Рішення

від 09.01.2024 по справі 904/4341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4341/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу

Представники:

Від позивача: Явтух О.Г., довіреність № 01Др-63-0723 від 21.07,2023, адвокат

Від відповідача: Шевченко Д.С., довіреність від 26.09.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу, з яких:

- 655 860,97 грн. - основний борг;

- 100 544,46 грн. -пеня;

- 17 039,64 грн. - інфляційні втрати;

- 6 077,58 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 16.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

18.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2023.

05.09.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги. Відповідач в підготовче засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Ухвалою від 05.09.2023 відкладено підготовче засідання на 09.10.2023.

02.10.2023 надійшла заява про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву.

05.10.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява про вступ у справу як представника від Відповідача.

В засіданні 09.10.2023 оголошено перерву до 31.10.23 12:00, зобов`язано позивача надати:

- оригінали актів надання послуг за спірний період,

- письмові пояснення щодо вручення (направлення) відповідачу Акту № ДГП83009224 від 31.05.2023.

27.10.2023 через систему "Електронний суд" надано Відповідь на відзив представником позивача.

В засіданні 31.10.2023 у зв`язку з поданням Відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання заперечень на відповідь на відзив оголошено перерву до 14.11.2023.

10.11.2023 представником Відповідача надані заперечення на відповідь на відзив.

14.11.2023 представником Відповідача надані пояснення по справі.

14.11.2023 сторони підтримали свої правові позиції.

Ухвалою від 14.11.2023 було закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 05.12.2023.

04.12.2023 від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

04.12.2023 від Позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

05.12.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово Позивача та перейшов до дослідження доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 05.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2023.

15.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи по справі № 904/4341/23.

Клопотання обґрунтоване тим, що, з огляду на неправильні розрахунки, надані Позивачем, однозначну дефектність та невідповідність вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.3., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, таких первинних документів бухгалтерського обліку:

- Акт наданих послуг № ДГП82024123 від 31.12.2022

- Акт наданих послуг № ДГП83000001 від 31.01.2022

- Акт наданих послуг № ДГП83009224 від 31.05.2023, -

відповідач пропонував перелік питань, що потребують проведення експертизи:

1. Чи підтверджується документально заявлена до стягнення Позивачем основна сума боргу за послуги з розподілу газу у період з грудня 2022 року по травень 2023 року наданими первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, але не виключно, Актом наданих послуг № ДГП82024123 від 31.12.2022, Актом наданих послуг № ДГП83000001 від 31.01.2022, Актом наданих послуг № ДГП83009224 від 31.05.2023?

2. Якщо підтверджується, то у якому розмірі?

3. Якщо не підтверджується, то яка є дійсна основна сума боргу Відповідача перед Позивачем за послуги з розподілу газу у період з грудня 2022 року по травень 2023 року відповідно до належним чином оформлених актів наданих послуг.

18.12.2023 в судовому засіданні, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по Дніпропетровській області, оголошувалась перерва до 09.01.2024.

В задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи відмовлено протокольною ухвалою.

09.01.2024 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

09.01.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення в межах розумного строку.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2017 № 09421435IYCT017 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач не погодився з розрахунками позивача, зазначив, що загальна сума за актами, наданими позивачем становить 655 530,36 грн, а не 655 860,97 грн.

Крім того, відповідач наявність боргу в розмірі 311 377,72 грн. за актами наданих послуг № ДГП83003368 від 28.02.2023 на суму 103 792,60 грн, №ДГП83005011 від 31.03.2023 на суму 103 792,60 грн., № ДГП83006717 від 30.04.2023 на суму 103 792,52 грн. визнав.

За актами № ДГП8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн., №83000001 від 31.01.2023 на суму 103 792,54, №ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн. відповідач вважає, що позивачем не надано документально підтверджених доказів обов`язку сплати відповідачем суми боргу.

Також відповідач зазначив, що акт від 31.05.2023 він не підписував, а акти від 31.12.2022 та від 31.01.202 не містять посади підписанта від споживача.

Відповідач не визнав нараховану суму пені за актами наданих послуг, згідно яких визнав суму основного боргу, оскільки вважає, що прострочення починається з 11 числа місяця, наступного за рахунковим, та надав контррозрахунок пені за 3-ма актами, згідно якого сума пені має становити 40 379,58 грн.

Також відповідач просить зменшити суму пені на 50%.

Крім того, відповідач надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно яких суми становлять 2 422,77 грн. та 3 736,34 грн. відповідно.

Таким чином, відповідач визнає заборгованість в розмірі 337 726,62 грн., з яких: 311 377 72 грн. основний борг, 20 189,79 грн. пеня, 2 422,77 грн. 3% річних, 3 736,34 грн. -інфляційні втрати.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що те, що сторона не підписала акт наданих послуг, не говорить про те, що послуги не були надані.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування по справам даної категорії є: обставини укладання договору, строк дії договору, наявність заборгованості, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, Дочірнім підприємством "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) підписано заяву-приєднання №09421435IYСТ017 від 01.01.2017 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Цією заявою Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (споживач) приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (п. 1.2 договору).

Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору оператор ГРМ це оператор газорозподільної системи Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії, а споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.

За цим договором споживачем є Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради".

Відповідно до пункту 2.1 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2 договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.1, 6.4 договору).

За змістом пункту 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором (п. 8.2 договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (п. 12.2 договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Споживачу був присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56XQ0001435IY007.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2744 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпрогаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

У 2023 році тариф залишився без змін та складає 0,90грн за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору позивач у період із грудня 2022 по травень 2023 року надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 655 860,97грн, що підтверджується наступними актами наданих послуг: № ДГП8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн., №83000001 від 31.01.2023 на суму 103 792,54 грн., № ДГП83003368 від 28.02.2023 на суму 103 792,60 грн., №ДГП83005011 від 31.03.2023 на суму 103 792,60 грн., № ДГП83006717 від 30.04.2023 на суму 103 792,52 грн., №ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн.

Так, підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

У визначений пунктом 6.6 договору строк відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) у сумі 655 860,97 грн. відповідачем не сплачена, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг не виконав, позовні вимоги щодо наявності основного боргу в розмірі 311 377,72 грн. визнав.

В частині наявності основного боргу в розмірі 344 483,25 грн. заперечив.

Крім того, відповідач зазначив, що загальна сума за актами, наданими позивачем, становить 655 530,36 грн, а не 655 860,97 грн.

Суд погоджується з запереченнями відповідача в цій частині, оскільки загальна сума за актами наданих послуг, наданими позивачем, дійсно становить 655 530,36 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача, щодо того, що за актами № ДГП8224123 від 31.12.2022 на суму 136 567,50 грн., №83000001 від 31.01.2023 на суму 103 792,54, №ДГП83009224 від 31.05.2023 на суму 103 792,60 грн. позивачем не надано документально підтверджених доказів обов`язку сплати відповідачем суми боргу, оскільки відповідачем не надано доказів ненадання позивачем послуг за даними актами.

Крім того, на актах, зокрема Акті наданих послуг № ДГП83009224 від 31.05.2023 (а.с. 100), є підпис повноважної особи та печатка підприємства відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 655 860,97 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 655 530,36 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 330,61 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 100 544,46грн за загальний період прострочення з 11.01.2023 до 14.07.2023.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що її загальний розмір становить 101 292,77 грн, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня в розмірі 100 544,46 грн.

Відповідач просить зменшити розмір заявленої пені 50 %.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури та здійснює свою діяльність в галузі теплопостачання за КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), тому стратегічно важливим в умовах воєнного стану для функціонування економіки, суспільства та населення Дніпропетровської області, виведення з ладу яких може призвести до значних матеріальних та фінансових збитків, втрат промисловості та інших негативних наслідків суспільно необхідних галузей.

ДП «Північтепломережа» є підприємством, яке постачає теплоенергію не тільки в бюджетні, а й інші установи, що є також об`єктами критичної інфраструктури.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 50 272,23 грн.

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 6 077,58 грн 3% річних нараховані за загальний період з 11.01.2023 по 14.07.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. за загальний період прострочення з 11.01.2023 по 14.07.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд помилок не виявив, таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 17 039,64 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 655 530,36 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., пені у розмірі 50 272,23 грн., інфляційних втрат в розмірі 17 039,64 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 330,61 грн., пені в розмірі 50 272,23 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості в розмірі 779 522,65 грн. за договором розподілу природного газу задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 40113682) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз» (49044, м. Дніпро, вул.. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) основний борг у розмірі 655 530,36 грн., пеню в розмірі 50 272,23 грн., 3% річних у розмірі 6 077,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 039,64 грн. та судовий збір у розмірі 11 687,89 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано -11.01.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко