Ухвала

від 10.01.2024 по справі 910/6180/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"10" січня 2024 р. Справа№ 910/6180/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

за участю представників сторін

від скаржника - Чумак К.І.,

від позивача за первісним позовом - Кузьмік Д.В.,

від відповідача за первісним позовом - Терещенко Л.В.,

від третьої особи 1 - Кузьмік Д.В.,

від третьої особи 2 - Клименко О.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Галичфарм"

особи, яка не брала участі у розгляді справі на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (повний текст рішення складено 15.12.2020)

у справі №910/6180/20 (суддя Селівон А.М.)

За позовом Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

до Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

треті особи, яки не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

про стягнення 207 213 652,96 грн.

та за зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору в частині, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 206 644 826,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати інших передбачених умовами договору платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

22.06.2020 року Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним п. 2.6 Договору про мультивалютну кредитну лінію № 1276м-08 від 16.12.2008 року, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" посилалося на той факт, що положення кредитного договору, які передбачають обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності і є несправедливими, що є підставою для визнання п. 2.6 договору недійсним згідно зі ст. ст. 203 та 215 ЦК України в судовому порядку.

Від позивача за первісним позовом надійшла заява про уточнення заявлених позовних вимог, у якій Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" просило стягнути заборгованість у загальному розмірі 207 213 652, 96 грн., з яких 126 471 142, 02 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу кредиту, 7913022,08 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 52 430 000, 00 грн. - прострочена заборгованість по сплаті щомісячної комісії за управління кредитом, 14 061 879, 34 грн. - пеня за прострочення заборгованості по сплаті основного боргу кредиту, 508 103, 10 грн. - пеня за прострочення заборгованості по сплаті відсотків та 5 829 506, 42 грн. - пеня за прострочення сплати заборгованості комісії за обслуговування кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" на користь Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит" 120 347 029,90 грн. простроченої заборгованості по основному боргу, 52 430 000,00 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії, 10 270 577,67 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту та 649 899,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 закрито.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Галичфарм", особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення в цій частині, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/6180/20.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що АТ «Галичфарм» не був залучений в якості третьої особи у справі №910/6180/20, що порушує його права і інтереси, як іпотекодавця в якості забезпечення кредитних зобов`язань (основного боргу, відсотків та комісійної винагороди) АТ «Київмедпрепарат» за договором про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 року. Прийняте рішення у даній справі на думку скаржника означає, що у випадку невиконання АТ «Київмедпрепарат» своїх грошових зобов`язань перед банком, останній має право звернути стягнення на заставлене майно АТ «Галичфарм» відповідно до договору про внесення змін (посвідченого приватним нотаріусом Рвач Ж.В. та зареєстровано 30.01.2009 року в реєстрі за номером 431) до договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року. Відтак, скаржник звернувся з даною апеляційної скаргою в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання п. 2.6. кредитного договору недійсним з метою захисту своїх прав, як іпотекодавця в якості забезпечення кредитних зобов`язань АТ «Київмедпрепарат», зокрема, але не виключно, і сплати комісійної винагороди. Скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Галичфарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/6180/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6180/20.

05.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6180/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Галичфарм" особи, яка не брала участі у розгляді справі на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року, розгляд справи призначено на 19.07.2023 року.

19.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третьої особи у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

29.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло клопотання від Національного банку України про залучення Національного банку України до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

19.07.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Галичфарм", апелянта у справі, надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року оголошено перерву у судовому засіданні до 13.09.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року залучено до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, розгляд справи відкладено на 11.10.2023 року.

20.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Галичфарм", апелянта у справі, надійшли докази по справі.

10.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Національний банк України, третьої особи-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про закриття апеляційного провадження.

Судове засідання, призначене на 11.10.2023 року не відбулось у зв`язку з відрядження судді Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи призначено на 08.11.2023 року.

08.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Галичфарм" надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 року оголошено перерву в судовому засіданні на 06.12.2023 року.

09.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Судове засідання, призначене на 06.12.2023 року не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на всій території України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року розгляд справи призначено на 10.01.2024 року.

В судовому засіданні 10.01.2024 року представники скаржника та відповідача за первісним позовом надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача за первісним позовом та третіх осіб надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили закрити апеляційне провадження.

Враховуючи, що в даному випадку з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не є учасником справи, а також виходячи з обставин даної справи та доводів апеляційної скарги зазначеної особи, колегія суддів зазначає, що, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20, існує необхідність спочатку встановити наявність чи відсутність підстав для такого перегляду з огляду на наявність або відсутність обставин, які б свідчили про вирішення оскаржуваним рішенням суду питання порушення прав, інтересів та обов`язків скаржника, для того, щоб його можна було визначити учасником даної справи і в подальшому розглядати її по суті.

Так, розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Галичфарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 та дослідивши підстави, з яких вона подана, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

За змістом ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки (п. 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 904/897/19).

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведену правову позицію викладено також Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 року у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 року у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 року у справі № 908/2913/19.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3).

При цьому, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 року у справі № 908/2805/19.

Як слідує з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду від 26.11.2020 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 року, укладеного зі змінами і доповненнями.

Звертаючись з даною апеляційною скаргою скаржник зазначає, що йому стало відомо з листа АТ «Київмедпрепарат» від 22.05.2023 року №06/2223/1 про прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/6180/20, про набуття ним законної сили та про відкриття виконавчого провадження. Отже, наразі рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/6180/20 набуло законної сили що вказує про наявність безспірної заборгованості АТ «Київмедпрепарат» перед банком «Фіанси та Кредит» у розмірі 183 047 607, 57 грн. за договором про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 року.

Водночас, скаржник звертає увагу, що між Акціонерним товариством відкритого типу «Галичфарм» (наразі АТ «Галичфарм») в якості іпотекодавця та Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю (наразі Публічне акціонерне товариство в стані припинення) в якості іпотекодержателя було укладено договір іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року.

Також, 30.01.2009 року Банк «Фінанси та Кредит» і АТ «Галичфарм» було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, яким було змінено зокрема п. 2 договору і зазначено, що майно передається в іпотеку, зокрема, але не виключно в якості забезпечення зобов`язання АТ «Київмедпрепарат» у вигляді кредитів за договором про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 року на суму 130 000 000, 00 грн., а також забезпечення сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійної винагороди, неустойки, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за цим договором.

Отже, скаржник вважає, що у випадку невиконання АТ «Київмедпрепарат» своїх грошових зобов`язань перед банком, останній має право звернути стягнення на заставлене майно АТ «Галичфарм» відповідно до договору про внесення змін (посвідченого приватним нотаріусом Рвач Ж.В. та зареєстровано 30.01.2009 року в реєстрі за номером 431) до договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року.

Проте, колегія суддів зауважує, що скаржник не обґрунтував власного юридичного інтересу у даній справі щодо предмета спору, не надав жодних доказів в підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов`язків в оскаржуваній частині.

Аналіз матеріалів справи № 910/6180/20 та зміст оскаржуваного судового рішення у даній справі дають підстави для висновку про те, що місцевий господарський суд, розглядаючи даний спір, не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта - АТ «Галичфарм», як іпотекодавця.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі суд вирішував спір за позовом банку до позичальника та за зустрічним позовом позичальника до банку про визнання недійсним договору в частині.

При цьому, необхідно наголосити, що серед підстав як первісного, так і зустрічного позовів, відсутній договір про внесення змін (посвідчений приватним нотаріусом Рвач Ж.В. та зареєстрований 30.01.2009 року в реєстрі за номером 431) до договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року, яким скаржник обґрунтовує доводи апеляційної скарги.

Будь-яких посилань на вказаний договір застави, як і на правовідносини, які з нього випливають, на права та обов`язки скаржника не містить ані мотивувальна, ані резолютивна частина рішення суду, що оскаржується.

З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини, які випливають з кредитного договору, стороною якого не є АТ «Галичфарм», не слід ототожнювати із правовідносинами, котрі виникли на підставі договору іпотеки, укладеного в його забезпечення, де він виступає стороною.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ч. 1, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріусу чи згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється, зокрема у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», що не позбавляє АТ «Галичфарм», як іпотекодавця заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, у тому числі в судовому порядку.

Також, колегія суддів звертає увагу скаржника, що в разі звернення банку з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (як вбачається з апеляційної скарги на даний час такий спір відсутній), АТ «Галичфарм» не позбавлено права та можливості заперечувати проти суми заборгованості та доводити інший розмір боргу чи взагалі його відсутність за основним зобов`язанням.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року за наслідками розгляду справи № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), відступивши від правової позиції, викладеної Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року у справі № 752/21064/15-ц, вказала, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 3 договору іпотеки єдиного майнового комплексу №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 року узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становить 269 595 000, 00 грн.

Оскільки іпотекою за іпотечним договором було забезпечено виключно в межах вартості Предмету іпотеки, яка є значно більшою за загальний розмір заборгованості АТ «Київмедпрепарат» за кредитним договором, пред`явлення вимоги до іпотекодавця (AT «Галичфарм») жодним чином не вплине на права і обов`язки такого іпотекодавця, який поручався виключно своїм майном за частину заборгованості АТ «Київмедпрепарат».

Адже, згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у межах вартості предмета застави.

Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання іпотекодержатель, як кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання, як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов`язань перед іпотекодержателем.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішенням суду першої інстанції у даній справі питання про права, інтереси та (або) обов`язки AT «Галичфарм» не вирішувалося.

При цьому, судова колегія зауважує, що якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Отже, наслідком прийняття оскаржуваного рішення немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів скаржника, а спір у справі вирішено виключно в межах правовідносин між банком та боржником.

При цьому, скаржник не позбавлений права та процесуальної можливості реалізувати свої права, у випадку, якщо воно вважає їх порушеними, у встановленому законом порядку.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/7523/15-г, від 12.11.2018 року у справі №21/358-06-11049.

Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі":

"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

Оскільки при постановленні оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20 питання про права, інтереси та (або) обов`язки Акціонерного товариства "Галичфарм" судом першої інстанції не вирішувались, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Галичфарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі № 910/6180/20, з огляду на п.3 ч.1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

Керуючись ст.ст. 234, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження у справі №910/6180/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Галичфарм" особи, яка не брала участі у розгляді справі на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року закрити.

2. Справу №910/6180/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир