Постанова

від 11.01.2024 по справі 904/732/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/732/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення складений та підписаний 08.05.2023.) у справі №904/732/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 48 280, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017" про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 48 280, 20 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017" про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 48 280, 20 грн. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що згідно відповіді Національної поліції України щодо ДТП, яке сталося 12.01.2020 у м. Дніпро на вул. Промисловій, 2 за участю застрахованого у позивача автомобіля "Skoda Rapid", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в графі власник транспортного засобу учасника ДТП, а саме автомобіля "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є саме ТОВ "АТЦ04092017", а не ТОВ "Екологія-Д". Аналогічна відмітка міститься і в копії схеми місця ДТП (а.с. 52).

Зважаючи на те, що в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 при виконанні своїх трудових обов`язків заподіяв шкоду у вигляді пошкодження автомобіля марки "Skoda Rapid", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд просив позивача надати докази того, що водій ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017".Замість надання пояснень, позивач направив до суду клопотання, в якому просив суд замінити неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д", яке судом задоволено. Крім того, позивач надав копію платіжного доручення від 04.03.2020, в якому в розділі "Призначення платежу" зазначено: страхове відшкодування за автомобіль Шкода, НОМЕР_1 , згідно страхового акту №0070.609.20.01 від 28.02.2020, страхувальник ТОВ "АТЦ04092017", потерпілий Агрофірма Дніпропетровська ТОВ, без ПДВ.

Вина водія транспортного засобу марки "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Екологія-Д",встановлено Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05.02.2020 у справі № 199/445/20 (3/199/484/20), яка набрала законної сили 18.02.2020.

Цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить транспортний засіб марки "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК "Альфа-Страхування", що підтверджується полісом АО 3012456.

Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов`язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

З огляду на вищевикладене, у позивача, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, на думку суду першої інстанції, виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

07.02.2020р. позивач звернувся до ПрАТ СК "Альфа-Страхування" з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 070220-53081/к у сумі 77 314,50 грн., проте ПрАТ СК "Альфа-Страхування" було здійснено виплату страхового відшкодування лише у сумі 56 396,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2020 (а.с.48).

Таким чином, позивачем не надано доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" та завдання шкоди саме відповідачем, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого винен в ДТП, належить на праві власності саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д", а не Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017".

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в якій просить скасувати рішення суду від 01.05.2023 у справі № 904/732/23 та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що відносно до постанови Амур-Нижньодніпровського суду м.Дніпропетровська у справі 199/445/20 зазначено, що ОСОБА_2 станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 12.01.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Екологія Д».

Крім того, в матеріалах справи міститься копія подорожнього листа, яка вказує що ОСОБА_3 на момент ДТП виконував свої трудові обов`язки саме в ТОВ «Екологія Д».

Посилання суду на те, що власником ТЗ «Skoda Rapid» д.н. НОМЕР_1 є ТОВ «АТЦ 04092017» не спростовує факт трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Екологія Д».

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Антоніка С.Г. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.06.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.06.2023 матеріали справи №904/732/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме:

- подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням причин такого пропуску.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Рішенням ВРП від 20.07.2023р. ОСОБА_4 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1298/23 від 21.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2023 справу №904/732/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Чус О.В. Задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/732/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/732/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Відповідно до договору добровільного страхування № 1658/19-Т/ЗП116 від 31.07.2019, укладеного між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ТОВ "Дніпропетровська Агрофірма", були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме - автомобілем марки "Skoda Rapid", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин та додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.01.2020 у м. Дніпро на вул. Промисловій, 2 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Skoda Rapid", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05.02.2020 у справі № 199/445/20 (3/199/484/20), яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТВК "Автолайф Дніпро" виставило ТОВ "Агрофірма Дніпропетровська" рахунки на ремонт автомобіля "Skoda Rapid", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму 107 997,10 грн., що підтверджується рахунками № 16/1 від 20.01.2020 на суму 80 633,70 грн., та № 64/1 від на суму 27 363,40 грн.

ТОВ "Агрофірма Дніпропетровська" звернулось до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу № 1658/19-Т/ЗП116 від 31.07.2019.

Позивачем складені страхові акти про виплату страхувальнику страхового відшкодування № 006.00867220-2 від 21.02.2020 на суму 27 363,40 грн. та № 006.00867220-1 від 29.01.2020 на суму 77 314,50 грн.

Так, позивач перерахував ТОВ "ТВК "Автолайф Дніпро" згідно платіжного доручення № 5166436 від 30.01.2020 на суму 77 314,50 грн. та згідно платіжного доручення № 10859737 від 26.02.2020 на суму 24 168,40 грн. страхової виплати на загальну суму 101 482,29 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Спірні правовідносини є деліктним зобов`язанням, стосуються відшкодування роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків внаслідок ДТП, та регулюються положеннями статей 1166, 1187, 1188, 1172 ЦК України.

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) № 6-108цс13.

Оцінюючи відповідність доводів апеляційної скарги на предмет відповідності фактичним обставинам справи доводів позивача про те, що на момент ДТП транспортний засіб марки MAN д.н. НОМЕР_2 перебував у володінні роботодавця, а саме, відповідача ТОВ "Екологія-Д", та факт перебування винної у ДТП особи, ОСОБА_2 , у трудових відносинах з відповідачем, а також суперечлива інформація про власника зазначеного автомобіля, тоді як жодних доказів того, що саме відповідач є власником такого автомобіля або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо) здійснював його експлуатацію під час ДТП у розумінні ст. 1187 ЦК України то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині.

Факт перебування винної у ДТП особи, ОСОБА_2 , у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Екологія-Д» встановлений постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05.02.2020 по справі №199/445/20 (3/199/484/20). Крім того, належність керування транспортним засобом MAN д.н. НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Екологія-Д» на момент вчинення ДТП, підтверджується також постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05.02.2020 по справі №199/445/20 (3/199/484/20). Вищезазначені обставинами сторонами не спростовані, тому факт того, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем і керував транспортним засобом, у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, є таким, що встановлений судом.

Як вбачається зі змісту описової частині оспорюваного рішення, "... 20.04.2023р. представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні (а.с. 64).

01.05.2023 сторони в судове засідання не з`явилися....

... відповідач з матеріалами справи ознайомився, про дату та час судового засідання знав, відзив на позов чи клопотання про відкладення слухання справи по суті позовних вимог не надав..."

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції цілком правомірно розглянув справу дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів визнає таким, що прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до його невідповідністі, встановленим обставинам справи, висновок суду першої інстанції в частині того, що : " ... позивачем не надано доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" та завдання шкоди саме відповідачем, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого винен в ДТП, належить на праві власності саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д", а не Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЦ 04092017".

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову..." з огляду на наступне:

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку , що як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції, в межах наданих повноважень були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» про наявність спору в суді першої інстанції та апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», колегія суддів доходить висновку про необхідність покладання негативних наслідків, пов`язаних з самоусуненням від реалізації своїх процесуальних прав на відповідача і доходить висновку, що докази надані апелянтом на підтвердження його правової позиції про перебування винної у ДТП особи, ОСОБА_2 , у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Екологія-Д» більш вирогідними ніж відсутність будь-яких доказів на спростування цих тверджень з боку ТОВ "Еколоігія -Д".

З урахуванням статей 1187 та 1172 ЦК України належним відповідачем є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів вважає, що відповідач - ТОВ «Екологія-Д» як володілець транспортного засобу, на момент вчинення ДТП відповідно до копії подорожнього листа від 12.01.2020 №19016, водія якого визнано винним у ДТП, а саме - ОСОБА_2 , в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

За встановлених вище обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат:

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/732/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі №904/732/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» (49000, м.Дніпро, вул.Чубинського, 2А, код ЄДРПОУ 42353652) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (в АТ «ОТР Банк», код ЄДРПОУ 33908322, IBAN НОМЕР_3 ) 48 280.20 грн заборгованості в порядку регресу та 2 684,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» (49000, м.Дніпро, вул.Чубинського, 2А, код ЄДРПОУ 42353652) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (в АТ «ОТР Банк», код ЄДРПОУ 33908322, IBAN UA543005280000026505601339688) 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.01.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов