2023 обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом Вищої ради правосуддя, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
24. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 для розгляду справи № 910/5480/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 зазначена вище колегія прийняла вказану апеляційну скаргу до свого провадження; розгляд апеляційної скарги постановила здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
26. У зв`язку з відпусткою судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
27. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 для розгляду апеляційної скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 зазначена вище колегія прийняла вказану апеляційну скаргу до свого провадження; розгляд апеляційної скарги постановила здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
29. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 провадження у справі № 910/5480/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
30. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 провадження у справі № 910/5480/22 поновлено.
31. Зважаючи на воєнний стан в Україні та тривалі повітряні тривоги, зазначена апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Позиції учасників справи
32. Інші учасники судової справи не скористались своїм правом, відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
33. 04.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдгруд" (нове найменування - ТОВ "Айсін Технолоджи") (постачальник) та Шаргородська міська лікарня (покупець) уклали договір поставки № 610 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується за замовленням покупця здійснити поставку і передати у власність покупцеві: Єдиний закупівельний словник: ДК 021:2015:44610000-9 Цистерни, резервуари, контейнери та посуд високого тиску (відповідно до постанов КМУ від 20.03.2020 № 225 та від 09.09.2020 № 817 для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України), в асортименті, кількості, за ціною та в строки, визначені цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.
34. Товар поставляється постачальником партіями, погодженими сторонами та зазначеними у видаткових накладних. Під партією сторони розуміють кількість товару, відвантаженого по одній видатковій накладній (п. 1.2 Договору).
35. Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару є договірною та вказується окремо на кожну партію у рахунках-фактурах, виставлених покупцю, та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору.
36. Рахунки та накладні складаються на підставі замовлень покупця. Узгодження ціни на товар здійснюється шляхом оплати покупцем рахунку або підписання сторонами накладної на відпуск товару (п. 2.2 Договору).
37. Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, наданих постачальником, шляхом 100 % попередньої оплати товару, або за попередньою домовленістю сторін з відстрочкою платежу терміном до 10 робочих днів з моменту поставки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.
38. Згідно з п. 9.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, то він вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. Договір може бути достроково розірваним за згодою сторін або за вимогою однієї зі сторін, в такому разі сторона, яка вимагає розірвання Договору, повинна попередити про це іншу сторону за 14 календарних днів до розірвання Договору.
39. Так, Специфікацією № 1 до Договору № 610 визначено, що ціна товару (балон кисневий 40 л мед. н.в.) складає 4 100,00 грн без ПДВ, кількість 20 штук, загальна сума 82 000,00 грн без ПДВ.
40. На виконання умов Договору ТОВ "Айсін Технолоджи" передало, а Шаргородська міська лікарня прийняла товар (балон кисневий 40 л мед. н.в.) загальною вартістю 82 000,00 грн, у тому числі ПДВ 13 666,67 грн, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 04.12.2020, підписаною сторонами без зауважень.
41. Звертаючись до суду з даним позовом, перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури зазначив, що включення до вартості закуповуваних цистерн, резервуарів, контейнерів та посудин високого тиску (балон кисневий 40 літрів) згідно з договором поставки № 610 від 04.12.2020 податку на додану вартість у розмірі 13 666,67 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та постанові КМУ № 224 від 20.03.2020, з огляду на що просив суд стягнути з відповідача 13 666,67 грн безпідставно збережених коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
42. Предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні та Шаргородської міської ради про стягнення коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до договірної ціни придбаного товару суми ПДВ суперечить п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а тому ПДВ слід стягнути з відповідача як безпідставно збережені кошти.
Щодо доводів скаржника про належність визначених прокурором позивачів та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
43. Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
44. Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
45. У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
46. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
47. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
48. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пп. 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пп. 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (п. 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пп. 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.16) і № 922/1830/19 (пп. 7.1).
49. У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
50. Подібні висновки викладені у постановах від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (п. 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.17) і № 922/1830/19 (пп. 7.2).
51. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
52. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пп. 8.18) і № 922/1830/19 (пп. 7.3).
53. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
54. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
55. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
56. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
57. Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
58. Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі, зокрема, державних компаній.
59. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
60. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
61. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
62. Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
63. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
64. Наведені вище висновки Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
65. Залишаючи без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарної на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач-1 не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні є неправомірним. У зв`язку з тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі у наведеній частині спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а комунального некомерційного підприємства, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву у частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні, фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального некомерційного підприємства, натомість прокурор не має повноважень на ведення справ за такими вимогами.
66. З огляду на викладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Шаргородської міської лікарні та про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі цього комунального некомерційного підприємства, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, тому вважає необґрунтованими доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
67. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання прокурора на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 917/561/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/21, оскільки висновок місцевого господарського суду про відсутність зазначених повноважень прокурора відповідає висновкам, викладеним у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду, а справа № 469/1044/17 не є релевантною до правовідносин, що склались у справі № 910/5480/22.
Щодо відмови у задоволенні позову, заявленого в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради
68. Як правильно зазначив місцевий господарський суд, укладений між відповідачем та позивачем-1 Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
69. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
70. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
71. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
72. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
73. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
74. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
75. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
76. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
77. У пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
78. За змістом пп. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.
79. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
80. Законом України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу XX ПК України п. 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу та положення ст. 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.
81. Постановою КМУ № 224 від 20.03.2020 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.
82. Суд першої інстанції правильно зазначив, що підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього (примітку 3 додано до переліку постановою КМУ від 08.04.2020 № 271 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України") є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики invitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
83. Апеляційний господарський суд зазначає, що зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.
84. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
85. Так, поставлений за Договором товар зазначений у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Переліку.
86. Правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності визначає Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".
87. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а у випадках, визначених ч. 2 ст. 11 цього Закону, - перебуває в експлуатації в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.
88. Технічними регламентами та процедурами оцінки відповідності, застосування яких передбачене технічними регламентами, можуть бути встановлені особливості регулювання відносин, на які поширюється дія цього Закону.
89. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності;
- підтвердження відповідності - видача документа про відповідність, яка ґрунтується на прийнятому після критичного огляду рішенні про те, що виконання заданих вимог було доведене;
- технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва.
90. Статтею 3 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" визначено, що законодавство про технічні регламенти та оцінку відповідності складається з цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.
91. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно з деякими технічними регламентами - також продукція, що виготовляється та/або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, крім випадків, визначених у ст. 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.
92. За приписами ч. 3 ст. 11 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або інших технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або іншим технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог цього технічного регламенту.
93. Постановою КМУ від 02.10.2013 № 753 було затверджено Технічний регламент щодо медичних виробів (далі - Технічний регламент).
94. Дія цього Технічного регламенту поширюється на медичні вироби та допоміжні засоби до них (далі - медичні вироби). Для цілей цього Технічного регламенту допоміжні засоби розглядаються як медичні вироби (п. 1 Технічного регламенту).
95. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" призначені органи повинні проводити оцінки відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності, визначеними у відповідних технічних регламентах.
96. Згідно з п. 41 Технічного регламенту орган з оцінки відповідності інформує Держлікслужбу про всі видані, змінені, доповнені, тимчасово припинені, відкликані або відхилені сертифікати відповідності та інші відповідні органи з оцінки відповідності про тимчасово припинені, відкликані або відхилені сертифікати відповідності та на їх запит - про видані сертифікати відповідності і про відмову в їх видачі, а також надає іншу інформацію.
97. Так, у примітці 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики invitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 № 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761; або
- подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики invitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
98. Отже, з наведеного вбачається, що для віднесення придбаної за договором про поставку від 04.12.2020 № 610 продукції до товарів, які на підставі Переліку № 224 звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, докази, встановлені у примітці 3 до зазначеного Переліку, мають бути подані до органу з оцінки відповідності.
99. Зважаючи на те, що, як встановив і суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із визначених в п. 3 Примітки до Переліку умови для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, а саме: подання відповідної декларації про відповідність із нанесенням у визначеному порядку знаку відповідності технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг спірних товарів, апеляційний господарський суд погоджується з висновками про відсутність підстав для застосування при здійсненні спірної операції купівлі-продажу товару за Договором положень п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
100. Наведене теж спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
101. Також, суд апеляційної інстанції вважає цілком обрунтованим посилання місцевого господарського суду на те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
102. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
103. Разом з тим, у матеріалах даної справи відсутні належні докази (первинні документи), які б підтверджували перерахування відповідачу грошових коштів за Договором, зокрема, перерахування спірної суми коштів - ПДВ у розмірі 13 666,67 грн (платіжні доручення, квитанції, банківські виписки, тощо).
104. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
105. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
106. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
107. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
108. Таким чином, враховуючи зазначене вище, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради до ТОВ "Айсін Технолоджи" про стягнення 13 666,67 грн задоволенню не підлягають.
109. Апеляційні доводи прокуратури стосовно порушення норм процесуального права внаслідок вирішення частини позову по суті та залишення іншої частини позову без розгляду шляхом прийняття одного процесуального документа (рішення) суд апеляційної інстанції розцінює критично.
110. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
111. Зважаючи на встановлення правильності та законності оскаржуваного судового рішення в обох зазначених частинах, та обставина, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо залишення позову, заявленого в інтересах держави в особі Шаргородської міської лікарні, без розгляду ухвалою, окремо від рішення, в якому вирішувався спір по суті, не є підставою для скасування рішення суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
112. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
113. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
114. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати
115. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/5480/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.01.2024 |
Оприлюднено | 12.01.2024 |
Номер документу | 116227223 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Демидова А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні